Стратегії самодопомоги

 ЩО РОБИТИ, ЩОБ ПОКРАЩИТИ ЕМОЦІЙНИЙ СТАН?

Стратегії самодопомоги

🧘🏻‍♀️1. Турбота про тіло.  

Те, як ми почуваємося фізично, неодмінно має вплив і на емоційний стан. Тож бережіть себе й за наявності проблем зі здоров'ям звертайтеся до лікаря. Не варто відкладати турботу про себе на "після війни".

 

🥑2. Турбота про раціон. 

Збалансоване харчування — наступна складова у фундаменті самодопомоги щодо стабілізації емоційного стану. 

 

⛹🏻‍♀️3. Фізична активність. 

Збалансованим має бути не тільки  харчування, а й фізичні навантаження. Але пам'ятайте, що як надлишок, так і недостатня кількість фізичної активності є однаково  шкідливими для здоров'я. Тому намагайтеся знаходити в усьому золоту середину. 

💊4. Скажіть "ні" безконтрольному прийому ліків, що знижують рівень тривоги й впливають на емоційний стан. 

Пам'ятайте, що тільки лікар має право призначати вам антидепресанти або інші групи ліків та визначати дозування й термін прийому препаратів. Самолікування може призвести до погіршення стану. 

📲5. Відмовтеся від постійного моніторингу новин. 

Відпишіться від зайвих каналів,  які здебільшого дублюють одну й ту саму інформацію. Створіть графік перегляду новин (наприклад, 15 хв. на день). 

🛌6. Якісний сон. 

Неможливо почуватися емоційно врівноваженим, якщо ви маєте проблеми зі сном. Тому дбайте про свій сон. За потреби зверніться до психотерапевта по кваліфіковану допомогу. 

💆🏻‍♀️7. Відпочивайте. 

Відновлюйте свої ресурси за допомогою речей, які вам приносять задоволення. За прогулянку на свіжому повітрі перед сном або перегляд цікавого фільму ваш організм неодмінно вам подякує.

🎼8.  Слухайте музику.

Музика має вплив на наші почуття й здатна викликати появу різних емоцій. Створіть декілька музичних добірок, назвіть їх, наприклад: "Музика, що бадьорить", "Музика для сну", "Релакс"... Далі додайте в кожну зі створених добірок музичні твори, що викликають у вас певні емоції, й прослуховуйте їх для створення потрібного вам настрою. 

Юлія Ворман, практичний психолог

Джерело

Як будувати та повертати довіру до світу

 ЯК БУДУВАТИ ТА ПОВЕРТАТИ ДОВІРУ ДО СВІТУ 

✋🏼Довіра та недовіра — це дві здорові сторони одного цілого.

Довіра людей базується на маленьких речах і знаках, якими людина щодня маркує власну довіру.

📌Рівність у стосунках, коли ви однаково віддаєте щось одне одному — це про повагу, але разом із тим і про довіру.

🙅🏼‍♀️Від сліпої довіри краще відмовитися.❗️

Коли ми на все заплющуємо очі й перекладаємо відповідальність на партнера, бо довіряємо йому, це може стати зручним способом до маніпуляції та газлайтингу — тобі говорять, що все добре й чудово, а паралельно використовують.

♻️Складові довіри: 

 •   межі, які не мають порушуватися;

 •   надійність;

 •   відповідальність.

🤝Довіра — це рух. Рух «до» — до когось, до чогось. Цей процес базується на тому, як я вчуся будувати цю довіру з різними людьми. 

📌Якщо з учителями було непросто — з іншими фігурами авторитету також може бути складно. Якщо з батьками вийшло побудувати довіру, то може все бути й легко. 

🤝Довіра повинна мати місце для сумніву. Вона не має бути сліпа. Довіра також працює на рівні фізіології.

❗️Для українців характерною є базальна тривога. Цей термін запровадила психологиня Карен Горні. 

🫣БАЗАЛЬНА ТРИВОГА — ЦЕ МЕХАНІЗМ НА РІВНІ ТІЛА, ЯКИЙ УНЕМОЖЛИВЛЮЄ ПОБУДОВУ МʼЯКОГО СПОКІЙНОГО КОНТАКТУ. Це ніби постійно жити з білим шумом.

