пʼятниця, 25 листопада 2022 р.

Пам'ятаємо. Єднаємося. Переможемо.

 26 листопада Україна і світ вшанують пам’ять жертв Голодомору-геноциду.

«Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо»

Щороку в четверту суботу листопада вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2022-му пам’ятна дата припадає на 26 листопада.

Український інститут національної пам’яті оприлюднив інформаційні матеріали до цьогорічних роковин. Інформаційна кампанія на вшанування пам’яті жертв проходитиме під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо».

Цього року ми вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни Росії проти України. Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують геноцидні практики.

У нинішній війні Росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали.

Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.

В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом  – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.


26 листопада, о 16:00, долучіться до Загальнонаціональної хвилини мовчання.

Оцінки кількості загиблих внаслідок Голодомору 1932–1933 років коливаються від 3 до 7 мільйонів жертв. Називаються й більші цифри. Радянський Союз намагався приховати правду про геноцид. У роки Голодомору західні уряди, прагнучи не погіршувати відносини з СРСР, воліли мовчати. Після Другої світової війни на міжнародному рівні було засуджено нацизм, проте злочини радянського режиму, зокрема й Голодомор-геноцид українців, залишилися без належної та єдиної міжнародної оцінки навіть після розпаду Союзу. А ще через три десятиліття режим у Росії знову вдався і до геноцидних практик щодо українців, і до використання голоду як інструменту, щоб тиснути на міжнародну спільноту.

Наше сьогодення вчить: щоб слугувати запобіжником проти повторення трагедій і злочинів минулого, наша пам’ять має бути живою і чесною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів.

Тому цьогорічна кампанія на вшанування пам’яті жертв Голодомору проходитиме під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!».


Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв. Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз’єднаність і непорозуміння стали причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і вчинення злочину геноциду. Але зараз Україна і світ – інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.

Детальна історична довідка про Голодомор-геноцид

Візуалізація з гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!»

Відео з анонсом вшанування пам’яті та акції «Запали свічку»

Підбірка книг, відео, банерів та виставок про Голодомор, доступних для поширення

Візуалізація з цьогорічним гаслом розроблена у співпраці зі Світовим Конґресом Українців

Джерело

Показники готовності до навчання у школі

 Домашня діагностика готовності дошкільників до навчання у школі. Розроблена сімейним та дитячим психологом Ольгою Колесніковою-Чмель.

Як користуватися? Спостерігаєте за дитинкою, проводите тематичні бесіди щодо відвідування школи, аналізуєте.
Якщо серед запропонованих запитаннь є ті, відповіді на які ви не знаєте, запитайте у власної дитини, а потім підраховуєте.
Чим більше буде позитивних ➕ відповідей, тим більш сформована готовність дитини до навчання у школі.
Натхнення вам та успіху.

