Кабінет психолога Академічного ліцею №2 Української міської ради

Тут Ви знайдете відповіді на листи до Пошти довіри, цікаві посилання, інформацію для роздумів

четвер, 19 листопада 2026 р.

Алгоритм дій при гострій стресовій реакції: що робити, що не робити

 Anastasiia Klymenko

Любі, я обіцяла вам алгоритм дій при гострій стресовій реакції: що робити, що не робити 👌
🧠 Гостра стресова реакція з дисоціацією: алгоритм підтримки для оточуючих.
З погляду нейробіології гостра стресова реакція з дисоціацією — це захисне гальмування нервової системи після надмірного симпатичного збудження.
Префронтальна кора (відповідальна за логіку, планування та оцінку часу) тимчасово знижує свою активність, а мигдалеподібне тіло перехоплює керування.
Це може проявлятися тунельним мисленням, фрагментарністю пам'яті, гіперпильністю та подальшою фізичною слабкістю.
☑️Цей алгоритм дій для оточуючих базується на доказах і протоколах курсів, які я пройшла:
👌Міжнародній моделі першої психологічної допомоги Stress First Aid (SFA) (Університет Дьюка та Національний центр ПТСР США),
👌Спеціалізованому курсі ВООЗ із самодопомоги та підтримки для неформальних доглядальників Self-care for informal caregivers.
🟢 Що РОБИТИ оточуючим
1. 🛡️ Забезпечити фізичну безпеку та простір (Cover)
Перевести або супроводити людину в тихе, захищене місце подалі від натовпу, яскравого світла та гучних звуків.
Зменшення сенсорного потоку знижує навантаження на нервову систему.
Протокол Stress First Aid, функція Cover — забезпечення фізичної та психологічної безпеки, захист від додаткового стресу.
2. 🤝 Використовувати «якорі» присутності та заземлення (Calm)
Звертатися на ім’я спокійним, низьким, рівним голосом.
Запропонувати сфокусуватися на фізичних відчуттях: «Ти в безпеці, я поруч. Відчуй опору під ногами або спиною».
Протокол Stress First Aid, функція Calm — стабілізація через зоровий контакт, звертання на ім'я, спокійний методичний голос та заземлення.
👁️ Важливо: зоровий контакт пропонувати, а не вимагати.
3. 🗣️ Давати прості, конкретні інструкції (одна дія за раз)
У стані дисоціації здатність обробляти складну інформацію та приймати рішення може тимчасово знижуватися.
Замість «Що тобі принести?» краще сказати: «Ось склянка води. Можеш зробити ковток».
☑️Протокол Stress First Aid, функції Calm / Check — чіткі, деталізовані інструкції щодо однієї конкретної дії, коли людина «застигла» або дезорієнтована.
4. 💧 Підтримати базові фізіологічні потреби
Запропонувати воду, теплу ковдру, можливість сісти або прилягти. Коли гостра фаза мине — легку їжу, якщо людина голодна і може їсти.
Протокол Stress First Aid, функція Check / Calm — пропозиція базових ресурсів, таких як вода чи їжа, для стабілізації стану.
5. 🧩 Взяти на себе поточну логістику (Coordinate / Respite)
Тимчасово перебрати відповідальність за побутові чи організаційні завдання: перенесення речей, догляд за домашніми тваринами, вирішення поточних справ.
Це дозволяє зменшити когнітивне навантаження та дати людині паузу для відновлення.
Протокол Stress First Aid, функції Cover та Coordinate — тимчасове делегування обов'язків для відновлення.
Курс ВООЗ Self-care for informal caregivers — принцип перепочинку (respite care) та практичної допомоги.
6. ❤️ Залишатися поруч без нав'язливості
Просто бути стабільною присутністю, своєрідним зовнішнім регулятором нервової системи (корегуляція), поки людина поступово відновлює контакт із навколишнім середовищем.
Дозволити їй мовчати, відпочивати та самостійно визначати комфортну дистанцію.
Протокол Stress First Aid, функція Connect — принцип Be With: спокійна присутність, емпатія та прийняття без спроб «виправити» людину.
🔴 Що НЕ РОБИТИ оточуючим
1. 🚫 Не сперечатися і не переконувати логікою
