середа, 7 червня 2023 р.
Як розпізнати ризик суїциду в підлітків
Як розпізнати ризик суїциду в підлітків
У підлітковому віці дитина переживає бурхливий емоційний період. Етап становлення її окремої й незалежної особистості рясніє перепадами настрою й дуже часто містить суїцидальні думки. Як розпізнати, що дитина планує розлучитися з життям, перш ніж стане занадто пізно?
Думки про самогубство, на диво, виникають у дуже великої кількості підлітків. За підрахунками дослідників, етап планування суїциду переживає практично кожна четверта дитина. На жаль, якщо ми не розпізнаємо ознак самогубства, яке насувається, або якщо батьки недооцінять помічених ними симптомів суїцидальних намірів, це може призвести до трагедії. То ж яка поведінка дитини може свідчити про ризик суїциду?
Невід'ємним елементом стану, супутнього формуванню суїцидальної поведінки, є пресуїцидальний синдром. Його симптоми досить помітні для уважного спостерігача, ігнорувати їх у жодному разі не можна. Тривожними для батьків повинні бути такі ситуації:
розмови про самогубство – якщо підліток каже про самогубство, то це не просто «такі собі роздуми». Такий симптом, безумовно, не можна недооцінювати. Найчастіше прихованою причиною розмов про самогубство є крик про допомогу, бажання звернути на себе увагу. Якщо цього не зробити і проігнорувати дитину, вона більше не знайде у своєму арсеналі інструментів якогось іншого способу звернути увагу на себе і свою проблему. У результаті, може зробити суїцидальну спробу;
розмови про суїцидальні думки в однолітків, подруг або однокласників – іноді дитина не каже про самогубство прямо. Вона може розповісти про чужі наміри розлучитися з життям. Така поведінка може завуальовуватися розмовою, а іноді й бути ризикованою, оскільки сильний емоційний зв'язок підлітка з однолітками може сіяти небезпечне «насіння» в їхньому співтоваристві;
надмірна самокритика й переживання із приводу своїх поразок і невдач – дуже низька самооцінка підлітка, бачення джерела всіх проблем у самому собі, які показують, що дитина почуває себе нікчемною, нічого не вартою й не бачить шансів змінити цю ситуацію, – це також застережливий сигнал. Перед суїцидом завжди відбувається звуження свідомості, яке призводить до того, що майбутній самогубець просто не бачить іншого виходу із ситуації, окрім як піти із життя;
захоплення кумирами, які вчинили самогубство, – батьки повинні бути особливо уважними в тих ситуаціях, в яких кумир дитини (музична зірка, медійне обличчя, актор/актриса кіно) позбавив себе життя. Після кожного самогубства зірки з'являється так званий синдром Вертера, тобто підвищена кількість самогубств серед шанувальників (фанатів) свого кумира;
прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду, теж можуть свідчити про зацікавленість смертю й самогубством;
раздарювання важливих речей друзям або своїй сім'ї. Протягом дуже короткого періоду до суїциду дитина намагається «попрощатися» зі своєю сім'єю та друзями. Попередженням повинні служити ситуації, коли підліток віддає свої особисті дрібнички й ті речі, яких ще кілька тижнів тому за жодні скарби світу не позбувся би;
соціальна ізоляція – період дорослішання – це період інтенсивного спілкування. Відсутність друзів і практично повне соціальне відчуження дитини можуть бути важливим симптомом. Якщо вона цілими днями не виходить з дому, ні з ким не зустрічається, ні про кого не розповідає, варто звернути увагу на присутність інших симптомів наявності суїцидальних думок;
депресивний стан – печаль, зниження енергетичного потенціалу, утрата апетиту, надмірна сонливість та інші симптоми депресії завжди повинні викликати більшу настороженість батьків і готовність прийти на допомогу своїй дитині.
Психологія їжі. Порушення харчової поведінки у дітей.
Психологія їжі. Порушення харчової поведінки у дітей.
Порушення харчування бере свій початок в дитинстві, і часом залишаються на все життя.
