понеділок, 17 лютого 2025 р.

Батьківство

 Florence Centre

🤓 Навіщо потрібні батьки? 🤓
Здається, відповідь очевидна: годувати, виховувати, дбати. Але чи справді лише в цьому їхня роль?
Чому навіть дорослі люди, які вже давно живуть самостійно, іноді відчувають потребу у схваленні батьків? Чому дитина, навіть якщо її карають, все одно шукає підтримки у мами чи тата?
Роль батьків набагато глибша, ніж просто забезпечення потреб. Вони дають базове відчуття безпеки, яке формує нашу впевненість у собі та у світі. Вони – перше дзеркало, у якому ми бачимо себе. Саме їхні слова й реакції стають основою нашого внутрішнього голосу.
А що відбувається, коли цього немає? Коли дитина росте без підтримки, без тепла, без відчуття, що її люблять? Вона може навчитися жити й адаптуватися, але всередині залишиться порожнеча, яку важко заповнити.
Тому батьківство – це не лише про їжу та одяг. Це про той невидимий фундамент, який тримає нашу психіку все життя.
1. Основні завдання батьків
Це те, без чого дитина не може повноцінно розвиватися:
  • Фізична безпека та догляд – без цього неможливе існування. Їжа, дах над головою, медична допомога – це базові потреби, які потрібно задовольняти.
  • Емоційна підтримка– батьки навчають дітей, як виражати свої емоції, як переживати труднощі й радіти. Без цієї підтримки дитина не зможе правильно орієнтуватися у світі почуттів.
  • Соціалізація – допомогти дитині зрозуміти правила суспільства, навчити бути його частиною, розуміти правила взаємодії з іншими людьми, як бути чесною, допомагати, шанувати кордони.
  • Навчання – з самого народження батьки стають першими вчителями. Вони показують світ через призму власного досвіду, навчаючи дітей основам життя, цінностей і моралі.
  • Безумовна любов– найважливіше, що дають батьки. Це не залежить від того, добре ти поводишся чи ні. Коли дитина відчуває, що її люблять без умов, вона отримує основу для самооцінки та внутрішньої впевненості.
2. Відповідальність батьків
Це те, що впливає на майбутнє дитини, навіть якщо самі батьки не завжди це усвідомлюють:
  • Формування прив’язаності– якщо дитина не отримала надійної прив’язаності, їй важче будувати стосунки в дорослому житті. Наявність сильної емоційної прив’язаності з батьками забезпечує дитині впевненість у своїх силах і здатність формувати здорові стосунки в майбутньому.
  • Приклад поведінки– дитина копіює не слова, а дії. Саме батьки першими стають для нас зразком. Як ми реагуємо на стрес, конфлікти, емоції – багато в чому це відображення того, що ми бачили у своїх батьків.
  • Емоційний клімат у родині– те, як батьки сваряться, миряться, висловлюють любов, стає зразком для дитини. Якщо вдома царює мир і підтримка, це відображається на психічному здоров’ї дитини, яка зростає в стабільному середовищі. Конфлікти, що не вирішуються, можуть залишити слід на довгі роки.
  • Кордони та правила– вони формують внутрішній компас людини. Батьки вчать дитину розуміти власні межі та шанувати кордони інших. Це основа для здорових стосунків у майбутньому.
3. Додаткові (але не обов'язкові) опції батьків
Це речі, без яких можна вирости, але вони значно покращують життя:
  • Дружні стосунки з дитиною – коли є не лише роль "контролера", а й простір для довіри. Важливо не лише бути батьками, а й друзями. Коли дитина може довіряти своїм батькам, коли батьки можуть підслухати її думки без критики, це створює атмосферу довіри, яка продовжуватиметься все життя.
  • Фінансова підтримка та старт – навчити фінансовій грамотності, дати ресурс на початок життя. Батьки, які дають можливість здобути освіту або почати кар'єру, забезпечують значну перевагу в житті, хоча це не обов'язково.
  • Спільні традиції– створюють відчуття єдності й тепла. Спільні традиції, час, проведений разом, створюють глибокі емоційні зв'язки, що можуть бути важливими навіть у дорослому віці.
  • Підтримка вибору– допомога у знаходженні власного шляху без нав’язування очікувань. Батьки не завжди мають визначати шлях дитини, але їхня підтримка у виборі, особливо в моменти сумнівів, може бути важливою.
  • Психологічна обізнаність– батьки, які розуміють базові механізми психіки, можуть допомогти дитині краще себе пізнати. Такі батьки можуть розпізнавати проблеми у розвитку дитини на ранніх етапах і допомагати їй у самопізнанні.
Здається, роль батьків надзвичайно багатогранна. Це не просто "бути поруч" чи "навчити". Це фундамент, на якому будується ціле життя, що вимагає величезної відповідальності, але й приносить величезну радість від того, як ми бачимо, як наші діти ростуть, розвиваються і долають життєві труднощі.
А як ви вважаєте, які аспекти батьківства є найбільш важливими для вашого життя? Як ви відчуваєте роль своїх батьків у своєму розвитку?