• Ми, українці, як нація розуміємо базальну тривогу та постійно очікуємо, коли вона вигулькне. 

• Переживши Голодомор, Другу світову війну, репресії, вбивства, ми знову опиняємося у війні. Здавалося б, 21 століття. Але тепер базальна тривога уособлюється в людині, яка вирішила пограти у війну.

🫱🏼Базова довіра до світу базується на нашій довірі до того, що наші близькі говорять нам про світ. 

🔗Наші батьки лізуть зі шкіри, щоб запхати нас у хороші виші, перевіряють, із ким ми зустрічаємося, годують корисною їжею.

😩Але зараз ми розуміємо, що світ не діє за правилами. Наша довіра до світу підірвана, бо світ нас обманув. 

🔗Ми ходили до школи, робили уроки, мили вуха, знімаємо тіктоки, робимо подкасти — і тут отримуємо такого ляпаса. За що? 

😳Зараз відбувається наш моральний філософський пубертат. Тепер нам треба переписати контракт зі всесвітом.

❓ЯК ДОВІРЯТИ МАЙБУТНЬОМУ

✅Зараз треба дати собі право не довіряти майбутньому та згадати про недовіру світові. 

✅Перед тим, як іти вперед, зрозуміти місце, де ти є зараз. 

✅Надати сенс тому, що відбувається. Проговорити це з найближчими людьми. Іноді треба проговорити все, що ще не розумієш, щоби воно стало звичайним і припинило тебе їсти зсередини. Тобто будувати майбутнє тут і тепер.

❓ЯК ПОВЕРНУТИ ДОВІРУ ДО СЕБЕ 

👉🏻Часом ми самі заганяємо себе в некомфортні обставини, зраджуємо себе. 

👉🏻Тут треба обирати стовпи довіри та працювати з кожним із них. Потрібно сказати «ні» собі, а потім — іншим. Багато хто з нас звик тримати себе в лещатах, насильницьких межах. Треба бути до себе добрішими. Ми не просто так переходимо свої межі, іноді в нас просто немає вибору. 

👉🏻Якщо зараз є бажання інакше ставитися до себе, треба починати виставляти кордони, охороняти їх і давати відсіч тим, хто хоче повернути твої старі кордони.

‼️Пам’ятайте, довіра — це сукупність маленьких речей і в особистих стосунках, і в домі, і за його межами. І коли ми втрачаємо довіру, йдеться про втрати суми речей. Тому потрібно зробити багато маленьких кроків, щоби цю довіру повернути.

Подкаст «Простими словами», журналіст і письменник Марк Лівін та психологиня напряму емоційно-фокусованої терапії пар Софія Терлез. 

Джерело

Самодопомога

 Подумайте: що ви будете робити, коли небезпека мине?

Ловіть коротеньку вправу, яка допоможе позбутися тривоги, щоб мати змогу виконати свої справи. 

Тривога - це відповідь психіки на питання "а що, якщо" і схожі на них. На відміну від страху, який є природньою відповіддю на реальну небезпеку для життя. ❗️Але кожна небезпека рано чи пізно минає, а от тривожність може залишатися.

Як привести себе до тями, коли небезпека минає?

Тривога може вплинути на нашу працездатність, знизити її ефективність, швидкість або взагалі завадити приступити до важливих справ.

🔹 Щоб зменшити інтенсивність тривоги або позбутися її, спочатку пропонуємо вам привести свої думки до ладу і відповісти на наступні питання:

▫️ Що саме мене тривожить?

▫️ Чи є вагомі причини хвилюватися?

▫️ Я тривожуся через те, що моя проблема завелика і я не можу її вирішити або моя тривога виникає тому, що я не хочу братися за вирішення проблеми і постійно відтягую час?

▫️ Чи є в мене зараз можливість зробити ту дію (зателефонувати, скласти план, зібрати інформацію, призначити зустріч, знайти безпечне укриття тощо), яка викликає в мене почуття тривоги?

▫️ Який я можу зробити перший крок для вирішення своїх справ?

✔️ Тепер сконцентруйте свою увагу на тому, що вас оточує. Придивіться до предметів і їхніх кольорів, відчуйте навколишні запахи, прислухайтеся до звуків, візьміть до рук якусь річ, щоб відчути її текстуру. 

