пʼятниця, 28 квітня 2023 р.

Оголошення

 Сьогодні внаслідок ракетного обстрілу постраждала учениця нашого ліцею. Наразі дитина перебуває в Охматдиті зі складними травмами кінцівок. Якщо у Вас є можливість та бажання, можете допомогти постраждалій родині. 

Карта Приватбанку мами (Подольська Ксенія):

 5168 7574 2858 3217  або 5457 0822 3748 4196.

Карта Моно: 5375 4141 2593 8885


Мирного нам усім неба!

Google у співпраці з МОН і Мінцифрою запустив онлайн-гру «Interland: безпека дітей в Інтернеті»

 Google у співпраці з МОН і Мінцифрою запустив онлайн-гру «Interland: безпека дітей в Інтернеті»

Ця гра допоможе розпізнавати фейки, тримати персональну інформацію в безпеці та навчить чемно поводитися в мережі.
Гра доступна на будь-якому пристрої🎮
📌 Також в освітньому хабі Google Знання можна знайти більше порад для безпеки дітей в інтернеті.

Interland” – контрольоване освітнє середовище, що зацікавлює дітей здобувати знання із цифрової безпеки. Гра занурює в змодельований світ, де діти разом із жителями міста, інтернавтами, виконують різні пригодницькі завдання, а саме:

  • “Королівство доброти” допомагає дізнатися, як чемно поводитися в мережі;
  • “Річка реальності” навчає розпізнавати фейки;
  • “Уважна гора” вчить безпечно ділитися інформацією в мережі;
  • “Вежа зі скарбами” навчає тримати персональну інформацію у безпеці.

Про «відреагування» страху і тривоги агресією

 Дитячий психолог

Про «відреагування» страху і тривоги агресією
Вчора ввечері ми гуляли з сім'єю. Поруч з нами дівчинка їхала на самокаті, тато притримував кермо. Перед дорогою дівчинка зробила хибний рух і впала. Тато, допомагаючи їй піднятися, накричав на неї.
Наша дочка подивилася на мене здивовано.
- Ти не зрозуміла, що сталося? Тато зараз кричав на дівчинку не від злості, а від страху. Це виглядало, як злість. Але тато дуже злякався. Для батьків найстрашніше, коли з дітьми щось відбувається. І в цей момент ми часто діємо дивно. І діти часто, коли їм страшно, б'ються. Звичайно, не можна кричати і бити дітей ні від злості, ні від страху. Це не правильно. Ми з татом дуже намагаємося так себе не поводити ... вибач, якщо коли-небудь зробимо так само. Потрібно було допомогти дівчинці і сказати про те, щоб була уважніше перед дорогою? Якби її тато міг дуже швидко заспокоїтися, він би так і зробив.
Я так часто спостерігаю страх, тривогу, паніку, яка проявляється як агресія. Відреагування страху і тривоги агресією.
Коли дитина хворіє, коли є загроза безпеці - під впливом кортизолу - ми «діємо», реагуємо - але в стресі наш «розумний» мозок вимикається. І ми «розряджаємося» часто не в реальній допомозі і контакті, а в сварках з партнером або, наприклад, часто спостерігала, як при зустрічі з загубленою дитиною батьки на неї накидалися з криком і ляпасами.
У будь-якій ситуації дитина засвоює досвід свідомо і несвідомо.
Наприклад:
- Чи можна розповідати батькам про складнощі або неприємності?
- Я в усьому винен.
- І ось це, абсолютно неочевидне - досвід турботи, змішаної з агресією. Те, що формує толерантність до насильства, то, що не дозволяє вчасно розпізнати відносини, з яких потрібно бігти.
Про що я нагадую собі і прошу пам'ятати батьків:
1. Впевнена, що ми можемо витримати напругу, ми можемо дати підтримку дітям. (Ми можемо вчитися для швидкої стабілізації: хоч ставити собі хрестики фломастером на руці, надягати яскраві браслети, щоб привертали увагу, напрацьовувати практики, які б заміняли звичні реакції).
2. Підтримка почуттів - перед будь-яким вихованням. Спочатку нам важливо сказати: «Ти злякалася? Сильно болить? Ми вже разом. Ти в безпеці. Я з тобою". (Коли ми це щиро вимовляємо - дитина може сильніше почати плакати)
Це те, що дає нам можливість бути в відносинах. Зберігати відносини. Це те, що залишається у нас після всіх важких ситуацій - відчуття близькості і контакту. "Я з тобою". Всі ці слова і досвід підтримки, потім будуть підтримувати вже дорослу дитину, її внутрішнім голосом, стануть її «самопідтримкою».
3. Говоримо про те, що важливо змінити. Не про те, що було неправильно. А про те, ЯК би було правильно.
4. Ми ж пам'ятаємо, що в будь-якому освоєнні нового - буде інерція в реакціях. І природно, що ми будемо зриватися, особливо, коли втомилися. Якщо ми не стрималася, якщо відреагували агресивно - важливо пояснити дитині, що нам, насправді, було дуже страшно за неї. Тому що вона - її безпека, здоров'я, найбільша цінність. І ми вчимося реагувати по-іншому. Як і дитина весь час вчиться.
Добрих дорослішань і сил всім.
Світлана Ройз

