Ознаки стабілізації психоемоційного стану у дітей

 Дитячий психолог

Оптимістичне. А я б хотіла сьогодні зосередити увагу на "добрих новинах" - ознаках відновлення чи стабілізації стану дітей різного віку, які ми можемо зараз спостерігати. Наші діти (і ми) молодці!

Ігри: багато дітей повертаються до вільної, сюжетної гри. (Рольової гри, гри не з одною - двома, а різними іграшками, різними сюжетами, що розвиваються під час самої гри. (Коли дитина грає в гру з одним (травматичним) сюжетом - для нас сигнал, що вона шукає "вихід" зі складної ситуації)

Творчість: Змінюються теми та сюжети в малюнках. В малюнках знов з'являється відчуття простору, знов діти починають промальовувати небо, землю, поступово у багатьох повертаються "здорові" пропорції тіла. Багато дітей почали обирати різноманітнішу гаму кольорів.

Діти знов починають робити 3Д моделі, створюють плани будівель, кімнат.

В творчості розширюють вибір матеріалів - обирають і малювання олівцями, і маркерами, і фарбами, чи обирають пластилін і грають кінетичним піском.

Когнітивні процеси - поступово повертається можливість читання

(Про навчання та концентрацію уваги поки не можу сказати)

Цікавість для мене найрадісніша ознака - до дітей повертається цікавість. Вона може проявлятись в загальному дозволі собі нового і в питаннях: а чому, а як це влаштовано, а можна, я спробую...

(Є інші питання, які пов'язані з контролем і тривогою - а що буде далі, а потім, а потім; а що відбуватиметься, коли ми приїдемо, а що буде, якщо щось станеться)

Цікавість протилежна страху. Вона повертається, коли страху стає менше. (Але ми ж пам'ятаємо, що страх все ж має відгальмувати те, що в цікавості і пошуках нового може бути небезпечним. Він в "оптимальному варіанті" додає обережності).

Контакти: діти більше проявляють цікавості до спілкування. Якщо раніше вони були сфокусовані на батьках (яких боялись відпустити), зараз поступово можуть розширювати коло спілкування з дітьми та дорослими.

Теми та ознаки вікових криз: повернулися "вікові теми", ознаки "нормальних" вікових криз. Та питання про секс, відносини, гроші.

Складний для батьків пункт. Коли дитина починає процес відновлення, вона повертається спочатку до тієї фази, в якій її застала криза. І діти, які були в стані мобілізації "видихають" - можуть повертатися до страхів, істерик, проявів, які були раніше.

Одяг: дитина раптово може попросити придбати їй інший одяг -(обираючи нові моделі, фактуру, колір). Якщо ми спостерігали, що дитина відмовляється від нового - ця динаміка позитивна.

Іжа: дитина починає розширювати кількість продуктів. Починає куштувати нове.

Сон (Дитина спить більше чи менше, ніж раніше, чи просинається вночі) цитата від Олени: "будь які зміни можуть бути як раз про відновлення після травми. Більше спить - мозок відпрацьовує травмівні події, менше - вже не потребує цього)

Ці ознаки можуть бути й у дітей, що зараз в Україні, і у тих, хто за кордоном.

(Будь ласка, додавайте пункти із вашого досвіду, якщо це спостерігається у багатьох дітей)

Ми маємо бути уважними до ознак стресу - ці знання важливі, щоб не пропустити, коли дитині потрібна підтримка та втручання спеціалістів. Але я так хочу, щоб "добрих новин" у нас було все більше і більше.

Обіймаю, Родино як хочу Перемоги

© Світлана Ройз

Покращити сон дитини

 Resilience.help

Неспокійний сон у дитини пов’язаний з різними факторами: від переживань до поганої звички засинати. Важливо не тільки з'ясувати, чому так відбувається, а й правильно допомогти малечі його налагодити.

Якщо дитина скаржиться на поганий сон, але загалом спить спокійно — важливо сприйняти ситуацію серйозно, не знецінюючи при цьому почуття дитини:

поговоріть про її емоції,

обережно розпитайте про можливі страхи чи переживання,

запевніть, що дорослий завжди поруч.

Якщо дитині стали регулярно снитися кошмари й вони лякають дитину – варто звернутися до спеціаліста.

Про те, що може спричинити порушення сну дитини читайте на Resilience.help: surl.li/wcdqkz

Матеріал підготовлено у відповідь на запит із форми «Запитай. Дізнайся. Дій». Залишити власне запитання чи поділитися конкретною ситуацією, що турбує, можна за посиланням: bit.ly/48Ike9x.

