ЯК МОЗОК ДИТИНИ РЕАГУЄ НА НАДЛИШОК ВРАЖЕНЬ І ЯК ДОПОМОГТИ ЇЙ ВІДНОВИТИСЯ ПІСЛЯ ГУЧНОГО СВЯТА, ТОРГОВЕЛЬНОГО ЦЕНТРУ АБО ВЕЛИКОЇ КІЛЬКОСТІ ГОСТЕЙ
Після дитячого свята, походу до торговельного центру або зустрічі з великою кількістю гостей дитина може повернутися додому зовсім не такою, як зазвичай.
Вона стає надмірно збудженою, бігає, голосно розмовляє, вередує, сперечається через дрібниці або, навпаки, затихає, відмовляється гратися й хоче, щоб її залишили в спокої.
Дорослим іноді здається, що дитина просто не вміє поводитися після розваг. Але за такою поведінкою може стояти перевантаження нервової системи великою кількістю сенсорних, емоційних і соціальних вражень.
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З МОЗКОМ?
Уявімо, що дитина потрапила до торговельного центру. Навколо яскраве освітлення, музика, оголошення, розмови, рух людей, вітрини, нові запахи. Їй потрібно постійно орієнтуватися в цьому середовищі, реагувати на звуки, стежити за дорослим, стримувати бажання побігти до цікавої іграшки, переходити від одного місця до іншого.
Мозок безперервно отримує та обробляє інформацію від органів чуття. Частину сигналів він допомагає відфільтровувати, а на інші спрямовує увагу, щоб дитина могла реагувати на те, що відбувається.
Одночасно активно працюють системи, пов'язані з увагою, емоціями, пам'яттю та самоконтролем.
Для дошкільника це може бути значним навантаженням, адже механізми довільної регуляції поведінки ще розвиваються. Дитині не завжди легко самостійно відсіяти зайві подразники, переключитися, стримати імпульс або заспокоїтися після сильного збудження.
Тому навіть приємні події можуть виснажувати. Перевантаження виникає не лише від неприємних переживань. Велика кількість позитивних вражень також потребує від мозку значних зусиль.
ЧОМУ ПІСЛЯ ЦЬОГО ДИТИНА МОЖЕ СТАТИ ДРАТІВЛИВОЮ?
Під час тривалої активності дитині доводиться постійно адаптуватися до змін: слухати, дивитися, рухатися, спілкуватися, чекати, дотримуватися правил.
Коли ресурс саморегуляції зменшується, їй може бути складніше контролювати реакції.
Те, що зазвичай не викликає проблем, раптом стає приводом для сліз або протесту. Дитина може гостро реагувати на прохання помити руки, переодягнутися чи прибрати іграшки.
Іноді вона ще довго залишається збудженою, хоча сама подія вже завершилася. Це не обов'язково означає, що вона навмисно не хоче заспокоюватися. Нервовій системі може знадобитися час, щоб перейти від активного реагування до спокійнішого стану.
ЯК ДОПОМОГТИ МОЗКУ ВІДНОВИТИСЯ?
Зменшити кількість подразників.
Після насиченої події не варто одразу вмикати мультфільм, пропонувати нову гру або запрошувати дитину до ще однієї активності. Краще приглушити світло, вимкнути телевізор, зменшити гучність розмов і дати можливість побути в знайомому спокійному середовищі.
Не вимагати негайного самоконтролю.
Якщо дитина після свята роздратована, не варто починати довгі повчальні розмови: «Ти вже вдома, заспокойся», «Скільки можна вередувати?». Спочатку допоможіть їй відновити спокій, а обговорити поведінку можна пізніше.
Повернутися до звичних ритуалів.
Знайомий порядок дій - переодягнутися, поїсти, помитися, почитати книжку, підготуватися до сну - допомагає дитині орієнтуватися в тому, що відбуватиметься далі. Передбачуваність зменшує потребу постійно пристосовуватися до нових умов.
Запропонувати спокійну тілесну активність.
Комусь допомагає тепла ванна, комусь - спокійна прогулянка, малювання, ліплення або тихе конструювання. Іншій дитині може бути потрібна можливість полежати під ковдрою чи просто побути поруч із дорослим.
Орієнтуйтеся на індивідуальні потреби дитини: те, що заспокоює одну, може бути неприємним для іншої.
Дати час на відновлення.
Не обов'язково наступного ранку знову планувати насичений день. Якщо дитина втомилася, можна залишити більше часу для вільної гри, спокійних занять і відпочинку.
Не намагайтеся компенсувати втому ще більшою кількістю розваг, не змушуйте дитину одразу розповідати про всі враження й не вимагайте, щоб вона швидко повернулася до звичного темпу.
Іноді після великої кількості гостей дитині потрібна не нова цікава активність, а можливість побути без розмов, запитань і додаткових вимог.
Також варто пам'ятати: якщо сильні реакції після звичайних подій повторюються часто, тривають довго або помітно заважають повсякденному життю, важливо уважніше оцінити індивідуальні особливості дитини та за потреби обговорити це з фахівцем.
Дитині потрібні не лише яскраві враження, нові місця, свята й спілкування. Їй потрібен і час, щоб усе пережите поступово осмислити та відновити сили. Відпочинок - це не порожня пауза між корисними заняттями. Це необхідна частина здорового ритму дитячого розвитку. Тому після насиченого дня іноді найкраща допомога - це тиша, звичний домашній порядок, спокійна присутність дорослого й відсутність поспіху.
Не потрібно постійно розважати дитину. Іноді їй потрібно просто побути в середовищі, де від неї нічого не вимагають.
5 простих практик, які допоможуть триматися та не втрачати себе:
Практика «Жити — це варити чай»
Вольова саморегуляція — це не про те, щоб змусити себе,
Соціально-психологічна служба Київщини
