Слушно

 

Джерело: мережа Інтернет

Якщо дитина перебуває в небезпеці

 Якщо дитина перебуває в небезпеці

Якщо дитина опинилась в ситуації, що в її сприйнятті (і/чи в реальності) є вкрай небезпечною, близьким дорослим в найближчий час необхідно надати таку допомогу дитині:

1.  Відвести дитину з місця події та створити для неї максимально комфортне і безпечне середовище: зігріти (теплий одяг, ковдра, грілка тощо), дати теплий солодкий чай (якщо можливо, з лимоном), створити тишу, вимкнути яскраве світло. Говорити із дитиною спокійним голосом, запевняючи, що ви поруч,  все гаразд і дитина в безпеці, що «все минулося».

2.  Пояснити дитині, що трапилась дуже неприємна подія. Якщо в дитини є поранення, слід пояснити, що саме трапилось і запевнити в тому, що буде надана необхідна лікарська допомога.  Впевняти, що ви поруч і знаєте, що слід робити в такій ситуації.

3.  Слід просити дитину описати кімнату або інше місце, де вона зараз знаходиться. Запитати, чи вона вже зігрілась, чи теплий чай. Називати дитину по імені, називати інших близьких людей, які є поруч («подивися, тут є твій тато, твоя бабуся, вони поруч, все гаразд»). Намагатися дивитися дитині в очі, тримати за руку або легенько обіймати.  Якщо дитина не опирається, обійняти її та робити «колихальні» рухи (як колишуть малу дитину). 

4.  Через деякий час дитина може почати тремтіти або рухатись, махати руками, кричати, бігати, плакати. Таке збудження є нормальним через деякий короткий період (від декількох хвилин до декількох годин) після травмуючої події. У цей період важливо не докоряти дитині і не стримувати її, а супроводжувати, тим самим дати змогу для розряду негативної енергії, що накопичилася під час травматичного стресу.  Варто бути уважними, бо в цей час дитина може не контролювати себе і наражатися на небезпеку.  

5.  Слід дозволяти дитині плакати і виражати сильні почуття, проте запевняти, що все буде гаразд («так, ти сильно налякався/налякаляся, проте все буде добре»). Важливо надати дитині якомога більше підтримки, проте говорити небагато і простими словами: «Я поряд», «Все буде добре», «Ти в безпеці», «Мама вже їде до тебе» тощо. Також можна говорити дитині, що вона сильна і в неї все вийде. 

За матеріалами книги “Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період”, авт. кол.: Н. П. Бочкор, Є. В. Дубровська, О. В.Залеська та ін.

Джерело

Переконайтесь, що ваша дитина знає, що ви її любите, незважаючи ні на що

 Переконайтесь, що ваша дитина знає, що ви її любите, незважаючи ні на що❗️❗️❗️

Діти хочуть вашого схвалення, тому переконайтеся, що коли ваша дитина погано поводиться, ви підтверджуєте, що вона не погана дитина; вони просто прийняли погане рішення.

Запитайте їх поради чи думки щодо рішень. Наприклад, на цих вихідних у моєї сім’ї був вибір: поїхати на дачу чи піти на сімейне барбекю. І я запитую у сина його думку. Він обрав сімейне барбекю. Запитуючи його думку, я даю йому зрозуміти, що він важливий член сім’ї і що його думка має значення.

Не порівнюйте своїх дітей з іншими дітьми. Усі діти унікальні і розвиваються в різний час. Усі вони мають особливі таланти та риси. Отже, якщо у вашої доньки дві ліві ноги на танцювальному майданчику, не засмучуйтесь і не порівнюйте її з міні-балериною вашої найкращої подруги. Ваша дочка може бути справжньою рок-зіркою у футболі. Припиніть порівнювати, а шукайте унікальні здібності вашої дитини.

Даруйте безліч обіймів. Обіймів ніколи не буває достатньо. Фізична прихильність - це спосіб передати любов і прийняття. Насправді, коли мій син засмучений, замість того, щоб самому засмучуватися, я кажу йому, що чудовисько з обіймами збирається дістати тебе, і замість того, щоб впасти в кролячу нору свого краху, він посміхається і починає бігати по дому, намагаючись втекти від обіймів монстра.

Хваліть зусилля, а не результат! Це особливо важливо для того, щоб допомогти дітям розвинути мислення для зростання. Ми хочемо, щоб наші діти знали, що, докладаючи зусиль і стараючись, усе можливо.