Матеріал адаптовано за ресурсами «Коло сім'ї» (Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї")

P.S. Дорослі для себе можуть переглянути документальне відео на YouTube-каналі BBC Ukraine (здається, дві частини) про дослідження практик подолання безсоння в Австралії, а також на каналі Онлайн-терапія нещодавно вийшов випуск на цю тему з психіатром.

З турботою про себе за відсутності світла та тепла

 Kateryna Kudrzhynska

Давайте називати речі своїми іменами. Те, що з нами відбувається - це не просто відсутність світла, тепла і води. Це насилля.

Ми переживаємо не просто побутовий дискомфорт, а травму насилля, коли хтось вирішив, що має право закинути нас у темряву і холод. І якщо ваша психіка відмовляється вірити, що це відбувається в центрі Європи у XXI столітті – це нормально. Бо в жодній із нормальних реальностей такого з людьми відбуватись не повинно.

Коли базові потреби – тепло, світло, безпека – не закриті, говорити про високі матерії, закликати «думати позитивно» чи бути «незламними» – це не корисно. Це викликає лише агресію та почуття тотальної самотності.

Чому зараз так важко, навіть коли світло є?

1. Пастка «режиму очікування». Найбільше виснажує не сам блекаут, а процес очікування, коли він скінчиться, а також очікування гіршого (нових обстрілів, тотального блекауту). Ми часто завмираємо в позі «низького старту». «Ось дадуть світло - я помию голову / поїм / попрацюю». Це тримає м'язи та психіку в колосальній напрузі. Тут і виснаження надії. Кожного разу, коли світло не дають за графіком, відбувається мікро-травма розчарування. Очікування з’їдає більше сил, ніж сама дія.

2. Біологічний конфлікт: газ і гальма. Коли холодно і темно, організм біологічно хоче впасти в сплячку – економити енергію, вповільнюватись. Але мозок в цей час знаходиться в гіперзбудженні через тривогу (читає новини, контролює графіки, чекає прильотів). Виходить конфлікт. Тіло тисне на гальма, а психіка - на газ. Звідси цей стан «сонного паралічу наяву» - ми загальмовані, але напружені. Мелатонін хилить в сон, але кортизол не дає розслабитись.

3. Емоційна гіпотермія. Можливо, ви помітили за собою байдужість, небажання спілкуватися, відсутність емпатії або неможливість плакати. Можуть лякати думки: «Я стала черствою, мене нічого не чіпає». Це не черствість, а режим енергозбереження. Психіка одягла пуховик. Не треба намагатись зараз розколупати себе і змусити щось відчувати. Зараз задача - зберегти тепло для життєдіяльності серця. Почуття повернуться, коли стане безпечніше і тепліше.

4. Гнів як джерело тепла. Якщо ж, навпаки, хочеться зриватись на рідних, котів чи речі - не варто картати себе. Апатія - це холод (відсутність енергії). Гнів - це «гаряча» емоція. Коли ми не можемо «вкусити» ворога, що вимикає світло, підсвідомість вмикає роздратування, щоб мобілізуватися, відчути прилив крові. Тому теза така: «Я зараз кричу не тому, що дитина не помила чашку. Я кричу, бо мені холодно, я втомилася боятися і хочу зігрітись об власну злість».

Що з цим усім робити?

Стратегія «Ведмідь у барлозі». Ведмідь не планує стратегію на літо, коли за вікном завірюха. Він сповільнюється, гріє себе і своїх ведмежат, і економить калорії. Це не слабкість, це наймудріша стратегія виживання в природі. Дозвольте собі бути повільними тюленями або ведмедями. Облаштуйте собі «гніздо». Зробіть побут комфортним саме в цих умовах, а не чекайте кращих.

Коли ми боїмось тотального блекаута – це страх перед безкінечністю. Мозок вічний холод обробити не може. Тому прибираємо планування «до перемоги» або «до весни». Коли йдеш в густому тумані, не треба намагатись побачити гору вдалечині - це тільки лякає. Треба дивитися тільки на свої туфлі і на наступний крок.

Ми живемо відрізками по 2-3 години. Спочатку зігрітись. Потім - чай. Потім - обійняти когось. Важливо знаходити кожен день маленький сенс, для чого прожити ще один день.

Віктор Франкл, психіатр, що пройшов концтабори, у своїй книзі «Людина в пошуках сенсу» писав страшну, але важливу річ: «Першими ламалися ті, хто вірив, що все закінчиться скоро. Вони чекали, що їх звільнять до Різдва. Різдво приходило, а звільнення — ні. Вони помирали від розбитого серця». Наступними, за його словами, ламались ті, хто не вірив, що це пекло колись закінчиться. Лише ті, хто відшукував короткострокові сенси на кожен окремий день, а також мали цінності і сенси в довгу, були стійкішими за інших.

