Безпеки та гарних канікул!
пʼятниця, 31 травня 2024 р.
Як підтримати підлітка під час випускних іспитів?
Як підтримати підлітка під час випускних іспитів? Навесні у психологів більшає запитів від підлітків (учнів старших класів), пов’язаних із тривогою, страхом провалу випускних іспитів, страхом перед майбутнім.
Зрозуміло, що учителі хочуть бачити результати своєї праці, батьки турбуються за майбутнє дитини та часто самі переживають тривогу та страх невизначеності й загалом перебувають в доволі високому рівні стресу. Тож для мотивації підлітків часто обирають хибні способи: залякування, моралізування тощо. Для того, щоб зрозуміти, як краще допомогти випускнику, хотілося б нагадати, що підлітковий вік – доволі складний період для людини. Гормональний коктейль може призводити до емоційних коливань, розладів сну, інших розбалансованих станів. Додаємо до цього загальну напружену ситуацію навколо, множимо на дорікання, залякування невдалим майбутнім дорослими, приправляємо власними страхами і отримуємо надвисокий рівень стресу, який призводить не до покращення результатів (як очікують дорослі), а до високого рівня гормонів стресу: адреналіну, кортизолу, норадреналіну в крові підлітка, що в свою чергу, погіршує когнітивні здібності. Навіть якщо підліток здається зовні байдужим до цих переживань, це далеко не завжди так.
Тож, як допомогти та мотивувати випускника під час підготовки до НМТ? Почати дорослим важливо з себе. Часто саме наш нересурсний стан перешкоджає порозумінню і призводить до погіршення стосунків. Згадайте та використовуйте навички саморегуляції – це допоможе покращити власний стан і буде прикладом дієвої самодопомоги для дитини. Якщо Ви поки не опанували такі навички – саме час ознайомитись з ними (див. слайди).
Згадайте, що світ зараз дуже швидко змінюється, час минає і зовсім скоро підготовка та складання іспитів буде здаватися чимось далеким та, ймовірно, не настільки значним етапом. А стосунки і віра в себе – те, що залишається з нами надовго.
Допис підготовлено за підтримки психолога ЗОГО "Флоренс" Olena Dulova
Як говорити про війну з маленькими дітьми
Щодня ми отримуємо важкі новини з різних міст через війну росії. Психіка багатьох адаптується, та в Україні вже підростає покоління дітей, народжених під час повномасштабної війни. Маленькі діти задаватимуть питання, і батькам варто бути готовими до них 
Вирахувати універсальний вік, коли з дітьми треба «серйозно поговорити» — неможливо. Та й не треба — усі розвиваються індивідуально у своєму темпі, і пришвидшувати цей процес точно не варто.
«Дочекайтеся запитання від сина чи доньки, це й означатиме, що дитина готова, і саме зараз потребує цих відповідей», — каже Олена Іванова, психологиня «Голосів дітей» в матеріалі для Вікна-новини.Якими словами говорити, чи забороняти гратися у війну та чи показувати власні емоції дитині, читайте тут 
bit.ly/4dNU3Aw
bit.ly/4dNU3Aw
четвер, 30 травня 2024 р.
Зв'язок, що триває
Зв'язок, що триває.
Коли ми втрачаємо близьку людину, то, звісно, не можемо в одну мить перекреслити все, що відчуваємо до неї, все, що з нею асоціюється, все, до чого ми звикли, що нас у ній захоплювало та надихало.
Збереження прив'язаності до людини, що пішла, може проявлятися на емоційному рівні у вигляді туги, печалі й суму та відчуття міцного зв'язку. На когнітивному ж рівні це втілюється у постійні думки про близьку людину, спогади та внутрішній діалог з нею.
Ми продовжуємо подумки спілкуватися з коханим чоловіком, уявляємо, що сказала б мама, як вкотре переповів би кумедну сімейну історію брат. Ми прикрашаємо ялинку зимою, виїжджаємо на природу влітку та гуляємо вечорами парком восени, адже це так любила кохана людина. Ми плекаємо ці думки, ці звички і цей зв'язок.
