Кабінет психолога Академічного ліцею №2 Української міської ради

Тут Ви знайдете відповіді на листи до Пошти довіри, цікаві посилання, інформацію для роздумів

понеділок, 20 липня 2026 р.

За одну годину в лісі ваш мозок починає працювати інакше

 Клінічні психологи та психотерапевти України

За одну годину в лісі ваш мозок починає працювати інакше.

Сучасні дослідження нейронауки показують, що перебування серед дерев справді впливає на наш мозок і нервову систему.
Науковці виявили, що після однієї години неспішної прогулянки лісом змінюється активність гіпокампа – ділянки мозку, яка допомагає нам навчатися, запам'ятовувати, регулювати емоції та справлятися зі стресом.
Учасники дослідження після прогулянки лісом повідомляли про менше нав'язливих негативних думок, більше спокою та ясності. Після прогулянки містом такого ефекту не було.
Мене це зовсім не дивує – на своїх психологічних прогулянках лісом я багато разів бачила, як люди приходять у ліс із «переповненою» головою, а через дві години говорять:�«Наче всередині стало тихіше».
Ми звикли думати, що для власного відновлення потрібно щось робити.
Насправді іноді потрібно навпаки – перестати постійно реагувати.
У лісі мозку не доводиться обробляти нескінченний потік повідомлень, шуму, реклами, рішень. Нервова система поступово переходить із режиму постійної мобілізації в режим відновлення. Знижується рівень кортизолу – гормону стресу, вирівнюється серцевий ритм, а мозок перестає витрачати стільки ресурсів на боротьбу з інформаційним перевантаженням.
Саме на цьому принципі побудоване шінрін-йоку – практика лісового купання, яку я проводжу в психологічно-рекреаційному просторі «Йти лісом».
Перебуваючи в лісі повільно, задіюючи всі органи чуття, дозволяючи природі поступово знижувати внутрішню напругу люди повертаються в життя трохи спокійнішими, уважнішими й живішими.
🌿 А коли ви востаннє були в лісі без мети – не пройти кілометри, не назбирати грибів, а просто побути?

РАС та супутні захворювання (самоушкоджуюча поведінка)

 МГО «Дитина з майбутнім»⎪INGO Foundation «Child with a future»

Нещодавно користувач Reddit, батько 14-річної невербальної аутичної дівчини з високими потребами в підтримці, підняв тему тяжкої самоушкоджувальної поведінки. Він розповів, що донька протягом тривалого часу б’є себе по голові та вдаряється головою об поверхні, а також звернувся до аутичних дорослих із проханням поділитися власним досвідом таких станів. Подібні обговорення регулярно з’являються в аутичній спільноті та серед батьків.
Ми бачимо інтерес до цієї теми, тому хочемо докладніше розібратися, що наука знає про аутоагресивну поведінку при аутизмі та чому пошук її причин потребує уважного аналізу кожної конкретної ситуації.
У дослідженнях для таких проявів часто використовують термін self-injurious behaviour, або самоушкоджувальна поведінка. До неї можуть належати удари головою, укуси рук, удари по собі, розчісування шкіри, висмикування волосся та інші повторювані дії, які призводять до фізичного ушкодження. Дослідження також розмежовують різні типи самоушкоджувальної поведінки, оскільки їхні механізми та контекст можуть відрізнятися. Метааналіз 37 досліджень, що охопив понад 14 тисяч аутичних людей, оцінив загальну поширеність самоушкоджувальної поведінки приблизно у 42%. Автори водночас наголошують на значній різниці між результатами окремих досліджень, яка залежить від віку учасників, способу збору даних та критеріїв оцінювання.
Наталія Стручек, директорка дитсадка для дітей з особливостями розвитку «Дитина з майбутнім», пояснює, що в роботі з такими проявами важливо дивитися ширше за саму дію:
«Коли дитина б’є себе, кусає руки або розчісує шкіру, дорослим важливо побачити за цим сигнал. Це може бути біль, перевантаження, страх, неможливість повідомити про потребу або спосіб зняти напругу, з якою дитина вже не справляється. Якщо ми реагуємо лише на саму дію, ми можемо пропустити причину, через яку вона виникає».
У соціальних мережах аутоагресію описують переліком очевидних проявів: розчісування шкіри, щипання себе, укуси губ чи щік, здирання кірочок з ран, висмикування волосся або брів. Такі дії справді можуть бути формами самоушкоджувальної поведінки, якщо вони повторюються, пов’язані з напругою та призводять до травмування.
Поруч із цим у публічних обговореннях згадують і менш очевидні ситуації: працювати під час хвороби, систематично позбавляти себе відпочинку, терпіти фізичний дискомфорт, носити тісний одяг або взуття, приймати занадто гарячий душ, їсти чи пити дуже гаряче, ігнорувати холод, голод, втому або потребу піти в туалет. Також до таких прикладів іноді відносять переїдання, виснажливі тренування, нічну роботу, регулярне вживання алкоголю, куріння, енергетики, жорсткі дієти, прокрастинацію або нездатність сказати «ні».
Важливо звертати увагу на поведінку, яка повторюється, завдає фізичної шкоди, виснажує або поступово погіршує якість життя. Якщо людина регулярно травмує себе, ігнорує біль та базові потреби або доводить себе до виснаження, варто звернутися до лікаря чи профільного фахівця, щоб разом з’ясувати причини та підібрати відповідну допомогу. Чим раніше вдається зрозуміти, що запускає або підтримує таку поведінку, тим більше можливостей знайти безпечні способи впоратися з напругою та дискомфортом.
А з якими проявами стикалися ви або ваша дитина? Що допомагає вам із ними справлятися?