Як підтримати, заспокоїти та втішити людину, не нашкодивши їй

 Безпечний простір

🤗Як підтримати, заспокоїти та втішити людину, не нашкодивши їй: сформулювати декілька правил підтримки✔️

четвер, 27 квітня 2023 р.

В Україні запускають перший освітній портал про безпеку дітей в інтернеті

 Для того щоб усі освітяни, вчителі, батьки були обізнані з ризиками для дітей у мережі, громадська організація #stop_sexтинг створила освітню онлайн-платформу.

Згідно з дослідженням, проведеним в ЄС серед 8000 підлітків, ризикована онлайн-поведінка серед молоді стає нормою. Опитування показало, що кожна четверта дитина тролила когось в інтернеті, кожна восьма брала участь в онлайн-домаганнях, кожна п’ята займалася секстингом та 4 із 10 підлітків дивилися порнографію.

Для українських дітей поруч із загальними загрозами секстингу, грумінгу, сексторшену, надмірного часу онлайн, кібербулінгу існують загрози, що відповідають часу війни: дезінформація, залучення дітей до співпраці з окупантами та інші.

На онлайн-платформі можна знайти корисний контент для батьків та освітян: матеріали для проведення уроків, методичні посібники, тематичні книги та фільми, VR-квест, онлайн-виставку та останні новини. Крім того, на платформі працює запис на консультацію із психологом та портал повідомлень про матеріали, що зображують сексуальне насильство над дітьми. Портал працює як лінія звітування: ці повідомлення допомагають захистити дітей та не допустити їх подальшої сексуальної експлуатації.

Джерело

"Дитині важливо, спираючись на нас, дивитись на те, що складно. Вчитись не уникати того, що може витримати".

 Світлана Ройз 

Донька іноді каже: "мама, у мене завтра доповідь. Я так не хочу йти до школи. Можна, я не піду" Вона завжди знає відповідь. Я їй скажу, як сама боялась публічних виступів. "Дозволити тобі не піти було б зрадою твоєї сили. А ти ж знаєш, що ми завжди накачуємо м'яз сили чи страху. Якщо ти зараз будеш уникати того, що лякає - наступного разу перед контрольною чи доповіддю тобі буде ще страшніше.. а якщо зробиш крок - будеш з кожним разом відчувати себе все впевненіше.. А що може відбуватись найгіршого? Давай з тобою пройдемо по кожному кроку... А уяви, що ти вже виступаєш...". А потім ми святкуємо її маленькі перемоги.
Я прошу батьків, дитина яких боїться темряви: (після довгого періоду, коли сім'я спала зі світлом), спочатку почати грати в ігри в темряві, допомогти дитині усвідомити, що саме лякає в темряві.... А потім може виявитись, що і читати казки, де є негативні герої, дивитись мультфільми з конфліктними ситуаціями, не одягати вже досить дорослу дитину, не робити за неї домашні завдання. Дитині важливо, спираючись на нас, дивитись на те, що складно. Вчитись не уникати того, що може витримати. (Але тут важливо бути чутливими до того, що справді дитині під силу).
До уникання ми зараз особливо уважні. Бо це може бути ознакою травматизації.
Я запитую дорослих (навіть, коли запит не стосується цього) - чого саме дитина намагається уникати.
Це "місце", де є величезний потенціал сили. І дуже обережно і поступово, із підтримкою до почуттів, із усвідомленням, яких саме наслідків чи реакцій дитина боїться, із можливою підтримкою психолога ми можемо прийти до цього - "Я сам! Я впорався! Я Можу"
Я так вірю в міць наших дітей! І в нашу мудрість дозволити їм цю силу проявити.
На фото - тюльпан, що не боїться йти в цвітіння першим. І маленькі вперті конвалії у мене на ділянці, що навіть трохи підіймають плитку.
Обіймаю Родино ❤ як хочу Перемоги