Джерело

Учителю про розвивальний зворотній зв'язок

 Безпечний простір

Розповідаємо про розвивальний зворотний зв’язок - інструмент спілкування, який допомагає мотивувати та підтримувати дитину.

Як спілкуватися з особами із порушенням опорно-рухового апарату?

 ❗️Як спілкуватися з особами із порушенням опорно-рухового апарату?

👉 При спілкуванні з людиною з порушенням опорно-рухового апарату важливо пам'ятати, що кожна людина є особистістю.

👉 Під час розмови з людиною із порушенням опорно-рухового апарату звертайтеся безпосередньо до неї, а не до супроводжуючого, який присутній при розмові.

👉 Якщо Ви знайомитеся з такою людиною, цілком природно потиснути їй руку: навіть тим, кому важко рухати рукою або хто користується протезом.

👉 Якщо Ви пропонуєте допомогу, почекайте, поки її приймуть, а потім запитайте що і як робити.

👉 При розмові з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, коли людина сама закінчить фразу. Не виправляйте її і не закінчуйте думки замість неї. Ніколи не вдавайте, що ви розумієте, якщо насправді це не так. Повторіть, що саме Ви зрозуміли: це допоможе людині зорієнтуватися, а Вам зрозуміти її.

👉 Коли Ви розмовляєте з людиною, яка користується інвалідним візком або милицями, розташуйтеся так, щоб Ваші очі були на одному рівні тоді Вам буде легше розмовляти.

👉 Щоб привернути увагу людини із порушенням опорно-рухового апарату, дивіться їй прямо в очі і говоріть чітко.

(Джерело: Особи з особливими потребами: етичне спілкування, супровід, допомога / Гудим І., Данілавічютє Е., Жук В., Макарчук Н., Чеботарьова О., Замша А. – К: 2016.)

Тест на життєстійкість для дорослих

 Тест на резильєнтність (здатність бути стійкими)

В умовах сьогодення ми спостерігаємо, що деякі учасники освітнього процесу справляються самостійно з дуже важкими обставинами, тоді коли інші здаються і втрачають надію. Так відбувається, бо стресостійкість/резилієнтність у кожної людини різна.
***Резильєнтність - ***це здатність людини впоратися зі складними життєвими подіями та відновлюватися після труднощів чи стресу. Це те, що дає психологічну силу втриматися проти викликів, які неминуче трапляються з нами. Резильєнтність наче парасолька, яка тримає нас більш-менш сухими від дощу, у той час як ми продовжуємо йти вулицею.

Нижче пропоную пройти швидкий тест на стійкість, який допомагає оцінити власний рівень здатності витримувати складні життєві обставини (розробник тесту доктор філософії Ел Сіберт (Al Siebert), засновник Центру стійкості в Портленді).

**Ключ до тесту:
**
менше 10 балів: низька стійкість – ти можеш відчувати сильний дискоморфт і тривогу під тиском або через невдачі. Якщо зустрічаєшся із критикою, можеш відчувати внутрішній біль. Коли справи йдуть не дуже добре, може виникати почуття безпорадності та безнадії. Корисним є мати коло підтримки людей, які розділяють твої життєві цілі, можуть бути опорою в складних обставинах. Необхідно розвивати навички життєстійкості самостійно через вправи самодопомоги, або ж звернутися до кваліфікованого спеціаліста.

10-30 балів: певна стійкість - у тебе є цінні навички стійкості, а також багато можливостей для їх вдосконалення. Але час від часу можеш відчувати себе слабким/ою, або відчувати втрату опори. У такі моменти нагадуй собі, що це тимчасовий стан, він мине, і продовжуй зміцнювати те, що вже у тебе напрацьоване.

30-35 балів: добре напрацьована стійкість – у тебе високий рівень самомотивації і волі. Ти вмієш добре відновлюватися після більшості викликів. Продовжуй дізнаватися більше про стійкість і свідомо розвивай свої навички стійкості. Так ти зможеш знайти більше радості в житті, навіть незважаючи на труднощі.

36 і вище: висока стійкість – ти чудово вмієш відновлюватися після життєвих невдач і можеш навіть процвітати під тиском. Ти можеш бути надихаючим прикладом і корисним/ною тим, хто тільки вчиться краще справлятись з труднощами.

Пам'ятайте, що результати тесту – це просто один із способів звіритися, у якому місці своєї стійкості ви є зараз.

