Дивна втома після новин

 Володимир Волошин

Чи Ви помічали, як після новин іноді з’являється дивна втома?

Щоранку багато хто з нас починає день однаково:

відкрити телефон → перевірити новини → на мить затримати подих.

Ми знову і знову повертаємося до стрічки. І справа не в цікавості чи звичці.

Людська психіка влаштована так, що небезпечна інформація притягує увагу значно сильніше, ніж будь-яка інша.

Так працює давній механізм виживання - помітити загрозу раніше, ніж вона наблизиться.

Саме тому рука тягнеться перевірити новини ще раз.

Але є важливий нюанс.

Мозок не завжди добре розрізняє, де подія відбувається поруч, а де - лише повідомлення на екрані.

Коли новини наповнені втратами, тривогою та невизначеністю, нервова система реагує так, ніби небезпека відбувається прямо зараз.

Після довгого гортання стрічки людина може помітити у себе:

* напруження в тілі

* втому без зрозумілої причини

* дратівливість

* відчуття безсилля

Так організм реагує на постійний контакт із «важкою» інформацією.

Психіці потрібні паузи.

Не втеча від реальності - саме паузи.

Ось кілька простих, але реально працюючих способів повернути собі ресурс (вибирай, що тобі ближче, і спробуй сьогодні):

- закрити стрічку новин на кілька годин

- вийти на повітря

- переключитися на розмову з близькою людиною

- зробити щось руками: помити посуд, протерти пил, поскладати речі

- ввімкнути улюблену музику і потанцювати 5 хвилин (або просто покачатися під неї).

-зробити 10 глибоких вдихів-видихів

-повільно попити чаю/кави повільно, смакуючи, без телефону

Світ від кількох годин без новин нікуди не зникне.

А от внутрішній ресурс може трохи відновитися.

Ми не здатні вплинути на всі події, про які читаємо.

Проте в наших силах подбати про власний стан, щоб залишалося достатньо внутрішньої сили жити, працювати і підтримувати близьких.

Турбота про власну психіку - також частина нашої стійкості.

Чи вдається Вам робити паузи від новин?

#ВолодимирВолошин

Нейрогімнастика корисна для усіх

 Олена Фроленкова

Коли ми виконуємо рухи, що потребують уваги, координації та залучення обох сторін тіла, до роботи включаються різні ділянки мозку.

Такі вправи допомагають переключити увагу, активізувати тіло та залучити нервову систему до роботи.

Саме на цьому принципі побудована нейрогімнастика.

Нейрони — це клітини нервової системи, і коли ми поєднуємо рух, увагу та координацію, до роботи залучаються різні нейронні мережі.

Спочатку такі вправи можуть здаватися незвичними або навіть складними — і це нормально.

Мозок просто стикається з новою задачею.

З практикою рухи стають більш узгодженими, а виконувати вправу — значно легше.

Таким чином ми можемо тренувати координацію, увагу та підтримувати функціональну активність нервової системи через роботу з тілом.

Зв'язок мислення та мовлення

 Наталя Вільчанська

Мислення і мовлення є тісно пов’язаними психічними процесами. У розвитку дитини вони формуються паралельно і взаємно впливають один на одного. Мислення допомагає дитині осмислювати навколишній світ, а мовлення є засобом вираження думок, почуттів і знань.

Що таке мислення

Мислення — це пізнавальний процес, за допомогою якого дитина аналізує, порівнює, узагальнює та робить висновки.

У дошкільному віці мислення проходить кілька етапів розвитку:

наочно-дійове (дитина мислить через дії з предметами);

наочно-образне (дитина оперує образами);

словесно-логічне (мислення за допомогою слів і понять).

Що таке мовлення

Мовлення — це процес використання мови для спілкування, передавання думок і почуттів. Воно включає словниковий запас, граматичну будову, звукову сторону та зв’язність висловлювань.

Як мислення впливає на мовлення

Допомагає формувати зміст висловлювання

Дитина спочатку думає, а потім висловлює свою думку словами.

Сприяє розвитку зв’язного мовлення

Коли дитина вміє аналізувати і порівнювати, вона може логічно будувати розповідь.

Допомагає розуміти значення слів

Завдяки мисленню дитина встановлює зв’язок між словом і предметом.

Формує здатність до узагальнення

Наприклад: яблуко, груша, слива — це фрукти.

Як мовлення впливає на мислення

Допомагає усвідомлювати власні думки. Коли дитина називає предмети або явища, вона краще їх розуміє.

Розширює знання про світ. Через мовлення дитина отримує інформацію від дорослих.

Сприяє розвитку логічного мислення.

Завдяки словам дитина вчиться пояснювати, доводити та робити висновки.

Приклади ігор для розвитку мислення і мовлення

• «Що зайве?»

Дитина знаходить зайвий предмет і пояснює чому.

• «Назви одним словом»

Слова: кіт, собака, корова — тварини.

• «Продовж речення»

Взимку холодно, тому що…

• «Склади розповідь»

Дитина складає історію за картинкою.

Висновок

Мислення і мовлення розвиваються у тісному взаємозв’язку. Тому для гармонійного розвитку дошкільників важливо поєднувати мовленнєві вправи з іграми на розвиток мислення.