Як батькам навчити свою дитину безпеці

 Дитячий психолог

Як батькам навчити свою дитину безпеці
Коли ви озвучуєте дитині правила безпеки, потрібно пояснити їй, чому вони важливі. Ви можете домогтися підпорядкування дитини за допомогою фрази: «Тому що я так сказала», але вона не переконає дитину у важливості того чи іншого правила. Докладіть зусиль, аби дитина усвідомила: правила потрібні не для того, щоб зробити її життя менш радісним, а для безпеки. Чим більш справедливими правила здаються дитині, тим більший шанс, що вона їх прийме і дотримуватиметься.
Не залякуйте дитину. Якщо ви не хочете, щоб дитина лазила по деревах, не варто говорити їй: «Ти впадеш і пошкодиш шию». Краще скажіть: «Ти можеш упасти, і тобі буде боляче». Якщо ви перебільшуєте можливу небезпеку, зростає і ймовірність настання одного з двох наслідків (або обох відразу):
дитина припинить вам довіряти. Вона не повірить вам, тому що розуміє: те, що ви говорите, малоймовірно;
дитина повірить вам, але виросте, маючи впевненість, що світ – це страшне місце, сповнене небезпек.
Коли дитина не дотримується встановлених правил, ви повинні дати їй зрозуміти, що її небезпечна поведінка матиме наслідки. Якщо дитина вибігає на проїжджу частину, ви мусите негайно повернути її в безпечне місце й ще раз повторити їй правило, пояснивши його причини (наприклад, сказати, що водії можуть не побачити дитину) і попередити, що так робити не можна.
Таке попередження потрібно робити лише один раз. Якщо дитина повторює небезпечну поведінку, вам необхідно встановити для неї суворі наслідки, пов'язані з потребою убезпечити дитину. Наприклад, якщо вона знову вибігла на проїжджу частину, варто відвести її додому і пояснити зв'язок між її поведінкою й наслідками: «Я попереджала тебе, що бігати проїжджою частиною не можна. Це небезпечно. Якщо ти не можеш безпечно гратися на вулиці, грайся вдома».
Коли встановлені вами правила здаються дитині справедливими і вона розуміє потребу власної безпеки, то дотримуватиметься цих правил. Вона слухатиметься вас не для того, щоб догодити вам, а тому що вважатиме встановлені вами правила власними.
Внутрішній голос
Для безпеки дитина потребує чогось більшого, ніж просто дотримання правил. Дитина має довіряти власним інстинктам щодо того, що небезпечно, а що – ні. Із вашою допомогою вона мусить розвивати свій внутрішній голос, який попереджатиме її про можливу небезпеку. Цей голос утримає дитину від ризикованих дій: сідати в машину до незнайомця, гуляти на безлюдді тощо. Тому навчіть дитину довіряти інстинктам. Щоразу, чуючи цей внутрішній голос, вона повинна прислухатися до нього.
Репетиція безпеки
Ще один спосіб розвинути в дитини інстинкти самозбереження – імітувати з нею ситуації, пов'язані з безпекою. Зробіть це в ігровій формі. Поєднуйте прості проблеми з більш складними:
Як би ти вчинив, якби незнайомець прийшов по тебе в дитячий садок і запропонував відвести додому?
Що б ти зробив, якби твій м'яч викотився на дорогу?
Що б ти зробив, якби загубився в супермаркеті й не зміг мене знайти?
Що б ти зробив, побачивши, як інша дитина впала з дерева?
Як би ти вчинив, якби інша дитина сіла на краю гірки й відмовлялася спускатися?
Що б ти зробив, розбивши склянку?
Як би ти вчинив, якби твій друг запропонував тобі зробити щось небезпечне?
Якщо дитина спантеличена вашими запитаннями, запропонуйте їй декілька варіантів відповідей на вибір.
Дитина може дати несподівані відповіді, наприклад: «Я почекаю, поки м'яч сам повернеться до мене»; «Я запропоную дитині цукерку, щоб вона спустилася з гірки» тощо.
Не смійтеся над такими відповідями дитини. Вона говорить цілком серйозно, а її відповіді співвідносні із її віком. Краще похваліть її за кмітливість й запропонуйте краще рішення, а наступного разу поставте те ж саме запитання.
Розвиток дитини

Дорослі, подивіться разом з дітьми та обговоріть


18 листопада - Європейський день захисту дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації. Для запобігання насильства важливо відкрито говорити про проблему, проводити навчання фахівців, здійснювати просвітницьку діяльність серед батьків і дітей. 

Цього року освітній проєкт #stop_sexтинг акцентує увагу на захисті дітей дитячих садків та молодшої школи, адже, згідно з дослідженнями, 84% дітей починають користуватись інтернетом у 5-11 років і цей вік з кожним роком зменшується.

Саме тому #stop_sexтинг, українська студія анімації Wow-How Studio https://wow-how.com, а також дитяча письменниця Іра Бова раді представляємо перший мультфільм в Україні про безпеку дітей онлайн “Хаппі та її суперсила”.

