Центр психічного здоров'я Києво-Могилянської академії
Тривога може з’являтися у відповідь на стрес або невизначеність і впливати на наше самопочуття та здатність зосереджуватися. У цьому дописі ми зібрали прості способи самодопомоги при тривозі.
четвер, 4 червня 2026 р.
Центр адаптаційної психосоціальної підтримки для ветеранів
Друзі, маю для вас добру новину.
«Будинок героя» вже приймає людей.
Це центр адаптаційної психосоціальної підтримки для ветеранів, які потребують часу, безпечного простору і фахового супроводу після госпітального етапу, одиноких ветеранів, ветеранів що втратили житло і потребують підтримки для повернення до більш стабільного життя.
Тут можна отримати тимчасове проживання, психосоціальну підтримку, допомогу в побутовій адаптації, супровід у питаннях документів, статусів, пільг та інших важливих життєвих рішень. Також у «Будинку героя» працює денний кабінет послуг для ветеранів, ветеранок і членів їхніх родин.
Наші двері відкриті.
Якщо ви знаєте людину, якій це може бути потрібним, будь ласка, поширте цю інформацію. Якщо допомога потрібна вам або вашим близьким — заповнюйте форму що в першому коментарі.
Також прошу вас поширити цю інформацію. Іноді саме одне вчасне поширення допомагає людині знайти потрібні двері.
Сергій Дмитрієв - голова правління у Eleos-Ukraine, капелан
Пилип Духлій — співзасновник та директор школи @brobots.school, клінічний психолог, психотерапевт, ветеран ЗСУ, дизайнер і популяризатор IT про пропозицію прибрати математику з НМТ
Хочуть скасувати обовʼязкове НМТ з математики. Це буде велика помилка.
1. Математика потрібна і важлива для розвитку для дітей. Вона формує нейронні звʼязки, абстрактне та критичне мислення, здатність утримувати та маніпулювати інформацією та ще багато чого іншого. При цьому, якщо дитині до 16 років не дати відповідне навантаження на мозок, то розвинути такі здібності в дорослому житті буде значно складніше.
2. "Навіщо гуманітарію математика"? Не існує гуманітарієв та технарів. Ця теорія хибна і не має наукового підтвердження. Людина, яка добре дає раду зі словами, у середньому так само непогано дає раду з числами - і навпаки. Здібності позитивно пов'язані між собою, а не конкурують. Немає «закону збереження розуму», за яким хто сильний у мові, той приречений бути слабким у математиці. Уявлення про "ліву творчу й праву логічну півкулю", за яким нібито діляться люди, нейронаука теж не підтвердила. Те, що ми називаємо "математичним" і "гуманітарним" - це не два протилежні полюси, а сусідні здібності, які цілком уживаються в одній голові.
3. "Я - гуманітарій". Скажу неприємне. Це майже завжди слід поганого навчання. Це вивчене, а не вроджене. Воно виростає з ранніх невдач, сорому біля дошки, тиску оцінок і токсичної атмосфери як вдома, так і в школі і оточенні. І дитина на все життя зробила висновок "це не для мене".
Це називають фіксованим мисленням, і його можна переписати. Коли учням (і навіть учителям) пояснюють, що математичні навички розвиваються через практику, а не даються від народження, успішність зростає.
Тобто за фразою "я гуманітарій" дуже часто стоїть не свідомий вибір розвитку, а стара образа на математику й школу, яка цю образу посіяла. І це виправляється.
4. Базова математика сьогодні - як уміння читати. Не для того, щоб стати інженером. Дослідження показують, що люди зі слабкою числовою грамотністю гірше оцінюють ризики, частіше ухвалюють невигідні фінансові рішення й гірше розуміють медичну інформацію. І найважливіше: вони помітно вразливіші до маніпуляцій.
5. В Україні математика навіть формально не є бар'єром для вступу. Щоб скласти НМТ і мати право вступати до вишу, з математики достатньо подолати поріг - лише 5 тестових балів із 32 можливих, тобто близько 15%. Це рівень базової шкільної математики - рівно те, що й так потрібне в дорослому житті.
Перестаньмо передавати дітям думку, що математика - "не для них". Бо тим самим ми передаємо їм трохи більше беззахисності перед світом, у якому зараз керують також і числа.
В коментарях надам посилання на джерела
Результати опитування учнів 9-х класів та їх батьків
У квітні цього року серед всіх учнів 9-х класів було проведено групове опитування з метою з'ясувати професійних інтересів та планів їх реалізації.
За результатами анкетування:
З 80 опитаних учнів 10 учнів не визначились з професійним вибором. 22 учнів планували продовжити навчання у 10 класі. 57 збирались продовжити здобувати освіту в професійно-технічних закладах. Один учень хотів почати працювати. Участь в олімпіадах, спортивних змаганнях, мистецьких конкурсах, виставках брали 29. Додаткові гуртки, секції, заняття відвідують 39 осіб. У дорослих були запитання щодо доцільності питань про додаткову зайнятість та участь в олімпіадах-конкурсах-змаганнях. Саме час, який ми витрачаємо на щось додатково, може бути підказкою: чи дійсно нас цікавить щось та де знаходиться наше коло інтересів
Участь у шкільному профорієнтаційному тестуванні не брали 43 особи, 19 зазначили, що брали участь, але це неправда. Серед тих, хто не брав участі у психодіагностиці інтересів та схильностей є ті, що не визначились.
У цей самий час з цією самою метою було запропоновано пройти опитування батькам наших дев'ятикласників. Взяло участь 56 батьків.
Практично всі дорослі підтримують професійний вибір своїх дітей.