середа, 26 квітня 2023 р.

17 ідей для "дихальних ігор"

 Світлана Ройз

17 ідей для "дихальних ігор". Щоб навчити дітей робити повільний видих. (Це допомагає активізувати парасимпатичну нервову систему). Розважити та відволікти від гаджетів. Коли ми пропонуємо дітям дихальні практики для вгамування тривоги, вони не завжди одразу можуть зрозуміти, як це - повільно видихати. Тут прості ідеї, про які ми можемо дитині нагадувати: "а пам'ятаєш, як ми грали. Дихай, наче".
☀️ 1. "Бульбашки". Наливаємо півсклянки води. Дуємо в соломинку, можна змагатися - у кого великі бульбашки
☀️ 2. "Повітряний поцілунок" - покласти на долоню папірець з намальованим серцем (можна намалювати на зім'ятій паперовій кульці) - здути з долоні, щоб партнер зміг упіймати.
☀️ 3. "Роздуваймо фарбу" - малюємо голову людини, крапаємо фарбу, Дуємо на краплі, щоб фарба розтікалася, робимо кумедні візерунки або зачіски
☀️ 4. Дуй-бол - переміщуємо диханням по столу "полю" м'яч - зім'ятий фантик або папірець, влучаємо ворота.
☀️ 5. Човник. Робимо з паперу човник, запускаємо в миску та переміщуємо "вітром"
☀️ 6. Аеробол – утримуємо м'ячик диханням у повітрі (такі є в продажу, можна зробити самим)
☀️ 7. "Музика вітру" Дути на дзвіночок або "музику вітру"
☀️ 8. "Хто довше утримає звук" - на видиху разом співати ноту
☀️ 9. Співати, говорити скоромовки, грати на флейті/духових інструментах
☀️ 10. Видувати мильні бульбашки, намагатись створити найбільшу
☀️ 11. Завірюха. Насипати кульки пінопласту в стакан (банку, пакет, що закривається), вставити трубочку, дмухати в трубочку, влаштовуючи "бурю в склянці". Важливо: розмір кульки повинен бути набагато більшим, ніж діаметр трубочки
☀️ 12. Кульбабковий сніг - дути на кульбабки, поступово збільшуючи кількість квітів.
☀️ 13. "Торт" - задувати свічки (поступово збільшуючи їх кількість)
☀️ 15. Переміщувати диханням паперову гусінь https://www.pinterest.com/pin/1055599902591382/...
☀️ 16. Зробити виріб - жабку, у якої ми "видуваємо" язика https://www.instagram.com/reel/CcDN6tJFP1G/...
☀️ 17. Лабіринт. Влаштувати змагання - хто перший диханням через трубочку або без неї проведе кульку, зім'ятий папірець по доріжках (зроблених з Лего, олівців, окресленим фломастером)
Всі картинки з Пінтерест
(Якщо дитина хворіє чи нещодавно перехворіла на ковід, потрібно порадитись з лікарем, чи можна використовувати практики)
Обіймаю, Родино ❤ як хочу Перемоги

Як дозріває дитячий мозок

 

День пам'яті Чорнобильської трагедії, Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій та катастроф

 

вівторок, 25 квітня 2023 р.