Ця історія - ідеальний початок для обговорення безпечного використання інтернету з дітьми 5-10 років. Казка розповідає про черепашку, на ім'я Хаппі, що вчиться у молодшій школі і як більшість дітей полюбляє користуватися гаджетами. Одного дня в соціальній мережі Хаппі отримує запит на дружбу. Черепашка його приймає і спілкується з незнайомцем - Тритоном. Чим закінчиться ця історія, дивіться разом із дітьми. 

Більше того, завдяки спільним зусиллям мультфільм доступний також англійською мовою. Тож, запрошуємо ділитися історією про Хаппі з друзями по всьому світу на каналі: https://www.youtube.com/channel/UCuPf... 

Нагадаємо, книгу “Хаппі та її суперсила” Іри Бови було видано восени 2020 року. За мотивами казки ми створили спеціальні уроки для дітей 1-2 класу  https://stop-sexting.in.ua/urok-dlya-...  , а також  уроки для дітей дошкільного віку (4-6 років): https://stop-sexting.in.ua/doshkilnyj.... Їх можна провести як удома, так і порекомендувати вчителям та вихователям провести у школі чи дитячому садку.
Stop_sexтинг

четвер, 24 листопада 2022 р.

Якщо ви потребуєте допомоги, звертайтеся за одним із номерів «гарячих ліній» психологічної підтримки

 Міністерство охорони здоров'я України

Нас не залякати та не здолати, але страшно буває всім — це нормально!

Якщо ви потребуєте допомоги, звертайтеся за одним із номерів «гарячих ліній» психологічної підтримки:

◾ 0 800 60 20 19 – Контакт-центр МОЗ;
◾ 1547 – Урядова лінія;
◾ 0 800 33 20 29 – Лінія допомоги для ветеранів та членів їхніх родин Українського ветеранського фонду;
◾ 1548 – Лінія Мінреінтеграції;
◾ 0 800 100 102 – Лінія Національної психологічної асоціації;
◾ 0 800 210 160 – Лінія міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді»;
◾ (044) 456 17 02, (044) 456 17 25 – Лінії Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи;
◾ 0 800 211 444 – Лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції
◾ 7333 – Лінія запобігання самогубствам Lifeline Ukraine;
◾ 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного); 116 123 (з мобільного) – Лінія ГО «Ла Страда-Україна».

Допомогти дитині

 Українська Волонтерська Служба

Фронт допомоги дітям. Спільно з Клуб Добродіїв ми підготували поради з психологічної підтримки, аби кожна дитина, навіть у часи війни, посміхнулась 💛
Також ділимося підбіркою корисних посилань:
🔸Фонд «Клуб Добродіїв» допомагає постраждалим дітям та родинам: https://bit.ly/3DVFLfR
🔸Фонд «Голоси дітей» надає адресну гуманітарну допомогу: https://bit.ly/3hwQ9TR
🔸Фонд «Запорука» організував гарячу лінію психологічної підтримки 24\7 по Україні: 080 040 00 23.
🔸«СпівДія заради дітей» займається адаптацією, організацією дозвілля евакуйованих дітей віком від 5 до 12 років у 20 містах України: https://bit.ly/3NRP5pN
🔸Telegram-бот «Дитина не сама»: https://bit.ly/3NVTJ5T
🔸Telegram-канал «Ми поруч»: https://bit.ly/3GlmWFZ
🔸Telegram-бот «Дитячий лікар на війні»: https://bit.ly/3UrmslM
🔸Telegram-канал «Підтримай дитину»: https://bit.ly/3UryD1N
📍 Завантажити памʼятку можна за посиланням: https://bit.ly/3WQOXek
Разом із партнерами Міністерство охорони здоров'я України, НСЗУ Національна служба здоров'я України, Клуб Добродіїв та за підтримки Проекту USAID Ukraine - USAID Україна «Підтримка реформи охорони здоров’я» розповідаємо про медичні послуги та права пацієнтів в Україні. Шукайте корисні матеріали за хештегом #Гарантовано.

