Звернення до фахівця

 Безбар'єрність

Війна – це складне випробування для кожної людини. Зарадити багатьом проблемам і вказати шлях до нового, щасливішого життя допоможе вчасне звернення до фахівця. Але наважитися на цей крок не завжди буває просто, особливо ветеранам і ветеранкам.

Про те, як коректно спонукати людину з бойовим досвідом відвідати фахівця із ментального здоров'я, йдеться в одинадцятому епізоді освітнього серіалу «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія», доступному на платформі Дія.Освіта https://osvita.diia.gov.ua/.../people-with-war-experience... та YouTube-каналі «Ти як?» https://www.youtube.com/watch?v=MsSSfh0n9yk

У цій серії пояснюється, чим відрізняється психолог від психіатра, а також куди та як звернутися по допомогу, і чому це – прояв сили, а не слабкості.

Якщо ознаки «післявоєнних» реакцій – порушення сну, сильне нервування, тривожність через спогади, очікування небезпеки, перепади настрою чи нав’язливі думки – тривають понад місяць, це сигнал, що людині потрібна професійна допомога.

Коли йдеться про військовий досвід, ветерани та ветеранки зазвичай найбільше довіряють побратимам і посестрам. Тому важливо, щоб саме такі люди були поруч, підтримали та порадили звернутися до фахівця після травматичних подій. Така порада сприймається з більшою довірою й часто стає першим кроком до одужання.

Дізнатися, де отримати якісну психологічну допомогу офлайн чи онлайн, можна на платформі «Ти як?» https://howareu.com

Освітній серіал створений з ініціативи Міністерство цифрової трансформації України в межах кампанії Ти як? Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Він є продовженням однойменного розділу «Довідника безбар’єрності» – гіда з коректної комунікації https://bf.in.ua

Це актуально!

 Віктор Ягун  почувається замисленим.

Ворог почав масово вербувати українських підлітків. Це не "екзотика" і не поодинокі випадки - це відпрацьована технологія спецслужб.

Вербувальник не починає з політики чи розмов про війну. Він шукає дитину в TikTok, Telegram, Discord - самотню, ображену, без грошей або просто допитливу. Спочатку - дружба, підтримка, "ти класний", "давай підзаробиш:. Потім маленьке завдання: сфотографуй під’їзд, купи SIM-карту, передай пакет, намалюй мітку. Нічого страшного на перший погляд.

Але після першого кроку дитину вже тримають на гачку. Фото, переписка, відео - все стає інструментом шантажу. Далі завдання ускладнюються. І підліток, який хотів просто заробити 500 гривень, опиняється втягнутим у диверсію.

Для російських спецслужб це дешевий інструмент. Підліток для них - витратний матеріал. Його легко знайти, легко залякати і легко кинути.

Тому головне - не паніка, а профілактика.

Батькам треба говорити з дітьми про прості речі: не виконувати "завдання за гроші" від незнайомців, не передавати SIM-карти, не фотографувати військові чи стратегічні об’єкти, не вступати в "секретні чати". Дитина має знати: якщо хтось просить щось підозріле - треба одразу сказати дорослим, і ніхто її за це не сваритиме.

Школам потрібно пояснювати схеми вербування так само, як пояснюють правила дорожнього руху. Це вже частина безпеки країни.

Держава повинна швидко реагувати на перші сигнали - працювати з соцмережами, блокувати мережі вербувальників, допомагати сім’ям, а не лише карати дітей, яких використали.

Бо фронт цієї війни проходить не лише через Донбас чи південь. Він проходить через телефони наших дітей.

І тут наша зброя - уважність, розмова в родині і холодна голова.

Бо захист країни починається з захисту власної дитини.

P.S. Знайшла інформацію, що ворог створює фейкові боти, які маскуються під офіційний чат-бот.

Будьте уважні!
Безпечний чатбот СБУ “”Спали ФСБшника” можна знайти за посиланням https://t.me/Spaly_FSB_bot
Тут можна повідомити про спроби російських спецслужб завербувати вас чи ваших близьких

Тема для розмови з підлітком

 Центр Громадянського Представництва "Життя"

Нікотинові снюси: «невидима» пастка для мозку підлітка

Нове дослідження American Lung Association (2026) та висновки педіатрів розбивають міфи про нікотинові снюси.

