четвер, 23 квітня 2026 р.
Стосунки з підлітком
Роздратування — це сигнал, що у стосунках накопичилось нерозуміння. За відчуттям розсердженості в батьків зазвичай стоїть не просто бажання бачити дитину з книжкою чи віником, а цілий комплекс психологічних механізмів.
У картках розбираємося із цим трохи детальніше 
P.S. Від себе хотіла б нагадати, що обов'язки відповідати віку. Ще автори допису чомусь забули зазначити, що без рефлексії, яка відбувається під час "нічогонеробленні", але виключно БЕЗ ґаджета, процеси самопізнання та самоідентифікації будуть пробуксовувати. І це я м'яко висловилась.
Коли важливо "не вибухнути"
3 простих копінг - навички для ваших дітей і підлітків.
Копінг (coping, coping strategy) - це те, що робить людина, об'єднуючи всі свої навички, щоб впоратися зі стресом, емоціями або з психологічно важкими ситуаціями повсякденного життя.
Пік будь-якої емоції настає приблизно до 3-ї хвилини. Ось за ці 3 хвилини ми, звичайно, і ламаємо дрова ...
А чим же зайняти нашу підсвідомість ці 3 хвилини, щоб не запустити механізм "вибуху", якщо ми не готові поділитися своєю емоцією або це може призвести до поганого результату?
Дозвольте, дорогі батьки, дати вам кілька простих технік, з якими ви можете познайомити своїх дітей і наших запальних підлітків - для них особливо буде корисно.
Техніка № 1 - Пальчики.
Вправа проста, але дуже швидко перемикає вас від мозку до тіла.
Ось подумайте зараз про те, що вас недавно дуже дратувало або тішило. Згадали? Прямо нехай напливають почуття))
А тепер швиденько, спробуйте підняти по черзі пальці на ногах вгору ... Ну-ну ... пробуємо! Ніііі ... не всі відразу ... а один за одним ... Вийшло? Думаю, приблизно вийшло так ... і це - нормально) питання друге-поки ви з пальчиками розбиралися - чи пам'ятали ви ситуацію свого гніву чи радості, з якої починалася ця техніка? Впевнена - ні. Мозок ваш був зайнятий іншим.
А тут вже і наші 3 хвилини минули ... спробували ще-ще ... а тут вже і спад емоції на 12 хвилині. Не турбуйтеся, що не вийшло підняти пальчики по черзі - цього можна досягти дуже тривалим тренуванням.
Але дана проста вправа допоможе вам легко запобігти хвилі гніву, що напливає. Або самій дитині десь впоратися з емоціями ....
Техніка № 2 - Слід.
Якщо ж ваші дітки входять в розряд гнучких і швидко впоралися з першою технікою, можна навчити їх ще однієї:
сенс її той же - обдурити мозок, не дати емоції заволодіти свідомістю.
У момент, коли вашим дітям потрібно стриматися від виплеску емоції, нехай вони подумки виберуть улюблений колір фломастера, подумки поставлять обидві ноги на лист і обведуть спочатку від середини п'яти одну ступню, потім-другу.
Так ретельно, немов мама просить цей "слід", щоб не помилитися в розмірі при покупці кросівок Buschemi 100 MM Diamond! І ось вже ваше чадо перебуває в думках над "слідом" для ".... Diamond", зовсім не звертаючи увагу, що хтось хоче вивести його на емоції ... І коли малюнок закінчено, можна видихнути на 1-2- 3 і повернутися до реалії)) але мозок дитини вже упустив дратівливий момент і не запустив емоції.
Техніка № 3 - 5,4,3,2,1!
Тут складніше ... Тут, якщо дитина зробить все, то взагалі, забуде - про що йшлося до цього)))
Пам'ятаємо, що мета все та ж - відволікти мозок дитини від напливаючої бурі емоцій чи негативу з чиєїсь сторони!
Техніка проведе вашу дитину через 5 її почуттів - а це, повірте, складна робота для мозку.
5 - дивіться: подивися навколо і назви (подумки або вголос - зважаючи на обставини, якщо потрібно вже себе заспокоїти і ти залишилася одна) 5 речей синього кольору: "Я бачу ручку синього кольору, я бачу футболку синього кольору ... і т.д . "
(До речі, синій колір не випадковий. Саме на ньому потрібно зосередиться, коли починається панічна атака і згадати речі синього кольору, які бачили сьогодні.)
Коли всі п'ять речей синього кольору названі, переходимо до
4 - відчувайте тіло: зосередьтеся на своєму тілі і проговоріть 4 почуття, які зараз відчуває тіло. Наприклад: я відчуваю волосся торкається потилиці; я відчуваю, що ногам спекотно в кросівках; я відчуваю жорсткий стілець, я відчуваю мокрі долоні .... і т.д.
Як тільки перераховані 4 "відчуваю", перейти до
3 - слухаю: треба відзначити 3 звуку, які ти чуєш в цю хвилину. Наприклад: у мене бурчить живіт, я чую виття сирени, я чую біг в коридорі, я чую стук нігтя про ніготь і т.д ....