середа, 23 листопада 2022 р.

"Як дорослим говорити з дитиною, яка образила тварину?"

 "Як дорослим говорити з дитиною, яка образила тварину?"

Як говорити з дитиною, якщо вона образила тварину?
Дитинство важливий етап розвитку людини, в цей період закладаються основи поведінки в суспільстві, поняття щодо моралі та етики. В цьому дітям допомагають дорослі, які поруч.
Вони вчать, виховують і формують поняття щодо «добра, зла, любові співчуття, взаємодопомоги» та інших категорій притаманних людству.
Вчать допомагати слабшим, опікуватися молодшими, бути поруч з рідними в важкі часи, такі норми, діти наслідують та продовжують вже будучи дорослими. Через лагідне поводження з природою та тваринами, ми дорослі, можемо навчити дитину, бути добрими до оточуючого живого світу.
І ось, коли стається, ситуація, яка наче не відповідає, тим принципам, які батьки впроваджують у вихованні, виникає запитання: що я роблю не так? Як навчити бути добрим та емпатичним до оточуючих.
Останнім часом зростають звернення до дитячих психологів з приводу занепокоєння батьків щодо сплесків злості чи гніву у дитини саме на домашніх улюбленців або вуличних тварин. Раптом, дитина хоче вдарити або б’є, або проявляє іншу агресію щодо тварини.
Як в таких випадках реагувати? Як говорити з дитиною?
Одразу хочу утримати батьків від навішування ярликів на кшталт «жорстокий садист», бувало в практиці і таке. Це може загострити відносини, та ускладнити проживання цієї історії. Якщо така реакція сталася вперше і ви одразу побачили, спробуйте усвідомити спочатку свою емоційну реакцію на цей випадок, спитайте себе: що я відчуваю з цього приводу? Подив? Злість? Страх? Пригадайте, чи було подібне у вашому дитинстві з вами? Як ваші батьки на це реагували, і як би вам хотілося, щоб це було? Не поспішайте з висновками і в більш-менш спокійному стані обговоріть цю історію з дитиною. Без звинувачень, намагаючись розібратися, що спонукало і що після цього випадку відчуває дитина?
Пригадую випадок, коли мама 7-ми річного хлопчика розповідала, як налякалася, коли побачила, що син кинув на стіну кота і той боляче вдарився, коли вони розбирали ситуацію, з’ясувалося, що він подивився мультфільм про літаючих тварин і хотів навчити свого кота літати.
Окрім того, сьогодні, коли наше життя кожен день стискається з величезними стресорами, діти є однією з найбільш психологічно вразливою категорією. Травма війни викликає дратівливість, сплески злості та агресії, постійну тривогу та занепокоєння. Дітям важко скидати всі ці емоції на дорослих, тому що можна отримати таку ж реакцію у відповідь. Тому, для скидання напруги «під руку» підпадають тварини.
Якщо дорослий, який поруч з дитиною, буде розуміти, що відбувається в психіці маленької людини, і зможе це обговорити, за допомогою іграшкових тваринок – пограти про це, «посваритися-побитися» іграшковим песиком, тоді дитині буде легше справлятися.
Ну і важливо наполягати, що будь-яка жива істота відчуває біль, коли їй роблять боляче, тому, скидати напругу: битися, злитися та гніватися, краще на неживих іграшкових предметах, а живих людей і тваринок потрібно обіймати.
Якщо сплески злості і гніву на тварин, стають повторюваними, рекомендую звернутися до психолога-фахівця за допомогою.
Бажаю всім здоров’я, бережіть себе.
Вікторія Віткалова, дитячий психолог

ЕМОЦІЇ. БАТЬКИ І ДІТИ (у продовження теми контейнування)

 ЕМОЦІЇ. БАТЬКИ І ДІТИ.

Автор: Гнатюк Ганна

Емоційна сфера і мозок

 У новонародженого перший контакт зі світом пов’язаний з тілом і фізіологією. Оскільки дитина з’являється на світ з сформованим рептильним мозком, який відповідає за голод, спрагу, агресивність, терморегуляцію … Тобто, за те, чи добре мені, чи погано.

