Творчість є дуже помічною

КУ "Херсонський інклюзивно-ресурсний центр № 1" Херсонської міської ради  · 

Наталія Заяц

 

(Замість образу безпечного місця краще говорити про місце, де ти відчуваєш спокій, або місце, яке дарує тобі силу)

Як батьківська тривога передається дитині (стосується не тільки дошкільника)

 Дитячий психолог

ЯК БАТЬКІВСЬКА ТРИВОГА ПЕРЕДАЄТЬСЯ ДИТИНІ

«Я нічого не кажу дитині, але вона все одно стала тривожною.»

«Чому син почав боятися того, чого боюся я?»

«Невже діти настільки відчувають наші емоції?»

Багато батьків намагаються приховати свої переживання, думаючи, що дитина їх не помічає. Але навіть якщо дорослий мовчить, його емоційний стан часто "читається" дитиною.

Дошкільник ще не вміє повністю розуміти складні слова дорослих, зате дуже добре зчитує інтонацію, міміку, напруження в тілі та загальну атмосферу в родині. Саме тому батьківська тривога може впливати на емоційний стан дитини.

ЯК ДИТИНА "ЗЧИТУЄ" ЕМОЦІЇ ДОРОСЛИХ?

Мозок маленької дитини постійно оцінює:

вираз обличчя;

тон голосу;

рухи та жести;

емоційний стан близьких людей.

Якщо дорослий виглядає стривоженим, мозок дитини може зробити простий висновок: «Якщо мама чи тато хвилюються, мабуть, світ зараз небезпечний.»

Це природний механізм, який допомагав людям виживати.

ЯК МОЖЕ ПРОЯВЛЯТИСЯ БАТЬКІВСЬКА ТРИВОГА?

Іноді вона передається не словами, а поведінкою. Наприклад:

Надмірні заборони. Постійні фрази: «Не лізь!», «Обережно!», «Ти впадеш!» - можуть навчити дитину бачити небезпеку навіть там, де її майже немає.

Постійний контроль. Якщо дорослий не дозволяє дитині зробити жодного самостійного кроку, вона починає сумніватися у власних можливостях.

Надмірне хвилювання. Коли кожна невелика проблема сприймається як катастрофа, дитина теж поступово вчиться реагувати саме так.

Поспіх і напруження. Якщо вдома постійно звучить: «Швидше!», «Ми запізнюємося!», «Я нічого не встигаю!» - нервова система дитини також перебуває в стані підвищеної готовності.

ЧОМУ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ?

Для дошкільника батьки — головне джерело інформації про світ. Якщо дорослий поводиться спокійно, дитина отримує сигнал: «Я в безпеці.»

Якщо ж дорослий постійно напружений, мозок може сприймати це як ознаку небезпеки.

Це не означає, що дитина обов'язково стане тривожною, але емоційний стан близьких справді впливає на її відчуття безпеки.

ЧОГО НЕ ВАРТО РОБИТИ?

Прикидатися, що все добре. Діти часто помічають невідповідність між словами й емоціями. Якщо мама говорить:

«Я зовсім не хвилююся.», але при цьому виглядає дуже напруженою, дитина може ще більше розгубитися.

Перекладати свої страхи на дитину. Наприклад: «Не лізь, бо точно впадеш.», «Не знайомся ні з ким.». Краще навчати правил безпеки без постійного нагнітання страху.

Звинувачувати себе. Кожен дорослий іноді хвилюється.

Важливо не бути ідеальними, а показувати дитині, що зі своїми емоціями можна справлятися.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОЧУВАТИСЯ БЕЗПЕЧНІШЕ?

Дбайте про власний емоційний стан. Турбота про себе — це також турбота про дитину. Коли дорослий знаходить способи відновлювати сили, це позитивно впливає на всю родину.

Називайте свої емоції. Можна сказати: «Я трохи хвилююся перед важливою зустріччю, але знаю, що впораюся.». Так дитина бачить, що хвилювання — нормальна емоція, яка не керує людиною.

Давайте дитині більше самостійності. Дозвольте їй виконувати посильні справи. Кожен успішний досвід говорить мозку: «Я можу.» - саме так формується впевненість у собі.

Створюйте спокійні сімейні ритуали. Наприклад:

читання перед сном;

вечірні обійми;

спільні прогулянки;

сімейні настільні ігри.

Такі моменти зміцнюють відчуття безпеки.

Показуйте приклад. Дитина вчиться не лише тому, що говорять батьки, а й як вони реагують на труднощі. Коли дорослий спокійно шукає рішення, дитина поступово переймає цю модель поведінки.