Потім дістаньте аркуш паперу і запишіть усе, що вам вдалося відчути та усвідомити.

✔️ Тепер сконцентруйте увагу на своєму тілі. Прислухайтеся, як б’ється ваше серце, поспостерігайте за своїм диханням, відмітьте температуру рук і ніг, відзначте найменші рухи, відчуття напруги в плечах або якийсь дискомфорт.

Запишіть, що ви помітили у процесі вивчення свого тіла.

🌿 Тільки що ви сконцентрували свою увагу на зовсім іншій діяльності, за рахунок чого ваша тривога могла зменшитися або відступити.

Збережіть собі цю вправу і спробуйте її виконати, якщо через тривогу не зможете зосередитися на важливих справах.

Джерело

Техніки самозаспокоєння, які ви можете використати прямо зараз

АБЕТКА СТРЕСОСТІЙКОСТІ

 Ми зібрали декілька дописів про техніки самозаспокоєння, які ви можете використати прямо зараз.

Вправа на заземлення 1

Вправа на заземлення 2 

Відеовправа "Тропічний дощ", яку використовують кризові психотерапевти для швидкого заспокоєння та заземлення

Техніка дихання 4-7-8

Практична техніка дихання, яка допоможе знизити рівень тривоги та заспокоїтися 

Вправа для зняття тривоги, яку можна робити в будь-якому місці 

Метод уяви для того, щоб заспокоїтися у гострій, тривожній, стресовій або панічній ситуації 

Пробуйте, робіть, дивіться по сторонам, намагайтеся заспокоїти себе. Ви також можете використовувати фізичні вправи, якщо вони вам допомагають: стрибки, присідання, біг на місці тощо.

Можете надіслати цей допис близьким і виконати вправи разом.

Головне — попіклуйтеся про себе і бережіть себе!

Джерело

Когнітивні упередження, які ми допускаємо (частина ІІ)

 Національний інститут доказової психотерапії

Когнітивні упередження. Частина 2

Ефект ілюзії правди. Тенденція вірити, що інформація правдива, якщо ми її часто чуємо. За цим принципом формується пропаганда: чим частіше ми чуємо певну думку чи ідею, тим охочіше в неї віримо.

Ефект самореференції. Схильність людей по-різному кодувати в памʼяті інформацію залежно від того, якою мірою вона торкається людини особисто. Тобто якщо людина особисто не страждає від того, що відбувається, то значущість інформації сильно знижується.

Недооцінка бездіяльності. Цей феномен полягає в тому, що людині може бути психологічно легше прийняти дискомфорт та великі ризики через бездіяльність, ніж навіть невеликі складнощі через активні дії.

Розрив емпатії. Феномен, коли людина недооцінює вплив фізіологічних чинників на свою поведінку. Серед них: голод, спрага, сексуальна пристрасть, потяг до наркотиків та алкоголю, фізичний біль, сильні емоції тощо.

Ефект знайомства з обʼєктом. Тенденція виражати необґрунтовану симпатію до обʼєкта чи події лише тому, що вони знайомі.

Когнітивні упередження, які ми допускаємо (частина І)

 Національний інститут доказової психотерапії

Когнітивні упередження, які ми допускаємо

Когнітивні викривлення — це систематичні помилки в людському мисленні, свого роду логічні пастки.

Ефект дежавю. Фактично, це збій в гіпокампі — Відділу мозку, який займається пошуком аналогій у пам’яті. Ефект дежавю полягає в тому, що в певній події мозок знаходить деталі, котрі бачив, наприклад, рік тому. Після цього він починає сприймати всю подію, як таку, що сталася в далекому минулому.

Ефект Даннінга-Крюгера. Це про спотворення уявлень щодо своїх здібностей. Він виражається в тому, що перші успіхи в новій справі стрімко підіймають самооцінку людини. Однак, чим більше її досвід, тим чистіше вона принижує власні здібності. Навіть попри загальне визнання її професіоналізму.

Ефект доктора Фокса. Полягає у схильності людей прислухатися до артистичних лекторів і приймати їхні слова на віру. Саме він пояснює популярність і переконливість псевдонаукових течій та сект.