Переважна більшість батьків переживають з приводу того, що, як і коли їдять їхні діти. Дійсно, правильне харчування запорука здоров'я. І причина батьківських переживань якраз бере свій початок в бажанні виростити дітей здоровими. Однак, деякі форми батьківських впливів, навіть які не пов'язані з харчуванням, можуть моделювати зворотний ефект, приводячи до порушення харчової поведінки.
Всім зрозуміло, що потреба в їжі - це природна, життєво необхідна потреба людини.
До порушень харчової поведінки відносяться: недостатнє харчування, яке призводить до виснаження організму; надмірне вживання їжі, при якому, навпаки, виникають проблеми із зайвою вагою; а так само залежність від постійного жування чогось смачненького, що так само несе шкоду здоров'ю.
Всі ці проблеми, крім усього іншого, мають психологічне підгрунтя.
Набір зайвої ваги.
Коли у людини не задовольняється якась важлива потреба, то можна сказати, що вона теж відчуває якийсь голод. Якщо дитина відчуває емоційну порожнечу, має «голод» любові, прийняття, безпеки, спілкування, значущості (вагомості), і при неможливості заповнити цей дефіцит безпосередньо, вона може навчитися використовувати замінники, намагаючись задовольнити психологічний голод їжею, і набирає зайву вагу.
Постійне жування є своєрідною захисною реакцією на складні обставини, і потрібно розуміти, що якщо прибрати просто переїдання, але не міняти ситуацію, значить позбавити дитину звичного захисту. Якщо дитина засмучена, переживає стрес, то вона може інтуїтивно тягнутися до їжі, як в дитинстві, коли припавши до материнських грудей, вона отримувала харчування, розраду і захист.
Особливість їжі полягає в тому, що вона здатна змінити незадовільний емоційний стан, виступаючи в ролі своєрідного антидепресанту. Особливо смаколики і шкідливості, з яскравим смаком здатні змусити забути про все на світі, так як інтенсивність смакового відчуття залежить від концентрації підсилювачів смаку, цукру, солі і приправ. А якщо вдаватися до допомоги смакоти регулярно, то смакові рецептори перебудовуються, більш нейтральні смаки вже не приносять стільки задоволення, і формується своєрідна залежність.
Важливо пам'ятати - якщо задовольняти тільки фізіологічний голод, то є потреба організму в заповненні енергії, зайва вага не з'явиться. Смакоти вимагає не шлунок, ця потреба йде від «голови».
Ще одна причина набору зайвої ваги - це постійне бажання батьків нагодувати дитину, не залежно від того, голодна вона або ні.Так може проявлятися і батьківська підвищена тривожність, яка трохи вщухає, якщо дитина їсть, і такий спосіб батьків піклуватися і давати любов.
Набір зайвої ваги часто пов'язаний з порушенням психологічних меж. Зайва вага може бути несвідомим способом захиститися, здобути більшу вагомість, виглядати солідніше, або сховатися як під "панциром". Для дівчат може давати відчуття безпеки, так як робить їх менш привабливими для протилежної статі. У будь-якому випадку, завжди є приховані особисті мотиви набору зайвої ваги, і для зміни важливо їх усвідомлювати.
Зниження ваги.
Стреси, нездужання, поганий настрій можуть знижувати апетит, і притупляти почуття голоду.
Але якщо дитину годувати насильно, то за принципом формування умовного рефлексу може закріпитися асоціативний зв'язок між прийняттям їжі і негативними емоціями, які відчуває при цьому дитина. Такий вплив тільки призведе до того, що дитина взагалі не буде любити їсти.
А починаючи з підліткового віку, причиною відмови від їжі може стати низька самооцінка, яка тісно пов'язана зі ставленням до свого тіла.
Проблеми з харчуванням легше попередити, ніж потім від них позбавлятися. Щоб не викликати по відношенню до їжі негативні емоції і не спровокувати харчові порушення важливо дотримуватися наступних правил:
Якщо ви помічаєте, що ваша дитина занадто багато або занадто мало їсть, спробуйте розібратися і зрозуміти в чому причина. Тоді щоб впоратися з порушенням в харчовій поведінці дитини, необхідно буде вирішити проблему.