 

І тільки згодом, з розвитком мозку повноцінно розвивається і емоційна сфера. Лімбічна система, яка відповідає за емоції, пам’ять, сон, агресію, нюх…продовжує змінюватися аж до підліткового віку. Порівнюючи МРТ мозку дорослих і підлітків дослідниками було виявлено, що саме лімбічна система більш чутлива і активна у підлітків.  В той час коли префронтальна кора ще не сформована. Саме цим пояснюють ризиковану, необдуману та імпульсивну поведінку підлітків. До речі у хлопців повне формування мозку настає пізніше, чим пояснюють більш зважену поведінку у дівчат.

 

Префронтальна кора остаточно формується лише в підлітковому і юнацькому віці, відповідає за прийняття рішень, планування, розуміння себе і оточуючих, емпатію.

 

І тільки вже у стабільній особистості всі функції мозку налагоджені і людина здатна тримати фокус на головному, і отримувати задоволення від руху до нетермінових, але важливих цілей.

 

Навіщо емоції

 Кожна емоція, навіть дуже дискомфортна – наш помічник. Так само як кожна емоція може бути складним випробування, навіть «найпозитивніша». Я противник того, щоб розділяти прояви емоційної сфери на позитивні і негативні. Хоча в нашій культурі так прийнято, принаймні так було прийнято в минулому.

Легше навчити дітей, що «боятися – смішно», «плакати – соромно», «злитися – некрасиво», «ніхто не дружить з тими, хто незадоволений» … аніж навчити як справлятися з будь-якими своїми почуттями. Так і виростають дорослі, які рухаються по життю керуючись на схвалення і відгуки, вони не відчувають і не розуміють себе, ними дуже легко маніпулювати.

 

Важливо розуміти самому і вчити дітей – що будь-які переживання є природніми і потрібними, і слід їх висловлювати, не порушуючи права і межі інших людей. Адже навіть любов і дружба можуть виявлятися токсично.

 

Для моєї племінниці було відкриття, що вовк не тільки злий. Вона довго думала, перш ніж відповісти на питання: – «А коли вовк добрий і задоволений?». Її відповідь: – «Коли ситий, лежить на сонечку і його ніхто не чіпає». Думаю, будь-який в такій ситуації задоволений.

 

Часто на психологічних консультаціях і системних розстановках я питаю: «І що ви при цьому відчуваєте?». Відповісти можуть не всі.

 

Роль батьків в переживаннях дитини

 Для того, щоб людина мала опору особистої цілісності важливий баланс розуму, тіла і почуттів. Найчастіше у вихованні батьки і програми дитячих установ більше концентруються на розвитку когнітивних здібностей, і часто забувають про свій вклад в емоційну сферу дитини. Адже людина навчається розпізнавати свої переживання і висловлювати їх в соціальному оточенні. А краще навчання – на власному прикладі.

Тому так важливо, щоб батьки були зрілою особистістю, розуміли, і приймали всі свої почуття і переживання. Щоб була внутрішня згода з реальністю, де доречні і смуток, і злість, і тривога, і радість … І запам’ятайте – емоції доречні тоді, коли ви їх відчуваєте, – це реакція на стимул. А якщо емоційна реакція йде в розріз з реальністю – це може свідчити про психологічні травми, захисні механізми й блоки, з чим добре було б попрацювати з психологом чи психотерапевтом.

 

Програма мінімум для батьків – це донести для дитини: «все що ти відчуваєш – це правильно, на це є свої причини, і я можу допомогти тобі в цьому розібратися. Разом ми впораємося з будь-якими твоїми переживаннями.»

 

Така поведінка називається контейнування.

 

Контейнування

 Контейнування – це внутрішня здатність бути якісно присутнім і при цьому витримувати власні емоції та переживання іншої людини. При цьому важливо проявляти повагу і визнання значущості цих переживань.