Як розпізнати маніпуляції з боку медійних особистостей

 

Цікавий допис про вигорання матері

 Наталія Пилипенко

Я подивилася фільм «Таллі». Спершу я довго мовчала. Потім у моїй голові крутилися заклики до жінок, потім до чоловіків, і я подумки писала та писала ці звернення, прохання тощо. Потім я заспокоїлася і, здається, готова написати щось виважене.
Хто ще не бачив цей фільм – він про емоційне вигоряння мами. Подивіться.
Коли цей звір (на ім'я вигоряння) нападає на жінку? Що це взагалі таке? Розмірковуючи, згадую 10 років свого материнства та різні періоди свого стану за ці роки. Мені цей звір добре знайомий.
Вигоряння, від слова згоріти. Асоціюється із тотальним спустошенням, місцем, де сталася пожежа та пошкоджено землю. Де ще довго нічого не зросте. Емоційне вигоряння – неможливість емоційно реагувати. Коли не вдається радіти, сумувати, хвилюватися, шкодувати, мріяти, любити, відчувати глибиною душі. Начебто живеш у скафандрі, який не дає проникнути емоціям ні всередину, ні назовні.
Як вигоряння може статися з матір'ю? Із жінкою, яка чекала і хотіла дитину, знала про майбутні труднощі, а може, має вже не одну дитину? Та запросто! Тому що це взагалі не взаємопов'язані речі.
І справа тут зовсім не у фізичній втомі. Справа в спустошенні емоційного ресурсу, без душевних сил або, точніше, навіть сил душі.
Іноді здається, що мама втомилася, треба її розвантажити, допомогти прибратися, дати поспати, їжу приготувати. І це дуже важливо, оскільки мами, як правило, і фізично дуже втомлюються. Але це не сильно допоможе відновити емоційний ресурс матері. Тому якась чергова дитяча істерика на порожньому місці може зірвати «мамин дах» так, ніби вона й не відпочивала зовсім.
Ну, тобто якщо образно уявити, є два види втоми у людини: фізична та емоційна. Відповідно, щоб добре почуватися, потрібно наповнювати і свій фізичний, і свій емоційний ресурс. Кожен окремо та вчасно. Ну і якщо про своє тіло люди ще сяк-так дбають, даючи йому поїсти і поспати, то про свій емоційний ресурс згадують часто в останню чергу.
На що ж центнерами витрачається емоційний ресурс матерів?
✦ Він йде на постійний контакт із дитиною або з кількома, на розмови, пояснення, вислуховування, співпереживання, захоплення, емоційну підтримку, похвалу.
✦ На контейнерування дитячих і не лише дитячих емоцій. Це коли треба мільйон разів на день втішити, пошкодувати, підбадьорити, прожити разом злість, смуток, фрустрацію, страхи, тривогу, образу.
✦ На витримування опору дітей та відстоювання своєї позиції дорослого. Це коли «я робитиму те, що я хочу, і я не робитиму те, що ти від мене хочеш (вчитися, їсти, спати, мити руки, прибирати іграшки, збирати портфель, вимикати комп'ютер, допомагати по господарству тощо)».
✦ На переробку власних емоцій, яких протягом дня змінюються десятки. Дитина впала-вдарилася, вибігла на дорогу, захворіла – висока температура, влаштувала істерику, дивно поводиться, сварка з чоловіком, або з мамою, або з подругою. Проблеми з грошима чи по роботі ну і так далі, ви розумієте.
✦ На витримування величезної відповідальності. Не багато-не мало, а ЖИТТЯ дитини довгий час буквально знаходиться в руках матері. Не дати з'їсти побутову хімію, вдавитися дрібним предметом, небезпечно впасти, обпектися. Годувати дитину вчасно та правильною їжею (вмовити її з'їсти це), бо здоров'я дитини теж мамина відповідальність.
