Не хочу робити уроки! – Опозиційна поведінка в школі
Навіть найкращим учням інколи може бути важко. Але діти та підлітки, які демонструють постійну модель істерик, сварок, злості або руйнівної поведінки стосовно вчителів, батьків чи інших авторитетних осіб, можуть мати опозиційно-викличний розлад (ОВР).
Учні з ОВР можуть відмовлятися від співпраці та воювати, настільки, що їхня поведінка впливає на їх здатність вчитися та ладити з однокласниками та вчителями. Це може призвести до поганої успішності в школі, антисоціальної поведінки та поганого контролю імпульсів.
ОВР частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток. Ознаки ОВР зазвичай розвиваються в дошкільному віці та майже завжди присутні до підліткового віку.
Поведінка, пов’язана з ОВР, може бути легкою, помірною або важкою та включає:
- негативізм,
- зухвала поведінка,
- непокора,
- вороже ставлення до авторитетів,
- спалахи гніву,
- злий і дратівливий настрій.
Деякі діти з проблемами навчання або поведінки чудово вчаться в школі, де структура дає їм відчуття безпеки. Але вдома вони його повністю втрачають. Для інших дітей все навпаки. Школа викликає їхні симптоми, тому що це для них стрес. Вони здаються іншими дітьми вдома, де вони більш спокійні.
У школі є винагороди та наслідки, які ймовірно, застосовуються послідовно, що батькам може бути складніше реалізувати вдома. Крім того, соціальне середовище в школі може допомогти дітям дотримуватись норм поведінки. Нарешті, у вчителів немає часу зволікати: якщо дитина не виконує вказівки з першої чи другої підказки, вчитель, швидше за все, застосовує миттєві наслідки, тоді як батьки можуть дозволити своїй дитині уникати або відкладати наступний крок, тому що вони витрачають багато часу на розмови про це.
Ще одна ключова причина, чому діти вчаться краще в школі: вони почуваються в безпеці бути «найгіршими собою» вдома, упевнені, що їхні батьки любитимуть і підтримуватимуть їх.
Чому деякі діти краще вчаться вдома?
Для більшості дітей академічні та соціальні вимоги в школі перевищують ті, які вони зазвичай стикаються вдома. Діти з такими проблемами, як РДУГ і тривога, часто мають дуже низьку толерантність до фрустрації; просити їх бути терплячими або наполегливими в школі може стати сильним стресом.
Головним аспектом допомоги дитині із поведінкою є заохочення співпраці та відкритого спілкування між домом і школою, наскільки це можливо. Як вдома, так і в школі важливо застосовувати проактивні стратегії для подолання опозиційної поведінки.
- Будуйте стосунки. Приділіть час дитині для привітання, дізнайтеся як в неї справи, що цікавого вона робила сьогодні тощо. Особисті стосунки допомагають змістити фокус уваги з вимог та будують фундамент для співпраці.
- Починайте щодня заново. Це важливо. Сприймайте кожен день як новий початок. Не варто нагадувати дитині про минулі помилки та конфлікти, це не допомагає при опозиційній поведінці. Кожного разу важливо спочатку встановлювати позитивний контакт і заохочувати співпрацю.
- Розглянемо основні емоційні потреби. Дуже часто опозиційна поведінка є результатом глибинних емоційних проблем і незадоволених потреб. Знайдіть час, щоб подумати, чи не бореться дитина із почуттям гніву, тривоги чи чимось іншим. Коли мова йде про складну поведінку, завжди є причина, навіть якщо іноді ми не бачимо її відразу.
- Чітко обговоріть очікування. Розкажіть про соціальні очікування, використовуючи прості слова та візуальні матеріали. Зауважте, що одного разу обговорити їх недостатньо. Про них необхідно регулярно говорити відкрито. Корисно використовувати вдома і в класі візуальний розклад, правила поведінки, заохочення.
- Визначте тригери. Знаючи, що групова робота, виконання роботи перед класом або самостійна робота є тригерами може допомогти вам структурувати свій клас таким чином, щоб мінімізувати ці проблеми. Іноді потрібні структуровані спостереження, щоб з’ясувати тригери.
- Поясніть чому саме такі вимоги. Діти з опозиційною поведінкою негативно ставляться до вимог, які не розуміють, та не виконують те що каже дорослий просто так. Їм важливо розуміти причину та користь того що вони роблять.
- Слідкуйте за своїм тоном. Тон голос може мати велике значення для дітей, особливо для дітей з ОВР. Зверніть увагу на те, як ви говорите. «Будь ласка, візьми своє домашнє завдання на сьогодні» набагато приємніше і спокійніше, ніж «Візьми своє домашнє завдання прямо зараз». Іноді дрібниці роблять велику різницю.
Інструментом, який більшість експертів рекомендує для допомоги дітям керувати своєю поведінкою в школі чи вдома, є когнітивно-поведінкова терапія. Консультації із фахівцем допоможуть родині побудувати стійкі стосунки, налагодити співпрацю та долати труднощі як у навчанні, так і в поведінці загалом.
Автор статті: корекційний педагог, нейропсихолог Вікторія Каліна