Фрази на кшталт «Та заспокойся, ніхто не помирає, це просто кіт вибіг» у гострій фазі зазвичай малоефективні.
Здатність до раціональної обробки інформації може бути знижена, а такі аргументи посилюють відчуття ізоляції та нерозуміння.
Курс ВООЗ Self-care for informal caregivers — відкрите прийняття емоцій без їхнього пригнічення.
2. 🚫 Не знецінювати і не соромити
Уникати оцінок на кшталт «ти поводишся неадекватно», «візьми себе в руки», «нічого страшного не сталося». Людина вже перебуває в стані значного навантаження, а сором і звинувачення додають вторинний стрес.
Протокол Stress First Aid, функція Connect — нейтралізація сорому, провини та стигми.
3. 🚫 Не тиснути з розпитуваннями
Не вимагати детально пояснювати, що сталося, чому людина так реагує або що саме вона відчуває.
У гострий момент важливіше забезпечити безпеку та підтримку, ніж отримати повну розповідь про подію.
Важливий принцип підтримки — повага до особистих кордонів і неготовності людини говорити про пережите.
4. 🚫 Не робити різких рухів і не торкатися без попередження
У стані гіперпильності раптовий дотик або наближення можуть сприйматися як загроза.
Варто заздалегідь озвучувати свої наміри: «Я зараз сяду поруч», «Можу взяти тебе за руку, якщо ти цього хочеш».
Протокол Stress First Aid, функція Cover — підтримка відчуття фізичної та психологічної безпеки при гіперпильності.
5. 🚫 Не залишати людину на самоті, якщо вона дезорієнтована
Поки людина не відновила орієнтацію в просторі й часі, важливо забезпечити її безпеку та присутність когось поруч.
Особливо якщо вона перебуває на вулиці, поблизу дороги або в іншому потенційно небезпечному середовищі.
6. 🚫 Не панікувати самим
Спокійна поведінка людини поруч допомагає створити відчуття передбачуваності та безпеки.
✨Інтонація, темп мовлення, міміка й загальна поведінка оточуючих впливають на сприйняття ситуації людиною в гострому стресі.
Курс ВООЗ Self-care for informal caregivers — управління власним стресом доглядальника для збереження здатності підтримувати іншого.
📚 Доказова база та методологія: як ці курси працюють у комплексі
🛡️ 1. Stress First Aid (SFA — Перша психологічна допомога при стресі, Duke University / National Center for PTSD)
Модель безперервної підтримки «рівний-рівному», що ґрунтується на семи принципах — 7 C's:
- Check — оцінка стану.
- Coordinate — координація допомоги.
- Cover — забезпечення безпеки.
- Calm — заспокоєння та стабілізація.
- Connect — соціальний зв'язок.
- Competence — підтримка компетентності.
- Confidence — відновлення впевненості.
Модель допомагає розпізнавати ознаки стресового ушкодження та підтримувати повернення до функціональної стабільності.
❤️ 2. Self-care for informal caregivers (ВООЗ)
Програма підтримки для тих, хто надає неформальну допомогу близьким у кризових ситуаціях.
Фокусується на розпізнаванні ранніх ознак емоційного виснаження, встановленні здорових кордонів, розподілі навантаження, організації перепочинку (respite care) та збереженні власного ресурсу помічника.
☑️Важливо: цей алгоритм стосується підтримки людини в гострому стресі, а не замінює медичну оцінку.
Дисоціація, сплутаність свідомості та втрата орієнтації можуть мати різні причини.
Якщо стан виник уперше, супроводжується втратою свідомості, судомами, травмою, вираженою сплутаністю або не минає, потрібна невідкладна медична допомога.
Головний принцип: людину в гострому стресі потрібно повертати до відчуття безпеки, а не вимагати від неї негайно повернутися до звичного функціонування.
Нижче в коментарях буде лінк на чек ліст на українській на англійській 👇
Ставте, лайк, робіть репости та відправляйте близьким. Нажаль, це актуально наразі.
Обіймаю всіх і бережіть себе ❤️