пʼятниця, 14 лютого 2025 р.

Як зрозуміти свої механізми стійкості

 Інститут миру і порозуміння

Basic PH: як зрозуміти свої механізми стійкості?
Basic PH — це модель психологічної стійкості, розроблена ізраїльським професором Мулі Лахадом. Вона допомагає зрозуміти, як ми долаємо труднощі, та навчитися використовувати більше ресурсів для підтримки себе. Модель можна застосовувати в усіх сферах життя: роботі, навчанні, стосунках і кризових ситуаціях.
6 компонентів стійкості та питання, щоб віднайти свої:
1️⃣ B – Belief (Переконання та цінності): спираєшся на свої життєві принципи, релігію чи філософію?
2️⃣ A – Affect (Емоції): тобі допомагають сльози, сміх, відверті розмови?
3️⃣ S – Social (Соціальна підтримка): дзвониш друзям або шукаєш підтримку в близьких?
4️⃣ I – Imagination (Уява): використовуєш творчість або нестандартні рішення?
5️⃣ C – Cognitive (Мислення): аналізуєш ситуацію, складаєш план дій або ведеш щоденник?
6️⃣ Ph – Physical (Фізіологія): біг, йога, прогулянка чи навіть теплий душ допомагають тобі заспокоїтися?
Як це працює на практиці?
Кожен із нас має «проявлену мову» (елементи, які використовуємо найчастіше) та «забуту мову» (ті, які можемо розвинути). Щоб краще справлятися зі стресом, варто не лише спиратися на свої сильні сторони, а й поступово розвивати менш звичні механізми.
Що можна зробити?
🔹 визначити свою проявлену мову – звернути увагу, які стратегії ти використовуєш у складних ситуаціях.
🔹 знайти забуту мову – помітити, які механізми ти ігноруєш або не використовуєш.
🔹 розвивати нові підходи – свідомо додавати у своє життя нові стратегії подолання стресу.
Наприклад, якщо у складних ситуаціях ти шукаєш підтримку друзів (Social), але уникаєш аналізу ситуації (Cognitive), спробуй записувати свої думки, розкладати проблему на частини та складати план дій.
Ще приклад: Якщо тобі допомагає спорт (Physical), але ти не використовуєш творчі підходи (Imagination), спробуй арт-терапію, малювання чи написання текстів як спосіб розвантаження.



Наважитись бути собою

 Психологія здоров’я Health Psychology

Близькість і залученність неможливі там, де є бажання сховатися. Сховатись і здатися добрим. Не бути справжнім, щирим і вірним, а ЗДАТИСЯ. Здатися розумнішим, здатися краще, здатися чистішим...
Люди стають здатні на близькість тільки там, де вони перестають боятися, що: "Мене зараз як візьмуть, та як побачать саме таким, який я є. Яким я себе бачити не хочу".
Коли ось це "я бачити себе не хочу" йде, тільки тоді з'являється можливість на близькість.
І це не може бути "ексклюзивно". Коли ти щирий, ти скрізь щирий.
Франц Вертфоллен "Шот життя"

