Кабінет психолога Академічного ліцею №2 Української міської ради

Тут Ви знайдете відповіді на листи до Пошти довіри, цікаві посилання, інформацію для роздумів

понеділок, 16 листопада 2026 р.

Підтримати дитину, коли вона засмучена

 Психологія і праксеологія

💚 5 фраз, які допоможуть емоційно підтримати вашу дитину, коли вона засмучена.
Шпаргалка, яку я використовувалася коли син був маленьким.
Іноді емоції мого сина мене дивують. Йому раптом стає дуже складно впоратися із ситуаціями, які раніше не викликали б такої сильної реакції. Наприклад, коли його тато поїхав у відрядження і йому було дуже-дуже важко прощатися. Або коли з якоїсь причини падіння саме цього разу й у цьому місці стає трагедією, хоча він не сильно вдарився й іще п’ять хвилин тому міг без проблем сам підвестися та обтруситися.
Його емоційні хвилі докочуються до мене й застають зненацька. Можливо, тому, що я очікувала від нього чогось іншого або чогось більшого. Можливо, саме тому, що я очікувала, що він зможе з ними «впоратися».
Коли наші діти засмучуються, іноді ми теж засмучуємося у відповідь і замість того, щоб допомогти їм упоратися із цим почуттям, реагуємо власними емоціями.
У такі моменти, коли сина накривають сильні емоції, а його реакції стають дуже інтенсивними, я помічаю, що відкидаю його почуття значно більше, ніж збиралася. Я кажу йому: «З тобою все гаразд», «Дурниці, не звертай уваги» або «Заспокойся».
Здається, саме тоді, коли наші діти засмучені й найбільше нас потребують, ми виявляємося до цього не готовими. Це ті моменти, коли ми самі втомлені, напружені або сумуємо.
Саме в такі миті я відчуваю, що слова мене підводять: я намагаюся дібрати потрібні, але вони вислизають. І саме тоді наші діти найбільше потребують нас — щоб ми допомогли їм прожити ці емоції та провели крізь них, як корабель крізь бурю.
Як каже одна з моїх улюблених письменниць Л. Р. Кност: «Коли маленьких людей переповнюють великі емоції, наше завдання — поділитися з ними своїм спокоєм, а не приєднуватися до їхнього хаосу».
Наше завдання — приймати їхні емоції й водночас навчати, як із ними справлятися. Допомагати дитині проходити шлях від усвідомлення та переживання почуттів до їх вираження.
Коли діти засмучені, наші слова можуть або додати їм сил, або зламати їх. Ці фрази допоможуть вам розвивати емоційний інтелект дитини й підтримувати її.
💚 1. Сумувати й засмучуватися — нормально, і добре, коли ти даєш цим емоціям вихід
Перше, що ми хочемо розповісти дітям про емоції: відчувати їх — добре, вони наші друзі, їх потрібно відчувати й проживати. Самі по собі емоції нейтральні, і немає «хороших» чи «поганих» емоцій. Важливо також приймати й визнавати те, що діти відчувають.
«Здається, ти злишся. Злитися — нормально. Добре, що ти дав цьому гніву вийти назовні».
«З твого обличчя / рухів видно, що тобі сумно. Сумувати — нормально. Прощатися справді сумно».
💚 2. Я тебе чую, я поруч, я побуду з тобою
Найкращий подарунок, який ви можете зробити іншій людині, — побути поруч із нею, коли вона переживає свої емоції. Прожити цю емоцію разом із нею. І це те, що ми маємо дати й нашим дітям. Просто побути з ними в цьому емоційному просторі. Побути по-справжньому.
«Я бачу, що ти засмучений. Давай побудемо із цим почуттям разом. Я з тобою, я побуду поруч. Відчувати ____________ — нормально. Я нікуди не йду, я з тобою».
💚 3. Відчувати те, що ти відчуваєш, — нормально. Робити _______ — не можна
Іноді необхідно чітко окреслювати межі того, як саме дитина може виражати свої емоції. Тобто змінювати потрібно не самі емоції, а спосіб їх вираження.
«Ти, здається, дуже-дуже розсердився. Злитися — нормально, а от битися — не можна. Я не дам тобі вдарити. Ходімо разом, і ти можеш при цьому злитися».
«Битися не можна» — це дуже чітке твердження. Як мама чи тато, я не дозволю тобі вдарити. Я допоможу тобі впоратися зі злістю. Злитися — нормально, а от бити когось — не можна.
Зробити перерву або на якийсь час відійти — чудові способи впоратися зі злістю. Так ви вчите дитину створювати для себе безпечний простір, щоб відпочити й подихати, а також давати собі час поглянути на ситуацію під іншим кутом.
Під час цієї перерви, коли ви разом приділяєте увагу її емоціям, ви можете допомогти дитині впоратися зі злістю та знайти доречніше розв’язання проблеми.
💚 4. Те, як ти почуваєшся зараз, — тимчасово. Відчувати те, що ти відчуваєш, — цілком нормально. Це мине, і невдовзі тобі знову стане краще
У цю мить дитина почувається або поводиться так, ніби весь її світ руйнується. Її емоції дуже сильні й поглинають її цілком. Вона думає, що більше ніколи не почуватиметься краще, і від цього їй стає ще важче.
Скільки разів ваша дитина казала вам: «Це найгірший день у світі!»?
Хоч як дивно, уже за п’ять хвилин вона може безтурботно підстрибувати поруч із вами, тоді як ви будете геть виснажені й пригнічені, розмірковуючи, як протриматися до кінця дня. Ніби цієї емоційної «катастрофи» взагалі не було.
Нам, батькам, значно складніше відпускати емоції, тому важливо пам’ятати: це тимчасово, і дитячі емоції минуть. Добре й те, що нагадування про це може допомогти дітям знизити напруження вже на самому початку!
💚 5. Давай зробимо перерву, подихаємо, присядемо, зробимо паузу…
Побути з емоцією непросто. Відчути її, прожити. Але якщо ми дозволяємо собі залишитися на мить зі своїми емоціями, потім нам буде легше їх відпустити.
Проживаючи емоції, ми не даємо їм накопичуватися всередині, доки їх не стане так багато, що ми вже не зможемо їх утримати й зрештою вибухнемо.
Ми можемо навчити дітей, що, коли емоції стають дуже сильними, нормально побути з ними якийсь час — хвилину-дві. Можна посидіти в тиші або запитати дитину, як вона почувається.
Іноді також корисно розповісти дітям, як ви відчуваєте ту чи іншу емоцію в тілі, допомагаючи їм краще розуміти власні почуття. Слухаючи вас, вони можуть знайти у ваших словах підтримку й підтвердження своїх відчуттів або ж поправити вас і запропонувати власний опис того, що відчувають.
«Коли я засмучений, у мене збивається дихання, тому я намагаюся дихати повільніше. Іноді я трохи розгублений і ображений та відчуваю, ніби моє серце розбите. За кілька хвилин моєму серцю стає легше, і я відчуваю, що можу продовжувати свій день».
Авторка: Ешлі Содерлунд, PhD