Це перегукується з «Парадоксом Стокдейла» (названим на честь американського адмірала, який вижив у в'єтнамському полоні). Його суть проста і жорстока: зберігайте віру в те, що ви переможете в кінці, але водночас майте сміливість дивитися в очі суворій реальності прямо зараз. Не відкидайте її. Визнання того, що зараз твориться жах, і я його не дуже вивожу, ніяк не робить мене менш стійкою і сильною в довгій перспективі.

У кожного з нас є право на зламність і відсутність потужності в поточному моменті. Ми маємо право плакати, кричати, заморожуватись, не витримувати, проклинати всіх і кожного, горювати. А також тупити, не встигати, бути повільними, непродуктивними і неефективними. Успішний успіх відкладем на потім. Поки що треба зберегтись. Навіщо? Шукаємо кожен свої сенси. Щоб побачити, як квітнуть абрикоси навесні. Щоб додивитися улюблений серіал. Заради дітей. Щоб побачити, як сконає сам знаєте хто.

P.S. Ще на цю тему раджу прочитати статтю соціального психолога Олега Покальчука; Психологія вимерзання: як пройти по тонкому льоду тривалого стресу

Реагування на злість та гнів

 Дитячий психолог

Я і злість

Злість буває різною, хтось її яскраво проявляє і відіграє на оточуючих, а хтось (що, на мій погляд, гірше) пригнічує в собі і не дає їй виходу. В обох випадках дитина не вміє висловлювати почуття соціально прийнятними способами.

Як цьому навчитися?

Починаємо, звичайно ж, з себе. Задумайтеся про те, як справляєтеся зі своєю агресією ви. Напевно, багато хто зараз згадали моменти, коли виходили з себе після довгих спроб стриматися і не дати виплеск своєму обуренню. А все тому, що агресія несе в собі дуже сильну енергію, яка здатна зруйнувати не тільки речі навколо нас, але і відносини з людьми. При стримуванні і придушенні цієї енергії вона починає руйнувати нас зсередини і проявляється в хворобах. Тому важливо вчитися керувати своєю агресією і вчити цьому своїх дітей.

Важливо розуміти, що агресія - базове почуття, її головна функція - захист. Якщо ми відчуваємо гнів або злість, значить, ми захищаємо щось цінне, а саме себе і свій внутрішній світ. Часто діти висловлюють гнів в тому випадку, якщо вони відчувають себе відторгненими, незахищеними, відчувають тривогу, страх і образу.

Що ще важливо знати про це почуття нам і нашим дітям, щоб не давати йому можливості бути руйнівним?

1. Поміняйте своє відношення до гніву! Всі людигніваються, це нормальне звичайне почуття, важливо прийняти можливість його існування. Ми промовляємо: «Я злюся», так само «дзеркалимо» почуття дитини: «Схоже, ти розлютився, у тебе стиснулися кулаки і нахмурились брови» (дуже важливо описати дитині, як злість проявляється в тілі).

2. Легалізуйте гнів! «Так, ти маєш право злитися, це дуже неприємна ситуація»

3.Відреагуйте гнів! Надайте дітям різні способи вираження свого гніву прийнятним способом. Поясніть, що дуже важливо дати вихід злості, що з*явилася, але, щоб нікого не образити і нічого не зламати, ви пошукаєте відповідні способи. Наприклад, можна:

завести подушку «моя злість» (її можна бити кулаками, ногами або кричати в неї);

намалювати злість і зробити з нею все, що заманеться;

рвати папір (для цього відвести спеціальну поличку непотрібних газет або журналів);

написати словами на аркуші паперу, все, що дитина думає про ситуацію, що склалася (після зробити з ним, що заманеться); виконати будь-які фізичні вправи.

4.Проаналізіруйте ситуацію! Після того як гнів прийнятий, легалізований і відреагований, саме час в спокійній обстановці обговорити, що ж викликало такі сильні емоції. Це вчить нас і наших дітей розуміти свої потреби і говорити про них. Наприклад, старший брат кривдить свого молодшого брата або сестру. Часто за цим стоять почуття відторгнутості, образа на те, що молодший, на думку дитини, отримує більше любові та уваги або просто неготовність ділити батьків з іншим. Важливо проговорити це з дитиною, прийняти її почуття і прислухатися до потреб. Можливо, виділити особистий час тільки для вас двох (півгодини або години в день уже може вистачити).

Пробуйте і зростайте разом з вашими дітьми!

Луканова Анна

Про 3 базові реакції на стрес та відсутність світла та тепла

 Ти як?

Як ти реагуєш на ситуацію з відсутністю світла й тепла

Якщо злишся, тривожишся чи метушишся, або взагалі нічого не робиш — це нормально. Не свари себе за це, а краще постався з розумінням і підтримай. Є ідеї як — у каруселі