Як онлайн-спілкування впливає на здатність дітей розпізнавати емоції співрозмовника

 Психологія школяра

Як онлайн-спілкування впливає на здатність дітей розпізнавати емоції співрозмовника?
Двоє школярів листуються в месенджері. Один надсилає коротке повідомлення: «Добре». Інший сприймає його як образу, хоча співрозмовник просто не мав часу написати більше. В іншій ситуації жарт, який здавався авторові безневинним, викликає сильне розчарування в того, хто його прочитав.
Такі непорозуміння трапляються тому, що під час онлайн-спілкування дитина отримує значно менше емоційної інформації, ніж під час особистої розмови. Вона не бачить виразу обличчя, не чує інтонації, не завжди може помітити паузу, розгубленість або зміну настрою співрозмовника.
Здатність розпізнавати емоції формується через різноманітний досвід взаємодії, а цифрове спілкування змінює умови, у яких дитина цей досвід отримує.
Що саме змінюється під час онлайн-спілкування?
Менше невербальних сигналів для розуміння емоцій.
Під час особистої розмови дитина сприймає одночасно слова, міміку, жести, погляд, інтонацію та темп мовлення.
У текстовому повідомленні залишається переважно зміст слів. Через це школяреві складніше зрозуміти, чи людина жартує, сердиться, засмучена або просто втомилася.
Наприклад, фраза «Ну, молодець!» залежно від інтонації може бути щирою похвалою або сарказмом. У повідомленні цей відтінок не завжди очевидний.
Зростає ризик неправильного тлумачення чужих намірів.
Коли дитина не має достатньо інформації про емоційний стан співрозмовника, вона може заповнювати прогалини власними припущеннями.
Якщо друг довго не відповідає, школяр може вирішити: «Він мене ігнорує», хоча насправді той зайнятий або не має можливості користуватися телефоном.
Так формуються помилкові висновки про ставлення інших людей.
Емодзі не повністю замінюють живу емоційну комунікацію.
Смайлики, стікери та реакції допомагають передавати настрій, але їхнє значення залежить від контексту, віку, досвіду та домовленостей між співрозмовниками.
Один і той самий символ різні діти можуть сприймати по-різному. Тому цифрові позначення емоцій не завжди забезпечують точне розуміння переживань іншої людини.
Складніше помічати емоційні зміни співрозмовника.
Під час живої взаємодії дитина може помітити, що співрозмовник почав відводити погляд, говорити тихіше, напружився або перестав усміхатися.
У листуванні такі зміни залишаються непомітними, якщо людина сама про них не повідомить.
Унаслідок цього школяр може не зрозуміти, що його слова вже образили іншого або що жарт перестав бути приємним.
Зменшується кількість ситуацій для практики безпосередньої взаємодії, якщо онлайн-спілкування витісняє живий контакт.
Для розвитку соціального розуміння важливо не лише знати назви емоцій, а й навчитися помічати їх у реальних ситуаціях, реагувати на зміну настрою співрозмовника, уточнювати значення слів і враховувати реакцію іншої людини.
Якщо дитина має обмежений досвід такого спілкування, їй може бути складніше використовувати ці навички у складних соціальних ситуаціях.
Водночас онлайн-комунікація сама по собі не означає погіршення емпатії. Вона також дає можливість підтримувати дружбу, обговорювати переживання та спілкуватися з людьми, які перебувають далеко.
Які труднощі можуть виникати у школярів?
Дитина сприймає коротку відповідь як ознаку неприязні.
Не помічає, що її повідомлення може образити іншого.
Плутає жарт із насмішкою або сарказм із серйозним висловлюванням.
Робить висновки про ставлення до себе лише за швидкістю відповіді.
Не завжди розуміє, коли потрібно припинити жартувати або змінити тему.
Відчуває труднощі під час переходу від листування до особистої розмови.
Як допомогти дитині розвивати розуміння емоцій у цифровому спілкуванні?
Обговорювати неоднозначні повідомлення. Запитувати: «Як ще можна зрозуміти цю фразу?», «Чи точно ми знаємо, що людина хотіла сказати?».
Навчати уточнювати, а не здогадуватися. Замість висновку «Він на мене образився» можна написати: «Ти зараз засмутився через мої слова чи я неправильно зрозумів твою відповідь?».
Порівнювати онлайн- і живе спілкування. Пропонувати одну ситуацію розглянути в листуванні та під час особистої розмови. Обговорювати, яку додаткову інформацію дають інтонація, міміка й жести.
Розвивати здатність бачити ситуацію з позиції іншого. Запитувати: «Як може почуватися людина, яка прочитала це повідомлення?», «Чи однаково сприймуть його різні люди?».
Навчати відповідальності за цифрові слова. Пояснювати, що відсутність особистого контакту не робить образливі повідомлення менш болючими.
Підтримувати досвід живої взаємодії. Спільні ігри, командні завдання, розмови та обговорення ситуацій допомагають практикувати розпізнавання емоцій у реальному часі.
Онлайн-спілкування не позбавляє дитину здатності співпереживати, але змінює кількість і характер сигналів, за якими вона розуміє інших людей. Тому важливо розвивати не лише цифрову грамотність, а й уміння уточнювати, слухати, помічати емоції та не робити поспішних висновків про почуття й наміри співрозмовника.