Кабінет психолога Академічного ліцею №2 Української міської ради

Тут Ви знайдете відповіді на листи до Пошти довіри, цікаві посилання, інформацію для роздумів

понеділок, 10 серпня 2026 р.

З турботою про себе

 Florence Centre

Останнім часом ситуація з безпекою в Запоріжжі та ряді інших міст та областей значно погіршилася.
Все частіше посилюється страх, все відчутніше наслідки знаходження в постійній небезпеці, все частіше чуємо про нерозуміння: "що відбувається зі мною", "як ви підтримуєте себе".
📍Хочеться нагадати, що ми перебуваємо в тривалій стресовій ситуації, часто стикаємось з травматичним досвідом - це не може не впливати.
Тож якщо ви почуваєтесь
розгубленими,
втомленими,
сумними,
боїтеся - це реакції організму та психіки. І це сигнал про необхідність подбати про себе.
Після гострих ситуацій, як от гучний обстріл з трагічними наслідками, кожен з нас може реагувати по-різному: хтось почувається "розчавленим" одразу після події, хтось в перші дні функціонує ніби нормально, але пізніше накриває хвиля розпачу та втоми... Різні реакції обумовлені багатьма факторами, зокрема, попереднім досвідом, типом нервової системи, системою підтримки і т.д.
ДослухАйтесь до себе,
помічайте реакції,
будьте добріше до себе,
це дасть сили витримувати випробування, а також підтримувати тих, хто цього потребує у вашому оточенні - дітей, близьких.
Які невеличкі кроки можуть допомогти відновлюватись, дивіться в каруселі👇








Моральна травма

 Вільний Вибір

Моральна травма — поняття, яке використовують у сучасній психології для опису одного з можливих наслідків пережитого складного чи травматичного досвіду.
Що воно означає, чим моральна травма відрізняється від ПТСР і чому важливо розуміти це поняття — розповідаємо в каруселі.










Як повідомити дитині про розлучення

 ГО "Центр психологічної допомоги "Конфіденс"

Розмова з дитиною про розлучення — одна з найскладніших розмов для батьків. Що сказати? Як пояснити? Як не зранити, не зруйнувати стосунків? Багато батьків відкладають цю розмову, сподіваючись, що «дитина сама здогадається», «якось із часом зрозуміє».
Але мовчання — це не захист. Мовчання породжує страх, фантазії, провину. Дитина думає: «Це через мене», «Я щось зробила не так», «Якби я була кращою, вони б не розлучилися».
Розмова про розлучення має відбутися правильно й чесно, без звинувачень, обману й перекладання відповідальності на дитину. Ваше завдання — не вберегти дитину від болю (біль буде), а показати: вона не самотня, її люблять обоє батьків, вона не винна.
Як це зробити? Є кілька важливих правил, які допоможуть провести цю розмову так, щоб не зруйнувати психіку дитини, а підтримати її в цей непростий час.







Відчувати різні емоції - це нормально

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS



пʼятниця, 7 серпня 2026 р.

З турботою про інших

 Ти як?

Кожен день для родин тих, хто у війську — це виснажливе коло тривоги, очікування та надії. І зрозуміти їх можуть лише люди зі схожим досвідом.
Тож ми можемо і маємо бути поруч. Але обережними у бажаннях підтримати — деякі фрази і слова (навіть щирі) ранять, і їх категорично не варто казати ✋
Зберігай та поширюй, щоби коректної підтримки ставало більше.











Як ми можемо самі собі заважати жити повноцінно

 Психологічний центр "Перетворення"

Самопідривні патерни: чому ми самі ставимо собі палки в колеса?
Іноді найбільша перешкода на шляху до змін — не обставини, не інші люди і навіть не брак можливостей.
А наші власні, давно знайомі сценарії.
Ми можемо щиро хотіти кращих стосунків, нової роботи, внутрішнього спокою чи розвитку — і водночас несвідомо робити кроки, які віддаляють нас від цього.
Це і є самопідривні патерни — способи поведінки, які колись допомагали вижити, але сьогодні заважають жити.
Звідки вони беруться?
Часто їхні корені — у ранньому досвіді.
▫️ Коли любов здавалася умовною.
▫️ Коли за помилки соромили або карали.
▫️ Коли не було відчуття безпеки, підтримки чи прийняття.
▫️ Коли доводилося бути «зручним», сильним або непомітним.
Психіка запам'ятовує не лише події, а й висновки, які ми з них зробили:
«Я недостатньо хороший.»
«Мене можуть відкинути.»
«Краще не ризикувати.»
«Якщо я розслаблюся — стане боляче.»
Як це проявляється у дорослому житті?
🌀 Ви відкладаєте важливе до останнього.
🌀 Боїтеся почати, хоча маєте здібності.
🌀 Обираєте стосунки, у яких багато болю й мало близькості.
🌀 Прагнете ідеалу настільки, що не можете зробити навіть перший крок.
🌀 Постійно критикуєте себе, навіть за успіхи.
Найскладніше те, що ці реакції часто відбуваються автоматично.
Мозок обирає не те, що робить нас щасливими, а те, що здається знайомим і передбачуваним.
Навіть якщо це боляче.
Що може допомогти?
🌿 Помічати моменти, коли запускається старий сценарій.
🌿 Запитувати себе: «Від чого я зараз намагаюся захиститися?»
🌿 Вчитися реагувати по-новому — маленькими, але регулярними кроками.
🌿 Дозволяти собі підтримку, а не боротися наодинці.
Психотерапія не «ремонтує» людину.
Вона допомагає побачити, що з вами все не так не сталося — ви просто довго жили за правилами, які колись були необхідні.
✨ Самопідрив — це не ваша сутність.
Це старий спосіб виживання.
А старі сценарії можна переписувати.
Іноді саме з цього починається нова історія — без постійної внутрішньої боротьби, з більшою довірою до себе та правом жити не «всупереч», а для себе.
Психологічний центр «Перетворення»
📍 м. Київ