Бажання зберегти зв'язок з людиною, що більше не поруч, змушує нас берегти її речі, залишати її кімнату у тому ж вигляді, як це було за її життя, готувати ті страви, які любив коханий або так, як готувала їх мама.
Ми також можемо розповідати про того, кого втратили дітям, ніби, передаючи, намагаючись зберегти в них і звички, і чесноти, і життєву історію їхнього померлого батька, дідуся, бабусі.
Збереження прив'язаності до людини є нормальним на шляху переживання горя. Ми бережемо пам'ять про рідну людину і зберігаємо зв'язок з нею, щоб в такий спосіб адаптуватися до втрати. Ми прагнемо зробити все можливе, щоб людина не зникла з нашого життя, наче її ніколи й не було, і шукаємо для цього свої власні способи.
Прийміть для себе, що збереження пам'яті про померлого, думки та спогади про нього, переповідання його життєвої історії є проявом нормального зв'язку з коханою людиною. Не коріть себе за це, адже ви не можете перекреслити все, що пов’язувало вас довгі роки.
Найпоширеніші міфи та страхи щодо прийому антидепресантів
Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія
Найпоширеніші міфи та страхи щодо прийому антидепресантів.
Існує кілька поширених міфів та страхів про антидепресанти, які можуть створювати хибне уявлення про їхню ефективність та безпеку, що стає перешкодою вчасно отримати належну допомогу. Давайте розбиратися:
1. «Антидепресанти викликають залежність». Це найпоширеніший міф. Насправді антидепресанти не викликають фізичної залежності, як наркотики або алкоголь. Звідки походить таке уявлення? Якщо різко відмінити прийом, то можуть спостерігатися симптоми відміни. Або приймали менше часу, ніж потрібно і стан повернувся (саме тому приймати потрібно тривало, мінімум 6 місяців з моменту покращення самопочуття). Важливо дотримуватись рекомендацій лікаря щодо тривалості прийому і правил відміни препарату!
2. "Побічні ефекти". Одним з найбільших страхів є можливість побічних ефектів. Антидепресанти можуть викликати такі симптоми, як нудота, головокружіння, посилене серцебиття, збільшення ваги, зменшення ваги, зниження лібідо, безсоння або сонливість. Люди бояться, що ці побічні ефекти можуть бути важкими або тривалими. Насправді, в перші 2 тижні може спостерігатися побічна реакція, але потім вона проходить, або взагалі її може не бути. Лікар постійно моніторить дію ліків і наявність побічних дій, щоб процес лікування був комфортним.
Щодо ваги. Є різні групи, які мають менший чи більший вплив на вагу, але важливо, що поправляються від їжі, а не самого препарату.
3. Ще один страх батьків - "ліки вплинуть на розвиток дитини". Насправді тривожний чи депресивний стан без отримання лікування більше впливають на розвиток і якість життя дитини та сім'ї. Ліки ж не впливають негативно на це.
Ще один з поширених страхів - «Я стану овочем. Мені буде важко думати, концентрувати увагу/вчитися/запамʼятовувати». Ліки не мають такого впливу, навпаки, запобігають, бо сама депресія чи тривожний розлад можуть мати такі симптоми – погіршувати памʼять, увагу, здатність навчатися та бажання щось робити.
4. "Антидепресанти змінюють особистість". Деякі люди бояться, що прийом ліків змінить їхню особистість або емоції. Антидепресанти допомагають нормалізувати рівень нейромедіаторів у мозку, що може покращити настрій, зменшити тривогу та здатність справлятися з емоціями, але вони не змінюють особистість. Звідки таке уявлення походить? Можливо під впливом фільмів, літератури, коли описували людей з психічними розладами в лікарнях, за часів, коли не було ліків чи тільки починали їх відкривати. Насправді особистість може змінити психічний розлад, якщо людина не отримує вчасної ефективної допомоги, а не прийом ліків.