Техніка простукування (теппінгу) травми

gestalt_club

Техніка простукування(теппінгу) травми
Ця техніка розроблена, щоб мати справу з травмою. При теппінгу використовуються акупунктурні точки.
ТТТ- це швидка самодопомога при сильному або екстремальному стресі. Ця техніка легка та дієва.
Пропонуємо зараз спробувати її на дії.
1. Спершу треба подумати, про ситуацію, яка вас турбує. Думайте, але не дуже сильно, трошки.
2. Починаємо простукувати точки. Кожну точку простукуємо 10-15 разів одним або двома пальцями- вказівним або/та середнім. Простукуємо кінчиками пальців. Важливо простукувати правильну зону, не концентруючись на конкретній точці - позитивного ефекту можна досягти шляхом впливу на загальну зону простукування.
3. Починаємо простукування з ребра ладоні, там де закінчується лінія серця. (дивись малюнок)
4. Двома руками простукуємо точку, яка знаходиться на початку ваших брів.
5. Точка зовнішнього кута ока
6. Точка орбіта під оком
7. Точка під носом
8. Точка над підборіддям
9. Точка під ключицею, де ключиця з’єднується з грудним відділом.
10. Точка з боку. Щоб її визначити: покласти протилежну долоню під пахву. Там де закінчується долоня, під мізинцем, знаходимо точку по середині. Ця точка може бути «болючою».
11. Точка на мізинці. Точка внутрішній кут нігтя. Простукувати можна як, стукаючи пальцем однієї руки по мизинцю, так і стукаючи двома мізинцями один об одний. Так і стосовно інших пальців.
12. Точка на безіменному пальці
13. Точка на середньому пальці
14. Точка на вказівному пальці
15. Точка на великому пальці.
16. Точка на ключиці.
17. Робимо 2 глибоких вдоха. Вдох носом, видих через рот.
18. Закінчили перше коло. Усього 14 точок для теппінгу.

Прислухайтесь до себе, як зараз себе почуваєте. Що стає з вашим станом та думками. Ваш фокус уваги змінюється автоматично, що призводить до зміни думок. Продовжуйте далі теппінг. Робити можна як на праву так і на ліву руки по черзі. Тривалість одного кола ~ 2 хвилини. Варто робити 3-5 кіл, якщо стан не полегшується то можна продовжувати до 15-30 хвилин.

Мультфільм: http://www.selfhelpfortrauma.org/?fbclid=IwAR2You2WMa9isx0AdSLMKBakW1iPvzplziAFWeF729DwRyl1BRMCLCRI4

Цю техніку надав директор IFT-Institut Berlin з Німеччини Ганс- Герман Берц.

Тренування руки у дитини

 Вікторія Ідея зараз тут: Oleksandriya.

Сильні пальчики сьогодні — гарний почерк завтра.

Де проходить межа між віковою нормою та "проблемною" поведінкою у дитини?

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Багато батьків звертаються із тривожними запитами: «Дитина нестерпна», «Не слухається зовсім», «Постійно протестує й не реагує на слова». Це дійсно виснажує.

Але варто пам’ятати, що не вся «важка» поведінка є свідченням проблеми. Часто це - природний етап розвитку нервової системи.

У дітей раннього та дошкільного віку емоційна саморегуляція ще формується. Їхня поведінка може бути імпульсивною, змінною, подекуди непрогнозованою - і це в межах вікової норми.

Наприклад:

у 2–3 роки - активна фаза сепарації, протестна поведінка;

у 4–5 років - надмірна фантазія, гіперактивність, складнощі з увагою;

у 6–7 років - емоційна нестабільність, нові тривоги, коливання самооцінки.

Всі ці прояви - очікувані, якщо дитина загалом розвивається згідно з віковими нормами.

Однак є ситуації, коли варто звернутись до фахівця:

поведінка постійно виходить за межі контролю й не піддається корекції у спокійному стані;

присутня надмірна агресія або сильна емоційна нестабільність;

дитина не реагує на дорослого, не розуміє інструкцій, не встановлює контакт;

є помітні затримки в мовному, когнітивному чи моторному розвитку.

У таких випадках важливо не чекати, що «переросте», а своєчасно провести нейропсихологічну або психолого-педагогічну діагностику.

Роль батьків - не «виправити» дитину, а зрозуміти її потреби. А завдання спеціаліста - розпізнати, де проходить межа між нормою й сигналом про допомогу.

Як тиск значимих дорослих впливає на дітей

ГО "Смарт освіта"

Дорослі часто хочуть для дітей найкращого: розвитку, можливостей, високих результатів. Але іноді очікування непомітно перетворюються на внутрішній тиск.

Коли дитина постійно боїться помилки, намагається відповідати чужим стандартам або раптово втрачає інтерес до того, що раніше любила, це може бути сигналом емоційного перевантаження.

Платформа Resilience.help пояснює, що таке внутрішній тиск, як він проявляється у поведінці дітей, чому навіть «ідеальні» діти можуть бути емоційно виснаженими і що дорослі можуть зробити, щоб підтримати дитину.

Підтримка, прийняття і право на помилку допомагають дитині не лише досягати результатів, а й формувати здорову самооцінку та впевненість у собі.

Гортайте карусель та поширюйте серед знайомих