Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS
понеділок, 21 вересня 2026 р.
Використання телефона дітьми
Понад 70% українських школярів проводять у телефоні більше ніж три години на день.
Цьогорічне дослідження ГО Dignity Online свідчить: кожній другій дитині не вдається самостійно обмежити свій час онлайн, кожна друга дитина зазнавала кібербулінгу протягом останнього року. А чим старше дитина, тим менша ймовірність, що вона розповість про онлайн-ризик батькам.
Проблема надмірного використання смартфонів у школі теж залишається актуальною: заклади освіти переважно не мають інструментів впливу на учнів, водночас гаджети все ще можуть бути необхідними з міркувань безпеки.
У новому відео разом з дитячим психіатром Тетяною Скрипник розбираємось, як надмірне перебування онлайн впливає на розвиток і навчання дитини, чи можемо ми говорити про цифрову залежність серед дітей, а також говоримо про те, як треба діяти батькам щоб зменшити негативний вплив гаджетів.
Запрошуємо до перегляду!
Логопед-дефектолог чи логопед і дефектолог? Коли ця різниця справді важлива
Логопед-дефектолог чи логопед і дефектолог? Коли ця різниця справді важлива
Коли батькам говорять: «Вам потрібно до логопеда», зазвичай усе зрозуміло: є труднощі з мовленням, отже, потрібно працювати над мовленням.
Але коли звучить слово «дефектолог», у багатьох виникає запитання: а хіба це не те саме? Можливо, логопед-дефектолог може займатися всім одразу?
І саме тут починається важлива розмова, тому що логопедія і дефектологія справді близькі між собою, часто перетинаються у практичній роботі, але за своєю суттю це не одне й те саме.
Іноді батьки дивляться лише на назву кабінету або спеціаліста, не замислюючись, з якою саме проблемою приходить їхня дитина.
А це приблизно як прийти до лікаря і сказати: «Мені потрібен просто якийсь спеціаліст, який займається організмом».
Організм один.
Але проблеми можуть бути зовсім різними.
Так само і з розвитком дитини.
Логопед насамперед працює з мовленням - із тим, як воно формується, звучить, розуміється і використовується дитиною.
Коли дитині складно вимовляти певні звуки, порушене звукоутворення, мовлення недостатньо чітке, є труднощі з формуванням мовленнєвої системи, словником, граматичною будовою чи іншими компонентами мовлення, логопед працює саме у своїй професійній площині.
І це далеко не механічне «поставити звук».
За правильною логопедичною роботою стоїть розуміння того, як формується мовлення, які механізми можуть бути порушені і що саме заважає дитині користуватися мовленням відповідно до її можливостей.
Але іноді дитина не говорить або говорить дуже мало не тому, що їй просто «не поставили звуки». І ось тут починається зовсім інша історія.
Бо мовлення - це не ізольована функція. Дитина не бере слова з повітря.
Щоб зрозуміти звернення дорослого, потрібно утримати увагу.
Щоб запам'ятати слово - потрібно сформувати й утримати його образ.
Щоб зрозуміти інструкцію - потрібно її почути, обробити, зберегти в пам'яті й виконати.
Щоб скласти фразу - потрібно не тільки знати слова, а й розуміти зв'язки між ними.
Щоб переказати подію - потрібно виділити головне, зберегти послідовність, побудувати причинно-наслідковий зв'язок.
Іноді за мовленнєвою проблемою стоїть значно ширша картина розвитку.
Дитині важко утримувати увагу.
Важко зрозуміти складнішу інструкцію.
Вона погано орієнтується у просторових відношеннях.
Їй складно встановлювати закономірності.
Важко порівнювати, узагальнювати, класифікувати.
Вона недостатньо використовує образи, насилу переходить від конкретного до узагальненого.
І тоді робота тільки над мовленням може виявитися недостатньою, тому що мовлення в такому випадку є лише однією частиною значно складнішої системи розвитку.
Саме тут ми підходимо до дефектологічної роботи.
Дефектолог працює не просто зі словами, які дитина вимовляє.
Його завдання значно ширше - підтримувати розвиток тих психічних і пізнавальних функцій, які лежать в основі навчання та освоєння навколишнього світу.
Тут уже важливими стають увага, пам'ять, сприймання, мислення, формування уявлень, логічні операції, орієнтування, здатність розуміти завдання, діяти за зразком, встановлювати зв'язки між предметами та явищами.
