пʼятниця, 26 листопада 2021 р.

Аби пам’ятали, але не зазнали травми. Як говорити з дітьми про Голодомор

 Як говорити з дітьми про Голодомор?

Це дуже важлива тема, яку потрібно обговорювати з дітьми. Одна з тем, на які складно дивитися й торкатися, дуже багато болю. І це дбайлива робота – розповісти дітям про складне, трагічне, поєднуючи їх нашою оповіддю не з болем, а із силою.

Я зараз допомагаю кільком учителькам розробити урок на тему Голодомору та відповідаю на запитання батьків дітей різного віку. Зараз докладно опишу те, що готувала для вчителів та пропоную батькам. І напишу про нещодавно видані дитячі книжки. Вони можуть дуже допомогти в цій темі.

  • Дітям до 9–10 років незрозумілі складні метафори. Їх важливо пояснювати. Краще не використовувати мультфільми (особливо мультфільм “Голодний дух”, я знаю, що його рекомендують показувати в школі. Будь ласка, НЕ РОБІТЬ цього, він для дорослих). Не можна показувати фото з померлими – краще розповіді, читання, роздуми, дискусії. Я нещодавно писала про те, що коли ми читаємо книжку самі або чуємо розповідь, образ, який ми уявляємо – пластичний, його можна змінювати. І ми не створимо того, з чим не можемо впоратися. Образ, який ми побачили, сформований кимось (ілюстратором, художником, режисером) – фіксований, і його сприйняття може бути не під силу конкретній дитині чи дорослому. З ним потім доводиться працювати з психологом.
  • Коли ми хочемо запропонувати намалювати малюнок на якусь тему або зробити виріб (наприкінці уроку чи заняття часто пропонують таку активність), нам важливо пам’ятати, що так фіксуємо, закріплюємо образ. І правильніше малювати, створювати те, що пов’язане із силою, а не зі страхом. У темі Голодомору правильніше малювати колоски, поля пшениці, робити свічку, малювати свою силу чи силу Народу, Країни. Наприкінці матеріалу ще запропоную ідеї.

АЛГОРИТМ

Я часто розповідаю, що будь-яка розмова на складну тему складається з трьох частин: стабілізації, конфронтації, інтеграції.

1. Стабілізація – ця частина допомагає зміцнитися в теперішньому, відчути силу, спертися на те, що допоможе впоратися зі складною інформацією. Не потрапити до ретравматизації. У цій частині важливо, щоби сам дорослий був стійким, щоби мав можливість бачити всіх дітей (це важливо, аби швидко реагувати й давати підтримку або коригувати тему). Краще, якщо діти сидять у колі.

Ідея для початку: Які є реліквії у вашій родині – щось, що передавалося б у спадок? Але це не лише коштовності та гроші: вишиванка, Біблія, фотоальбом, сімейні історії чи жарти, рецепти страв, малюнки дітей, сімейні традиції (колядки, ялинкова прикраса, обіймашки перед сном), пісні, у когось магнітики на холодильнику з подорожей. Хтось із класу чи всі за порядком можуть розповісти про це.

У деяких сім’ях є валізки – скрині, де зберігають квитки зі спектаклів, важливі дрібниці.

Коли ми розглядаємо або навіть згадуємо про ці скарби – ми сповнюємося силою.

У кожного з нас, у кожної сім’ї є історія, і в ній є багато радісних, сумних, а іноді страшних сторінок. І нам хочеться пам’ятати про хороше та веселе й дуже хочеться забути про те, що було сумно чи страшно.

І в країни є історії перемог та радості, а є й історії смутку та болю.

Як вам здається, чому ми згадуємо про війни, чому говоримо, що важливо пам’ятати нашу історію? (Тоді наші шрами стануть нашою силою. Ця пам’ять не дасть повторюватися тому, що відбувалося. Пам’ять – повага до тих, хто були до нас. І як ваш шрам від падіння на велосипеді робить вас уважнішими, дбайливішими – так і ми, пам’ятаючи про минуле, пам’ятаючи про шрами, стаємо уважнішими до сьогодення.)

2. І тут починається наступна частина – КОНФРОНТАЦІЯ, безпосередній контакт із темою.