5. "Антидепресанти починають діяти відразу". Є очікування негайного ефекту, але це не так. Зазвичай, поліпшення можна помітити через 2-4 тижні після початку лікування, а повний ефект може проявитися через 6-8 тижнів. На початку прийому (перші 2 тижні) навпаки, може погіршуватися стан, поки ліки розвинуть свою повну дію. Але не у всіх і це точно проходить за 2 тижні. Ваш лікар це враховує і призначає схему прийому, додаткові препарати, щоб мінімізувати вірогідність проявів побічних дій.
6. "Антидепресанти розв'язують всі проблеми". Хоча вони можуть суттєво покращити настрій та емоційний стан, але не вирішать всі проблеми, пов'язані з психічним розладом. Звісно, нам би всім хотілося таку "чарівну пігулку". Ліки зменшують тривогу, стабілізують настрій, допомагають збільшити сили, енергію, щоб мати можливість робити змін в способі життя, режимі сну, роботи/відпочинку. Більш ефективно робити це разом з психотерапевтом. Соціальна підтримка також є важливим компонентом лікуванні.
7. "Антидепресанти можна припинити приймати, коли стає краще". Дехто припиняє прийом щойно відчуває покращення, але це може призвести до повернення депресії, тривожного розладу. Тому й рекомендують продовжувати прийом препаратів протягом мінімум 6 місяців після покращення стану, щоб забезпечити стійкий ефект. Термін прийому визначає лікар, враховуючи індивідуальні особливості, може бути й більше ніж 6 місяців.
8. "Антидепресанти призначають лише для важкої депресії". Це породжує інші переживання: "Якщо вже призначили ліки — значить маю важкий психічний розлад". Звісно, назва цієї групи ліків заплутує, але їх використовують для лікування помірної депресії, тривожних розладів, обсесивно-компульсивного розладу, розладів сну, хронічних больових синдромів, мігрені, синдрому подразненого кишківника.
9. "Якщо призначили ліки, значить, я сам не справився/слабкий". Я часто чую думку від дорослих і батьків підлітків про те, що вони мають справитись самі, без ліків. Тут працює страх, якщо вже раз прийняли, то потім без них не зможуть справлятися. Чому так? В нашому суспільстві уявлення про психічні розлади може бути хибне. Якщо не можна зробити аналізи, обстеження, то й немає такої серйозності. Але є цілий окремий розділ в міжнародній класифікації хворіб для розладів психіки та поведінки. Коли маємо соматичну хворобу, наприклад, зуб болить, запалення легень, нирок, болить шлунок, перелом кінцівки, ми йдемо за допомогою і не думаємо "що я сам не впорався". Ніхто не вибирає мати тривожний чи депресивний розлад, і вони так само потребують медичної допомоги.
10. "Усі антидепресанти однакові". Існує декілька різних груп, і кожна з них діє по-різному та може мати різні побічні ефекти. Лікар підбирає препарат, який найбільше підходить конкретному пацієнту з урахуванням його стану та індивідуальних особливостей.
11. Деякі люди бояться, що антидепресанти не спрацюють або, навпаки, що вони спрацюють занадто добре, що призведе до залежності від них для підтримки нормального емоційного стану. Дійсно, інколи потрібно більше часу, щоб підібрати ліки чи комбінацію ліків. Це залежить від тривалості розладу до звернення за допомогою і тяжкості стану, наявності супутніх порушень
12. "Антидепресанти можна тільки дорослим, а дітям — ні". Насправді сучасні антидепресанти дозволені дітям з 6 річного віку. Бувають тяжкі тривожні й депресивні стани у дітей, коли лише однієї психотерапії недостатньо і треба додавати медикаменти.