І тому іноді дитині потрібно не просто «навчитися говорити».
Їй потрібно навчитися краще розуміти світ, який вона потім описуватиме словами.
Це принципова різниця.
Бо можна довго працювати над тим, щоб дитина називала предмети, але якщо вона ще не сформувала достатньо самого поняття про ці предмети, якщо їй складно порівнювати їх, знаходити спільне й відмінне, встановлювати зв'язки та використовувати отриманий досвід у новій ситуації, проблема буде набагато глибшою за словниковий запас.
Можна вчити дитину відповідати на запитання, але якщо вона не розуміє самої логіки ситуації, механічне відтворення відповідей не дасть того розвитку, якого ми очікуємо.
І саме тому важливо бачити не тільки те, що дитина говорить, а й те, як вона думає, сприймає, запам'ятовує, розуміє і навчається.
Звідси й виникає дуже поширена плутанина.
Людина може мати освіту логопеда і додатково навчатися дефектології.
І навпаки, фахівець може мати дефектологічну підготовку та додаткову спеціалізацію у логопедії.
Тому сама назва «логопед-дефектолог» ще не означає, що перед вами фахівець, який однаково глибоко працює з будь-якими порушеннями мовлення та розвитку.
Тут важливі не тільки слова на вивісці.
Важливо знати освіту спеціаліста, його спеціалізацію, додаткову підготовку, досвід роботи саме з такими дітьми і розуміння меж власної компетентності. Адже після базової освіти професійне навчання не закінчується.
Хороший фахівець продовжує вчитися у своєму напрямі, поглиблює знання, проходить курси, слухає лекції, знайомиться з новими підходами, супервізує складні випадки.
І це стосується як логопеда, так і дефектолога.
Можна провести дуже просту аналогію:
Уявімо, що програміст вирішив викладати дітям математику.
Можливо, він чудово знає математику.
Можливо, навіть краще за деяких педагогів.
Але чи означає це автоматично, що він уміє навчати шестирічну дитину?
Чи знає він вікову психологію?
Чи розуміє, як дитина засвоює матеріал?
Як пояснити складне простими словами?
Коли дати підказку, а коли промовчати й дозволити дитині подумати?
Як побачити, що дитина не «ледача», а просто не зрозуміла спосіб виконання?
Саме тому професія - це не тільки знання предмета.
Це ще й спеціальна професійна підготовка до роботи з конкретною категорією людей і конкретними труднощами.
Так само не кожен логопед автоматично є дефектологом, а наявність додаткового слова у назві професії не повинна замінювати батькам запитання: «А з чим саме ви працюєте?»
Якщо у дитини немає виражених труднощів загального розвитку, а основний запит стосується мовлення, цілком логічно починати з логопедичної допомоги.
Але якщо за мовленнєвими труднощами видно значно ширшу картину - затримку або нерівномірність розвитку, складнощі з розумінням, увагою, мисленням, навчанням, є неврологічні чи психіатричні особливості, порушення розвитку, тоді може бути потрібна вже не одна спеціальність.
І це не означає, що «логопед не впорався».
Просто різні фахівці працюють із різними ланками розвитку.
Логопед може працювати над мовленням.
Дефектолог - над пізнавальним і навчальним розвитком відповідно до потреб дитини.
Психолог - над емоційною сферою, поведінкою, взаємодією, адаптацією та іншими психологічними аспектами.
Лікар - над медичною складовою, якщо вона присутня.
Іноді ці напрямки не замінюють один одного, а доповнюють.
Саме тому дитині з комплексними труднощами може бути потрібна командна робота, а не пошук одного універсального спеціаліста, який «займеться всім».
І тут хочеться повернутися до найважливішого.
Батькам не потрібно ставати фахівцями з логопедії та дефектології. Їм не потрібно самим визначати діагноз або вирішувати, яка саме функція порушена. Але їм важливо не боятися ставити спеціалісту прості запитання:
«Що саме ви будете розвивати?»
«Яка проблема, на вашу думку, є основною?»
«Ви працюєте тільки з мовленням чи також із пізнавальним розвитком?»
«Яка у вас освіта і спеціалізація?»
«Чи потрібні дитині інші фахівці?»
Це не недовіра. Це відповідальне ставлення до дитини.
Бо коли йдеться про розвиток, дуже легко втратити час у нескінченному повторенні одного й того самого, якщо ми працюємо не з тією ланкою, яка насправді потребує допомоги.