Простий прийом, який допомагає підвищити дитячу самооцінку

 Дитячий психолог

Простий прийом, який допомагає підвищити дитячу самооцінку ❕
Семирічна дівчинка була настільки сором’язливою, що не могла піти навіть на день народження до друзів — якщо не знала батьків іменинника. Вона уникала нових гуртків і знайомств, соромилась вітатись і дуже замикалася в собі.
Одного вечора її сім’я переглядала старі домашні відео.
На екрані — шестимісячна вона: усміхнена, відкрита, щебече на колінах у дорослих. Без страху, з легкістю приймає увагу, сміється, коли її розважають.
І тоді вона тихо каже:
🗣️ «Коли я була маленькою — я зовсім не соромилась…»
— «Так, доню, ти була така впевнена, відкрита, життєрадісна!» — відповідає мама.
І щось у свідомості дівчинки змінюється. Вона бачить у собі те, про що вже всі забули.
Через кілька днів вона сама просить відвести її на свято — куди ще вчора боялася йти.
Чому це працює? 👇🏻
Коли дитина бачить себе іншою — сміливою, веселою, активною — у неї виникає готовність знову звернутися до цієї сторони себе.
Це не щось нове, це вже є в ній. Просто спало, чекало нагоди.
Перегляди домашніх відео; історії з дитинства; уважні спогади, які ми можемо ділити з дітьми — усе це зміцнює образ “Я”.
Не існує “лише сором’язливих” чи “виключно бешкетників”.
У кожній дитині — багатство різних рис, і важливо нагадувати їй про це:
➖ Колись ти був хоробрим.
➖ А тоді — лагідним.
➖ Ти розв’язував задачки, сміливо пробував нове, і дуже старався.
Говоріть з дитиною про неї маленьку.
Розповідайте, якою вона була: смішною, впертою, розумною, впевненою.
І не забувайте додавати ті історії, які показують, як вона досягала, старалася і раділа своїм перемогам.
Бо дитяча самооцінка — це не про похвалу. Це про те, щоб згадати:
«У мене це вже виходило. Отже, знову вийде».
© НеБийДитину

Близькість стосунків визначає силу реакції


Чому мама «винна» у всьому
 

Чи можна грати у "війну" під час війни?

 Resilience.help

Дитина будує у кімнаті барикади, грає в «прильоти» чи бігає з уявним автоматом, а у вас усе стискається всередині? 💔
Часто батьки в таких ситуаціях хочуть заборонити гру чи перемкнути увагу. Проте через сюжетні ігри дитина намагається опанувати та висловити той важкий досвід, у якому ми всі зараз живемо.
Не забороняйте гратися у «війну», але запропонуйте дитині додати один важливий елемент. Який? Ділимося у картках 👇




пʼятниця, 13 листопада 2026 р.

