Данська звичка, яка допомагає швидко знизити рівень кортизолу

 Психологія здоров’я Health Psychology

Данська звичка, яка допомагає швидко знизити рівень кортизолу

Останні години дня мають вирішальне значення для самопочуття, а ця данська звичка у стилі "хюґе" може допомогти знизити рівень кортизолу та покращити якість сну. Хюґе-вечеря — один із данських способів сприяти зниженню рівня стресового гормону кортизолу.

Що таке хюґе-вечеря?

Данський спосіб життя, тісно пов’язаний із поняттям "хюґе", описує радість від простих речей, затишку та комфорту. Сам термін походить зі старонорвезької мови (hugr, hyggja) і означає "душа", "настрій" або "усвідомленість". Це поняття виходить за межі інтер’єрної естетики й охоплює повсякденні радощі, близькість і відчуття безпеки як культурну практику. Адже для відчуття добробуту часто не потрібні великі зміни — достатньо простих щоденних ритуалів, що допомагають знизити стрес.

Вечір як ключовий фактор якісного сну

Як зазначає експерт зі сну доктор Хав’єрАльбарес, "день формує ніч". Щоб покращити сон, важливо підтримувати баланс протягом усього дня — від пробудження до моменту засинання. Особливу увагу слід приділяти двом годинам перед сном. Саме тому в данській культурі існує практика вечері з близькими людьми у форматі так званих "хюґе-розмов", термін яких запропонував автор Мейк Вікінг.

Що таке "хюґе-розмови"

"Хюґе-розмови" — це усвідомлені спільні вечері, під час яких відбувається глибше спілкування замість перегляду екранів або поспішного приймання їжі. Йдеться про моменти, коли вечеря стає не рутиною, а способом встановлення емоційного зв’язку з близькими людьми та відпочинку від зовнішнього інформаційного потоку.

Сімейна вечеря як форма емоційної підтримки

У Данії робочий день часто завершується близько 17:00, а батьки з дітьми повертаються додому ще раніше. "Усі повертаються додому, готують вечерю та проводять час разом", — зазначається у книзі Мейка Вікінга "Хюґе — просте щастя". Такі моменти створюють атмосферу тепла, спокою та близькості — своєрідний еквівалент емоційних "обіймів" без фізичного контакту.

Як розмови впливають на рівень стресу

Соціальні взаємодії, які сприймаються як безпечні, допомагають знижувати рівень кортизолу — гормону стресу. Особливо ефективними вони є перед сном. Дослідження університетів Аризони та Вашингтона показали, що люди, які частіше ведуть змістовні розмови, мають вищий рівень задоволеності життям і менше часу проводять наодинці. Такі розмови сприяють виробленню серотоніну, дофаміну, ендорфінів та окситоцину — гормонів, пов’язаних із відчуттям добробуту та довіри.

Соціальні зв’язки і здоров’я мозку

Неврологічні дослідження підтверджують, що регулярне спілкування позитивно впливає на роботу мозку. Згідно з виданням "Збережи свій мозок молодим" Іспанського товариства неврології, соціальна ізоляція є фактором ризику когнітивного погіршення в майбутньому.

Поради для "хюґе"-вечері

Мейк Вікінг пропонує кілька практик для створення атмосфери "хюґе":

1. Круглий стіл

Кругла форма столу створює відчуття рівності та сприяє відкритому спілкуванню.

2. Емоційна відкритість

Важливо створювати простір, де люди можуть говорити про досвід, труднощі та почуття без страху осуду.

3. М’яке освітлення

Тепле розсіяне світло допомагає організму перейти у стан спокою.

4. Затишне середовище

Текстиль, ковдри та подушки створюють відчуття безпеки та комфорту.

Чого варто уникати ввечері

Сучасний вечірній ритм часто перевантажує нервову систему: екрани, повідомлення, багатозадачність і поспішні перекуси підтримують стан напруги. Данська модель пропонує протилежний підхід — стабільний ритм, тепле освітлення та вечерю без відволікань.

Міні-ритуали перед вечерею

У багатьох данських домівках "хюґе" починається ще до вечері: приглушене світло, свічки, відсутність телефонів, спокійна музика та коротка пауза без екранів. Навіть прості дії — чашка теплого напою або кілька хвилин тиші — можуть сприяти зниженню рівня стресу.

