ТК Давай зробимо це
пʼятницю, 26 квітня 2024 р.
Про вплив жорстоких кадрів на психіку
Як навчити дитину безпеці під час онлайн знайомств?
Як навчити дитину безпеці під час онлайн знайомств?
У наш час, знайомства через соціальні мережі та дейтингові додатки стали звичним явищем. Вони забезпечують швидкий та простий спосіб знайти друзів, потенційного хлопця чи дівчину.
Однак, разом із популярністю цих платформ зростає і кількість небезпек, таких як сталкінг, харасмент, кетфішинг та інші. Тож важливо бути обачними та обережними, вибираючи, з ким спілкується дитина/підліток та ділиться своїми особистими даними в онлайн-середовищі.Навчити дитину піклуватися про свою безпеку під час онлайн-дейтінгу можна шляхом надання їй розуміння ризиків та відповідальності. Ось декілька порад:Відкритий діалог: Розпочніть відкритий діалог з дитиною про безпеку в онлайн-середовищі. Поясніть їй, які можуть бути ризики при зустрічах з незнайомими людьми в інтернеті і чому важливо бути обачливим.Правила безпеки: Встановіть з дитиною правила безпеки для онлайн-спілкування, наприклад, не розголошувати особисту інформацію, не зустрічатися з незнайомцями без вашого відома та згоди, завжди повідомляти вас про будь-які непорозуміння або небезпеку.Рольові ігри зі сценаріями: Використовуйте гру з дитиною, щоб вона могла відтворити різні сценарії онлайн-знайомств і вчитися реагувати на них відповідно до правил безпеки.Підтримка та відкритість: Завжди нагадуйте дитині, що вона може звертатися до вас з будь-якими питаннями або турботами щодо її безпеки в онлайн-середовищі. Підтримуйте її та заохочуйте до відвертого спілкування.
Як зробити більше за менший час і сформувати звичку?
Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія
Як зробити більше за менший час і сформувати звичку?
А ще звільнитись від тривоги, стресу, вивчити щось нове, позбутися прокрастинації, зробити нарешті щось важливе, що відкладав у довгий ящик, мати більше часу на приємні активності та бути задоволеним собою. Невже це все можливо одночасно? Не факт, але спробувати можна.
Хто б не хотів бути більш ефективним і мати корисні звички в сучасних реаліях, де є стільки можливостей і водночас відволікаючих факторів, що постійно конкурують у нашій голові у боротьбі за час. Час є обмеженою величиною, як і здатність нашого мозку виконувати будь-яку розумову роботу. Зупинити час неможливо, проте збільшити продуктивність нашого мозку – опція доступна. Для цього існують різні способи, проте в цій статті ми поговоримо про одну техніку, яка може допомогти підвищити продуктивність і сформувати звичку одночасно (вже робимо більше за менший час).
Нудьга, втома, прокрастинація, відволікання заважають зосередитись на важких, проте важливих завданнях сучасної людини розумної. Скоріше за все, це все вам знайомо, щобільше, ви періодично намагаєтесь дати собі раду із труднощами з виконанням непростих завдань, що стоять перед вами. Хай то робочі задачі, навчальні, наукові, спортивні тощо. Проте, якщо ви не пробували техніку Pomodoro®, ваш арсенал способів допомогти собі бути продуктивним є не повним. Техніка Pomodoro®, названа на честь кухонного таймера у вигляді помідора. Створив її наприкінці 1980-х італійський студент Франческо Чірілло, для того, щоб покращити навичку управління своїм часом і підвищити продуктивність та зосередженість в процесі навчання.
Навчання є непростим процесом і потребує немалих розумових зусиль. Під час навчання оперативна пам'ять виснажується і з якогось моменту мозок не здатний опрацьовувати та запам’ятовувати необхідну інформацію, що в результаті знижує рівень продуктивності. Для відновлення функцій оперативної пам’яті необхідні перерви та дозований час праці над завданням. Франческо Чірілло випробував на собі різні комбінації часу для відпочинку і часу розумового навантаження і винайшов оптимальне для себе (і як виявилось згодом для багатьох людей) співвідношення цих двох показників. 25 хвилин роботи із максимальним зосередженням, чергуються із 5-хвилинними перервами чотири рази поспіль, після чого наступає довга перерва 15-30 хвилин, після чого цикл можна повторювати. Під час перерви можна мати будь-яку активність, не пов’язану із завданням. Наприклад, прогулятися, погладити кота чи собаку, послухати музику, зробити невеличку руханку чи медитацію, потанцювати, полити квіти тощо.
Техніка настільки проста, що може здатися, що її ефективність перебільшена, адже яка проблема в тому, щоб взяти та зробити те, що потрібно? Однак якщо завдання об’ємне, важке, незрозуміле, із купою питань і невизначеністю, мотивація почати робити його може бути слабкою, або й зовсім відсутня. Або ж мотивації може вистачити, щоб почати, і діяти рішуче та наполегливо деякий час, проте згодом настає втома, яка знижує рівень мотивації. І навіть якщо людина самостійно робить перерви, вона ймовірно втрачає частину продуктивності, оскільки приймати рішення щодо перерв також є ресурсозатратною роботою для нашого мозку. До того ж багато хто з нас не здатний вчасно помітити втому і зробити необхідну перерву, щоб перепочити. Також дослідження підтверджують, що саморегуляція перерв пов’язана із менш ефективним навчанням, вищим рівнем втоми, розсіяності та нижчим рівнем концентрації та мотивації продовжувати навчання порівняно з умовами із систематичними перервами. Крім того, учні в умовах систематичних перерв сприймають навчальні завдання як менш складні.