2 - запах: сподіваюся, ваша дитина, що виконує цю техніку, знаходиться в комфортній обстановці. Вона просто перераховує 2 запахи. Наприклад: я відчуваю різкі парфуми співрозмовника, я відчуваю запах риби з їдальні ...
Але якщо в цей момент дитина якось обмежена в цьому пункті, вона може просто подумки (або вголос, якщо вона вже один на один з собою і гасить свої емоції) вимовити два своїх улюблених запахи.
1 - смак: якщо дитина має можливість, краще щось спробувати. Якщо ні-згадати свій улюблений смак і спробувати його відчути. Або просто уявити, що відкушуєш самий кислий лимон.
А тепер глибокий вдих на 1-2-3 і такий же видих ... Дитині або підлітку можна себе привітати - він вийшов гідно з бурі емоцій або стресу, або неприємної розмови!
Наталія Седова
Здорові ігрові звички
Відеоігри вже давно є невід’ємною частиною життя сучасних дітей і стали одним із головних способів спілкування з друзями та розваг. Діти грають у них так само природно, як попередні покоління гралися на подвір’ях до самої ночі. Якщо пограти разом або просто поговорити про улюблену гру дитини, можна дізнатися багато нового. Ви краще зрозумієте, що їй подобається, що вдається і що дається складно.
Чим ігри можуть бути корисні, коли варто насторожитися і на що звертати увагу — читайте в повному матеріалі
P.S. Маю зауваження: власне соціальні навички будуть розвиватися лише під час безпосередньої взаємодії з іншими (у випадку опосередкованого спілкування будуть розвиватися навички спілкування саме в цьому середовищі, їх дитина буде переносити в реальність); також норми гри не відповідають усьому, що зустрічала, бо зазвичай говорять про екранний час загалом (!), і він геть інший.
"Скільки часу дитина може сидіти перед екраном:
до 2 років: нульовий час перед екраном, за винятком відеочату з родиною чи друзями;
від 2 до 5 років: не більше однієї години на день для спільного перегляду з батьками, братом чи сестрою;
5-17 років: зазвичай не більше двох годин на день, за винятком домашніх завдань".
середа, 22 квітня 2026 р.
Перша психологічна допомога
Уявімо собі типового свідомого українця, який завжди готовий врятувати комусь життя: у нього є аптечка, турнікети, пройдена курси домедичної допомоги. Але травма у потерпілого — не фізична. І натівська аптечка та пройдені курси домедичної допомоги тут не спрацюють.
Це відео-інструкція з порадами для надання першої психологічної допомоги. Це не про допомогу при хронічних психічних розладах, а про ті критичні стани, епізоди, які трапились з людиною раптовою. Наприклад, флешбек, панічна атака, істерика чи ступор. Ксенія Возніцина, неврологиня та директорка Центру психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна", пояснила, як ми зможемо допомогти, навіть не маючи диплому магістра з психології.
Бедротінг
Бедротінг — ще одне нове слово від молодого покоління, чи «легальний» спосіб обґрунтувати лінощі?Новим трендом серед молоді Bed rotting — дослівно «гниття в ліжку» — називають проведення тривалого часу в постелі у стані повної пасивності.
Та перед тим, як засуджувати дитину чи підлітка у бездіяльності, спробуйте поглянути на це як на індикатор психоемоційного стану.
Для дитини чи підлітка ліжко стає «безпечним простором», де можна:
вимкнути соціальні очікування забути про академічний тиск не тривожитися про дрібниціУ короткостроковій перспективі це може виглядати як спроба саморегуляції, але при систематичному повторенні — руйнує емоційний стан.
Тому тут важлива увага і батьків, і психологів і вчителів.
Як діяти? Які ризики несе за собою бедродінг? Як розпізнати проблему? Відповіді на питання — у картках та у повному матеріалі на нашій Платформі: http://www.resilience.help/.../bedroting-novyj-vyklyk.../
"Соціальне дзеркало" та самооцінка дитини
Відчуття власного «я» дитиною сильно формується тим, як інші реагують на неї.
Це часто називають «соціальним дзеркалом», де зворотний зв’язок від друзів, однолітків та батьків чи опікунів з часом формує ідентичність.
Коли це дзеркало підтримує, діти розвивають впевненість та емоційну безпеку.
Вони дізнаються, що їх цінують, поважають та гідні здорових стосунків.
Але коли токсична дружба стає частиною цього дзеркала, хронічна неповага чи ізоляція можуть почати сприйматися як норма.
Мозок починає коригувати очікування щодо того, як мають відчуватися любов та дружба.
З часом це може вплинути на майбутні стосунки.
Те, що здається «прийнятним» у дружбі чи у партнерів, може бути сформовано тим, що неодноразово переживалося в ранньому соціальному середовищі.
Ось чому рання дружба така важлива.
Вона не просто соціальна.
Вона глибоко формує емоційні моделі, які можуть тривати роками.
---
Відсутність друзів у дитини
P.S. Згадались діти, які обирають матюки для повсякденного спілкування з ровесниками на будь-які теми. Часто також бачу юні парочки, які спілкуються, описують один одного через грубу лайку. Прямо в обличчя. А відповідь - усмішка, заглядання в очі.
Рольові орієнтири:(((
Підписатися на:
Коментарі (Atom)