Як "хюґе" впливає на організм

Гормональний вплив

зниження рівня кортизолупідвищення рівня окситоцинустимуляція серотоніну та дофаміну

Неврологічний вплив

"Хюґе" активує парасимпатичну нервову систему, яка відповідає за відновлення. Це знижує пульс, артеріальний тиск і м’язову напругу. Соціальні взаємодії також зміцнюють ділянки мозку, відповідальні за емпатію, емоційну регуляцію та самоконтроль. Регулярні такі практики покращують здатність справлятися зі стресом, підвищують концентрацію та підтримують загальний психічний баланс.

АНАСТАСІЯ ЯВОРСЬКА

https://vogue.ua/.../danska-zvichka-u-stili-hyuge-yaka...

Вплив сімейних сценаріїв

 Resilience.help

Сім’я — це унікальний всесвіт, де діють свої правила. До міжнародного дня сім’ї поговоримо як саме ці правила можуть впливати на дитину та на подальше її доросле життя.

Адже малюки не просто народжуються у сім’ї — вони стають частиною живої системи. Саме вона першою показує:

що є «нормальним», а що — ні;

які емоції можна проявляти, а які варто приховувати.

Жоден тип сімейного устрою не може піддаватися критиці чи засудженню!

Проте важливо розуміти

як саме «сімейний клімат» впливає на дитину, котра в ньому росте та виховується!

На нашій платформі детально розглядаємо п’ять типів порушень сімейної взаємодії, які найчастіше зустрічаються в практиці психологів:

https://www.resilience.help/.../yak-simejni-sczenariyi.../

А з якими моделями стосунків найчастіше стикаєтеся ви? Поділіться своєю думкою у коментарях!

На що звертати увагу батькам (допис практикуючого гарного дитячого психіатра)

 Tetiana Skrypnyk

Чи варто поведінкові труднощі у дитини автоматично ідентифікувати, як РДУГ?

На жаль, аналіз випадків складних поведінкових звернень пацієнтів, наштовхує мене зовсім на інше:

Так, при РДУГ можуть бути імпульсивність, труднощі самоконтролю, емоційна реактивність та порушення регуляції поведінки. Але якщо на перший план виходять:

• переважання перепадів настрою

• тривалі епізоди дратівливості або дисфорії

• зміни емоційного стану

• агресивність, яка має циклічний характер

• емоційна нестабільність, що не пояснюється лише фрустрацією чи перевтомою

Все це разом може свідчити про інші психічні або нейророзвиткові труднощі.

Важливо звертати увагу на:

• ранні і хронічні порушення сну

• труднощі розуміння соціального контексту

• невідповідність моделей поведінки ситуації

• порушення комунікації та соціальної взаємності

• сенсорні розлади

• наявність і поширення поведінкових проблем у різних сферах життєвого простору дитини — вдома, у школі, серед однолітків, у позашкільному середовищі

• наростання труднощів з часом, а не їх стабільний континуальний характер

• значну варіабельність симптомів залежно від середовища чи періоду розвитку.

Саме тому у клінічній оцінці важливо аналізувати не лише симптоми “тут і зараз”, але й динаміку стану:

• як змінювались прояви з віком

• які терапевтичні стратегії вже використовувались

• чи були невдачі лікування

• як дитина відповідала на раніше призначену терапію

• чи не відбувається поступове ускладнення емоційно-поведінкового профілю.

І сімейний анамнез

Часом за “поганою поведінкою” ховаються:

• тривожні розлади

• депресивні стани

• розлади настрою біполярного спектра

• розлади аутистичного спектра

• травматичний досвід

• сенсорне перевантаження

• порушення емоційної регуляції іншого походження.

Дитина не завжди може пояснити свій внутрішній стан словами. Тому поведінка часто стає мовою, якою психіка повідомляє про проблему.

Саме тому важливо не поспішати з “простими” поясненнями та не редукувати складний клінічний профіль лише до діагнозу РДУГ.

Ретельна диференційна оцінка, аналіз розвитку, комунікації, емоційного функціонування, контексту життя дитини та динаміки симптомів, аналіз відповіді на раніше призначене лікування — основа правильно встановленого діагнозу, як наслідок правильної допомоги пацієнту.

І знову про готовність до навчання у школі

 Вікторія Ідея 

Готовність до школи — це не лише про знання.

Найважливіше — емоційна зрілість, увага та впевненість дитини.