Щоб зменшити ці страхи, важливо отримувати достовірну інформацію від медичних фахівців, обговорювати всі можливі побічні ефекти та тривалість лікування, а також звертатися за підтримкою до близьких або груп підтримки. Індивідуальний підхід до лікування і відкритий діалог з лікарем можуть допомогти зменшити тривогу і забезпечити ефективне лікування.
Автор статті: лікар-психіатр Оксана Ведь.
середа, 29 травня 2024 р.
Міжпівкульна взаємодія
Центр практичної нейропсихології - Одеса
Міжпівкульна взаємодія - це особливий механізм об'єднання лівої та правої півкуль мозку в єдину інтегративну цілісність, яка працює в єдиному режимі, що формується під впливом як генетичних, так і середовищних чинників. Ця взаємодія є основою не тільки для функціонування вищих психічних функцій людини, а й повноцінного інтелектуального розвитку в цілому. Між півкулями знаходиться мозолисте тіло, через нього відбувається взаємодія між двома півкулями. Завдяки цьому процесу відбувається передача інформації з однієї півкулі в іншу, забезпечується цілісність і координація роботи мозку.
Розлад у взаємодії півкуль у дітей - основна причина труднощів у навчанні, зокрема й пов'язаних із дисграфією, дислексією та акалькулькульсією (порушенням процесу формування навичок письма, читання та лічби).Одним із варіантів розвитку міжпівкульної взаємодії є робота двома руками одночасно, в процесі чого активізуються одразу обидві півкулі, і утворюються міжпівкульні зв'язки.
Способи заспокоїти й зняти стрес у дитини
Способи заспокоїти й зняти стрес у дитини
Діти часто зіштовхуються зі стресовими ситуаціями, а традиційні методи, такі як глибоке дихання, не завжди допомагають з ними впоратися. Коли дитині необхідно швидко зняти напругу, спробуйте один зі способів, запропонованих нижче.
1. Поставте дитину вниз головою. Багато століть назад йоги виявили, що положення тіла, в якому голова знаходиться нижче рівня серця, заспокійливо діє на організм. Для розслаблення дитині потрібно нахилитися, дотягуючись долонями до пальців ніг, або постояти на голові. Перевернуте положення тіла зміцнює вегетативну нервову систему, що відповідає за стресові реакції організму.
2. Спробуйте візуалізацію. Дослідження показують, що візуалізація знижує рівень стресу. Запропонуйте дитині закрити очі й уявити собі тихе, спокійне місце. Потім допоможіть їй уявити цю картину в деталях. Запитайте, як виглядає це місце, які там запахи, що відчуває дитина, перебуваючи там.
3. Запропонуйте дитині попити води. Зневоднення призводить до зниження розумової продуктивності. Дайте дитині випити склянку холодної води та трохи посидіти. Випийте склянку води самі, і ви помітите, як дана процедура заспокоює нервову систему.
4. Заспівайте що-небудь. Усі знають про те, що улюблені пісні піднімають настрій. Крім цього гучний спів (навіть якщо ви при цьому трохи фальшивите) сприяє виробленню «гормонів щастя» – ендорфінів.
5. Прийміть «позу собаки писком донизу». Поза, відома в йозі як «Собака писком донизу», як і перевернуте положення тіла, відновлює вегетативну нервову систему. Також вона розтягує м'язи рук, ніг і тулуба, що призводить до спалювання рівня глюкози, виробленої в результаті реакцій організму на стрес.
6. Малюйте. Малювання не тільки допомагає відволіктися від джерела стресу, але й розвиває стресостійкість. Якщо вас лякає навіть думка про те, що дитина буде малювати фарбами, дозвольте дитині помалювати, наприклад, кремом для гоління на шторці в душі. Шторку буде легко вимити, а дитина не вимастить усе навколо.