Чому режим дня — це не примха, а необхідність для розвитку мозку дитини

 Дитячий психолог

«ВІН ЩЕ ВСТИГНЕ ВИСПАТИСЯ…» Чому режим дня — це не примха, а необхідність для розвитку мозку дитини
Останнім часом усе частіше можна побачити одну й ту саму картину. На годиннику вже 23:00–23:30, більшість давно спить, а у дворі ще бігають діти. За голосами та сміхом зрозуміло, що це дошкільнята.
Для багатьох дорослих це здається звичайною ситуацією.
«Нічого страшного.»
«Дитина все одно виспиться завтра.»
«У дитинстві ми теж гуляли допізна.»
Але дитячий мозок працює зовсім за іншими законами. Режим потрібен не тому, що так "правильно". Часто батьки сприймають режим як правило, яке придумали вихователі чи лікарі. Насправді режим дня потрібен насамперед мозку дитини.Саме вночі відбуваються процеси, які неможливо компенсувати денним сном:
- мозок "обробляє" інформацію, отриману за день;
- формуються нові нейронні зв'язки;
- закріплюються знання та навички;
- відновлюється нервова система;
- активно виробляється гормон росту;
- регулюється робота імунної та ендокринної систем.
Коли дитина замість сну отримує активні ігри, яскраві емоції та фізичне навантаження, нервова система продовжує працювати тоді, коли вже повинна переходити у режим відновлення.
«Але моя дитина не виглядає втомленою». Це одна з найпоширеніших помилок.
Перевтомлена дитина дуже часто не стає сонливою. Навпаки.
Вона може:
- бігати ще активніше;
- голосно сміятися;
- кричати;
- пустувати;
- не слухатися;
- виглядати надто збудженою.
Батькам здається, що енергії ще багато. Насправді це може бути ознакою перевтоми нервової системи. Наслідки накопичуються непомітно. Одна пізня прогулянка навряд чи завдасть шкоди.
Але якщо це стає звичкою, можуть поступово з'являтися:
- швидка втомлюваність;
- дратівливість;
- плаксивість;
- труднощі з концентрацією уваги;
- складнощі із запам'ятовуванням;
- імпульсивність;
- часті істерики;
- погіршення самоконтролю;
- ослаблення імунітету.
Іноді батьки шукають причину у характері дитини або навіть підозрюють серйозні порушення розвитку, хоча частково проблема може бути пов'язана з хронічним недосипанням.
Сон — це така ж потреба, як їжа. Ми не говоримо: «Сьогодні не будемо годувати дитину — нічого страшного.».
Чому ж тоді іноді легко жертвуємо сном?
Для дошкільника якісний сон — це не розкіш і не «вільний час», а одна з головних умов здорового розвитку мозку, емоційної стабільності та навчання.
Що можуть зробити батьки?
Намагайтеся, щоб дошкільник лягав спати приблизно в один і той самий час.
За 1–2 години до сну зменшуйте активні ігри, гучні розваги та використання гаджетів.
Створіть вечірній ритуал: купання, читання книги, спокійна розмова, обійми.
Режим потрібен не для зручності дорослих, а для здорового розвитку нервової системи дитини.
Дитинство — це не лише час для ігор. Це період, коли мозок росте, дозріває і щодня виконує колосальну роботу. І саме сон є тією частиною доби, коли ця робота продовжується найактивніше.
Тому, коли пізно ввечері ми бачимо дошкільнят, які ще граються у дворі, варто замислитися не про те, «як весело їм зараз», а про те, чи отримає їхній мозок сьогодні достатньо часу для відновлення.
Адже здоровий сон сьогодні — це краща увага, пам'ять, емоційна стійкість і міцніше здоров'я завтра.

пʼятниця, 17 липня 2026 р.