Як перемогти внутрішнього критика

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Хотів, але не зробив. Намагався, але не вистачило завзятості.
"Я знову не зміг. Значить я не такий. Не вийде" - знайомі думки?
Таке буває.
Як бути?
Може, звичайно, і не вдасться стати космонавтом, співаком, бізнесменом і т.д. І так може трапитись. Тоді потрібно буде прийняти, пережити розчарування, відсумувати та попрощатися з тим, що неможливо отримати.
Проте часто буває так, що не виходить саме тому, що ми віримо цим думкам і відмовляємося від бажаного самі. І просто не шукаємо, не йдемо, не продовжуємо намагатися, знову і знову.
Я 25 разів повертаюся до того, щоб досягти однієї дуже важливої ​​мети для мене. Вже 24 рази починала і "сходила з дистанції", так і не отримуючи бажаного результату.
І тут я чую знайомий до болю, такий неприємний голос мого внутрішнього критика: "Ну не дано тобі, не-да-но. Все одно не зможеш. Є люди, у яких виходить таке. Але це не ти. Кидай цю справу і більше не намагайся". І раніше після цих думок було багато розчарування, смутку, вини та тривоги, був розпач.
Але зараз я вже не в розпачі, бо навчилася цьому критичному голосу не вірити. Так — воно звичне. Так — дуже схоже на правду. Це просто тому, що все звичне більше схоже на правду.
І те, що ти звик думати багато років, знаходитиме відгук і здаватиметься чимось зрозумілим, знайомим і дуже схожим на правду. Однак це лише те, що за звичкою видає мені мій власний мозок на основі того самого попереднього горезвісного досвіду з дитинства. Ну, звик він мені підкидати такі думки, бо колись я в них повірила. Та й нехай.
Але зараз я вже не дитина, а доросла тітка;) І тому я маю вибір: вірити чи не вірити, думати так чи думати інакше. Я посилаю на фіг критика. Та Обираю думати по-іншому: "Я зможу! У мене таки вийде! Я це зроблю попри те, що багато разів не виходило!" І тому зараз я відчуваю інтерес та злість, які мені допомагають!
І тому я не в розпачі, а вірю))) Вірю, що все вийде. Адже також було і зі спортом. Я довго не могла себе вмовити регулярно займатися. І так тривало не один рік. І я весь час так чи інакше подумки поверталася до цього бажання. А потім усе вийшло!⠀
А у Вас так було?;)
Автор статті: практичний психолог Цава Антоніна