7. Пострибайте через скакалку. Встановіть таймер на дві хвилини, ввімкніть музику й дозвольте дитині стрибати через скакалку в ритмі музики. Якщо дитині важко стрибати через скакалку, вона може просто підстрибувати на місці.
8. Пострибайте у висоту. Влаштуйте з дитиною змагання, хто стрибне вище, далі або швидше. Це ще один простий, але дієвий спосіб випустити пару за допомогою фізичної активності.
9. Пускайте мильні бульбашки. Дути на вітрячок або пускати мильні бульбашки – такі заняття допоможуть дитині контролювати дихання та заодно нормалізувати стан психіки. Крім того, дитині, напевно, сподобається бігати за бульбашками, які лопаються.
10. Прийміть гарячу ванну. Після важкого робочого дня немає нічого приємнішого, ніж полежати в гарячій ванні в повній тиші з приглушеним світлом. Дитині дана процедура також допоможе заспокоїтися, розслабитися й відволіктися від усіх занять. Дозвольте їй узяти з собою у ванну улюблену іграшку й відпочити стільки, скільки їй буде потрібно.
11. Прийміть холодний душ. Хоча цей спосіб повністю протилежний попередньому, він також зміцнює організм. Холодний або навіть прохолодний душ допомагає зняти м'язову напругу, покращує приплив крові до серця, помітно підвищує настрій. Дослідження, в якому взяли участь люди, які практикують загартовування, показало, що систематичне купання в холодній воді знижує напругу, втому, депресію й негативні емоції. Для зовсім маленьких дітей купання в холодній воді небажане. Краще поступово знижувати температуру води або спробувати контрастний душ.
12. Пийте теплі напої. Теплі напої в прохолодний день дають тілу відчуття тепла. Це схоже на обійми зсередини. Чашка гарячого шоколаду або тепле молоко допоможе малюкові швидко набути стану гармонії.
13. Задувайте свічки. Запаліть свічку й запропонуйте задути її дитині. Потім запаліть її знову, але при цьому трохи відсуньте від дитини. З кожним разом дитині потрібно буде дихати глибше й глибше, щоб задути свічку. Так в ігровій формі ви можете навчити дитину глибокого дихання.
14. Спостерігайте за акваріумними рибками. Ви коли-небудь замислювалися над тим, чому в лікарнях часто ставлять акваріуми? Згідно з дослідженнями, спостереження за акваріумними рибками знижує артеріальний тиск і частоту пульсу. Більш того, чим більший акваріум, тим ефективніша його дія. Коли вам буде потрібно заспокоїти дитину, зводіть її до місцевого ставка або акваріума для невеликого сеансу «рибної терапії».
15. Порахуйте від 100 до 1. Лічба у зворотному порядку не тільки дозволяє дитині відволіктися від того, що її турбує. Вона також розвиває концентрацію уваги й корисна дошкільнятам в якості підготовки до школи.
16. Повторюйте мантри. Придумайте мантру, яку дитина зможе використовувати для заспокоєння. Добре підійдуть фрази: «Я спокійний» або «Я впевнений у собі».
17. Дихайте животом. Більшість з нас дихає неправильно, особливо в стресових ситуаціях. Запропонуйте дитині уявити, що її живіт - повітряна кулька. Дитина повинна дихати глибоко, щоб наповнити кульку повітрям. Повторіть цю просту вправу п'ять разів, і ви побачите, що дитина стане набагато спокійнішою.
18. Зробіть пробіжку. Біг знижує стрес ефективніше, ніж візит до психолога. Десятихвилинна легка пробіжка не тільки підвищить настрій дитини, але й дозволить справлятися зі стресом протягом декількох годин.
19. Порахуйте до п'яти. Коли дитині здається, що вона не може контролювати емоції, запропонуйте їй закрити очі й порахувати до п'яти. Ця своєрідна п'ятисекундна медитація дозволить мозку «перезавантажитися» й подивитися на ситуацію з іншого боку. Також це привчить дитину добре подумати перед вчиненням будь-якої дії в стресовій ситуації.