Джерело

Для роздумів

 

Згода на обробку персональних даних дітей

 Що робити, якщо батьки учнів не надають згоду на обробку персональних даних дітей: відповідь освітнього омбудсмена

На своїй сторінці у Facebook освітній омбудсмен Сергій Горбачов написав, що отримує звернення від керівників закладів освіти та педагогів щодо того, як вони мають діяти, коли:

• батьки учнів відкликають згоду на обробку персональних даних у закладі освіті;
• відмовляються надавати згоду на обробку персональних даних під час зарахування до закладу освіти.

Служба освітнього омбудсмена роз'яснила, що персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (абзац 10 ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних»). 

Персональні дані підлягають обробці у визначеному законодавством порядку. Виключного переліку персональних даних не існує, адже це насправді різнорідна інформація, за якою можна ідентифікувати особу. Передусім ідеться про ПІБ, паспортні дані та ідентифікаційний код. 

Обробка персональних даних повинна здійснюватися так, аби забезпечити захист основоположних прав і свобод людини, зокрема не має порушуватися право на приватність (особисте та сімейне життя). 

Якщо ж ми говоримо про заклади освіти, то підставами для обробки персональних даних, згідно закону, є:

• дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;
• необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом.

Для зарахування до закладу освіти батьки або самі здобувачі освіти подають заяву, певні документи та / або укладають договір. Безпосередньо зарахування до закладу освіти здійснюється на основі відповідної заяви та документів і наданих персональних даних. Для того, аби зклад міг обробити персональні дані, батьки учнів мають надати на це дозвіл.  

Служба освітнього омбудсмена звернулася з листом до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини за роз’ясненнями щодо того, що робити керівникам закладів освіти, якщо батьки учнів відмовляються надавати персональні дані дітей.   

Уповноважений звернув увагу на те, що, відповідно до Закону «Про захист персональних даних», згода суб’єкта персональних даних є лише однією з шести правових підстав для їхньої обробки. За наявності підстав (вони визначені пунктами 2-6 ч.1 ст. 11 Закону), обробка персональних даних здійснюється без цієї згоди.  

Річ у тім, що без обробки персональних даних учнів заклад освіти не може повноцінно здійснювати освітню діяльність. Також важливо розуміти, що під час обробки персональних даних заклад освіти та його працівники мають сумлінно дотримуватися положень Закону України «Про захист персональних даних». Тож якщо персональні дані обробляються на підставах здійснення повноважень та закону, то додаткова згода не потрібна.  

Для зарахування до закладу освіти потрібна заява від батьків майбутньго учня. Тобто фактично з моменту подання такої заяви, яка в будь-якому випадку містить персональні дані (наприклад, ПІБ та дату народження) вже починається їх обробка. Без цього зарахувати дитину до закладу освіти неможливо.

Подача заяви та документів для зарахування до закладу освіти – це добровільне надання персональних даних. 

Водночас, обробка персональних даних має здійснюватися в межах встановленої мети: в нашому випадку вона обмежується здійсненням освітньої діяльності. Тож збирати дані, які для цього не дуже потрібні, не варто, а тим паче – надавати їх третім особам.

Якщо мета обробки персональних даних змінюється і виходить за межі дотримання прав дитини на здобуття освіти, згода батьків чи здобувача є обов’язковою. 

Цікаво, що практично всі заклади освіти просять, аби батьки надавали згоду на обробку персональних даних. Причина – недосконалість законодавства, різні його тлумачення та відсутність чіткого розуміння відмінностей між обробкою персональних даних на підставі згоди та на підставі законодавства. Тож багато хто вважає, що підписання згоди є безпечним способом уникнути проблем. 

Окремої згоди батьків учнів на обробку персональних даних, які використовуються в освітньому процесі та в освітніх ресурсах, ведення яких передбачено законодавством для надання освітніх послуг, не потрібно. 

Якщо батьки відмовляються надати згоду на обробку персональних даних, то дитину не зарахують до закладу освіти, а отже – не буде забезпечено її право на освіту. 

Подача заяви батьками про відкликання згоди на обробку персональних даних не призводить до її припинення, якщо обробка проводиться для здійснення освітньої діяльності. Заклад освіти припиняє їх обробку лише тоді, коли буде відкликано заяву про зарахування.

Більш детально ви можете ознайомитися із роз'ясненнями Служби освітнього омбудсмена за посиланням.

Джерело

Саморегуляція засобами арт-терапії

 

Джерело

Для дорослих

 Психологічна студія СЕНС

НЕЗДАТНІСТЬ БРАТИ ПІДТРИМКУ ІНШИХ - ЦЕ РЕАКЦІЯ НА ТРАВМУ

Нездатність брати підтримку інших - це реакція на травму.

