Можна подивитись на вихідних

 

Як налагодити стосунки в нових родинах? КУШНЕРУК & ДОВГАНЬ

Як знайти своє місце в новій сім’ї, особливо там, де вже є діти?

Чи можливо стати “своєю” для чужої дитини — і чи це взагалі правильна ціль?

Де межа між турботою і вторгненням? І що робити, якщо вас не приймають?

У цій розмові з психологинею Анною Кушнерук говоримо про один із найделікатніших сценаріїв у стосунках — коли ви приходите в життя партнера, де вже є дитина. Чому спонтанне “давай просто будемо сім’єю” може травмувати? Хто насправді відповідає за контакт між вами і дитиною? І чому іноді дистанція — це єдиний шлях до близькості?

Ревнощі дітей до батьків, конкуренція з новою жінкою, вплив колишніх партнерів, і навіть явище емоційного інцесту. Говоримо про біль, розгубленість, відчуття “я тут зайва” — і про те, як не зруйнувати ні себе, ні ці стосунки.

Психологічна хвилинка

 Центр психічного здоров'я Києво-Могилянської академії

Ця вправа допомагає оцінити різні аспекти життя, краще зрозуміти свій поточний стан і побачити, куди може бути спрямований подальший розвиток. Спробуйте

P.S. Можна використати шаблон:

«Повідомити про булінг» на платформі ПАК «АІКОМ»

 Майже половина дітей, які стають мішенями булінгу в школі (41%!), не розповідають про це дорослим. Дуже часто вони мовчать, тому що бояться тавра «стукачів». Водночас статистика впевнено демонструє: у більшості випадків після звернення по допомогу до дорослих ситуація з булінгом покращується.

Повідомити про булінг насправді легко. Це може зробити будь-хто через спеціальну кнопку «Повідомити про булінг» на платформі ПАК «АІКОМ»: https://aikom.iea.gov.ua/site/about. Після відповідей на запитання анкети, яку варто заповнити якомога детальніше, заяву отримають директор школи та ювенальна поліція. Якщо випадок кваліфікується системою як булінг, поліція ініціює перевірку. Заяву також можна подати анонімно — навіть якщо дитина не є жертвою, а лише свідком. Повідомлення про булінг — це перший і найважливіший крок до його подолання. Це рішення, яке може зупинити кривдника. Не вагайтеся — дійте, щоб зупинити булінг!

Джерело

Задля подумати

 Леся Хлипавка

Чому в українських дітей немає запиту на якісну освіту?

Останнім часом усе частіше чуємо: «Діти не хочуть вчитися», «Їм нічого не цікаво». Але чи справді проблема лише в дітях? На моє переконання відсутність запиту на якісну освіту - це симптом глибших проблем у нашому суспільстві, які мають різні корені.

1. Діти бачать, що успіх часто не залежить від рівня знань. Блогери, «схематози» або просто знайомства працюють швидше, ніж десятиліття навчання. Коли дитина не бачить прямого зв’язку між «багато вчився» та «гідно заробляю», мотивація зникає.

2. Де в нашому інфопросторі «культ інтелекту»? Хто герої підлітків? Поки науковці чи інженери залишаються в тіні, а «легкі гроші» підсвічуються оманливим блиском, дитина обиратиме легший шлях.

3. Батьки та вчителі часто вимагають «гарні оцінки», а не реальні знання. У результаті діти вчаться маніпулювати системою: списувати, бездумно використовують штучний інтелект, аби просто отримат цифру в журналі. Запит на «папірець» замінив запит на «вміння».

4. Війна та постійний стрес зміщують фокус. Коли ти живеш у стані тривоги, мозок працює на самозбереження, а не на довгострокові інвестиції в інтелект. Якісна освіта - це марафон в довгу, на яку в багатьох зараз просто немає емоційного ресурсу.

Що з цим робити?

Переконана, що запит на освіту не з'явиться сам собою. Він виникає там, де є конкурентне середовище, де знання дають реальну силу і де школа стає місцем для досліджень, а не для відбування терміну.

Нам потрібно змінити суспільний договір: освіта має стати не обов'язком, а привілеєм і ключем до реальних МОЖЛИВОСТЕЙ.

Варіанти фраз для впливу на мотивацію підлітка

 Resilience.help

Підлітки реалізують свій потенціал і навчаються охоче, коли батьки та вчителі підтримують їх.

Головний закон мотивації: більше віри — менше тиску. Цим правилом ділиться сімейний психолог Олександр Кушер.

Підлітковий вік — один із найскладніших періодів. Мозок активно перебудовується, а потреба в автономії зростає. У таких умовах мотивація до навчання може різко падати

Пан Олександр виділяє 3 ключові чинники, що «перекривають» мотивацію:

Перевантаження очікуваннями та страх невдачі.

Відсутність простору для критичного й творчого мислення.

Відсутність реального сенсу та визнання.

Як це змінити?

Читайте поради психолога на нашій платформі: bit.ly/49tAkFt

Нижче у картках — фрази, якими варто поділитися у батьківських чатах. Вони допоможуть дорослим підібрати слова, що надихнуть підлітка діяти.

Києве, щирі співчуття

 

З турботою про себе

 Психологія здоров’я Health Psychology

 10 щоденних звичок, які заганяють у хронічний стрес.

Список нейроендокринолога, професора Стенфорда Роберт Сапольскі про те, що ми робимо щодня і навіть не помічаємо, як це виснажує нервову систему.

 Зверніть увагу, чи є це у вас:

 Тривожитися про те, чого ще не сталося. «Зебра реагує на лева близько 30 секунд, а потім спокійно пасеться».

Постійне «переживання наперед» виснажує психіку. (До речі, у Сапольскі є книга Чому у зебр не буває інфаркту).

 Прокручувати розмови в голові.

Навіть через роки. Мозок не завжди розрізняє минуле і теперішнє - і знову запускає стресову реакцію.

 Залишатися в середовищі, яке виснажує. Токсична робота, стосунки чи оточення = постійний фоновий стрес.

 Скролити новини. Постійне споживання тривожного контенту активує давні механізми виживання.

 Відкладати відпочинок. Жити в напрузі весь тиждень і «відпочивати потім» - не працює. Краще короткий відпочинок щодня.

 Контролювати те, що не підконтрольне. Прагнення тримати все під контролем швидко веде до виснаження.

 Зловживати драматичним або жорстоким контентом. Навіть перегляд може запускати повноцінну стресову реакцію. Особливо ввечері.

 Уникати соціальних контактів.

Брак підтримки - один із ключових факторів хронічного стресу. Навіть проста прогулянка з кимось вже допомагає.

 Постійно гнатися за «дофаміном». Надлишок стимулів перевантажує нервову систему і зрештою підсилює стрес.

 Змушувати себе до практик, які не підходять. Навіть медитація - не універсальне рішення. Іноді музика, рух чи хобі працюють краще.

 Висновок: стрес - це не лише про великі події. Це часто про маленькі щоденні звички, які накопичуються.

 А що з цього відгукнулося вам найбільше?