Чому це небезпечно Ось 4 факти, які мають знати батьки:

«Перепрошивка» мозку. Нікотин у снюсах часто міститься у високих концентраціях. До 25 років мозок ще розвивається, а нікотин буквально змінює його хімію, погіршуючи пам'ять, концентрацію та контроль над імпульсами.

Пастка тривожності. Підлітки часто тягнуться до снюсів, щоб «заспокоїти нерви». Насправді ж нікотин посилює стрес, депресію та емоційні гойдалки. Це замкнене коло залежності.

Прихована токсичність. Відсутність диму не означає відсутність отрути. У снюсах виявлено формальдегід та специфічні нітрозаміни. Наслідки? Рецесія ясен, запалення горла та навіть ризики для нирок і печінки.

Невидимість. На відміну від сигарет, снюси не мають запаху і не залишають диму чи пари. Це робить їх ідеальним інструментом для прихованого вживання прямо під час уроків чи вдома.

В Україні, за даними ВООЗ, поширеність вживання нікотинових снюсів серед дітей віком 13–15 років у 10 разів вища (3%), ніж серед дорослих (0,3%).

ГО «Життя» підтримує позицію МОЗ: найбільш ефективним рішенням є повна заборона обігу нікотинових снюсів, адже ця продукція становить серйозну загрозу для здоровʼя дітей і молоді.

P..S. На жаль, це актуально і для наших учнів.

Стоїмо!

 

Безкоштовна психологічна допомога

 Психічне здоров'я для України

Зібрали для вас гарячі лінії психологічної допомоги.

Вони працюють щоденно та безкоштовно.

Дозвольте собі звернутися за допомогою. Або ж поділіться цим постом з близькими, простягніть їм свою руку підтримки.

www.mh4u.in.ua/phones

Задля подумати

 Думки без меж

Останнім часом усе частіше чую:

«Дайте дітям свободу. Дайте право вибору. Не тисніть».

Звучить красиво.

Майже як слоган на освітній конференції.

Зал аплодує.

І справді - хто проти свободи?

А тепер уявімо.

Ранок.

Обирай: йти до школи чи залишитися вдома.

Переможе…..ліжко.

Сніданок.

Обирай: овочевий салат чи гамбургер із фрі.

Теж без інтриги.

Вечір.

Обирай: почитати книгу чи ще один рівень у грі.

Ми приблизно знаємо фінал.

Мозок людини влаштований просто.

Він тяжіє до легкого.

До швидкої нагороди.

До мінімальних зусиль.

Зона мозку, що відповідає за самоконтроль і далекі наслідки, дозріває до 20–25 років.

Тобто коли ми кажемо дитині:

«Обирай сам», - ми очікуємо від незрілої нервової системи зрілих рішень.

Свобода без зрілості - це не розвиток.

Це вибір на користь комфортного.

І тут важлива річ.

Дитина не народжується з компасом.

Її компас - це дорослий.

Не диктатор, не контролер, а орієнтир.

Свобода потрібна.

Але керована.

Не «йти до школи чи ні»,а «виконаєш завдання зараз чи після відпочинку».

Не «читати чи ні», а «яку книгу з цих двох обереш».

Не «вивчати тему чи ні», а «з чого почнемо».

Свобода в межах - це тренування відповідальності.

Бо якщо дорослий просто відходить убік і каже:

«Обирай сам»,- дитина обере те, що легше.

І це не її слабкість.

Це природний механізм економії енергії.

Ми, дорослі, теж часто обираємо простіший шлях.

Але хоча б розуміємо наслідки.

Дитина ще тільки вчиться їх бачити.

Ми хочемо, щоб дітям було максимально комфортно зараз?

Чи щоб вони були здатні впоратися з реальністю потім?

Свобода без рамок у дитинстві часто виглядає прогресивно.

Але в дорослому житі може обернутися безпорадністю.

Бо свобода - це не відсутність меж.

Це поступове розширення можливостей під наглядом того, хто бачить далі. Інакше дуже легко переплутати розвиток із вседозволеністю.

──────────────────

ДУМКИ БЕЗ МЕЖ

Про освіту зсередини.

Там, де професія має голос.