Ви кажете: «Мені ніхто не потрібен, я все зроблю сам(ма)» - це ваша тактика виживання. І це потрібно вам, щоб захистити своє серце від знущань, нехтування, зради та розчарування від тих, хто не зміг чи не схотів бути поруч з вами.

Щоб захистити себе від батька, якого не було, бо він зробив вибір вас покинути, або батька, якого ніколи не було вдома, через те, що він працював на трьох роботах, щоб прогодувати та одягнути вас.

Щоб захистити себе від коханих, які пропонували сексуальну близькість, але ніколи не пропонували безпечного прихистку для вашого серця.

Щоб захистити себе від друзів та сім'ї, які ЗАВЖДИ брали у вас більше, ніж віддавали.

Щоб захистити себе від усіх тих ситуацій, коли вам говорили : «Ми з тобою» або «Я тебе розумію», а потім - відверталися і залишали вас на руїнах збирати шматки того, що ще змогло вціліти.

Щоб захистити себе від усієї брехні і всіх зрад.

З усього цього досвіду ви дізналися, про те, як не просто довіряти людям. Або, що можна довіряти лише до певного моменту. Ви дізнались, що якщо не покладатись на когось занадто сильно, тоді не доведеться й розчаровуватись.

Можливо, вас навіть навмисно навчали цій стратегії виживання покоління ваших предків, які постраждали і не хотіли такої долі для вас.

Абсолютна незалежність - це запобіжний страйк проти печалі.

Так от, ви нікому не довіряєте.

І ви теж не довіряєте собі, обираючи людей.

Довіряти - це сподіватися, довіряти - це бути вразливим.

′′Ніколи знову," така колись була дана обітниця.

Але як би ви з гордістю не демонстрували свою незалежність (і вам навіть може здаватися, що бути повністю незалежним - це те, ким ви хотіли бути завжди), насправді, це ваше поранене, налякане серце ховається за високою оборонною кам‘яною стіною.

Ідеально. Нічого всередину не потрапляє. Ніякий біль не потрапить. Але й жодна любов також не пройде.

Фортеці та броня потрібні для тих, хто на війні, або хто вірить, що наближається битва.

Це реакція на травму.

Хороша новина - травма, яку визнали - це травма, яку можна вилікувати.

Адже,

Ви гідні того, щоб мати підтримку.

Ви гідні того, щоб мати справжнє партнерство.

Ви гідні любові.

Ви гідні того, щоб про ваше серце піклувались.

Ви гідні того, щоб вас обожнювали.

Ви гідні того, щоб бути бажаним.

Ви гідні того, щоб дотримувались даних вам обіцянок.

Ви гідні того, щоб отримувати.

Ви гідні.

Вам не потрібно нічого заслуговувати.

Вам не потрібно нікому нічого доводити.

Вам не потрібно нічого ні в кого випрошувати.

Вам не треба ні про що благати.

Ви гідні.

Просто тому, що ви є.

Авторка - Джаміла Вайт, @inspiredjamila

Койот Фенікс

Дитячі страхи на початку шкільного шляху

 Дитячий психолог

Дитячі страхи на початку шкільного шляху

Початок навчання - це велика зміна не тільки в житті дитини, але і всієї її родини. Несподівано за одне літо вихованець дитячого садка перетворюється в школяра від якого потрібна самостійність, розсудливість, відповідальність за свої справи і речі. Хоча світ дитячого садка і школи легко сприйняти як не схожий один на одного, потрібно мати на увазі, що учень першого класу - це просто маленька дитина, якій потрібен дорослий, щоб підтримувати і захищати її в багатьох ситуаціях.

У цій статті ми розглянемо, як можна допомогти першокласникові підготуватися до школи. Цей текст може також освіжити пам'ять батьків, чиї діти вже відвідували школу протягом одного або більше років. Під час довгих літніх канікул дитина часто робить великий стрибок у розвитку і зростанні, тому добре б перед початком шкільних занять перевірити її знання про шкільні будні.

Початок школи і емоції

Майбутнє навчання зазвичай викликає у дитини різні почуття: цікавість, радість, хвилювання, ентузіазм, а іноді і страх. Саме хвилююче в майбутньому відвідуванні школи - це те, що ваша дитина не знайома з цією територією. Дитина, можливо, відвідувала школу, говорила про неї з батьками та іншими дорослими, чула розповіді старших дітей про школу. Проте, дитина не може в повній мірі сформувати уявлення про те, як це насправді знаходитися в школі.

