ЧОМУ БУДІВНИЦТВО З КУБИКІВ — ЦЕ СЕРЙОЗНЕ ТРЕНУВАННЯ ДЛЯ МОЗКУ?
З боку здається: дитина просто складає кубики один на один.
А насправді в цей момент мозок виконує величезну кількість роботи.
Дитина придумує, що хоче побудувати.
Оцінює розмір і форму деталей.
Планує послідовність дій.
Координує рухи рук і пальців.
Порівнює висоту, ширину, положення предметів.
Помічає помилку.
Змінює спосіб дії.
Утримує мету в пам'яті.
І все це — через гру, без зошитів і «розвиваючих занять».
КУБИКИ РОЗВИВАЮТЬ ПРОСТОРОВЕ МИСЛЕННЯ
«Якщо цей кубик поставити сюди, чи поміститься зверху ще один?»
«Що буде, якщо поставити широку деталь униз?»
«Як зробити міст, щоб він не впав?»
Дитина поступово починає розуміти просторові відношення:
над; під; праворуч; ліворуч; всередині; поруч; вище — нижче; ширше — вужче. Це основа багатьох майбутніх математичних і просторових навичок.
А ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ, КОЛИ ВЕЖА ПАДАЄ?
Ось тут починається особливо цінна частина. Дитина може:
розсердитися; засмутитися; подумати; спробувати ще раз; змінити конструкцію. Тобто вона тренує не лише мислення, а й здатність справлятися з помилкою та невдачею.
Якщо дорослий одразу каже:
«Давай я зроблю, бо ти неправильно ставиш!» - дитина втрачає частину цього досвіду.
Краще: «Вежа впала. Як ти думаєш, чому?», «Що можна змінити?» - так помилка стає не провалом, а інформацією для мозку.
КУБИКИ ТРЕНУЮТЬ ПЛАНУВАННЯ
Навіть проста споруда вимагає відповіді на питання: «Що я зроблю спочатку?». Дитина може спочатку створити основу, потім стіни, а потім дах.
Вона вчиться:
розбивати велику мету на маленькі кроки;
утримувати задум;
передбачати результат;
коригувати план.
Це вже робота виконавчих функцій мозку.
Коли дитина бере маленький кубик, повертає його, ставить на інший і намагається не зруйнувати конструкцію, працює зорово-моторна координація та дрібна моторика.
Особливо корисні різні за розміром і формою деталі. Дитина не просто «розважається руками», вона отримує величезну кількість сенсорної інформації: бачу; відчуваю; порівнюю; прогнозую; дію.
А ЩО РОЗВИВАЄТЬСЯ ПСИХОЛОГІЧНО?
Будівництво може підтримувати: мислення; увагу; уяву; планування; розв'язання проблем; когнітивну гнучкість; дрібну моторику; просторове сприймання; терпіння та наполегливість; навички співпраці. А якщо дитина будує разом із батьками або іншими дітьми — додається ще й соціальна взаємодія.
НЕ ТРЕБА ВЧИТИ ДИТИНУ «ПРАВИЛЬНО» БУДУВАТИ
Це одна з найважливіших речей, не поспішайте показувати:
«Ні, треба ось так» - якщо дитина побудувала будинок, який більше схожий на космічний корабель, — чудово. Саме вільне конструювання дає простір для: уяви; самостійного пошуку рішень; власного задуму; експериментування.
СПРОБУЙТЕ НЕ ЛИШЕ БУДУВАТИ, А Й ЗАПИТУВАТИ
Замість: «Яка гарна вежа!» можна іноді запитати:
«Що ти зараз будуєш?»
«Як ти придумав це зробити?»
«Що буде, якщо поставити цей кубик сюди?»
«Як зробити, щоб вежа не падала?»
«Що ти хочеш добудувати?»
Так ви підтримуєте не тільки результат, а процес мислення.
І ЩЕ ОДНА ВАЖЛИВА ПЕРЕВАГА
Кубики не мають одного правильного способу використання.
Сьогодні це: будинок.
Завтра: гараж.
Післязавтра: міст.
А потім: космічна станція.
І кожного разу дитина створює нові зв'язки між уявою, рухом, простором і мисленням.
Саме тому звичайні кубики можуть бути набагато ціннішими для розвитку, ніж десятки готових завдань, де потрібно лише знайти правильну відповідь. Коли дитина будує з кубиків, вона не просто будує вежу, вона вчиться: думати → планувати → пробувати → помилятися → змінювати → пробувати знову → отримувати результат.А це і є один із найцінніших способів розвитку мозку дошкільника — через активну гру та власний досвід. Тому якщо дитина сьогодні пів години будує одну й ту саму вежу, не поспішайте думати: «Вона просто грається».
Можливо, її мозок саме зараз дуже серйозно працює.
