З турботою про себе

 Florence Centre

Останнім часом ситуація з безпекою в Запоріжжі та ряді інших міст та областей значно погіршилася.

Все частіше посилюється страх, все відчутніше наслідки знаходження в постійній небезпеці, все частіше чуємо про нерозуміння: "що відбувається зі мною", "як ви підтримуєте себе".

Хочеться нагадати, що ми перебуваємо в тривалій стресовій ситуації, часто стикаємось з травматичним досвідом - це не може не впливати.

Тож якщо ви почуваєтесь

розгубленими,

втомленими,

сумними,

боїтеся - це реакції організму та психіки. І це сигнал про необхідність подбати про себе.

Після гострих ситуацій, як от гучний обстріл з трагічними наслідками, кожен з нас може реагувати по-різному: хтось почувається "розчавленим" одразу після події, хтось в перші дні функціонує ніби нормально, але пізніше накриває хвиля розпачу та втоми... Різні реакції обумовлені багатьма факторами, зокрема, попереднім досвідом, типом нервової системи, системою підтримки і т.д.

ДослухАйтесь до себе,

помічайте реакції,

будьте добріше до себе,

це дасть сили витримувати випробування, а також підтримувати тих, хто цього потребує у вашому оточенні - дітей, близьких.

Які невеличкі кроки можуть допомогти відновлюватись, дивіться в каруселі

Моральна травма

 Вільний Вибір

Моральна травма — поняття, яке використовують у сучасній психології для опису одного з можливих наслідків пережитого складного чи травматичного досвіду.

Що воно означає, чим моральна травма відрізняється від ПТСР і чому важливо розуміти це поняття — розповідаємо в каруселі.

Як повідомити дитині про розлучення

 ГО "Центр психологічної допомоги "Конфіденс"

Розмова з дитиною про розлучення — одна з найскладніших розмов для батьків. Що сказати? Як пояснити? Як не зранити, не зруйнувати стосунків? Багато батьків відкладають цю розмову, сподіваючись, що «дитина сама здогадається», «якось із часом зрозуміє».

Але мовчання — це не захист. Мовчання породжує страх, фантазії, провину. Дитина думає: «Це через мене», «Я щось зробила не так», «Якби я була кращою, вони б не розлучилися».

Розмова про розлучення має відбутися правильно й чесно, без звинувачень, обману й перекладання відповідальності на дитину. Ваше завдання — не вберегти дитину від болю (біль буде), а показати: вона не самотня, її люблять обоє батьків, вона не винна.

Як це зробити? Є кілька важливих правил, які допоможуть провести цю розмову так, щоб не зруйнувати психіку дитини, а підтримати її в цей непростий час.

Відчувати різні емоції - це нормально

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

З турботою про інших

 Ти як?

Кожен день для родин тих, хто у війську — це виснажливе коло тривоги, очікування та надії. І зрозуміти їх можуть лише люди зі схожим досвідом.

Тож ми можемо і маємо бути поруч. Але обережними у бажаннях підтримати — деякі фрази і слова (навіть щирі) ранять, і їх категорично не варто казати

Зберігай та поширюй, щоби коректної підтримки ставало більше.

Як ми можемо самі собі заважати жити повноцінно

 Психологічний центр "Перетворення"

Самопідривні патерни: чому ми самі ставимо собі палки в колеса?

Іноді найбільша перешкода на шляху до змін — не обставини, не інші люди і навіть не брак можливостей.

А наші власні, давно знайомі сценарії.

Ми можемо щиро хотіти кращих стосунків, нової роботи, внутрішнього спокою чи розвитку — і водночас несвідомо робити кроки, які віддаляють нас від цього.

Це і є самопідривні патерни — способи поведінки, які колись допомагали вижити, але сьогодні заважають жити.

Звідки вони беруться?

Часто їхні корені — у ранньому досвіді.

Коли любов здавалася умовною.

Коли за помилки соромили або карали.

Коли не було відчуття безпеки, підтримки чи прийняття.

Коли доводилося бути «зручним», сильним або непомітним.

Психіка запам'ятовує не лише події, а й висновки, які ми з них зробили:

«Я недостатньо хороший.»

«Мене можуть відкинути.»

«Краще не ризикувати.»

«Якщо я розслаблюся — стане боляче.»

Як це проявляється у дорослому житті?

Ви відкладаєте важливе до останнього.

Боїтеся почати, хоча маєте здібності.

Обираєте стосунки, у яких багато болю й мало близькості.

Прагнете ідеалу настільки, що не можете зробити навіть перший крок.

Постійно критикуєте себе, навіть за успіхи.

Найскладніше те, що ці реакції часто відбуваються автоматично.

Мозок обирає не те, що робить нас щасливими, а те, що здається знайомим і передбачуваним.

Навіть якщо це боляче.

Що може допомогти?

Помічати моменти, коли запускається старий сценарій.

Запитувати себе: «Від чого я зараз намагаюся захиститися?»

Вчитися реагувати по-новому — маленькими, але регулярними кроками.

Дозволяти собі підтримку, а не боротися наодинці.

Психотерапія не «ремонтує» людину.

Вона допомагає побачити, що з вами все не так не сталося — ви просто довго жили за правилами, які колись були необхідні.

Самопідрив — це не ваша сутність.

Це старий спосіб виживання.

А старі сценарії можна переписувати.

Іноді саме з цього починається нова історія — без постійної внутрішньої боротьби, з більшою довірою до себе та правом жити не «всупереч», а для себе.

Психологічний центр «Перетворення»

м. Київ