 

Емоція – реакція, і якщо людина щось відчуває, то вмовляння, на кшталт, це не важливо і не варто на це звертати увагу, – не допоможуть. Навпаки, знецінення почуттів тільки збільшить дистанцію і нерозуміння між вами.

 

Бути таким «контейнером» або приймати допомогу іншого в нелегкі моменти життя – це дуже інтимно, це прояв справжньої близькості, адже одна зі сторін дуже вразлива.

 

По-справжньому підтримати іншого, коли приймаєш і «вміщуєш» у собі його страх, біль, відчай і просто бути поруч – це про довіру, відкритість, безпеку, дружбу і любов.

 

Як цінно вміти бути таким безпечним «острівцем» для коханої людини, для друзів і рідних. І в свою чергу, який це дар бути з близькою людиною, яка «лікує» своєю присутністю і прийняттям.

 

Для дитини – це вкрай необхідно! Аби батьки були здатні бути якісною підтримкою і опорою. Адже дорослий часто сам може впоратися, він в більшості випадків сам собі може бути таким «контейнером», ну в крайньому випадку може звернутися до психолога. До речі описаний процес дуже схожий на процес психотерапії.

 

У дитини немає ресурсу, досвіду, знання, як про себе подбати, її мозок ще формується, вона фізіологічно ще не завжди може приборкати хвилю емоцій.

 

Дорослий вчить проживати і бурхливу радість, і гірку печаль, тим самим вчить щирості і справжньому контакту з іншими. Якщо ж перешкоджати процесу проживання – емоції консервуються, дитина починає сумніватися в собі, починає орієнтуватися не на власні почуття, думки і своє відчуття світу, а на переконання – що правильно, а що ні. У такому випадку дитина втрачає і не може створити свою власну опору, і може виникнути дисоціація і  неконгруентність .

 

Дисоціація – процес від’єднання думок від почуттів і тіла, тут часто виникає психологічний механізм раціоналізації, також це одна з причин розвитку психосоматичних захворювань.

 

Неконгруентність – наявність внутрішнього конфлікту, те що у людини всередині не відповідає тому, що вона виражає назовні.

 

Що б цього не допустити, варто вчитися бути ресурсною підтримкою і опорою для дитини в нових нелегких ситуаціях.

 

Техніки контейнування:

 

·        Побути поряд

·        Потримати за руку

·        Обійняти і дозволити дитині в обіймах висловлювати будь-які свої переживання: злитися, плакати, кричати …

·        Дивитися в очі

·        Описати реальну ситуацію і внутрішньо погоджуватись з нею

·        Описати почуття, які виникають у людини

·        Поділитися своїми переживаннями

Алгоритм контейнування:

 

1.     Нормалізація переживання. Важливо висловити, що в цій ситуації те, що ти відчуваєш – це нормально. Ти так реагуєш і це правильно.

2.     Бути присутнім в процесі проживання. Дати цьому час.

3.     Після видимих ​​змін емоцій, також необхідно обговорити ситуацію, причини виникнення та можливі різні моделі поведінки в ній. Поговорити про емоції, навіщо вони і як вони допомагають. Пофантазувати про свою поведінку в майбутніх подібних моментах.

Для чого важливо з дитиною пройти весь цей алгоритм?

 

У цьому процесі батьки чи довірений дорослий виконує різні функції:

 

Дає ресурс ( твої реакції правильні; я тебе люблю в будь-якій ситуації і з будь-якими почуттями; ти цінний сам по собі; ти можеш розраховувати на мене …)

 

Вчить (чому у тебе така реакція; що таке та чи інша емоція; навіщо вона, як вона може заважати і допомагати …)

 

Виховує (що відчувають інші учасники ситуації; де і як захищати себе; яка поведінка допоможе висловити свої переживання, і разом з тим, це не буде шкодити іншим …)

 

Будьте опорою, вчіть і виховуйте, якісне батьківство – це вибір!

Джерело