Про що нам говорить тривога

 Спілкуємось екологічно

Про що нам говорить тривога?
🤦‍♀️Тривога - це стан, у якому ми хвилюємось, переживаємо, турбуємось. Напевно, він відомий кожному. І це не завжди про щось погане чи жахливе. Ми хвилюємось у ситуаціях загрози, непередбачуваності, виходу з зони комфорту і ще через десятки різних причин. Багато хто понад усе волів би відкинути свої тривоги й просто насолоджуватись життям. Насправді ж цей стан дуже важливий і необхідний для виживання. Секрет криється в організації нашої нервової системи і, зокрема, стресових реакціях: бий, біжи, завмри.
📣Перше завдання тривоги - сигналізувати про небезпеку. Цей механізм “вмонтований” у наш мозок, і саме він змушує нас дивитися в різні боки, коли переходимо дорогу, перевіряти, чи вимкнули газ на плиті, насторожуватись при наближенні незнайомця у темряві...
📣Друге завдання - мобілізація. Тривога мобілізує всі наші ресурси, аби ми могли впоратись із небезпекою. Це все відбувається підсвідомо - тіло завжди знає наперед, що краще зробити у випадку загрози - втекти, дати відсіч або змиритися (завмерти).
👥Ми народжуємось із різним рівнем тривожності. Схильність до тривоги може бути генетично зумовленою: чутливість нервової системи, незбалансованість процесів гальмування і збудження, виражена домінантність однієї з півкуль, певні типи акцентуацій тощо. Далі даються взнаки умови раннього дитинства і життєвий досвід: відчуття безпеки, конфліктний фон, завищені і неузгоджені вимоги від оточення, підвищена тривожність батьків, травматичні ситуації.
❗️Попри важливу функцію сприяти виживанню, часом тривога стає надмірною, деструктивною й починає заважати жити. Така тривожність перетворюється на тривожний розлад❗️
✔️Перша його ознака: тривога починає заважати виконувати повсякденні функції, псує життя.
✔️Друга ознака тривожного розладу: реальної підстави тривожитись немає, але людина продовжує це робити.
✔️Третя ознака: причина для тривоги є, але вона становить не більше 10% небезпеки, в той час як тривожність у людини зашкалює на всі 100%. (за матеріалами © В.Станчишин. Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією)
📝У міжнародній класифікації хвороб (МХК-10) виокремлюється цілий блок розладів, пов’язаних зі стресом і тривожністю (F40-F48). Серед них, зокрема: фобійні тривожні розлади (агорафобія - страх відкритого простору, соціальні, специфічні фобії); інші тривожні розлади (панічний, генералізований тривожний розлад, змішаний тривожно-депресивний розлад); обсесивно-компульсивний розлад; реакція на гострий стрес та розлади адаптації (гострі стресові розлади, посттравматичний стресовий розлад, порушення адаптації); дисоціативні (конверсійні) розлади (пов’язані з раптовою тимчасовою втратою різних функцій); соматоформні розлади (супроводжуються симптомами соматичних захворювань без органічних причин).
❓Як зрозуміти, наприклад, що у вас тривога, а не паніка❓ Слід звернути увагу на симптоми, причини, інтенсивність та тривалість ‼️
🌀Симптоми
⚠️Тривога: занепокоєння, дратівливість, труднощі з концентрацією уваги, напруженість у м’язах, втома, порушення сну, прискорене серцебиття, проблеми з шлунково-кишківниковим трактом (тошнота, діарея, запор) та ін.
❎Паніка: сильна слабкість, прискорене серцебиття і біль в області серця, запаморочення, ускладненість дихання, тремор рук і ніг, тошнота з рвотою, озноб або жар, підвищена пітливість, відчуття нереальності.
🌀Причини
⚠️Тривога: надмірні турботи або стресові ситуації.
❎Паніка: непереборне занепокоєння і страх.
🌀Інтенсивність
⚠️Тривога: протікає менш інтенсивно і важко, ніж паніка.
❎Паніка: протікає більш інтенсивно і важко, ніж тривога.
🌀Тривалість
⚠️Тривога: стан, який наростає поступово і зберігається протягом певного часу (дні, тижні, місяці).
❎Паніка: напад, який настає раптово, часові межі вузькі (від 2-3 до 30-60 хвилин).
❓Що ж робити з високою тривогою❓ З тривожними розладами дуже добре працює когнітивно-поведінкова терапія. Її основними постулатами є:
Ситуація-Думка-Емоція-Поведінка
♻️Ситуація - це факт, те що відбувається об’єктивно, т. з. “холодна реальність”.
♻️Думка - те, що ми думаємо про ситуацію, яка відбувається з нами, тобто значення, яке ми цьому надаємо. В гру вступають мимовільні думки - глибинні переконання, інтроекти і наративи, які ми засвоїли з дитинства на підсвідомому рівні. І саме тут часто криються “вірусні програми”, які заважають жити спокійним, ефективним і щасливим життям.
♻️Емоції - те, що ми думаємо про ситуацію, напряму визначає те, що ми відчуваємо в цій ситуації. Наші можливості полягають у свободі вибору - як саме зреагувати: нейтрально, з радістю, перелякатись, розлютитись тощо.
♻️Поведінка - наші емоції спонукають нас до певної поведінки. Ми можемо виявити розуміння і співчуття, проігнорувати, втекти, затіяти скандал, кинутись у бійку...
Тож, коли йдеться про способи впоратись з тривогою, це можна робити на 3-х рівнях:
✅когнітивному (що стосується думок);
✅емоційному;
✅поведінковому.
Залежно від того, який вид і рівень тривожності турбує, можуть бути використані різні методи і техніки.
💥У випадку гострого стресу - це, насамперед, дихальні вправи (дихання за квадратом, прямокутником чи інші варіанти, але з обов’язковим акцентом на більш тривалому видоху; може допомогти варіант глибокого вдиху і видоху з тривалою затримкою дихання та ін.) та техніки на заземлення (на основі відчуття опори, контурів власного тіла, інтеграції різних відчуттів, переключення на когнітивну сферу тощо).
💥 Якщо маємо справу з ПТСР чи тривожними розладами - це буде індивідуальний комплексний підхід за допомогою психолога, психотерапевта (в деяких випадках - психіатра, з підключенням медикаментозного лікування). Він буде обов’язково включати різні ресурсні техніки, а також відповідний консультативний чи терапевтичний супровід, найчастіше на основі використання когнітивно-поведінкової та тілесно орієнтованої терапії.
👀Тож, тривога - це загалом звичний і необхідний аспект нашого життя. Проте якщо вона є надмірною і деструктивною - це надзвичайно виснажує, забирає енергетичний ресурс, не дає можливості насолоджуватись життям і стосунками, бути продуктивним, навчатися, створювати щось нове тощо. Тому важливо навчитись приймати свою тривогу, оцінювати її характер і рівень. Дуже зручно, наприклад, використовувати власну шкалу СОД (суб’єктивних одиниць дистресу) від 0 до 10, де 0 - це стан цілковитого спокою і розслаблення, а 10 - крайній рівень тривоги і паніки. А також практикувати психогігієну і профілактику тривожних розладів - розвивати емоційну компетентність (уміння розрізняти і виражати емоції), оволодівати навичками саморегуляції і усвідомленості.
🫂Щиро бажаю вам приборкати свої тривоги! А якщо відчуваєте, що самотужки не вдається - звертайтесь, будь ласка, за допомогою до фахівців. 🫶