 

P.S. Під дописом побачила коментар із запитанням, що робити, якщо подібна поведінка зберігається у дитини 7-9 років. На мою думку, однозначно варто йти до дитячого психолога або нейропсихолога.

Психомоторні вправи

 Вільний Вибір

Вправа «постійний ланцюжок» поєднує рух, увагу і координацію.

Під час виконання пальці рук безперервно змінюють положення, зберігаючи контакт один з одним. Це потребує концентрації, точності і здатності утримувати послідовність дій.

Такі вправи можуть допомагати тренувати увагу, координацію рухів і переключення між діями, а також м’яко активізувати включеність у процес.

Спробуйте виконати вправу разом з відео у комфортному темпі.

Знову про дисграфію

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Дисграфія - це один із специфічних розладів письма, який може виникнути у дітей та дорослих, значно ускладнюючи процес написання слів, речень і навіть окремих літер. Це не просто невміння писати або неуважність. Дисграфія пов’язана з порушеннями роботи мозку, що впливає на здатність до відтворення письмової мови.

Люди з дисграфією можуть мати труднощі з правильним написанням слів, порушенням структури тексту, а також проблеми з граматикою і орфографією.

Основні Ознаки Дисграфії

Проблеми з написанням літер: Літери можуть бути неправильно сформовані, нечитабельні або змішані у слова.

Проблеми з граматикою: Люди з дисграфією часто роблять помилки в граматиці, навіть знаючи правильні правила.

Труднощі з пунктуацією та орфографією: Неправильне розташування або повна відсутність пунктуаційних знаків, а також часті орфографічні помилки можуть бути ознаками дисграфії.

Повільний процес письма: Письмовий процес може бути надзвичайно повільним і стомлюючим, що призводить до втрати інтересу до завдань, пов’язаних з письмом.

Переплутування літер: Люди з дисграфією часто плутають літери, схожі за формою, наприклад, “б” і “д”, “г” і “ґ”, або ж переставляють літери місцями.

P.S. Корекція дисграфії полягає в комплексному підході. Зазвичай її проводить логопед. Це комплекс специфічних вправ.

І ні, просто "дресура" через написання диктантів та переписування текстів не працює.

Неінтегровані рефлекси

 Херсонський інклюзивно-ресурсний центр 2 Херсонської міської ради

Консультація практичного психолога Сич Марини Іванівни в межах рубрики "Чарівні пригоди для допитливого розуму".

Рефлекс, що паралізує при страху (Fear Paralysis Reflex, РПС) - це найперший примітивний рефлекс, який з’являється в ембріона людини і є фундаментальним елементом раннього розвитку нервової системи та реакцій організму на зовнішні стимули. РПС може викликати стан «замерзання», коли людина не здатна думати й діяти одночасно, що з часом формує стійке відчуття власної некомпетентності та слабкості. Цей рефлекс дуже пов'язаний з рефлексом Моро.

Вправа для інтеграції рефлексу паралічу при страху (РПС)

Цю вправу рекомендується виконувати вранці одразу після пробудження

Вихідне положення: Ляжте на спину, розкинувши руки та ноги в сторони (позиція «зірки»)

Фаза 1: На рахунок «один» - підніміть очі вгору (не закидаючи голову) і зробіть вдих

Фаза 2: На рахунок «два» - опустіть очі вниз, підтягніть коліна до грудей, обхопіть їх руками, підніміть голову (підборіддя до грудей) і зробіть видих

Фаза 3: На рахунок «три» - плавно поверніться у вихідне положення «зірки»

Повторіть 10 разів. Важливо, щоб усі рухи були плавними та синхронними

Зображення створено за допомогою ШІ

P.S. Неінтегровані рефлекси — це збережені з народження примітивні рухові реакції, які мали згаснути протягом першого року життя. Коли нервова система не бере їх під контроль, це порушує сенсомоторний розвиток, координацію рухів, концентрацію уваги та емоційний стан дитини чи дорослого.

Центр розвитку Ірини Мартиненко 

Неінтегровані рефлекси перешкоджають гармонійному розвитку дитини, сенсомоторному зокрема. Такі симптоми, як: труднощі білатеральної координації, лежить під час письма на столі, дефіцит уваги, сидить жабкою, гойдається на стільці, погана рівновага, падає із стільця - це лише частина дисфункцій.