Ви помічали, що деякі бабусі та дідусі зберігають зернятка пшениці? Збирають у дрібку крихти після їжі? Просять дбайливо ставитися до будь-яких продуктів? Ви знаєте чому?

Що ви знаєте про Голодомор?

Можливо, ви чули від ваших батьків чи бабусь та дідусів слова “Радянський Союз” чи “СРСР”? Це держава, утворена ще в минулому столітті, в 1922 році. Ваші бабусі та дідусі жили ще в СРСР, ваші батьки народилися в СРСР, й Україна входила до нього як одна з частин – республік.

Радянська влада – керівництво країни – прагнула повністю підпорядкувати собі республіки. Усі не просто повинні були бути рівними – усі повинні були бути керовані. А для цього потрібно було позбавити людей сили – їхньої ідентичності (ви знаєте це слово?), особливостей, культури, історії.

“Радянська влада насаджувала українському народу нові звичаї, нові обряди, водночас змушувала українців зрікатися свого минулого, забути своє походження”. Так українці позбавлялися мови, культури, історії, вулиці та міста, які раніше називалися іменами народних героїв або на честь перемог та гордості українців, перейменовувалися на честь лідерів партії – тих, хто правили країною. Це було важливо, щоби стерти пам’ять про минуле, зробити так, щоби ми перестали пам’ятати про своє.

Колись, до радянських часів, у мешканців села – селян – були власні господарства, але все СВОЄ було невигідним та страшним для радянської влади. Вона намагалася все зробити “спільним” (уявіть, ніби у вас є ваші речі, а хто приходить і каже: “Тепер вони загальні”).

Тож селян – людей, які працювали на землі, – заганяли в колгоспи – у колективні господарства, їхню власність відбирали й вони мали відпрацьовувати “трудодні” – робочий час, за який платили так мало, що було складно прогодувати свою сім’ю. Звісно, ​​це спричиняло опір. Тому селян почали насильно заганяти в колгоспи. І щоби зламати їх – залякати, зробити залежними, в Україні – на щедрій і багатій землі – створили штучний голод. Коли люди борються за життя, ними легше керувати.

Влада зробила план із заготівлі хліба, який неможливо було виконати. Спочатку повністю забирали всі запаси зерна (а ви знаєте, що робиться із зерна?), а потім відбирали всі продукти та навіть речі – це були штрафи за “невиконання плану здачі хліба”. А щоби люди не могли врятуватися від голоду, їм було заборонено виїжджати до інших міст та республік. 22,4 мільйони людей фізично заблокували в межах території Голодомору. А плани заготівлі хліба все підвищували – вимагали дедалі більше.

7 серпня 1932 року радянська влада затвердила постанову, яку народ назвав “закон про п’ять колосків”. Якщо селянин, аби хоч трохи нагодувати сім’ю, брав із поля неприбране – його дуже жорстоко карали. Усе колгоспне майно прирівнювалося до державного.

“Цим законом держава карала голодних селян за збирання в полі залишків урожаю ув’язненням на 10 років із конфіскацією майна або знищенням”. А потім ще і ввели штрафи – у селян могли відбирати не лише зерно, а й узагалі всі продукти та все, що їм належало. Усе, що можна було б обміняти на їжу.

І такого не було в жодній із республік Радянського Союзу. Це робилося лише в Україні.

Люди вмирали з голоду на своїй щедрій землі. Але влада мала приховати свій злочин, і тому про це було заборонено говорити. Усе було зроблено для того, щоби про це не знали у світі, усі смерті були записані як від хвороби чи нещасного випадку.

Радянський режим убив мільйони українців. Це жахливий злочин. Це називається геноцидом. І нам важливо пам’ятати про це – щоби ніколи не дозволити собі забути, хто ми.

Ми не можемо змінити минуле. Але можемо зробити все, щоби цінувати життя, щоби не здаватися, щоби лишатися собою. І зберігати те, що нам дороге. Нашу цілісність, нашу силу, нашу культуру. Наші реліквії.

І на згадку про ці страшні події ми запалюємо свічку пам’яті.

