Повернення до школи Вже за тиждень школярі повернуться за парти. Для багатьох це стане вперше з початку повномасштабного вторгнення. Для учнів це хвилюючі і довгоочікувані моменти зустрічі з однокласниками, вчителями, кабінетами і шкільною атмосферою. Для вчителів це відповідальність, здивування від того, як виросли і змінились діти, бажання дати якомога більше інформації.
Очне чи змішане навчання це чудово, бо дає відчуття єднання, контакту, взаємодії. І мова не лише про засвоєння інформації, а і про атмосферу в колективі. Проте мозок дітей має властивість забувати частину інформації після тривалих канікул, а тим паче в умовах, коли спочатку були карантини, а потім війна і учні взагалі не бачились один з одним тривалий час. Ми підготували деякі рекомендації, які допоможуть класним керівникам налагодити доброзичливу атмосферу в класі, заново познайомити дітей один з одним, надасть можливість дітям почуватися більш вільно і впевнено.
- День знайомства. Влаштуйте для учнів пару годин (уроків), коли вони зможуть розповісти про себе, свої захоплення, досягнення чи мрії. Не розпитуйте дитину звідки вона (якщо це ТПО), де перебувала після 24 лютого і т.п. Це можливо лише за умови, що учень сам захоче поділитися, але це не має бути монолог про його життєву історію (варто м’яко зупинити і обов’язково продовжити спілкування з ним сам на сам після уроку). Що дасть такий підхід? Пожертвуючи одним чи декількома уроками, ви дасте дітям набагато більше: вони дізнаються нове (або згадають) про однокласників, поділяться інформацією про себе, що дасть відчуття приналежності до більшого, налагодить відносини з вами, як вчителем-товаришем.
- Вправи на пізнання. Знайдіть можливість у перший місяць навчання хоча б раз на тиждень проводити по одній вправі на 10-15 хвилин, яка допоможе учням дізнаватися більше один про одного, взаємодіяти неформально, навчитися довіряти іншим.
- Правила. Встановіть з учнями правила (не більше 10), які допоможуть їм почуватися комфортно у колективі. Правила це завжди про відчуття безпеки. Тому ви, як вчитель, маєте взяти на себе повну відповідальність за контролем дотримання цих правил. Так формується довіра.
- Позакласні заходи. Ніщо так не згуртовує і не залишає приємних спогадів, як різноманітні зібрання, походи, поїздки, екскурсії. Звичайно війна накладає певні обмеження, проте у кожному регіоні можна знайти можливість на спільне чаювання, спілкування на різні теми (які для дорослих можуть здаватися менш важливими, ніж для дітей). Якщо клас дуже великий, то варто спробувати розділити клас на декілька груп.
- Скринька довіри. Облаштуйте куточок (кошик, скриньку, коробку) де діти можуть анонімно лишати різні запитання для обговорення, поділитись власними думками, запропонувати якусь цікаву ідею. Спочатку вам доведеться заохочувати до такої діяльності, але згодом діти звикнуть і це стане гарною традицією – збиратись разом і обговорювати / вирішувати різноманітні питання. Це дасть відчуття єдності і можливості бути частиною команди.
Бути вчителем це складно. Адже окрім необхідності дати дітям нові знання, прослідкувати щоб вони їх засвоїли і вміли користуватися, є ще і велика відповідальність за життя. Проте важливо пам’ятати, що як би не хотілося вкласти в голови найбільше інформації, найважливішим лишається сама дитина і її особистість. Налагодивши зв’язок безпосередньо з учнем, можливо покращити його мотивацію до навчання і стати тим вчителем, про якого з теплотою будуть згадувати впродовж всього життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар