Що допомагає відновлюватися

 Володимир Волошин

Ми багато говоримо про тригери. Про те, що викликає тривогу. Про те, що повертає до болючих спогадів. Про те, що виснажує нашу нервову систему.

І це важливо.

Але значно рідше ми говоримо про те, що допомагає їй відновлюватися. У психології для цього є дуже красивий термін — глімери.

Якщо тригер активує стан небезпеки, то глімер, навпаки, допомагає нервовій системі відчути: «Зараз я в безпеці».

І для цього не потрібні великі події. Іноді достатньо променя сонця, який випадково ліг на підлогу. Запаху ранкової кави. Улюбленої пісні. Теплої чашки в руках. Шелесту листя. Сміху дитини. Погляду людини, поруч із якою стає спокійніше.

Ми часто шукаємо ресурс у чомусь великому. Чекаємо відпустки. Завершення складного періоду. Кращих часів.

Але нервова система влаштована інакше. Вона відновлюється через маленькі сигнали безпеки, які ми помічаємо щодня.

Є лише одна умова. Потрібно навчитися їх не пробігати. Зупиніться сьогодні хоча б на кілька секунд. Затримайте увагу на тому, що викликає у вас тепло, спокій або легку усмішку.

Дозвольте собі побути в цьому моменті трохи довше. Саме так нервова система поступово вчиться повертатися до стану рівноваги навіть у непрості часи.

Іноді психологічна стійкість народжується не лише з уміння долати труднощі.

Вона народжується ще й зі здатності помічати маленькі моменти, які нагадують нам, що життя триває.

А який глімер сьогодні помітили Ви?

Підвищена тривожність: як допомогти собі

Психологічна підтримка  · 

Елена Константинова 

Підвищена тривожність: як допомогти собі?

Тривога — це природна реакція організму на небезпеку. Проте коли вона стає постійною, інтенсивною та починає впливати на повсякденне життя, важливо навчитися підтримувати себе.

Ознаки підвищеної тривожності

Постійне відчуття напруження.

Нав'язливі тривожні думки.

Відчуття, що ось-ось станеться щось погане.

Прискорене серцебиття, поверхневе дихання.

Порушення сну.

Дратівливість або труднощі з концентрацією.

Що допомагає знизити тривожність?

 Дихайте повільно та глибоко.

Повільне дихання допомагає заспокоїти нервову систему.

 Поверніться в момент "тут і зараз".

Назвіть 5 предметів, які бачите, 4 звуки, які чуєте, 3 речі, до яких можете доторкнутися, 2 запахи та 1 смак. Це допомагає зменшити силу тривоги.

 Обмежуйте потік новин.

Обирайте надійні джерела інформації та визначайте конкретний час для їх перегляду.

 Дбайте про режим дня.

Повноцінний сон, регулярне харчування та фізична активність підтримують психічне здоров'я.

 Записуйте свої думки.

Ведення щоденника допомагає впорядкувати переживання та зменшити внутрішнє напруження.

 Підтримуйте спілкування.

Розмова з людиною, якій ви довіряєте, може допомогти знизити емоційне навантаження.

 Практикуйте самоспівчуття.

Нагадуйте собі: «Зараз мені тривожно, і це почуття мине. Я можу подбати про себе.»

Чого краще уникати?

 Не залишайтеся наодинці зі своїми переживаннями.

 Не намагайтеся приглушити тривогу алкоголем чи іншими психоактивними речовинами.

 Не критикуйте себе за свої емоції.

 Не перевантажуйте себе інформацією та справами.

 Не відкладайте звернення по допомогу, якщо тривожність триває довго або суттєво впливає на ваше життя.

Пам'ятайте

Тривожність — це не ознака слабкості. Це сигнал організму про потребу в безпеці, відпочинку та підтримці. Турбота про своє психічне здоров'я — важливий крок до внутрішньої стійкості.

Радісно і сумно водночас

 Вільний Вибір

Чи може людина одночасно переживати радість і смуток, любов і злість або страх і надію?

Зібрали коротке пояснення того, що таке амбівалентність, у яких ситуаціях вона може виникати та чому одна подія іноді викликає протилежні почуття.

Якщо відчуваєте, що потребуєте психологічної підтримки, звертайтеся по допомогу.

+380 63 646 4991

пн–пт 9:00–19:00

Як це витримати або Чи чули ви про СІСУ?

 Вікторія Назаревич

Як це витримати або Чи чули ви про СІСУ?

Це фінське поняття, яке психологи останніми роками активно досліджують як окремий психологічний конструкт — не просто культурний стереотип про "мовчазних скандинавів".

Що означає термін

Сісу (sisu) — слово, що не має прямого перекладу жодною мовою. Етимологічно воно походить від фінського "sisus" — те, що знаходиться всередині, нутро. Тому найближчі відповідники — "нутряна сила", "витримка", "мужність", хоча жодне з цих слів не передає поняття повністю.

На відміну від "стійкості" (resilience) чи "сили волі" (willpower) у звичному розумінні, сісу описує не стратегію подолання труднощів, а ресурс, який активується саме тоді, коли раціональна мотивація вже вичерпана — коли людина відчуває, що дійшла до межі, і все ж продовжує діяти.

Історичний ракурс

Поняття існує в фінській мові століттями, вплетене в народні приказки та побутову мораль. Але статусу національного символу воно набуло під час Зимової війни 1939–1940 років: коли СРСР вторгся у Фінляндію лише за три місяці після початку Другої світової, невелика фінська армія (населення країни на той момент — близько 3,7 млн) протистояла багаторазово переважаючим силам в умовах морозів до -40°C.

За звичайною воєнною логікою опір мав тривати тижні. Фінляндія трималася 105 днів, і саме тоді слово "сісу" почало використовуватися в закордонній пресі як пояснення цього спротиву — не через ілюзію легкої перемоги, а через здатність діяти, попри тверезе розуміння масштабу загрози.

Що каже сучасна наука

Основна дослідниця феномену сьогодні — Емілія Лахті (Emilia E. Lahti, Aalto University), яка у 2019 році опублікувала статтю "Embodied fortitude: An introduction to the Finnish construct of sisu" (International Journal of Wellbeing). Проаналізувавши понад 1000 відповідей фінів та обізнаних із концептом людей, вона виокремила три компоненти:

• Надзвичайна витривалість — здатність долати межі, які суб'єктивно здавались непереборними

• Настанова на дію — готовність діяти навіть тоді, коли поразка ймовірна

• Прихована сила — ресурс, до якого людина звертається саме тоді, коли особисті межі вже випробувані

Лахті наголошує: сісу — це не заперечення важкості, а радше тілесний, соматичний вимір витривалості, а не суто вольове зусилля розуму.

Чому це не однозначно "добре"

У 2022 році Лахті з колегами розробили Sisu Scale — шкалу для розрізнення корисної й шкідливої форм цієї витривалості. Один із респондентів дослідження сформулював ризик так: надлишок сісу може означати заперечення меж людської сили, а отже — заперечення самої суті людяності в собі й інших.

Це резонує з тим, про що ми часто говоримо в контексті арттерапії: ресурс витримки цінний лише тоді, коли він не витісняє право на втому, паузу і підтримку.

Вікторія Назаревич

Джерело: Lahti, E. E. (2019). Embodied fortitude: An introduction to the Finnish construct of sisu. International Journal of Wellbeing, 9, 61–82. (у відкритому доступі)

https://www.psychologytoday.com/.../sisu-the-finnish...

З коментарів:

Anastasiya Anosova

Ой, а я зразу згадала діснеєвський мульт Рая й останній дракон. Драконшу звати Сісу, і їй більш могутні брати дракони віддали свою силу, щоб вона змогла протистояти злу, і там вона спала і потім прокинулась, загинула і відродилася