На згадку про тих, хто загинули, і на знак того, що ми не здамося. Що наша сила проростатиме у всі часи – ми ставимо свічку на вікно. Це СВІЧКА ПАМ’ЯТІ та Життя.

Коли ми йдемо глибше в тему, важливо спостерігати за реакцією дітей. Ставити запитання, говорити повільніше, стежити за зміною пози, можливо. Дітям важливо нагадувати, що ми зараз у 2021 році. Ми зараз. І ми зараз у безпеці.

3. Інтеграція. Завершення теми. Завжди важливо розуміти, з чим дитина йде з уроку. Що саме вона взяла з того, що ми їй запропонували. Акцент має бути на житті. На силі.

Можна намалювати реліквію своєї сім’ї або роду, свічку, колоски. Можна зробити свічник (обклеїти скляну баночку зовні серветками або кольоровим папером). Можна зробити свічку (ми робимо її з листів вощини та ґнота або, обмотуючи тонку свічечку вощиною) і запропонувати разом із батьками поставити ввечері її на вікні.

І пам’ятати, як важливо берегти Життя, як важливо не здаватися, зберігати вірність тому, хто ми. І як важливо пам’ятати.

КНИЖКИ

У підготовці до цієї теми чудово використовувати книжки. Я хочу розповісти про дві книжки: “Скриня” (Катерина Єгорушкіна, 4,5–7+ років) та “Від Хрулів до Зюзюк” (Настя Мельниченко, 9–10–14 років)

Ці книжи розповідають про Голодомор дітям у дуже коректній формі. Книжа “Скриня” – для малюків, у ній є гарна метафора СКРИНІ, у якій може зберігатися як і посаг, так і в найтаємніших частинах те, що пов’язано з пам’яттю. У скрині наших бабусь можна знайти зернятка та колоски й за допомогою цієї книжки можна розпочати дбайливу розмову про те, що було в історії нашого народу, коли величезною цінністю були ці зерна.

Книжка “від Хрулів до Зюзюк” – теж прекрасна, вона буде в методичці “Живі письменники батькам” (з’явиться незабаром на нашому сайті, – ред.). Книжка, яка мене дуже здивувала своєю силою. Це дитячий детектив, у якому головні герої – діти – знаходять щоденники жінки-вченої та намагаються розшифровувати її послання. Починають подорож Україною.

Вони потрапляють у місця, де мешканці їм розповідають про Голодомор, зіслання, репресії, депортацію кримських татар. Я не розумію, як можна було такі складні значення вкласти в дитячу книжку. Вона читається дуже цікаво, не залишає відчуття трагедії та тяжкості. І я дуже проситиму, щоби її включили до шкільної програми.

Ці книжки можна читати вдома разом із батьками. “Скриню” можна читати в дитячому садку та в молодших класах школи, “Хрулі” було б чудово поставити дітям як позакласне читання, а потім обговорювати. Або читати разом під час уроків.

Нехай на всі складні теми в нашому житті ми зможемо говорити прямо, спираючись на життя й нашу силу.

Світлана Ройз, сімейна й дитяча психологиня

Джерело

четвер, 25 листопада 2021 р.

16 днів проти насильства

 

В Україні з'явився мобільний застосунок для допомоги жінкам та дітям, які постраждали від насильства

 

Українське представництво Міжнародного громадського руху проти насильства "Біла стрічка" запустило мобільний застосунок під назвою WhiteRibbonUA для допомоги жінкам та дітям, які постраждали від домашнього насильства

Про це "Біла стрічка Україна" повідомляє у Facebook.

 

Посол доброї волі організації Тетяна Расмус зазначила, що застосунок має стати додатковим захистом від кривдника, якщо той перевіряє телефон жертви. WhiteRibbonUA має дизайн, який нагадує календар для місячного циклу жінки. Щоб активувати застосунок та покликати на допомогу, необхідно затримати палець на верхній іконці застосунку, де з'явиться приховане меню.

 

Платформа розподілена на три напрями за функціоналом: екстрена допомога жертві, ведення обліку фактів та надання інформації для виявлення ознак домашнього насильства.

 

У застосунку зібрані усі номери телефонів для екстреного виклику і є можливість знайти найближчий центр підтримки, поліцейський відділок чи службу екстреної допомоги. Основна функція застосунку - прямий зв'язок із поліцією.