Можна переглянути на вихідних


ВНУТРІШНІЙ ЗАХИСТ. ШОКОВА АНЕСТЕЗІЯ. НЕРЕАЛІЗОВАНІ ВЕРСІЇ СЕБЕ | Олена ПЛАТОВА

Олена Платова, психотерапевтка, психоаналітикиня: “Навіть якщо я сиджу на попі рівно, тут у Києві після обстрілу, я теж щось виборюю. Доводжу, що я хочу бути тут, незважаючи на всі спокуси цивілізованого світу”. “Всі намагання зупинити зміни — це символічне вбивство”. “Всеоб'ємна батьківська любов — не та, яка на все згодна, а та, яка на все здатна”.
 

Витримка у важких випробуваннях

 Простір Психологів 2.0

Сучасна психологія розглядає важкі випробування як життєві події або обставини, які кидають виклик психологічній стійкості людини.
Це можуть бути травматичні переживання, втрати, кризи ідентичності, хвороби, фінансові труднощі або соціальні конфлікти.
Витримка у важких випробуваннях залежить від здатності знайти внутрішні та зовнішні ресурси для підтримки.
На практиці, витримати важкі випробування допомагає поєднання особистісних якостей, життєвих цінностей, зовнішньої підтримки та ефективних стратегій подолання..

Вплив побутових справ на розвиток мозку дитини

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Здавалося б, звичайні домашні справи – рутина, яка займає наш час. Але чи знали ви, що вони є чудовим тренажером для мозку вашої дитини?
Як дитячий нейропсихолог, я хочу поділитися, які рутинні дії можуть стати потужним інструментом для розвитку когнітивних функцій!
1. Сортування та розкладання речей: коли дитина допомагає розкладати іграшки за кольором, формою або розміром, або розкладає посуд по місцях, вона активно задіює лобні частки мозку, які відповідають за планування, категоризацію та логічне мислення. Це також розвиває зорову увагу та просторове мислення.
2. Накривання на стіл та розстановка стільців: ця задача потребує координації рухів, розрахунку відстані та сили, а також запам'ятовування послідовності дій. Задіюються мозочок (координація), тім'яні частки (просторове сприйняття) та лобні частки (планування). Це також чудово розвиває дрібну моторику.
3. Приготування простих страв (під наглядом): миття овочів, перемішування інгредієнтів, розкладання їжі – все це активує сенсорні та моторні ділянки мозку. Дотримання рецепту розвиває виконавчі функції (слідування інструкціям, робоча пам'ять). А відчуття текстур, запахів та смаків стимулює сенсорну інтеграцію.
4. Догляд за рослинами чи домашніми тваринами: поливання квітів, годування хом'яка чи котика – ці дії формують відповідальність, розвивають емпатію та соціально-емоційний інтелект. Послідовність дій (спочатку полити, потім розпушити) зміцнює операційну пам'ять та планування.
5. Прибирання ліжка або застеляння ковдри: ці маніпуляції, що здаються простими, вимагають двобічної координації, точності рухів та просторового усвідомлення. Мозок дитини вчиться узгоджувати рухи лівої та правої руки, що важливо для розвитку міжпівкульних зв'язків.
Через такі прості, але системні дії, мозок дитини отримує різноманітну сенсорну інформацію, тренує координацію, логіку, пам'ять та емоційне сприйняття. Домашні справи – це не просто обов'язки, а унікальні можливості для гармонійного розвитку мозку.
Заохочуйте своїх дітей долучатися до побутових справ не як до "роботи", а як до захоплюючої гри та дослідження світу. І ви з подивом побачите, як просто і ефективно розвивається їхній мозок!

Розвивати самостійність

 Твоя підтримка Поруч

🌞 Літні канікули – це період, коли дитина отримує більше простору для власних рішень, а батьки – запитань про межі її самостійності.
Самостійність дитини не означає «тепер розбирайся сам», а турбота дорослих не означає «я все вирішу за тебе». Здорова межа проходить посередині: дитина отримує простір для вибору, дій і власного досвіду, а дорослі залишаються тими, хто забезпечує безпеку, правила й підтримку.
На картках ділимося практичними кроками, як батькам допомогти дитині у формуванні самостійності влітку. Ці кроки не потрібно впроваджувати всі одразу. Достатньо обрати один-два, які відповідають віку дитини, її теперішньому рівню готовності та реальній ситуації в родині.
🔗 Більше інформації про межі дитячої самостійності ви знайдете в колонці від психологині проєкту «ПОРУЧ» Олени Сервачак для Рубрика: https://rubryka.com/.../yak-kanikuly-dopomagayut-dytyni.../
Також памʼятайте, що у вихованні майже не буває ідеальних рішень. Батьки теж вчаться, помиляються, шукають підходи та не завжди можуть самостійно побачити, що саме заважає дитині стати більш самостійною. Якщо знайти відповідь складно, корисною може стати безкоштовна консультація психолога.
👉 Реєстрація за посиланням: https://cutt.ly/Kt6nEdzP