Розвиток дитини ніколи не буває простим і прямолінійним. Він включає в себе природні скачки розвитку і спади. Нерідко великі зміни в житті дитини супроводжуються «розвитком у зворотному напрямку». Становлення самостійності часто супроводжується ентузіазмом, але іноді може відображатися в різних страхах дитини. Наприклад, дитина раптом не наважується спати на одинці. Для дитини дуже важлива похвала батьків, особливо, якщо у неї щось не виходить. Один із способів похвалити дитину полягає в тому, щоб розповісти при ній іншим значущим дорослим про її успіх. Поговоріть про досягнення дитини, про те, чим ви пишаєтеся з учителем, бабусею, хрещеною матір'ю, друзями.

Припущення

Звичайно, батьки не можуть повністю підготувати дитину до школи, тому що вони часто не знають заздалегідь свого вчителя або шкільних правил. Не можна так само передбачити реакцій своєї дитини. Однак початок школи багато в чому пов'язаний з тим, що можуть від неї очікувати батьки. Позитивні очікування можуть послабити хвилювання дитини. В школі дитину може лякати те, про що дорослий може навіть здогадуватися. Наприклад, дитина може боятися того, що вона не зможе вивчити шкільні правила і випадково їх порушить, і тоді їй доведеться розмовляти з директором школи. Багато дітей також бояться заводити друзів, навіть якщо в класі є знайомі з дитячого саду або підготовчої групи.

Дуже важливо організувати час і простір для розмови з вашою дитиною, коли вона зможе задати свої питання. Ви краще за всіх знаєте свою дитину і знаєте ситуації, в яких вона швидше за все, розповість вам про свої страхи. Деякі діти відповідають, коли батьки запитують, але багатьом потрібна певна спокійна обстановка, щоб поділитися своїми думками та почуттями. Вам не потрібно мати готові відповіді на питання вашої дитини. Досить того, що ви слухаєте і цікавитеся життям дитини. Дуже важливо навчити дитину взагалі висловлювати свої страхи і отримувати від вас розраду.

Якщо вашу дитину лякає щось певне, наприклад, вона боїться заводити нових друзів, ви можете, передбачаючи такі соціальні ситуації, відрепетирувати їх в грі. В цьому випадку можна взяти чоловічків з Лего і з їх допомогою програти лякаючі дитину ситуації знайомства, подумати разом як себе в ній вести, як вирішити можливі трудності. Важливо говорити дитині, що хоча і страх - це нормально, ви вірите, що вона з ним впорається. Якщо батьки не дуже впевнені в успіхах дитини, це часто передається дитині і проявляється в її невпевненості, розгубленості.

Загальний ентузіазм

Один простий і цікавий спосіб підготовки до школи - це збирати і готувати шкільне приладдя. Ніщо так не підкреслює виникнення нової індивідуальності маленького першокласника, як його власний шкільний рюкзак, пенал і інші важливі предмети, які він в нього збирає. У портфель можна покласти предмет, який допоможе дитині відчувати себе впевненіше, наприклад, фотографію, іграшку.

Підготовка шкільного рюкзака може стати вашим спільним проектом, виконаним з дбайливістю і увагою. Одночасно можуть виникати розмови про думки і почуття пов'язані з початком школи.

Початок школи і нові будні

Початок навчання неминуче позначиться на повсякденному житті сім'ї. Школу не можна пропустити і домашні завдання повинні бути зроблені! Подумайте разом з дитиною про майбутню рутину: що зміниться, що залишиться колишнім.

Разом з дитиною продумайте конкретно шкільний день. Хто відведе дитину до школи, куди вона піде після уроків, хто її звідти забере? Важливо, щоб дитина протягом усього дня чітко розуміла, хто з дорослих несе за неї відповідальність і кому вона може розповісти про будь-які проблеми або надзвичайні ситуації. Учитель, батьки, керівник групи подовженого дня? Ознайомте дитину з правилами безпеки на вулиці і вдома.

Від школяра очікується більше самостійності, ніж від вихованця дитячого садка. Проте, першокласник все ще маленька дитина, чиє дитинство триває і буде тривати ще багато років. У багатьох першокласників до сих пір провідною діяльністю є гра, і ще немає внутрішньої мотивації робити шкільні завдання. Це нормально. Багато дітей продовжують ставати школярами і в першому і в другому класі. Контролюйте власні вимоги до першокласника: що ви очікуєте від своєї дитини, наскільки реальні ваші очікування.