20. Виговоріться. Діти, здатні вільно говорити про свої почуття та про те, що їх турбує, рано вчаться розбиратися в ситуаціях і власному ставленні до них. Батькам не варто відразу ж радити дитині, як вирішити проблему. Спочатку вислухайте дитину й поставте їй навідні запитання, які допомагають прояснити ситуацію.
21. Напишіть лист самому собі. Ми ніколи не будемо ставитися так критично до свого друга, як до самих себе. Те ж саме відбувається і в дітей. Навчіть їх бути добрішими до себе, а у важких ситуаціях запитуйте, що б вони сказали в такій ситуації своєму кращому другу.
22. Прикрасьте стіну. Ідеться не про фарби й декорації, можна просто повісити на стіну плакат або картинку з журналу. Це допоможе дитині проявити свої творчі здібності. У такій справі важливий сам творчий процес, а не результат.
23. Виготовте дошку візуалізації. Нехай дитина виріже з журналів фрази й картинки, що ілюструють її інтереси та мрії. Наклейте їх на спеціальну дошку на стіні. Таке заняття допоможе дитині не тільки розібратися в тому, чого вона хоче від життя, але й дозволить відволікатися від джерела стресу у важкі моменти, фокусуючи свою увагу на тому, що їй дійсно цікаво.
24. Обійміть дитину або дозвольте їй обійняти вас. Обійми сприяють виробленню окситоцину - гормону, що забезпечує роботу імунної системи організму. 20-секундні обійми знижують тиск, покращують самопочуття та знижують стресові реакції організму. Обійми принесуть користь і вам, і вашій дитині.
25. Гуляйте на природі. Згідно з дослідженнями, 50-хвилинні прогулянки на природі покращують розумові процеси та знижують рівень стресу. Якщо у вас немає стільки вільного часу, то навіть 15-хвилинна прогулянка на свіжому повітрі допоможе дитині впоратися зі стресом.
26. Уявіть себе через кілька років. Це чудовий спосіб мотивувати дитину поставити цілі на майбутнє та прагнути до них. Нехай вона запише, якою хоче бачити себе через тиждень, місяць, рік або більш тривалий термін.
27. Подуйте на вітрячок. Як і у випадку зі свічками, дана вправа тренує дихання дитини, однак тут акцент робиться на контрольованому видиху, а не на глибокому вдиху. Дитина повинна змусити вітряк крутитися повільно, потім швидко, потім знову повільно. Так вона навчиться регулювати своє дихання.
28. Ліпіть із пластиліну. Під час ліплення ділянка мозку, що відповідає за стресові реакції, стає неактивною, оскільки імпульси активізують інші ділянки мозку. Можна купити пластилін у магазині або зробити його своїми руками.
29. Попрацюйте з глиною. Подібний ефект спостерігається і при роботі з глиною. Дозвольте дитині виліпити що-небудь із глини або зробити чашку за допомогою гончарного круга. Це також чудова нагода для дитини навчитися чогось цікавого та сформувати нову практичну навичку.
30. Пишіть. У старших дітей ведення щоденника або просто опис своїх почуттів на папері сприятливо позначається на настрої, особливо якщо вони впевнені, що ці записи ніхто не читає. Дайте дитині зошит, і нехай вона опише свої почуття. Переконайте дитину в тому, що її записи ніхто не буде читати, поки вона сама про це не попросить. Постійне ведення щоденника позитивним чином позначається на пам'яті, концентрації уваги й мисленні дитини.
31. Дякуйте. Крім опису почуттів запропонуйте дитині записувати, кому й за що вона вдячна. Це допомагає підвищити успішність у школі та знизити рівень стресу. Для цього можна завести окремий «зошит подяк».
