Вплив фізичних вправ на здатність заспокоюватися

 Дитячий психолог

А ми продовжуємо дослідження впливу парасимпатичної нервової системи (ПНС) на наше самопочуття і сьогодні поговоримо про фізичні вправи. В першу чергу, вони важливі для активації ПНС, тому що допомагають знизити рівень стресу, покращити кровообіг та стимулювати блукаючий нерв, який відіграє ключову роль у розслабленні організму.

Ось основні чинники, які спливають на активність ПНС під час фізичних вправ:

Зниження рівня кортизолу (гормону стресу)

Під час легких фізичних вправ (йога, розтяжка, дихальні практики) знижується вироблення кортизолу.

Менший рівень стресу → активізація ПНС → відчуття спокою.

Активізація блукаючого нерва

Блукаючий нерв – головний "канал" ПНС, який контролює серце, легені, шлунок.

Рухливість та дихальні вправи стимулюють його роботу, що допомагає знизити частоту серцевих скорочень і нормалізувати тиск.

Покращення дихання та оксигенації

Глибоке дихання під час фізичних вправ збільшує потік кисню до мозку.

Це зменшує напругу в м’язах, покращує концентрацію та заспокоює нервову систему.

Зняття м’язового напруження

Стрес викликає затиснення м’язів (особливо в шиї, плечах, спині).

Легка фізична активність допомагає розслабити м’язи та передає сигнал мозку, що загрози немає.

Покращення роботи серця

Регулярні фізичні вправи тренують серцево-судинну систему, зменшуючи навантаження на організм.

Це сприяє кращій регуляції ПНС, оскільки знижується рівень адреналіну та стабілізується серцевий ритм.

Відновлення після напруженого дня

Після активної роботи важливо "переключити" тіло в режим відновлення.

Легка фізична активність (прогулянка, йога, розтяжка) сприяє переходу в парасимпатичний режим, що допомагає краще відпочивати і спати.

Які фізичні вправи найкраще активують ПНС?

Повільне діафрагмальне дихання

Легка йога та розтяжка

Ходьба на природі

Самомасаж (обличчя, шия, вуха)

Рухові вправи для розслаблення плечей, шиї

Отже, фізичні вправи – це простий і природний спосіб підтримувати баланс нервової системи та зменшувати стрес. Поділіться, які з цих методів ви вже використовували для себе або в своїй роботі, а ми наступного разу більш детально розглянемо вправи, які можна робити майже на робочому місці або під час перерв

Митці Згоди

Вправа «Який я батько/мама?»

 Дитячий психолог

Вправа «Який я батько/мама?»

Анна Чічіна

Я пропоную вам зробити письмову вправу, за допомогою якої, ви зможете подивитися на себе очима вашої дитини.

Якщо у вас двоє дітей, вправу потрібно буде зробити 2 рази, якщо троє - 3, і т.д. Адже, з кожною дитиною Ви ведете себе по-різному.

1. Уявіть, що ви - дитина того віку, скільки років вашій дитині зараз. ⠀

2. Уявіть, що ваша мама веде себе по відношенню до вас так, як ви дорослий ставитеся до своєї реальної дитини.

3. Напишіть від імені дитини лист про свого батька/маму. Лист можна почати так, як ви б писали будь-який лист, з вітання. Завершити лист, відповідно, потрібно словами прощання. Писати потрібно ручкою на папері!

4. Коли будете писати, намагайтеся це робити, не аналізуючи дії батьків, просто пишіть так, як це робили б ваші діти.

У листі напишіть, що вам подобається найбільше в вашому батьку/мамі, і що вас засмучує? Що б ви хотіли як дитина, щоб батьки змінили у своїй поведінці? Обов'язково напишіть слова подяки своєму творцеві. Можливо, вам захочеться зробити йому якийсь подарунок, тоді опишіть, що це за подарунок.

5. Завершивши лист, прочитайте його і дайте собі відповідь на питання: Чи хотіли б ви мати такого батька/маму, як ви самі? Якщо, Так - прекрасно. Якщо, Ні, постарайтеся проаналізувати, що саме вам не подобається? Як можна щось поліпшити?

Пам'ятайте, що все, що роблять батьки, вони роблять, люблячи свою дитину. А помилки роблять, найчастіше, через незнання. Не коріть себе, якщо щось не так, в цьому немає сенсу. Краще попросіть у дитини пробачення, якщо є за що вибачатися, і міняйтеся на краще.

Робота з тривожними думками

 Resilience.help

Киньте виклик своїм думкам.

Наші роздуми не завжди є вірними, але саме вони відіграють вирішальну роль у тому, як ми почуваємося емоційно. Адже в одній і тій самій ситуації людина може переживати дуже різні емоції: думками переоцінювати ймовірність події та її наслідки, хоча вона може так і не настати.

Аби тримати під контролем свої думки , а отже й емоції, пропонуємо вправу, яка допоможе їх «практикувати»

Робіть це регулярно, особливо напередодні важливих та лячних подій. За певний час ви помітите — ситуації, які раніше вас лякали, рівень тривоги стає меншим.

Зберігайте та поділіться з тими, кому стане у пригоді.

Формування довільної поведінки у дошкільника

 Психолог дошкільної освіти

 

Як формується довільна поведінка у дошкільника

Довільна поведінка — це здатність діяти не лише «хочу», а й «потрібно».
Саме вона лежить в основі:

вміння чекати;
виконання інструкції;
дотримання правил;
завершення розпочатого;
контролю імпульсів.

У дошкільному віці ця функція лише формується — і не може бути стабільною.

Біологічна основа

Лобові структури мозку, відповідальні за контроль і планування, дозрівають поступово.

Тому:

імпульсивність — норма;
швидке переключення — складність;
емоції часто «перемагають» правило.

Вимагати від 4–5-річної дитини постійної довільності — означає ігнорувати етап розвитку.

Спочатку — співрегуляція

Довільність не виникає сама.

Спочатку дорослий:

нагадує правило;
допомагає зупинитися;
структурує діяльність;
підтримує завершення.

Лише через багаторазовий досвід дитина «привласнює» цей механізм.

Гра як тренажер довільності

Саме в грі дитина вчиться підкорятися правилу.

Ігри на зразок:

«Червоне — стоп»;
«Роби навпаки»;
очікування черги;
настільні ігри з правилами —

формують:
- гальмування;
- переключення;
- увагу;
- витримку.

Гра — природний спосіб розвитку довільної поведінки.

Роль мовлення

Внутрішня мова — опора самоконтролю.

Коли дитина починає говорити собі:

«Спочатку прибери, потім грайся»;
«Треба почекати» —

це ознака становлення довільності.

Тому розвиток мовлення прямо пов’язаний із саморегуляцією.

Межі та структура

Чіткі, стабільні правила:

знижують тривожність;
формують передбачуваність;
дають зовнішню опору для внутрішнього контролю.

У хаотичному середовищі довільна поведінка формується складніше.

Ознаки, що довільність формується

дитина може дослухати інструкцію;
намагається завершити завдання;
реагує на нагадування;
здатна зупинитися після паузи.

Навіть якщо не завжди — сам факт спроби вже показник розвитку.

Акценти для психолога

- не плутати незрілість із «неслухняністю»;
- тренувати довільність у грі;
- працювати через короткі інструкції;
- підтримувати навіть частковий успіх;
- пояснювати батькам вікові особливості.

«Довільна поведінка не з’являється через вимогу.
Вона формується через підтримку, повторення і структуру».

У дошкільному віці ми не примушуємо дитину «стати зручною».
Ми допомагаємо її психіці дозріти.