Найважливіше завдання в перший рік навчання - це знайти радість у навчанні і знайти способи її підтримки. Ваша дитина буде проводити в школі більшу частину повсякденного життя протягом наступних декількох років, тому хотілося б, щоб там теж, хоча б іноді, було весело!

Не зволікаючи, звертайтеся за допомогою якщо у дитини з навчанням або спілкуванням щось не заладилося. Проблеми часто легше вирішувати, коли вони ще не стали гігантськими.

Маргарита Ваелма

Батькам першокласника

 

Батькам підлітка

 ВАРТО ЖИТИ

...двоє дівчат 12 років вчинили самогубство. Ми попросили нашу психологиню всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ — Іриною Кабардінову-Зелінську поділитися, на що варто звернути увагу батькам підлітків, аби вчасно їм допомогти впоратися із цим важким періодом.

Підлітковий вік – це період досліджень, експериментів, проб і помилок, щось схоже на рух по жвавій автостраді чи входження у море, не знаючи дна. Підліток намагається контролювати своє життя, і вже сьогодні проколює ніс та фарбує волосся; хоче поваги до своїх кордонів та свободи.

Що можуть батьки? – Дуже багато:

Любов до свого підлітка, яким би він не був.

Позитивне ставлення до його особистості.

Повага до оригінальності думок.

Велике серце, люблячий погляд та теплі обійми.

І контроль, кордони, правила та здоровий глузд.

Якщо ти помічаєш, що твоя дитина-підліток важко переживає війну і не може впоратися зі своїми емоціями, дзвони :

5522

Анонімно та безкоштовно

Вшануймо героїв!

 

Ще раз про підготовку до школи

 Ти як? 

Скоро до школи, і в реаліях сьогодення з’являється значно більше пунктів, про які треба подбати. Найважливіший з них — безпека дітей.

Щороку дитяча психологиня Світлана Ройз збирає так зване Колошкільне практичне дитинознавство — велику добірку порад, яка допоможе батькам чи опікунам підготуватися до навчального року, подбати про стан малечі, можливі труднощі й тривоги.

Вирішили розбити поради фахівчині на частини і згадати найважливіше. Сьогодні говоримо про режим дня, безпеку дітей під час навчання онлайн та офлайн, а також про стосунки з однокласниками

Дитяча агресія

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Дорогі батьки, давайте поговоримо про важливу тему, яка хвилює кожного з нас - дитячу агресію. Часто ми стикаємося з поведінкою наших дітей, яка викликає тривогу і здивування.

Дитяча агресія - це поведінка, коли дитина проявляє яскраву негативну реакцію на різні ситуації, використовуючи фізичну або вербальну агресію. Вона може проявлятися у формі бійок, криків, принизливих слів або навіть нападу на інших дітей чи дорослих. Важливо пам'ятати, що діти ще не вміють адекватно висловлювати свої емоції та часто використовують агресію як спосіб вираження невдоволення або страху.

Є кілька причин, через які діти можуть проявляти агресію. Це можуть бути:

1️. Емоційні переживання: діти не вміють справлятися з сильними почуттями, і агресія стає для них способом виплеснути енергію, що накопичилася, і страхи.

2️. Нестача навичок спілкування: діти ще вчаться спілкуватися й розв'язувати конфлікти, і агресія може бути їхнім способом привернути увагу або домогтися свого.

3️. Негативний приклад: некоректна поведінка дорослих або старших дітей може впливати на моделювання агресивної поведінки у малюків.

4. Нестача уваги: коли дитина поводить себе добре – на неї не зважають уваги, а коли агресивно – уся увага привернена до неї.

Як реагувати батькам?

Важливо пам'ятати, що агресія в дитини - це не її характер, а всього лише спосіб вираження емоцій, які вона поки що не вміє інакше передавати. Ось кілька рекомендацій, які допоможуть вам взаємодіяти з дитиною та зменшити агресивну поведінку:

Будьте терплячими та підтримуючими: спробуйте зрозуміти, що може спричиняти агресію у вашої дитини, і допоможіть їй усвідомлювати та висловлювати свої емоції словами.

Навчайте альтернативних способів реагування: покажіть дитині, як можна висловити злість або розчарування без фізичної агресії, наприклад, через малювання, спорт або розмову.

Встановіть межі: поясніть дитині, що агресивна поведінка є неприйнятною, і визначте правила, яких потрібно дотримуватися.

Будьте прикладом: діти часто копіюють поведінку дорослих, тож покажіть їм, як розв'язувати конфлікти мирно та шанобливо.