32. Називайте свої емоції. Невміння розпізнавати негативні емоції часто стає причиною стресу в дітей. Якщо дитина гнівається, відчуває паніку або страждає на перфекціонізм, попросіть її назвати це почуття, дати йому ім'я. Після цього допоможіть дитині впоратися з негативом. Наприклад, запитайте в неї: «Тебе знову турбує ідеальність?». У такій ігровій формі ви можете обговорити, як подолати перфекціонізм, а дитина не залишиться один на один зі своїм почуттям.
33. Катайтеся на гойдалках. Катання на гойдалках не тільки зміцнює м'язи ніг і тулуба, але також знижує рівень стресу (такий ефект мають рухи розгойдування). Покатайте дитину на гойдалці чи вона може покататися самостійно, щоб заспокоїти емоції.
34. Штовхайте стіну. Це хороший спосіб позбутися гормонів стресу, не виходячи з кімнати. Дитина повинна протягом 10-ти секунд штовхати стіну. Повторіть вправу тричі. Чергування м'язових зусиль і розслаблення призводить до вироблення «гормонів щастя».
35. Зібгайте тонкий папір. М'яти папір – одне з улюблених занять маленьких дітей. Їх заспокоює не тільки шелест паперу, але і його текстура. Сенсорні імпульси активізують певні ділянки мозку, що знижують рівень стресу.
36. Лопайте бульбашки на упаковці. Купіть трохи такого матеріалу й поріжте на невеликі шматки, щоб заспокоювати дитину в моменти стресу.
37. Катайте тенісний м'яч по спині. Така сама процедура застосовується в якості легкого заспокійливого масажу. Робіть її, коли дитині необхідний заспокійливий дотик. Масажуйте плечі, шию й нижню частину спини – ці ділянки найбільш напружені в момент стресу.
38. Масажуйте ступні невеликим м'ячиком. Це допомагає поліпшити кровообіг і впливає на певні точки на ступнях, допомагаючи зняти стрес і зняти напругу м'язів ніг. Дитина може покатати м'яч по всій поверхні ступні, наступаючи на нього з різною силою.
39. Визначте «спокійне місце» в будинку. Дитина повинна мати певне місце в будинку, де вона зможе опанувати себе в моменти втрати контролю над емоціями. У цьому місці дитина повинна відчувати себе максимально комфортно, щоб мати можливість для повноцінного відпочинку й відновлення душевної рівноваги.
40. Слухайте музику. Музика покращує настрій, сприяє здоровому сну, знижує рівень стресу й занепокоєння. Слухайте музику різних стилів, установіть оптимальний рівень гучності в будинку, машині та спальні дитини.
41. Влаштуйте танцювальну вечірку. Фізичне навантаження в поєднанні з задоволенням від музики принесе дитині користь. Їй сподобається така активність у поєднанні з розвагою. Якщо дитина в поганому настрої, зробіть музику гучніше та влаштуйте танцювальну вечірку в кімнаті. Настрій дитини миттєво підніметься.
42. Покричіть. Іноді поганий настрій дитини пов'язаний з тим, що її переповнює занадто багато емоцій. Нехай дитина візьме вільну позу й уявить, як емоції проходять крізь її тіло від пальців ніг до рота. Для їх звільнення дитині потрібно голосно закричати.
43. Поміняйте обстановку. Коли ми відчуваємо сильні негативні емоції, іноді потрібно просто вийти з дому. Зміна обстановки допоможе малюкові швидко заспокоїтися. Якщо ви знаходитеся вдома - вийдіть на прогулянку. На вулиці знайдіть спокійне місце, де можна присісти. Змініть обстановку, і це допоможе дитині швидко відновити самовладання.
44. Вийдіть на прогулянку. Ми часто ходимо гуляти для того, щоб навести порядок в думках. На нас заспокійливо діє не тільки свіже повітря, але й природні ритми природи. Вийдіть на прогулянку разом з дитиною, і, можливо, вона поділиться з вами причинами свого поганого настрою.