Не варто годувати дітей насильно, намагайтеся нагуляти апетит. Прийом їжі повинен приносити дитині задоволення. Красиво оформлене блюдо збільшує апетит.
Не варто так само змушувати доїдати все зі своєї тарілки, якщо дитина наїлася.
Не карайте дитину їжею, позбавляючи її їжі або змушуючи щось їсти.
Не можна карати дітей за те, що вони не хочуть їсти. Плануйте розпорядок харчування, щоб дитина встигала зголодніти. Пам'ятайте, що перекушування теж здатні викликати почуття ситості.
Не привчайте дитину «заїдати і «запивати» неприємності. Будь-яке негативне почуття має знаходити вираження безпосередньо, а не ховатися разом з засунутою в рот цукеркою.
Ставлення в родині до їжі повинно бути поважним, але без зведення її в культ. Не переводьте прояви своєї уваги і турботи тільки на їжу, замість спільного проведення часу і вираження любові, купуючи дитині смакоту.
Забираючи дитину з дитячого садка або школи, запитуйте її спочатку про те, що з нею відбувалося протягом дня, а потім вже про те, що вона їла.
Дитина повинна відчувати, що вона кохана незалежно від того як, коли і скільки вона поїла, що вона важливіше, ніж їжа, ситуації і обставини з нею пов'язані.
Надати згубний вплив можуть висловлювання з приводу зовнішності дитини. Не варто обговорювати її худобу, повноту, або будь-які інші фізичні особливості. Будувати прогнози, якою вона виросте (товстою або худою), і пов'язувати це з тим, що її не полюблять, або будуть негативно до неї ставитися. Не надавайте особливого сенсу ідеальній зовнішності.
Найпершою профілактикою порушення харчової поведінки є щасливий грудний період, коли харчування дійсно є найважливішим процесом. Ідеальний варіант - тривале грудне вигодовування «за вимогою», з поступовим, не травматичним відученням від грудей. Якщо мама годує малюка з пляшечки, важливо не забувати про емоційний контакт під час годування.
Бурцева Ксенія
Самодопомога
Знову день тривожних новин (пост за 06.06.2023). Але спробуємо зупинити тривогу, що ходить по колу в голові і не приносить жодної користі. «Дістанемо» її із себе, роздивимося та покладемо поряд.
У вправі «Книжка з малюнком» можна малювати уявно (закривши очі), а можна й по-справжньому. Головне, щоб ви відчули, як гнітючі переживання відділяються від інших ваших думок.
Ви також можете виділяти під тривогу конкретну годину на день, в яку «відкриваєте» цю книгу. А в інший час нехай просто лежить поряд 
Допомога дитині про евакуації
Я не знаю, скільки дітей зараз евакуюються, в якому стані дорослі. Чи є у них можливість читати. На всяк випадок, згрупувала необхідне. І знайшла матеріали, які ми з UNICEF Ukraine робили ще в лютому 2022 року, тому в інфографіці є неактуальні пункти, зараз їх змінюють.
Головне: Дітям - при евакуації - написати імена та телефони близьких. (Я доньці писала маркером на ручці і готувала бейдж).
Якщо є можливість, взяти улюблену іграшку. Чи зробити в дорозі (прості ідеї: 1. іграшки з хустинки https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=5446106922089535&id=100000708430176 2. іграшка з шкарпетки https://www.facebook.com/svetlanaroyz/posts/5434645453235682)
Дати в руки щось, що можна тримати (за що триматись), дати над чимось контроль.
Пояснювати - ми разом, ми їдемо в безпеку.
Бути готовими витримати різні емоції дітей без осудження
Відповідати на запитання. Дітям потрібна інформація. Але не показувати відео та фото руйнувань.
Проговорити правила, що мають бути в дорозі.
Підтримувати близькість.
Далі докладно:Як пояснити, що таке евакуація та для чого родині лишати дім?