Упередження виживання. Схильність робити висновки про явище лише на основі успішних випадків. Саме тому, люди довіряють народній медицині, ефективності гомеопатії тощо, орієнтуючись на успішний досвід інших (часто оманливий). Ця помилка змушує нас повторювати чиїсь "успішні" дії, у надії, що це приведе до успіху і нас. Разом з тим, ігноруючи тих, кому вони нашкодили.

Світлана Ройз про дитячі страхи

 Світлана Ройз 

Про дитячі страхи. Практичне. Я хотіла нагадати про важливу тему. Кілька днів по ночах допомагала знайомій родині - у дитини були напади паніки. Виявилось, що діти в укритті розповідали один одному "лякалки". Пам'ятаєте, як ми в дитинстві казали "в чорній- чорній кімнаті...". Мало того, що вони розповідали це, коли самі були в небезпеці, одна з дівчаток - однокласниць знайшла в мережі цю лякалку з дорослих фільмів жахів. (коли ми просто чуємо інформацію, ми самі створимо образ, як правило, такий, з яким ми здатні впоратись, конкретний образ, який ми бачимо - може бути більш небезпечним) А ще й потім в школі дівчина стукала дверима, залишала на підлозі сліди, щоб зробити цю лякалку більш реальною.

Для дівчини, якій ми допомагали - саме візуальний образ, який вона побачила в телефоні, став травмуючим.

Для нас в дитинстві такі лякачки були "тренуванням", адаптацією, ми привчали себе так долати страхи. А ще - той, хто розповідав їх і міг, насправді, нас налякати, відчував свою владу.

Але ми могли впоратись із таким навантаженням, наше життя було більш безпечним.

Зараз лімбічна система дорослих і дітей гіперактивна. Ми не можемо спрогнозувати, що стане тригером для занадто сильних емоційних проявів. На що нашої витривалості вже не вистачить.

Багато дітей зараз бояться темряви - і на жаль, це наслідки тривалого стресу.

Саме тому я готувала список ігр, щоб знімати напругу. В коментарі ще раз дам на нього посилання. І прошу звертатися до психологів, якщо прояви страху посилюються .

Багато дітей знаходяться в збудженому стані, запитів про дратівливість, напади агресії, істерики з кожним днем все більше.

Я дуже прошу поставити для молодших дітей батьківський контроль на користування інтернетом. Щоб вберегти їх від перегляду того, що може ще сильніше впливати на їх стан.

Після того, як ми працювали прямо вночі з нападами паніки, я просила батьків дати дитині свій ліхтарик чи маленький світильничок на батарейках. (Щоб було відчуття "контролю над темрявою")

Просила не грати перед сном в комп'ютерні ігри та не дивитись фільми - мультфільми, де є занадто активні дії, сюжети пов'язані з магією та різкі звуки. Це буде ще більше впливати на збудження дитини.

Перед сном, якщо це можливо - грати в тілесні ігри (знайду завтра посилання на ті, що готувала раніше), масажі, колискові.

Батьків я просила не казати донці - "тут немає нічого страшного, нічого боятись. Ти ж доросла". Дитина від цих слів не перестає боятись, вона відчуває себе ще більш одинокою та безпорадною. А ще й починає відчувати провину, що вона "не така". Важливо давати підтримку і, можливо, сказати - "це виглядає дійсно страшно. Я теж колись боялась. І я точно знаю, що ти впораєшся. Давай з тобою... (і далі пропонуємо дії)

Коли ми трансформуємо те, що викликало напругу, навіть з маленькими дітьми, ми працюємо на кількох рівнях:

-Повертаємо відчуття безпеки (своєю присутністю, своєю надійністю)

-Повертаємо контроль (хоч даємо ліхтарик), "дистанціюємося" (можливо, уявляємо, що знаходимося в сяючому коконі, чи зачиняємо лякалку в сундук на замок)

- Якщо дитина боїться образу - картинки - працюємо саме з цим образом (я просила дівчинку уявити, що з цієї лякачки ми сонячним світлом змиваємо всю кров, весь бруд, вона чарівною силою зменшує цей образ до мурашки, здуває, відправляє її в світ фільму чи мультфільму, чарівною паличкою торкається і цей образ розпадається на краплини чи глітери ,

Працюємо над тим, щоб дитина відчула силу - іноді ми робимо захисників - янголів-охоронців, мандали з ниток - ловці лякачок, бризкаємо "спреєм від монстрів". Пригадаємо, коли вона могла впоратись із складностями.