45. Заплануйте веселе заняття. Коли ви чимось стурбовані, здається, що на вас тиснуть стіни і світ ось-ось завалиться. Деяким дітям необхідно допомогти подивитися в майбутнє, щоб відволіктися від внутрішнього діалогу. Заплануйте яке-небудь веселе заняття для всієї сім'ї, дозвольте дитині взяти участь в його обговоренні. Будь-яка тема, пов'язана з майбутнім, буде їй корисна.
46. Спечіть хліб. Усі бабусі у світі знають, що процес випікання хліба допомагає позбутися від стресу. В Інтернеті ви можете знайти багато простих рецептів приготування хліба. Дитина може самостійно змішати інгредієнти й замісити тісто. Їй обов'язково сподобається результат вашої спільної роботи.
47. Сплетіть браслет. Робота рук викликає стан повної зануреності в заняття. Подібний ефект мають такі заняття, як в'язання, вишивка або будь-яка інша справа, що допомагає малюкові забути про зовнішні обставини.
48. Катайтеся на велосипеді. Катання на велосипеді потроху втрачає популярність у дітей. Але велосипедні прогулянки не тільки сприятливі для суглобів - вони розвивають рівновагу й фізичну витривалість. Можна організувати велосипедні прогулянки всією сім'єю.
49. Розмальовуйте книги-розмальовки. Розмальовки – чудовий спосіб відволікти й заспокоїти дитину, розвинути в неї дрібну моторику й концентрацію уваги. Купуйте дитині олівці та фломастери, розмальовуйте сторінки книг-розмальовок разом з нею.
Ці, здавалося б, прості способи допоможуть не тільки поліпшити психоемоційний стан дитини будь-якого віку, але й навчити її краще розбиратися та справлятися з негативними емоціями. Ці навички стануть їй у пригоді протягом усього життя.
Як впоратись зі стресом під час контрольних та іспитів?
Як впоратись зі стресом під час контрольних та іспитів? У травні та червні для школярів і студентів настають дуже відповідальні дні. Річні контрольні, іспити, ЗНО (НМТ)... Тремтіння перед цими словами відчуває навіть той, хто на перший погляд все знає.👩🎓🎓 «Підвищена напруга» перед відповідальним періодом іноді може призводити до хвороб. Можуть спостерігатися підвищення температури, головні болі, головокружіння, відсутність апетиту.
Подібний стан можна пояснити тим, що іспит сприймається як своєрідна критична ситуація, що впливає на соціальний статус, матеріальне становище і подальші перспективи.Тож якщо ви прагнете пережити цей період з максимальним збереженням здоров’я, радимо дотримуватись деяких порад.
Не ставте перед собою надзавдань. Починайте підготовку заздалегідь, поступово. Розбивайте великі завдання на декілька маленьких. Дотримуйтесь режиму. Сон – дуже великий помічник у профілактиці стресу. Потурбуйтесь про якісний сон у достатній кількості (не менше 8 годин). Пам’ятайте, що кава та енергетики виснажують організм і можуть зіграти «злий жарт» під час іспиту: від втрати уваги та концентрації до раптового погіршення самопочуття. Харчування. Щоб такий складний механізм як мозок працював без збоїв, його клітинам потрібно багато енергії. Можна збільшити кількість продуктів, багатих вуглеводами (наприклад, рис, тверді сорти макаронів, вівсяна каша), вживати більше овочів та фруктів і в рази зменшити вживання солодких напоїв, випічки, кави. Також чудовими продуктами-антидепресантами є волоські горіхи та полуниця. Чергування навантажень. Зміна розумової активності на фізичну покращить самопочуття, знизить рівень кортизолу (гормону стресу) та сприятиме кращому засвоєнню інформації.
І пам’ятайте головне! ЗНО, НМТ, іспити, контрольні – це тимчасово, життя після них не закінчується. Бережіть себе та близьких!
Підписатися на:
Дописи (Atom)