 

У застосунку також є інформація, як терміново зібрати сумку для втечі, а також психологічні тести для визначення, чи є стосунки токсичними і насильницькими.

 

Застосунок WhiteRibbonUA доступний у App Store та Google Play.



Джерело

Зверніть також на допис у фейсбуці капелана Сергія Дмитрієва:

Сьогодні, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства стосовно жінок розпочинається Всесвітня акція “16 днів проти насильства”. 

Що таке насилля? 
Це прояв нелюбові, байдужості, ненависті.
Чи били вас в дитинстві батьки? 
Батьки, які люблять вас, а ви любите їх. І ми замовчуємо біль, образу страх. 
А потім ми замовчуємо, коли нас б’є кохана людина. Бо ми ж любимо одне одного. 
Якщо бути чесними, то майже кожен з нас виріс з певною долею насилля. 
Проте, це не є нормою.
Любов не може бити. 
Піднята рука, синці, приниження – це не любов.

Про це потрібно говорити, це варто пояснювати і розповідати.
Саме тому я в цьому проєкті. 
Як священник, як чоловік, я говорю, що насилля – це не любов.
Любов – це добро. Любов – це піклування.

Не терпіть насильство — звертайтеся по допомогу! 
Номер поліції 102. Номер гарячої лінії 15-47. 
Дізнавайтеся більше: richutim2021сайт Розірви коло






Річ у тім, що страждати від домашнього насильства можуть ті, кого ти знаєш.

Річ у тім, що кривдником може бути привітний сусід, з яким ти кожного дня вітаєшся перед дверима ліфта.

Річ у тім, що знаряддям домашнього насильства може стати що завгодно.

Річ у тім, що не всі постраждалі повідомляють про домашнє насильство і кожного дня переживають свій власний жах.

Річ у тім, що домашнє насильство часто замовчують.

Річ у тім, що ти, так, саме ти — читач цього тексту, можеш врятувати чиєсь життя, якщо не залишишся осторонь.

вівторок, 16 листопада 2021 р.

День толерантності


 

День толерантності

 Протягом двох тижнів в Академічному ліцеї №2 тривають заходи, приурочені до Міжнародного дня толерантності та Всесвітнього дня доброти. Так, психологом закладу Нестеренко О.І. у співпраці з класоводами четвертих класів були проведені інтерактивні заходи. Також у співпраці з учителем образотворчого мистецтва Волошиною О.П. були проведені дистанційні уроки на тему толерантності та її складових. За результатами заходів створено виставку малюнків.

















пʼятниця, 12 листопада 2021 р.

Якщо батькам потрібна психолого-педагогічна характеристика дитини для суду

 Надати експертне заключення для суду можуть лише атестовані експерти.

Тож, якщо Вам усе ж таки потрібний фаховий висновок, Ви звертаєтесь до соціальних служб, які мають у своєму штаті дитячого психолога, або шукаєте фахівця, який має права надавати подібні послуги відповідно до сертифікації.


четвер, 11 листопада 2021 р.

понеділок, 8 листопада 2021 р.




 

З турботою про власне психічне здоров'я


 

Лист Всевишньому

 Ризький письменник і кінодраматург Михайло Димов запропонував учням ризьких шкіл у віці від 6 до 10 років написати листа Всевишньому, задати йому самі нагальні питання, попросити про найголовніше:


-Чи може вистачити дитинства на все життя?
Марк, 1 кл.

-Може, я можу тобі чимось допомогти?
Світла, 2 кл.

-Квіти у тебе вийшли краще, ніж людина.
Галя, 4 кл.

-Як мені жити, щоб всі на світі були щасливі?
Ліза, 2 кл.

-На землі стільки бід і страждань, щоб людям не жаль було помирати?
Ігор, 4 кл.

-Я з нею два роки ходив в садок, цілих півроку навчався в першому класі, і ось одного разу вона мені заявила: «ми з тобою різні люди». Ти уявляєш, я гірше, ніж помер.
Аркадій, 2 кл.

