Підтримка ПОЗИТИВНОЇ поведінки дітей
Чому дисципліна краща за мотивацію?
Звичайно ж, дуже приємно робити якусь дію, якщо цікаво (інтерес– найінтелектуальніша емоція), якщо вчитель захоплююче розповідає, гарна ілюстрація чи краще – мультик про те, що вивчається.
Але настає момент, коли потрібно докласти малЕЕЕЕньке зусилля - на 0,01 всього, або на 1%. Адже навчання - це вивчення нового, а воно передбачає рух уперед на основі вже засвоєного способу дії, або на основі сформованої навички, або як подолання конфлікту себе СЬОГОДНІШНЬОГО, якому не цікаво докладати зусиль, із собою ЗАВТРАШНІМ, але з докладеним зусиллям. Але якщо дитина не звикла до зусиль, до слова "треба" (а це поняття, згідно з віковою психологією, вже має бути сформовано до 4 років), то саме цього зусилля не вистачить, щоб успіх був БІЛЬШЕ одиниці (див. малюнок).
Ну і про мотивацію. Вже давно вимірюємо мотивацію до навчання у школі. Є такі види мотивації:
👯ігрова (ходжу до школи, бо там граємо з друзями),
🏋️позиційна (ходжу до школи, тому що я вже став великий, а раніше був маленький),
зовнішня (мама сказала, я і ходжу, якби мама не змушувала - не ходив би),
оцінна (мені ставлять хороші оцінки, хвалять).👩“соціальна” (зараз я навчаюсь, а потім я стану...)
"Небажана" мотивація для наших дітей - зовнішня, ми хочемо, щоб дитина другого вересня не говорила, що до школи не хоче, щоб не з-під палиці ходила. Як би від цього біжимо, пірнаючи в НУШ.
Зрілою для дитини, яка подолала 7-річну кризу, вважається мотивація - оцінна та позиційна. "Соціальна" у молодших школярів буває рідко. Скоріше це озвучення думок батьків або інших важливих дорослих. (До речі, цікаво, чи є взагалі зараз така мотивація?)
Вже маємо сумні результати (реальні приклади цього року).
В кінці першого класу більше половина учнів так і не навчилися читати, тому отримали завдання на літо - працювати з репетиторами (бо мотивації ігрової було недостатньо, а мами не отримували зворотний зв'язок від вчительки, не розуміючи "формувального оцінювання").
Вже у другому класі вчитися не цікаво, бо все менше ігор, як сказав один хлопчик, "вчителька змінилася, і стала злою, бо не грається більше з нами" 
Чи зрозуміла дітям "формуюча оцінка"?
ЧИ ПРАВИЛЬНО ОЦІНЮВАТИ "ТИ МОЛОДЕЦЬ"?
Чи правильно оцінювати "Ти молодець", навіть якщо ти не дуже молодець, і сам це розумієш. Не оцінка праці, не оцінка знань, а “старання”, підтримка позитивної самооцінки. Щоб, нарешті, перестав думати “я не молодець” у будь-якому випадку. Якщо не сформована "зріла" мотивація, а є лише ігрова, орієнтована на інтерес, що буде далі?
У 10 років, згідно з теорією, в основному сформовано самоконтроль. Але з 6 до 10 років немає оцінок, які зрозумілі усім.
МОЄ ВАНГУВАННЯ ЗБУЛОСЯ.
Маємо дітей, які відмовляються робити зусилля для отримання нових знань, навичок і способів дій. На мотивації далеко не поїдеш... НУШ провалена.
Ну, і на завершення хочу запитати: чи були б можливі успіхи дітей, які всерйоз займаються спортом, музикою, мистецтвом, якби їх рухала мотивація, і взагалі не було б вольових зусиль?
Зберігайте цей допис на випадок, якщо знадобиться допомогти собі заспокоїтися. 
