Важливо відновити контакт з тілом

Також потягуємось, п'ємо теплу воду маленькими ковточками.

 

Нагадую, що ці техніки працюють протягом 72 годин

Для перегляду на вихідних (для дорослих)

Чому розлучень стало більше? Сімейний психолог про правила здорового шлюбу, які працюють
 

Відпустити надмірний контроль

 Твоя підтримка Поруч

Існує думка, що тримати все під контролем – ознака відповідальності. Батьки часто живуть з відчуттям, що саме від них залежить усе: настрій дитини, її безпека, успіхи, реакції, поведінка, атмосфера вдома. І частково це правда – доросла відповідальність справді про увагу, планування, рішення, турботу.

Але інколи контроль непомітно розростається: ми намагаємося втримати те, що не в нашому полі впливу: контролювати чужі емоції, передбачити всі ризики, зробити так, щоб дитина ніколи не засмучувалась, не злилась, не тривожилась. І тоді контроль перестає бути опорою, а натомість – приносить виснаження.

Розповідаємо, чому інколи відпускати контроль просто необхідно й чи насправді це так страшно, як здається.

Збережіть, щоби повертатися, коли це буде потрібно!

Про труднощі та мозок

 Міжнародна асоціація психосоматики та тілесної терапії 

Про труднощі та мозок.

Автор Юлія Дем'яненко

Мозок працює за принципом вибору головного. Те, що найчастіше повторюється в думках і викликає сильний емоційний відгук, поступово стає центром тяжіння психіки. (тому ті хто постійно дивляться негатив... ну ви зрозуміли) Воно притягує увагу, енергію, ресурси, витісняючи інші сигнали на периферію.

Тому людина, зациклена на труднощах, буквально перестає помічати шанси. А людина, сфокусована на напрямку руху, починає “випадково” знаходити підказки, можливості й рішення.

Мозок навчається через повтор. Одні й ті самі думки активують одні й ті самі нейронні контури. ( закріплюються). Зв’язки між клітинами ущільнюються, маршрути стають швидшими, реакції -автоматичними. Те, що колись було просто думкою, перетворюється на звичну модель поведінки.

Тривога теж тренується. Постійне прокручування негативних сценаріїв формує стійкі нейронні траєкторії страху. Мозок звикає жити в режимі небезпеки навіть без реальної загрози.

Але так само тренується й інше. Увага до ресурсу, опори, стабільності створює альтернативні нейронні шляхи - спокою, впевненості, внутрішньої рівноваги. Це не позитивне мислення заради ілюзій - це перепрошивка нервових маршрутів.

Мозок не “закривається” з віком. Він зберігає здатність до змін, навчання і перебудови протягом усього життя. Нові звички, нові фокуси, нові дії буквально змінюють його архітектуру.

Ти щодня підживлюєш якісь ланцюги: або страху й безсилля, або опори й сили.

І через певний час це стає видно не тільки в самопочутті -

це стає частиною структури твого мозку.

Що робити. ШУКАТИ світле, добре, гарне. Бо навчений мозок, який звик харчуватись тривогами, буде шукати їх.

Відновити контакт з дитиною

 Вікторія Ідея

Ми живі люди. Ми втомлюємося, злимося, інколи зриваємося.

Помилка — це не кінець. Важливо те, що буде після

Підлітковий вік

 Resilience.help

Підлітковий вік — непростий. Але він не може не статися. В організмі дитини відбуваються складні перебудови: як фізичні, так і психологічні. Й задача батьків

чути

бачити

любити свою дитину

забеспечувати спокійну атмосферу

Завдання підліткової кризи — не стати самостійними (підліток не здатен себе забезпечити до повноліття), а набути необхідні навички для подальшого розвитку особистості за дорослим типом: вміння брати відповідальність за наслідки своїх слів та дій.

Як поводитися батькам, щоб дитина набула ці навички, стати підтримкою й опорою в цей період — описали в картках Діліться у батьківських чатах!

Більше про підліткову кризу дізнавайтеся на нашій Платформі: www.resilience.help/blogs/pidlitkova-kryza/