«Ми робимо все можливе, щоб ти був/ла у безпеці. І ми будемо у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати в інше місто. Ми будемо весь час поряд. Разом із нами їде дуже багато дітей і дорослих. Ми їхатимемо поїздом (машиною, автобусом). Нас зустрінуть добрі люди, які нам допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола хороших людей? Значно більше, ніж поганих».
Голос дорослого в цей момент має звучати стійко та впевнено.
Як підтримати дитину, яка відчуває розпач і смуток?
Реакції дитини під час евакуації можуть бути різними, важливо бути готовими до того, що вона не хоче залишати будинок, іграшки та друзів. Дорослому в цій ситуації варто підтримати почуття дитини фразою: «Мені теж дуже сумно, мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я міг/могла, я б усе зробив/ла, щоб війна припинилася. Зараз нам важлива твоя допомога, а невдовзі ми будемо в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім будемо знати ситуацію і приймати рішення. Я тебе дуже люблю, разом ми обов'язково впораємося».
Дитина може плакати та кричати, батькам потрібно намагатися не осуджувати та не спровокувати виникнення відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, запитайте її: «Яку іграшку ти хочеш взяти з собою?».
Про що важливо сказати дитині та як відповісти на її запитання?
Батькам варто пояснити, що дитина може поставити будь-які запитання, а також дізнаватися про все, що її цікавить і непокоїть.
За можливості запропонуйте дитині взяти з дому те, що для неї найважливіше.
Запитання, які найчастіше ставлять діти:
«Ми їдемо назавжди?»
Відповідь: Я не знаю, чи надовго ми їдемо, але я знаю, що якщо буде безпечно і якщо це буде можливо – ми повернемося.
«Де ми будемо жити?»
Відповідь: У нас буде тимчасовий будинок, можливо ми житимемо разом із різними людьми, там також може будуть інші діти (батькам варто говорити те, що вони знають або передбачають).
«А я не побачу моїх друзів?»
Відповідь: Я впевнена/ий, що ми зможемо підтримувати зв'язок, їм дзвонити та писати.
Поради батькам, які стануть у пригоді під час переїзду:
Доцільно встановити правила поведінки, поясніть дитині: «Зараз дуже важливо, щоб ти у всьому допомагав/ла. Будь ласка, роби те, про що ми тебе просимо. Будь поруч, нікуди не тікай. Не ходи з чужими людьми. Намагайся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися? Дякую!». Домовленість варто закріпити потисканням рук.
Важливо переконатися, що дитина знає своє ім'я, прізвище, а також імена та прізвища батьків. Покладіть до кишені дитини лист з усіма контактними даними.
Дорослий може дати дитині доручення, яке їй під силу: стежити за рюкзачком, піклуватися про іграшку, пити воду тощо.
Дорослим варто нагадувати дитині, що вони готові її вислухати.
Дитині важливо відчувати дорослого – дотики, погляди, голос.
Дорослим важливо сприймати спокійно різні реакції дитини, адже у тривожному стані малеча може стати гіперактивною, примхливою, млявою. Всі ці реакції організму нормальні. Якщо дитина вередує чи скаржиться, її потрібно вислухати. Так дитина отримає можливість спертися на терпіння та розуміння дорослого.
Дякуйте дитині та хваліть її: «Дякую за те, що так допомагаєш у дорозі. Я бачу, що тобі складно, але ти дуже круто справляєшся».
Якщо є регулярні активності, які родина робила під час дороги, за можливості потрібно повторювати їх: читати казку, співати пісню, обійматися, вимовляти слова, які для дитини звичні. Особливо цінно, якщо в родині є свої «секретні слова», які повертають дитині відчуття стабільності.
Що варто сказати дитині у новому місці?:
Коли родина прибула до місця призначення, обов’язково повідомте дитині: «Ми в безпеці. Дякую за те, що ми разом змогли це зробити. Люблю тебе! У нас обов'язково все буде добре, де б ми не були».
Тут відео, що ми з Юнісеф готували на початку війни. Не все буде актуальним. Сил нам всім
вівторок, 6 червня 2023 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)