КОЛИ ВАРТО ЗВЕРНУТИСЯ ДО СПЕЦІАЛІСТА?

Консультація дитячого психолога може бути корисною, якщо дитина:

- постійно перебуває в стані тривоги;

- боїться звичайних життєвих ситуацій;

- має труднощі зі сном через страхи;

- часто скаржиться на біль у животі чи голові без медичних причин;

- через тривогу відмовляється від гри, спілкування або нових занять.

Також підтримка психолога може бути корисною і для батьків, якщо власне хвилювання стало постійним і заважає повсякденному життю.

Діти не успадковують батьківську тривогу автоматично. Але вони щодня навчаються, як реагувати на світ, спостерігаючи за найближчими дорослими. Коли батьки: визнають свої емоції; знаходять способи заспокоїтися; підтримують дитину; створюють атмосферу безпеки, вони допомагають їй формувати емоційну стійкість.

Дитині не потрібні ідеально спокійні батьки. Їй потрібні дорослі, які показують власним прикладом, що хвилюватися — нормально, а з труднощами можна впоратися. Саме ця впевненість поступово стає внутрішньою опорою дитини на все життя.

Зміна потреби в обіймах

 ГО "Смарт освіта"

«Не хочу обійматися» — ці слова можуть засмутити батьків. Але найчастіше вони говорять не про втрату близькості, а про те, що дитина росте й вчиться відчувати власні кордони.

Експерти платформи Resilience.help зібрали головні думки про те, як змінюється потреба дітей у фізичній близькості та чому повага до їхніх кордонів допомагає будувати довірливі стосунки.

Зберігайте, щоб повертатися до цих думок у моменти, коли здається, що дитина віддаляється

Безбар'єрність починається з нас

КУ "Херсонський інклюзивно-ресурсний центр № 1" Херсонської міської ради  · 

Olena Humech 

З турботою про себе

 Florence Centre

Останнім часом ситуація з безпекою в Запоріжжі та ряді інших міст та областей значно погіршилася.

Все частіше посилюється страх, все відчутніше наслідки знаходження в постійній небезпеці, все частіше чуємо про нерозуміння: "що відбувається зі мною", "як ви підтримуєте себе".

Хочеться нагадати, що ми перебуваємо в тривалій стресовій ситуації, часто стикаємось з травматичним досвідом - це не може не впливати.

Тож якщо ви почуваєтесь

розгубленими,

втомленими,

сумними,

боїтеся - це реакції організму та психіки. І це сигнал про необхідність подбати про себе.

Після гострих ситуацій, як от гучний обстріл з трагічними наслідками, кожен з нас може реагувати по-різному: хтось почувається "розчавленим" одразу після події, хтось в перші дні функціонує ніби нормально, але пізніше накриває хвиля розпачу та втоми... Різні реакції обумовлені багатьма факторами, зокрема, попереднім досвідом, типом нервової системи, системою підтримки і т.д.

ДослухАйтесь до себе,

помічайте реакції,

будьте добріше до себе,

це дасть сили витримувати випробування, а також підтримувати тих, хто цього потребує у вашому оточенні - дітей, близьких.

Які невеличкі кроки можуть допомогти відновлюватись, дивіться в каруселі

Моральна травма

 Вільний Вибір

Моральна травма — поняття, яке використовують у сучасній психології для опису одного з можливих наслідків пережитого складного чи травматичного досвіду.

Що воно означає, чим моральна травма відрізняється від ПТСР і чому важливо розуміти це поняття — розповідаємо в каруселі.

Як повідомити дитині про розлучення

 ГО "Центр психологічної допомоги "Конфіденс"

Розмова з дитиною про розлучення — одна з найскладніших розмов для батьків. Що сказати? Як пояснити? Як не зранити, не зруйнувати стосунків? Багато батьків відкладають цю розмову, сподіваючись, що «дитина сама здогадається», «якось із часом зрозуміє».

Але мовчання — це не захист. Мовчання породжує страх, фантазії, провину. Дитина думає: «Це через мене», «Я щось зробила не так», «Якби я була кращою, вони б не розлучилися».

Розмова про розлучення має відбутися правильно й чесно, без звинувачень, обману й перекладання відповідальності на дитину. Ваше завдання — не вберегти дитину від болю (біль буде), а показати: вона не самотня, її люблять обоє батьків, вона не винна.

Як це зробити? Є кілька важливих правил, які допоможуть провести цю розмову так, щоб не зруйнувати психіку дитини, а підтримати її в цей непростий час.