Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS
понеділок, 14 вересня 2026 р.
Допомогти дитині після важкої ночі
Останні тижні наші діти живуть у постійному стресі — ще більшому, ніж раніше. Тривоги йдуть одна за одною, пів ночі минає в коридорі чи в укритті, а зранку треба вставати, бо ж навчальний рік уже в розпалі 
Виходить замкнене коло: дитина недоспала, тому зранку вона роздратована й розсіяна. Ми як дорослі це розуміємо, але коли самі виснажені після такої ж ночі, витримки може бракувати. І тоді до втоми додається ще й напруга та суперечки.
Ділимося важливими підказками для батьків: на що звернути увагу після тривожної ночі, як вирішити, чи йти дитині до школи, і як допомогти заснути ввечері.
Зберігайте й діліться з іншими 
Якщо ж відчуваєте, що самотужки впоратися з впливом війни не вдається, звертайтеся по безоплатну фахову допомогу до наших спеціалістів: 0 800 210 106 
Ці принципи стосуються спілкування з будь-якою дитиною (навіяно враженнями від почутого з вікон, де батьки допомагають дітям з виконанням домашніх завдань)
Інклюзивно-ресурсний центр # 6 Печерського району м.Києва
Консультують фахівці ІРЦ № 6 Печерського району м. Києва
ЕФЕКТИВНЕ СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ З ООПСпілкування з дитиною з особливими освітніми потребами (ООП) потребує терпіння, прийняття та врахування її індивідуальних особливостей.
Для однієї дитини важливо почути коротку й чітку інструкцію, іншій необхідно більше часу для відповіді, а комусь легше зрозуміти інформацію через картинку, жест, предмет або приклад.
Основні правила ефективного спілкування1. Будьте поруч і встановіть контакт
Перед тим як звернутися до дитини, переконайтеся, що вона вас чує та бачить. Назвіть її ім’я, говоріть спокійним голосом.
2. Використовуйте прості та зрозумілі фрази
Одна інструкція — одна дія.
Замість: «Прибери іграшки, помий руки та сідай їсти» — краще:
«Спочатку прибери іграшки».Після виконання — наступна інструкція.
3. Давайте дитині час на відповідь
Дитині з ООП може знадобитися більше часу, щоб зрозуміти звернення, обробити інформацію та сформулювати відповідь.
Не поспішайте повторювати запитання або відповідати замість неї.
Пауза — це не мовчання, а час для обробки інформації.4. Підкріплюйте слова візуально
Використовуйте картинки, піктограми, предмети, жести, схеми або фотографії. Візуальна підтримка допомагає краще зрозуміти послідовність дій і правила.
5. Не вимагайте обов’язкового зорового контакту
Дитина може слухати вас, не дивлячись в очі. Відсутність зорового контакту не означає, що вона вас не чує або не розуміє.
6. Перевіряйте розуміння
Не запитуйте лише: «Ти зрозумів/зрозуміла?»
Краще попросити показати або виконати те, про що йшлося:
«Покажи, що потрібно зробити спочатку».7. Приймайте різні способи комунікації
Дитина може спілкуватися словами, жестами, мімікою, картинками, жестовою мовою або за допомогою альтернативної та додаткової комунікації (АДК).
Мета комунікації — не змусити дитину говорити, а допомогти їй висловити свої потреби, думки та почуття.
Як говорити про емоціїДопомагайте дитині називати те, що вона відчуває:
— «Ти зараз засмучений».
— «Я бачу, що тобі важко».
— «Ти розсердився, тому що гра закінчилася».
— «Давай подумаємо, що може тобі допомогти».
Не варто знецінювати переживання словами:
«Не плач». «Це дрібниці». «Ти вже великий/велика, щоб так поводитися».Краще:
«Я бачу, що тобі зараз важко». «Ти можеш засмучуватися». «Я поруч і допоможу тобі».
Якщо дитина не виконує інструкціюНе поспішайте робити висновок, що дитина «не хоче».
Причиною може бути:
- дитина не зрозуміла інструкцію;
- інструкція занадто складна;
- потрібен додатковий час;
- дитина втомилася або перевантажена;
- навколо забагато подразників;
- завдання не відповідає її актуальним можливостям.
Спробуйте спростити завдання, розділити його на кроки, показати приклад або використати візуальну підказку.
Чого варто уникати крику та погроз; надмірної кількості запитань; довгих пояснень; порівняння з іншими дітьми; примусу до відповіді; вимоги «подивись мені в очі»; покарання за особливості комунікації.
Пам’ятайтеЕфективне спілкування — це не лише коли дитина розуміє дорослого. Це коли дорослий також намагається зрозуміти дитину.
Давайте дитині можливість: 
висловлювати свої потреби;
висловлювати свої потреби; ставити запитання; відмовлятися; робити вибір; просити про допомогу; помилятися; використовувати зручний для неї спосіб комунікації.Прийняття, терпіння та повага до індивідуального темпу дитини — основа безпечного й ефективного спілкування.
Реагування на домашнє насильство (для колег-педагогів)
Національна гаряча лінія для дітей та молоді
Домашнє насильство — це не лише фізична агресія. Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність):
фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання, або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь Дитина, яка стала свідком насильства між дорослими в родині, теж вважається постраждалою особою — навіть якщо їй не заподіяли фізичної шкоди.
Якщо дитина розповіла про насильство або ви самі помітили ознаки, алгоритм такий:
1. Не залишайте дитину саму, оцініть її стан, за потреби — забезпечте медичну допомогу.
2. За наявності загрози життю чи здоров'ю — телефонуйте 102.
3. Повідомте керівництво закладу та уповноважену особу за напрямом протидії насильству.
4. Розмовляючи з дитиною — залишайтеся спокійними, не залишайте її без реакції та підтримки.
Як говорити з дитиною, яка постраждала:
— почніть зі слів довіри: «Я тобі вірю»;
— покажіть співчуття: «Мені шкода, що так сталося»;
— зніміть провину: «Ти не винен/винна в тому, що відбулося»;
— підтримайте рішення розповісти: «Добре, що ти сказав/сказала мені»;
— разом подумайте, кому ще можна довіритися, і що робити далі.
Не варто читати нотації, вимагати «довести», обіцяти анонімність, якої не можете гарантувати, ставити оцінювальні запитання, проявляти роздратування чи недовіру.
Повний алгоритм реагування педагогічних працівників/працівниць, розроблений ГО «Ла Страда – Україна», доступний за посиланням:
Отримати юридичну чи психологічну консультацію можна на Національній гарячій лінії для дітей та молоді:116 111 або 0 800 500 225
Також на Національній гарячій лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 116 123 або 0 800 500 335.
Підписатися на:
Дописи (Atom)