Розподіл за профілями:
Мовно-літературний (українська мова, література, англійська мова - 18;
Суспільно-гуманітарний (історія, правознавство, економіка) - 9;
Математичний (алгебра та геометрія) - 8;
Інше - 17.
У частині дитячих та батьківських анкет були логічні розбіжності між вибором професії та переліком навчальних предметів, необхідних для успішного її опанування. Так само з вибором майбутнього освітнього профілю, потребою у навчальних предметах та їх відповідності до обраної здобувачем освіти професії.
Певна частина батьків (14) знаходиться в ілюзії, що їх діти брали участь в профорієнтаційній діагностиці під керівництвом шкільного психолога.
P.S. Нагадую, в дитячих Google-класах є багато інформації, яка допоможе визначитись з професійним вибором.
P.P.S. Я свідомо залишаю читачам простір для самостійних висновків.
середа, 3 червня 2026 р.
Іспит без переживань
Іспит без переживань — неможливий. Хвилюватися перед відповідальними подіями — абсолютно природно для кожної людини.Проте батьки, педагоги й шкільні психологи можуть навчити підлітків контролювати свій стан. Це допоможе учням:
почуватися впевненіше; повірити у власні сили; знизити рівень емоційного перевантаження; запобігти виснаженню.
У картках ділимося фізичними вправами, які допоможуть розслабитися в момент напруги та повернути відчуття контролю.А у повному матеріалі на нашій Платформі розповідаємо:
що сказати вчителю, аби підтримати учнів; як психологу навчити дітей самоконтролю; яку роль під час екзаменів відіграє підтримка вдома.
Психофізіологія істерики дитини
ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНА ПРИЧИНА ІСТЕРИК: що відбувається в мозку дитини
Коли дитина кричить, падає на підлогу, б’ється або “ніби не чує” — батькам часто здається, що це: маніпуляція, поганий характер, “спеціально доводить”.
Але дитяча істерика — це дуже часто не про “вихованість”,
а про перевантаження нервової системи і незрілість мозку.
ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В МОЗКУ ПІД ЧАС ІСТЕРИКИ?
У дошкільнят мозок ще активно дозріває. Особливо — лобні відділи, які відповідають за: самоконтроль, гальмування імпульсів, логіку, здатність заспокоюватися.
І саме ці зони у маленьких дітей ще працюють нестабільно.
ПІД ЧАС СИЛЬНОЇ ЕМОЦІЇ МОЗОК “ПЕРЕМИКАЄТЬСЯ”
Коли дитина: злиться, лякається, перевтомлюється, стикається з “ні” — нервова система може перейти у режим перевантаження.
У цей момент: “емоційний мозок” активується а “розумний мозок” тимчасово “вимикається”.
ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ НА ПРАКТИЦІ?
Під час істерики дитина:
- не може “взяти себе в руки”,
- не чує довгих пояснень,
- не здатна мислити логічно,
- не контролює імпульси так, як дорослий.
Це не гра. Це фізіологічна реакція нервової системи.
ЩО МОЖЕ ЗАПУСКАТИ ІСТЕРИКУ?
1. Перевтома. Найчастіша причина. Коли мозок виснажений: самоконтроль різко падає.
2. Голод або недосип. Мозок дитини дуже чутливий до нестачі: енергії , відпочинку.
3. Сенсорне перевантаження. Шум, натовп, садочок, яскраве світло, мультики — можуть “перевантажити” нервову систему.
4. Сильні емоції. Дошкільник ще не вміє: розуміти свої почуття, висловлювати їх словами, самостійно заспокоюватися.
5. Різкі зміни і заборони. Мозку дитини складно: миттєво переключатися, різко припиняти цікаву діяльність.
Тому: “вимкни мультик”, “йдемо з майданчика” - часто викликають сильний протест.
ЧОМУ КРИК ДОРОСЛОГО ПОГІРШУЄ СИТУАЦІЮ?
Бо нервова система дитини “зчитує”: небезпеку, загрозу, напад.
І стрес лише посилюється.
У стані істерики дитині потрібен не ще один “вибух”, а спокійна опора.
ЩО ДОПОМАГАЄ ПІД ЧАС ІСТЕРИКИ?
1. Спочатку — заспокоїти, а не “виховувати”. Пояснення працюють лише тоді, коли мозок знову “увімкнув логіку”.
2. Бути поруч і тримати межу:
«Я поруч.»
«Я не дам тобі бити.»
«Ти дуже злишся.»
3. Говорити коротко і спокійно. У стані перевантаження мозок не сприймає довгі фрази.
4. Допомогти тілу заспокоїтися. Корисно: обійми (якщо дитина приймає), дихання, тиха присутність, вода, менше стимулів.
ЧОГО КРАЩЕ НЕ РОБИТИ?
- соромити,
- кричати,
- лякати,
- читати моралі,
- казати “перестань негайно”,
- карати за сам факт істерики.
Істерики у дошкільному віці — це часто частина розвитку нервової системи. Мозок дитини ще вчиться:
- витримувати фрустрацію,
- справлятися з емоціями,
- чекати,
- перемикатися,
- заспокоюватися.
Дитяча істерика — це момент, коли нервова система не справляється з навантаженням. І саме в ці моменти дитині найбільше потрібен: спокійний дорослий, безпека, підтримка, допомога в регуляції.
Бо самоконтроль у дітей не з’являється від покарань. Він дозріває поступово — через стабільність, контакт і розвиток мозку.
Важливо: усі вікові норми та етапи розвитку, про які йдеться, є середньостатистичними показниками. Вони слугують орієнтиром, а не жорстким правилом. Кожна дитина має свій темп дозрівання нервової системи та розвитку мозку.
Підписатися на:
Дописи (Atom)