- Знімаємо тілесну напругу (дихання з акцентом на видих, розтягування, відштовхування страху). Увага на стопах, опорі спини, руках, очах можливості сконцентруватись на картинках, що є в реальності (об'єкти якогось кольору, чи форми),

З дітьми на 15хвилинках ми робили вправу - відштовхували від себе із всіх боків (зверху, за спиною, перед собою) те, що може лякати із криком: "тпрусь-тпрусь, я тебе не боюсь!" (Коли нам страшно, можуть блокуватись зони Брока, що відповідають саме за мовлення, за можливість вимовити слова і ми так в грі стимулюємо мовлення, робимо активні рухи і повертаємо відчуття котнролю).

І навіть з маленькими дітьми вже в стабільному стані ми можемо говорити про те: а як ти думаєш, чому ця дитина таке розповідала? І саме чому наша дитина не відійшла, не попросила перестати розповідати. Чи може вона сказати іншім Ні?

Ми розмовляли про те, що коли людина бачить, чим нас можна злякати, вона впливає на нашу волю і силу. І свою силу ми собі повертаємо. (Я запитала, а куди в тілі повертаються твоя сила? Дівчинка сказала, що відчула, як в сонячному сплетінні стає тепліше).

Ми говорили і про те, що часто лякає той, хто сам боїться.

І я просила батьків озвучувати дитині - кожен раз, коли вона сама йде в темну кімнату, чи робить якісь "сміливі" кроки - "дивись, тобі було страшно, але ти це зробила!!! В тебе стільки сили і сміливості". Ми даємо відчуття її маленьких перемог.

А потім виявилось, що багато дітей цього класу були налякані. І вночі, які в нас і так тривожні, прокидались із страхом. Не знаю, чи будуть про це розповідати вчительці, щоб поспостерігала за тим, що відбувається в школі.

Будь ласка, якщо в поведінці дитини з'явились зміни, якщо напади паніки продовжуються, якщо напади агресії, істерики часті - обов'язково звертайтесь до психологів. Загальних текстів та загальних порад може не вистачати..

Я знаю, що в деяких школах та садках готуються до Хелоувіну. Прошу цього року бути обережними з цією темою. З одного боку, це може бути корисним відреагуванням, висміюванням, з другого, важливо робити щось точно не страшне, смішне, щоб ще більше не підсилити страх дітей.

Ми разом впораємося. Обіймаю, Родино як хочу Перемоги

40 ігор у темряві

Вплив соціальних мереж на психіку дітей

 Соціально-Психологічна служба школи

ЯК СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ВПЛИВАЮТЬ НА ПСИХІКУ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Дослідження британських учених виявили, що чим більше часу діти у віці 10 років проводять у соціальних мережах, тим більше погіршується їхнє психічне благополуччя в підлітковому віці від 10 до 15 років.

Психічне здоров'я

• Оскільки мозок підлітків ще розвивається, вплив великої кількості контенту в соцмережах може бути негативним і зашкодити майбутньому психічному добробуту.

Тривожність

• Молодих людей постійно закидують інформацією про те, що роблять їхні друзі, однолітки та кумири, через що вони можуть почуватися самотньо. І якщо їхні постинги не отримують достатньо «лайків» і коментарів, порівнюючи з їхніми друзями, підлітки можуть відчувати невиправдану, необґрунтовану тривожність та починають думати, що вони недостатньо хороші.

Проблеми зі сном

• Соцмережі спричиняють звикання, і підлітки можуть бути настільки захоплені постингом, що втрачають відчуття часу, через що можливі порушення сну.

Прийоми допомоги для запобігання шкідливому впливу соцмереж

• Обмеження використання соціальних мереж, особливо для молодших підлітків. Це допоможе захистити їхнє психічне здоров’я.

• Дотримуватися вказівок щодо соціальних медіа. На багатьох платформах соцмереж мінімальний вік для створення облікових записів на них становить 13 років. Якщо ваша дитина хоче створити обліковий запис у соціальних мережах до цього віку, поясніть їй, чому існують ці правила.

• Розмова про соціальні медіа. Почніть обговорення з дитиною соцмереж. Оцініть її почуття щодо цього — чи подобається їй користуватися ними, чи не викликає це в неї занепокоєння та тривожність.