Іноді дитині потрібно просто дати більше часу.
Іноді - логопед.
Іноді - дефектолог.
Іноді - обидва.
А іноді насамперед потрібне медичне обстеження, тому що за труднощами розвитку може стояти причина, яку неможливо вирішити лише педагогічними або психологічними заняттями.
Головне - не приклеїти до дитини ярлик і не шукати «винного» фахівця, а зрозуміти, що саме відбувається з її розвитком і яка допомога їй справді потрібна.
Адже дитина приходить до спеціаліста не за красивою назвою професії. Вона приходить за можливістю навчитися тому, що зараз дається їй важко.
І наше завдання як дорослих - не просто знайти людину, яка «позаймається з дитиною», а побачити саму дитину цілісно: її мовлення, мислення, увагу, емоції, поведінку, спосіб пізнання світу, сильні сторони та труднощі.
Бо розвиток - це не набір окремих деталей, Це система.
І коли ми допомагаємо дитині, важливо розуміти, яку саме частину цієї системи ми зараз підтримуємо і чому.
Кожна емоція має свою функцію і дана не просто так.
Інститут практичної психології Ольги Гаркавець
Кожна емоція має свою функцію і дана не просто так. Зберігайте собі картинку, щоб завжди мати під рукою
пʼятниця, 18 вересня 2026 р.
Можна переглянути на вихідних
Ви не можете схуднути через стрес? Ось що відбувається з тілом | БОЖУК & ДОВГАНЬ
У цьому випуску говоримо з лікаркою-психологинею Оленою Божук про те, як стрес і емоційне виснаження впливають на наше тіло, апетит, сон, гормони та навіть сексуальне бажання.
Чому ми заїдаємо стрес? Як кортизол змінює наше самопочуття? Чи можуть емоції проявлятися через тілесні симптоми, а дитячі травми — впливати на ставлення до їжі та власного тіла? Також говоримо про залежності, вигорання та препарати для схуднення, лібідо, психосоматичні прояви й те, як правильно проживати та «утилізувати» емоції.
І, найголовніше, розбираємо практичні способи, які допомагають заспокоїти нервову систему та краще чути потреби власного тіла. Приємного перегляду!
Де отримати допомогу, коли це вкрай необхідно
Центр громадського здоров’я України
10 вересня — Всесвітній день запобігання самогубствам, який цього року проходить під гаслом «Почни розмову» (Start the Conversation). Ми зібрали підбірку корисних публікацій про те, як саме почати цю розмову і куди звертатися, якщо потрібна допомога.
Як зрозуміти, що дитина або підліток потребує допомоги Діти та підлітки не завжди діляться з батьками тим, що їх турбує або як вони почуваються. Як не пропустити тривожні «дзвіночки» розповідали в матеріалі: «Як вчасно помітити проблеми з психічним здоров’ям у дітей і підлітків: поради батькам» 
https://short-link.phc.org.ua/gctg
https://short-link.phc.org.ua/gctg Як дорослому підтримати дитину, яка завдає собі шкоди або має про це думки чи наміри, розповідає дитяча і сімейна психологиня Світлана Ройз у матеріалі: «Що робити, якщо дитина думає про самогубство чи самопошкодження» https://short-link.phc.org.ua/ojpsy
https://short-link.phc.org.ua/ojpsy Як порадити людині звернутися по допомогу Якщо ви помічаєте, що вашій близькій людині потрібна психологічна допомога, але не знаєте, як про це з нею поговорити — читайте «Як коректно порадити людині звернутися по психологічну допомогу» https://short-link.phc.org.ua/oasphна платформі «Ти як?».
https://short-link.phc.org.ua/oasphна платформі «Ти як?». Де можна отримати допомогу 
У сімейного лікаря (або педіатра), який пройшов спеціалізоване навчання за програмою mhGAP від Всесвітньої організації охорони здоров'я. Дізнатися, де приймає такий сімейний лікар, можна за посиланням https://short-link.phc.org.ua/4aw У центрі ментального здоров’я. Найближчий можна знайти на електронній карті НСЗУ, обравши Пакет послуг 72. Безоплатні гарячі лінії підтримки: 0 800 210 160 — «Людина в біді» (цілодобово); 0 800 600 044 — гаряча лінія підтримки людей у кризовому стані ГО «Дівчата» (9:00—21:00); 0 800 500 225 — національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО «Ла Страда-Україна».
Підписатися на:
Дописи (Atom)