Можна переглянити на вихідні (є багато корисного)


Як зберегти психіку під час війни? | Олег Чабан

Чому навіть сильні люди виснажуються психологічно? Як зрозуміти, що стрес уже впливає на тіло, і що робити, коли тривога накриває хвилею?

Психіатр і психотерапевт Олег Чабан пояснює, як переживати хронічний стрес під час війни, розпізнавати панічні атаки, не потрапляти в пастку самодіагностики та підтримувати психічне здоров’я через прості щоденні звички.

Наш гість

Олег Чабан. Лікар-психіатр з 40-річним стажем, доктор медичних наук, професор, директор Навчально-наукового інституту психічного здоров'я Національного медичного університету імені Богомольця.

Ведучий

Михайло Тодуров. Кандидат медичних наук. Лікар-кардіохірург у ДНП «Інститут серця МОЗ України». Асистент кафедри кардіохірургії НУОЗ імені П. Л. Шупика.

У цьому випуску

• Як хронічний стрес і війна впливають на психіку та тіло та чому не кожен пережитий біль означає психічний розлад.

• Як розпізнати панічну атаку, допомогти людині поруч і не боятися антидепресантів через міфи.

• Як сон, фізична активність, відпочинок і прийняття реальності допомагають підтримувати себе у складні часи.

Бути собі добрим другом

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

Спосіб навчитися бути дбайливим другом для самих себе
Не завжди просто любити себе, піклуватися про себе, ставитись до себе тепло та співчутливо. Особливо коли ми не подобаємося собі, потрапляємо в неприємності і в житті щось йде не так, як ми хочемо. Ніде не вчать бути собі другом.
Любов до себе – це не безумовне прийняття та схвалення, не потурання слабкостям. Швидше ця згода з дійсністю: "Так, у мене є недоліки. Мені не все в собі подобається. У зовнішності чи в характері. Але ніхто не досконалий. І я маю право не бути ідеальною/ним, і все одно радіти життю. Мені з собою жити все життя, і я, звичайно ж, хочу тільки гарного для себе.
Ми рекомендуємо вправу навчитися бути собі другом.
Коли ви наступного разу зловите себе на самокритиці або негативному ставленні до себе, невдоволення собою, уявіть, що так з вами чинить ваш найкращий друг. Це він каже вам усі ці неприємні речі, коли вам і так погано. Намагається змусити зробити щось, що вам не подобається та не підходить.
Допустимо:
~ Куди ти їси другу порцію? У тебе ж щоки скоро перестануть проходити в двері. Так ти залишишся на самоті, якщо не припиниш. Тож доведеться тобі ще довго сидіти на дієті.
~ Як же ти погано працюєш! Вічно тупиш, все забуваєш, нічого не встигаєш, плутаєш, постійно втомлюєшся. Як тебе ще не вигнали? Позорище!
~ Знову ввечері YouTube дивився? Тобі потрібно стільки курсів проходити. Маєш сотні непрочитаних книг.Ти хоч уявляєш, скільки користі ти втрачаєш кожну хвилину? Спустиш так усе своє життя, якщо не почнеш діяти.
У моменти самокритики поставте собі такі питання:
1. Приємно вам спілкуватися з людиною, яка часто каже такі речі?
2. Ви стали б називати його другом?
3. Чи захотіли б продовжити з ним стосунки?
4. Що б ви відповіли на такі претензії?
5. А чи це точно друг чи він виплескує на вас свій негатив?
6. Чи потрібен вам такий друг чи ви хотіли б від дружби чогось іншого: підтримки, турботи, прийняття, доброти, приємних емоцій, взаємодопомоги, надійності?
Відповіли?
❗️А виявляється, що це ви для себе такий ось друг.
Тепер згадайте, як ви ставитеся до своїх найближчих людей взагалі та у важких ситуаціях. Чи кажете ви їм подібні слова? А як вони реагують?
Чи вам це страшно сказати?
💡Подумайте, що б ви сказали другові або близькій людині, якби вона звернулася до вас з такою ж проблемою, як і у вас. Якби він також критикував і звинувачував себе. Як би ви підтримали та подбали про нього? Як взагалі ви зазвичай підтримуєте близьких людей?
Бачите різницю між ставленням до себе та ставленням до друга? Чи дозволяєте ви говорити собі ті самі неприємні слова, які використовуєте для самокритики? Як вважаєте, чому так відбувається? Чому друг заслуговує на тепло і дбайливе ставлення, а ви, єдина у себе максимальна близька людина, з якою вам жити все життя, - ні?
🌿 Розпишіть усі відповіді, добре подумайте і повертайтеся до них, коли ви незадоволені собою.Що зміниться, якщо ви спробуєте ставитись до себе з такою ж добротою та чуйністю, як до своїх дорогих людей? Почніть хоча б заради експерименту. Це точно варте того, щоб ризикнути. Ви цього варті 💕.
Матеріал взятий ТГ канал Station «FeelGood»