• Будьте прикладом для наслідування. Подайте приклад дитині, відкладаючи телефон під час вживання їжі, обмежуючи тривалість свого спілкування в соцмережах і встановлюючи час щодня, коли ви взагалі не користуєтеся сучасними технологіями. Дитина зрозуміє вашу поведінку та матиме здоровіші взаємини із соціальними мережами.

• Допоможіть дитині організувати її акаунт — поговоріть з нею про те, чиї сторінки в соцмережах вона відвідує найчастіше і чому. Допоможіть їй стати фоловером людей, які є хорошим прикладом для наслідування, і заохочуйте підлітка відписуватися від облікових записів, через які вони почуваються погано.

Про позитивний вплив спілкування в соціальних мережах

• Дослідження та критичне мислення.

Інтернет надає доступ до багатьох інформаційних ресурсів, які допоможуть дітям і підліткам дізнатися багато цікавого й корисного. Це може стати у пригоді під час навчання у школі чи виші або для дослідження сфер інтересів. Також варто навчати дітей, як аналізувати інформацію, щоб вибирати надійні джерела.

• Зближення та спільнота.

Соціальні мережі можуть сприяти підтриманню зв’язків, дозволяючи дітям залишатися вдома, але водночас мати контакт з іншими членами сім'ї або друзями, які не живуть поруч.

• Самовираження.

Діти та підлітки можуть навчитися ділитися своїми думками в інтернеті, що є потужним інструментом для зміцнення впевненості. Вони можуть навчитися спілкуватися з іншими людьми та оцінювати інші погляди або думки, відмінні від їхніх власних.

• Творчість і дослідницькі інтереси.

У багато чому сучасні технології сприяють творчості та навчанню новим навичкам за допомогою спеціальних програм для різного віку.

• Організація та самоорганізація. Комп’ютерні технології можуть бути корисними для організації та планування.

Джерело: Mozok.ua

Інфографіка: психологічна підтримка 

Як надати підтримку іншій людині і не нашкодити їй

 Florence Centre

Як навчитися підтримувати людей

Зараз нелегко всім. І часто виникає потреба підтримати людей, до яких ми небайдужі. Хтось важко приймає допомогу, хтось закривається в собі. Але допомога й сильне плече поряд потрібні кожному.

Для того щоб підтримати людину, використовуйте прості фрази: "я тебе чую, я тебе розумію, я тебе приймаю, мені важливо те, що ти говориш, я визнаю твої почуття, я визнаю твою складну ситуацію, я готовий бути в ній з тобою".

Щоб підтримати близьку людину під час складного періоду у її житті, варто навчитися підбирати правильні слова і формулювати позитивні цілі на майбутнє.

Люди, які пережили жахи війни, потребують особливої підтримки. Необережні фрази або різка поведінка може ще більше зашкодити травмованій людині. Часто люди намагаються приховувати свої справжні емоції і може здатися, що людині зовсім не потрібна підтримка.

Намагайтеся не говорити, що ви розумієте, що людина пережила. Натомість скажіть, що "Те, що ти пережив - жахливо, мені дуже шкода, що тобі довелося пройти через це". Або скажіть просто, що навіть не уявляєте, через що довелося пройти людині.

Не варто занадто сильно емоційно вмикатися і "пірнати з головою" у проблему разом з людиною. Адже замість того, щоб стати опорою, ви самі ризикуєте піддатися таким же емоціям і "розклеїтися". Потрібно утримувати баланс між співчуттям і байдужістю.

В жодному разі не підсилюйте проблему. Коли людині погано, найгірше, що можна зробити – вкотре нагадати їй про це. Зробити це нескладно фразами типу: “який неймовірний жах!”, “а знаєш, що ще може бути після цього” тощо. Говоріть про ситуацію, що сталася тільки у тому випадку, якщо людина сама починає цю розмову.

Експрес способи заспокоєння

 

Батькам про важливість казок

 Міжнародна Психологічна Асоціація Проективних Методик

Чим казки можуть бути корисні батькам

Казки для дітей – це не тільки захоплююча подорож у світ вигаданих персонажів. Через казки діти отримують свої перші знання про життя. На перший погляд, світ казок може здатися чорно-білим, з чітким поділом на добро і зло. Проте якщо поглянути глибше, казки можуть також навчити дітей ширшому погляду на події і людей.