✦ Для того, щоб генерувати ідеї. Ну так, піти гуляти – це також ідея. Запросити гостей та придумати цікаві заняття на вечір, придумати якийсь виріб зробити і що подарувати на день народження бабусі – це все, як правило, робить мама.
✦ На організацію ВСЬОГО! Організувати дітям навчання, дитячий садок, гуртки, гостини, театри, музеї, поїздки до бабусь, у походи, табори, змагання, виступи тощо. Ось це все пов'язати один з одним, додати сюди тяганину із медичними обстеженнями, аналізами, довідками, походами до поліклініки. І не забути про літній відпочинок (квитки, житло, харчування, одяг, транспорт, дозвілля та...). У все це вписати ще стосунки з чоловіком та особистий час лише для двох, роботу, своє дозвілля, навчання, зустрічі з друзями. Забула про одяг: розібрати, відібрати, що вже мале, докупити що потрібно, встигнути на розпродаж, роздати тонну зайвого, що зібралось на балконі тощо. Хто головний організатор, модератор і, як правило, виконавець цієї купи побутових повсякденних завдань? Мама!
✦ Не забуваймо про «відгризачів» ресурсу. Це різні критикуючі й обговорюючі, та «всекращезнаючі» родичі, знайомі, тітоньки в магазинах і дитячих садках. А ще свої внутрішні критики, які нескінченно гризуть за недотягування до самої собі поставленої планки.
Це далеко не все, на що витрачається емоційний ресурс мами. Чому ж він вивітрюється настільки, що може призвести до вигоряння?
Ключове тут те, що левова частина роботи мами залишається НІКИМ НЕПОМІЧЕНОЮ! НЕОЦІНЕНОЮ та НЕОПЛАЧЕНОЮ!
Та в нас і не прийнято, соромно за це хотіти оплати. Від дітей? Ні, вони нам нічого не винні. Від чоловіків – дивно? Бюджет спільний. Похвала друзів, рідних? У неї не надто віриться, і вона не насичує.
І тоді мама нагороджує себе сама цукеркою, булочкою, якоюсь покупкою. Іншими способами порадувати себе. Це підтримує, але швидко перетворюється на залежність, що відбивається на вазі та сімейному бюджеті, посилюючи в результаті незадоволеність. Але до кінця все одно не насичує.
❓Яка ж оплата підійшла б мамі?
Якщо ми говоримо про вимивання емоційного ресурсу, то й віддача має бути емоціями. І це до смішного просто... Це ВДЯЧНІСТЬ. Не від дітей. Вони ще малі. Передусім ВІД ЧОЛОВІКА. Це помічання і визнання близькими ось цієї непомітної, нескінченно повторюваної материнської праці, душевної, емоційної праці. Визнання того, що робить мама день у день цінним, важливим, необхідним. А подяка як форма – спосіб сказати про це. Можна без квітів та подарунків, але щиро.
Такі прості слова: «Рідна моя, дякую тобі за те, що ти робиш для нашої сім'ї, за те, що ти терпиш одноманітність, знову і знову намагаєшся зберігати порядок, годуєш нас, любиш нас, за те, що ти навчаєшся і дізнаєшся про нове , щоб дати нашим дітям найкраще. Дякую за твій внесок у нашу сім'ю. Він величезний. І моя подяка тобі ВЕЛИЧЕЗНА!»
Так просто! Це так просто бути вдячним один одному за те, що кожен із партнерів робить для сім'ї. Але насправді так складно перестати конкурувати один з одним, припинити доводити власну значущість і хорошість, знецінюючи внесок іншого.
ВДЯЧНІСТЬ близьких, помічання, визнання цієї невидимої ніким праці, заняття, що приносять радість, сміх, можливість емоційно відключитися від рутинних справ (хай навіть фільм подивитися) – ось, на мій погляд, те найважливіше, що дозволить мамі маленьких дітей залишатися живою, активною, веселою, включеною в рідних і щасливою.
©Єкатерина Зінов'єва
Переклад, адаптація
Вікторія Фримерштейн