-Чому навесні, коли ввечері Ти вмикаєш на небі зірки і дуєш на Землю теплий вітер і навколо тихо-тихо, мені іноді хочеться плакати?
Наталя, 2 кл.

-Чому світ без ніжності?
Лена, 1 кл.

-Боженька, а душу Ти мені вклав мою чи чиюсь?
Стасик, 2 кл.

-Як вмирає день? Через старість?
Лев 3 кл.

-А я є насправді?
Люба, 3 кл.

-Навіщо ти зробив людину головною на землі?
Олег, 4 кл.

-Коли почалася на Землі любов?
Катя, 4 кл.

-Це Ти послав дощ, щоб він напоїв спеку?
Рая, 4 кл.

-Чому багато людей такі несонячні?
Аріна, 3 кл.

-А можна не народжуватися?
Світлана, 2 кл.

-Чому, коли любиш, все подобається, навіть яєчня?
Стьопа, 2 кл.

-Чому Ти створив світ таким, що коли мама порве колготки, вона плаче?
Віта, 2 кл.

-Коли мене не буде, я себе буду бачити?
Толик, 2 кл.

-Як стати спогадом?
Міша, 4 кл.

-Я б попросив у Тебе ласки.
Нормунд, 2 кл.

-Дорогий Бог, прошу Тебе, зроби так, щоб, починаючи від бабусі і закінчуючи слонами, всі були щасливі, ситі і взуті.
Тоня, 2 кл.

-Хочу, щоб в молодості я жила добре і щасливо, а в старості можна тільки щасливо.
Віра, 3 кл.

-Кажуть, що людина повертається на землю у вигляді когось. Зроби, будь ласка, так, щоб я повернувся на землю у вигляді моєї собаки, а вона у вигляді мене, і ми знову будемо разом.
Альоша, 4 кл.

-Поверни моїх батьків у дитинство, я б з мамою товаришував.
Гоша, 4 кл.

-Нехай всі, на кого я подивлюся, посміхаються.
Тіма, 2 кл.

-Я дуже хочу, щоб діти з притулків знайшли собі нових, хороших батьків.
Даша, 4 кл.

-Відкрий нам нас.
Володя, 4 кл.

-Роздай всім людям доброту.
Катя, 2 кл.

-Боженька, сотвори так, щоб на небі висвітилися обличчя бабусі і дідуся і вони посміхнулися мені.
Кіра, 4 кл.

-Подаруй мені життя.
Стасик, 1 кл.

-Нехай все люди будуть щасливі, тоді вони не злі.
Вася, 4 кл.

-Давай домовимося, Господи, я вірю в Тебе, Ти - в мене.
Ляля, 2 кл.

-Навчи моїх ворогів прощати своїх ворогів.
Гера, 4 кл.

-Рятуй людей не від гріхів, а від самотності.
Сергій, 3 кл.

-На батьківських зборах вчителька говорила про мене так багато хорошого, ніби я помер.
Олаф, 3 кл.

-Знаєш, хоч мені здається, що душі у мене немає, але іноді вона все-таки болить.
Роман, 2 кл.

-А я ж кожну секундочку вмираю.
Паша, 1 кл.

-Не бійся, Господи, я з Тобою!
Андрій, 1 кл.

-Знаєш, а у деяких людей на серце віконниці.
Ольга, 3 кл.

-Можна мені не вмирати?
Юля, 1 кл.

-Які б Ти поставив мені оцінки за життя?
Аркадій, 2 кл.

-Люди похилого віку - це втомлені діти.
Андрон, 4 кл.

-Я пишаюся, що у мене є Ти.
Катя, 2 кл.

-Ми Тебе розуміємо краще, ніж дорослі.
Гарік, 2 кл.

-Я ще маленька, вчуся в третьому класі, гріхів поки немає, але планую.
Єва, 3 кл

пʼятниця, 5 листопада 2021 р.

Це варто усвідомлювати

 Якщо ви захворіли на COVID-19 і з вашою психікою відбуваються незвичні речі (тривога, стрибки настрою, в'язкість мислення, труднощі з запам'ятовуванням тощо), то вам варто прочитати допис дитячої та сімейної психологині Світлани Ройз.



Мотиваційна листівка