Наприклад, неприємності і випробування, які випадають герою, зрештою допомагають йому стати сильним і спритним, призводять до якихось бажаних змін. А іноді в казках зустрічаються і неоднозначні персонажі, які на перший погляд поводяться як лиходії, а потім розкриваються – виявляється, що за їх поведінкою стоять якісь причини, або ж вона зовсім не була лиходійською, а зрештою допомогла герою.

Як використовувати казку у вихованні дитини

Є кілька способів роботи з казкою, серед них виділяються основні три:

розбирати з дитиною вже існуючу казку;

придумувати нові кінцівки для вже існуючих казок;

скласти нову казку – самому або разом з дитиною.

Як розібрати казку з дитиною

Основна мета обговорення казок – побудувати зв’язок між поведінкою героїв, подіями, що відбуваються в казці і ситуаціями в реальному житті, з якими зустрічається дитина. У такому випадку сюжет казки трансформується для дитини в особистий багаж знань і уявлень, до якого він зможе звертатися за необхідності, наприклад, потрапивши в якусь складну для себе ситуацію.

. Казка – видумка, та в ній натяк…

Обговоріть з дитиною, про що розповідається в казці і чому вона вчить. Запитайте, в яких ситуаціях у реальному житті може згодитися те, що дитина дізналася з казки?

. Баба-яга – красна дівчина

Обговоріть героїв казки. Чому герой здійснює той чи інший вчинок? Навіщо йому це потрібно? Чого він хотів насправді?

. Вогонь, вода і мідні труби

Поговоріть про те, як герої казки долали труднощі. Чи зверталися вони до когось по допомогу? Можливо, коли-небудь ці способи ваша дитина зможе використовувати в реальному житті.

. … добрим молодцям урок!

Які почуття викликає ця казка? Які епізоди особливо запам’яталися? Які епізоди викликали радісні почуття? Які сумні? Які ситуації викликали страх?

За цією ж схемою можна обговорювати з дитиною і переглянуті разом художні та мультиплікаційні фільми.

Як скласти казку разом з дитиною

Складаючи разом з дитиною казки, ви можете доторкнутися до її внутрішнього світу, дізнатися про те, що її турбує, лякає, або навпаки – надихає і підтримує. Сюжет казки будується за певними канонами: по суті вона представляє із себе послідовність подій, об’єднаних якимсь сюжетом.

Почніть зі створення головного героя. Придумайте йому ім’я і образ. Можна підключити тут і арт-терапію – намалювати героя або виліпити його з пластиліну. Дізнайтеся у дитини, якими якостями володіє герой, який у нього характер. Обговоріть, про що буде ваша казка. Як правило, у головного героя є мета і є перешкоди на шляху до її здійснення. Також у казці є герої-союзники і герої-противники. У процесі створення сюжету пробуйте проводити паралелі з реальним життям дитини: питайте, як це пов’язано для нього з його досвідом і переживаннями, у зв’язку з чим він вибрав для героя саме таку мету і такі випробування?

Як придумати нові кінцівки до вже існуючих казок

Іноді для того, щоб допомогти дитині знайти рішення проблеми через казку, не потрібно складати нову. Досить придумати нову кінцівку до однієї з тих, що вже існують. Тут важливо підібрати казку, ключова проблема якої буде збігатися з тією, яка зараз актуальна для дитини. Наприклад, якщо дитина переживає через суворого вчителя, який дає багато завдань або ставить низькі оцінки, можна обговорити з ним казку про Попелюшку.

У казках часто на допомогу головному героєві приходить чарівництво. Попелюшку, наприклад, від мачухи захищає фея-хрещена. А як могла б упоратися Попелюшка сама, без чарівної допомоги? Чи була мачуха така вже несправедлива до неї, адже Попелюшка сама втекла, не виконавши залишене їй «домашнє завдання»? Чи були у Попелюшки варіанти домовитися з мачухою?

Так, за допомогою казкотерапії ви можете допомогти дитині змінити своє ставлення до ситуації, яку вона переживає як безвихідну або несправедливу. З вашою допомогою вона навчиться дивитися на проблему з різних сторін, шукати варіанти виходу і не відчувати себе маленькою та безпорадною.