Особливо важко справлятися з об’ємними завданнями, такими як, наприклад, написання диплома, книги, дисертації, де винагорода у вигляді кінцевого результату знаходиться надто далеко і мотивації працювати над довготерміновим проєктом не вистачає на довго. В такому разі мінімального 25-хвилинного сеансу в день достатньо, щоб робити маленькі, регулярні кроки на шляху до великої цілі та періодично мати відчуття досягнення, яке мотивує рухатись далі допоки проєкт не буде завершено. Приємний бонус від використання техніки Pomodoro® ви зможете отримати коли, матимете намір зробити хоча б один сеанс, що складає 25 хвилин, але протягом першого сеансу у вас з’являться сили та мотивація на більшу кількість сеансів, в результаті чого ви будете мати задоволення собою і більший результат, ніж очікували від себе.
Ця техніка може бути корисною не лише для розумових завдань, а й для фізичної активності. Адже тіло також має обмежений ресурс, і якщо не робити перерви вчасно, можуть настати втома, виснаження, з’явитись чи посилитись больові відчуття, і знову прощавай мотивація.
Отже, прочитати книгу, написати статтю, диплом, підготуватись до іспиту, опрацювати самостійно онлайн курс чи навчальну програму, почистити пошту чи галерею фотографій, прибрати в домі, шафі, почати регулярні тренування тощо, усе це ви можете спробувати із технікою Pomodoro®.
Шість кроків, щоб почати використовувати техніку Pomodoro®
1. Завантажте додаток із технікою Pomodoro® (їх зараз достатньо, я спробувала Focus keeper і він мені цілком підійшов). Якщо немає можливості користуватись додатком, застосуйте будь-який таймер, який може сигналізувати в заданий час.
2. Сформулюйте чітко свою ціль у SMART форматі (Specific – специфічна, конкретна; Measurable – вимірювана; Achievable – досяжна; Relevant – значуща; Time-bound – зафіксована в часі) і створіть список завдань у застосунку.
3. Оберіть зручне місце і час, щоб вас нічого не відволікало, включіть режим «зосередження» на телефоні за потреби, або вимкніть інтернет (існують застосунки і для цього).
4. Визначте з яким завданням хочете працювати, оберіть його у застосунку, включіть таймер.
5. Працюйте стільки, скільки є можливість, та обов’язково робіть перерви за сигналом таймера. Не ігноруйте велику перерву, вона також важлива для збереження продуктивності.
6. Відстежуйте свою продуктивність у застосунку, або в будь-якому зручному для вас форматі, а також винагороджуйте себе похвалою чи якимись приємностями, це допоможе посилити вашу мотивацію на майбутнє.
Щоб збільшити ефект від техніки Pomodoro® потрібна регулярність, яка і створює звичку в кінцевому результаті.
Ця стаття була написана за допомогою техніки Pomodoro®. На чому ви готові перевірити ефект Pomodoro® для себе?
Автор статті: практичний психолог Анна Собова.
четвер, 25 квітня 2024 р.
Самодопомога
Ця дихальна техніка допоможе зменшити напруження, заспокоїтися, а також є помічною у моменти, коли виникають труднощі із засинанням.
Як себе поводити з близькою людиною, яка приїхала з фронту у відпустку? (для дорослих)
«Як себе поводити з близькою людиною, яка приїхала з фронту у відпустку?» - відповідає Boris Sigal- тренер ІТС, ветеран армії оборони
Ізраїлю, учасник декількох війн за Ізраїль.
Підтримка дітей у часи війни
Війна росії в Україні триває, ворожі обстріли посилюються, а ситуація у світі загострюється. Через це з’являється більше випадків підліткової депресії, апатичних станів, труднощів із концентрацією уваги як у дітей, так і в дорослих. «Батьки кажуть, до прикладу, що дитина почала гірше вчитись у школі. А потім починаємо розбиратись і виявляється, що дитина переживає сильний стрес, психіка страждає, і дитина не може нормально концентруватись, запам’ятовувати», — розповідає Поліна Старцева, гештальт-терапевтка, психологиня нашого фонду.
Як наша психіка може реагувати на трагічні новини та війну і як правильно говорити з дітьми про це, читайте у спільному з Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей матеріалі.
середу, 24 квітня 2024 р.
Думка директора школи #brobots (технічне навчання)
Вчора був щиро здивований позицією деяких батьків в одній з батьківських груп фейсбука. Можливо, деякі моменти, що є очевидними для мене, неочевидні для інших і варто їх систематизувати і це буде корисно почитати.
1. Викладач ніколи не виграє конкуренцію у смартфона на уроці. Загалом, будь яка, діяльність, що потребує докладання зусиль, завжди буде програвати гаджету з його швидким дофаміном. У дитини не розвинута достатньо вольова сфера щоб дитина сама могла під час уроку менеджерити себе та свої імпульси.
2. Навчання дітей - це не про правильні відповіді, а про всебічний розвиток мозку, в першу чергу. Як когнітивних здібностей, так і емоційної сфери. Так, можна взяти телефон, сфоткати рівняння на дошці чи в підручнику і за допомогою ШІ надати правильну відповідь, але це призводить до гальмування розвитку дитини.
3. Правила, межі, обмеження - важлива складова розвитку дитини. Багато дітей мають з цим проблему. Вони не вміють зустрічатись з фрустрацією. З кордонами інших, правилами авторитетів, власними невдачами. І це призводить до неможливості в дорослому житті витримувати напруження та докладати зусиль. А без цього, в свою чергу, неможливо доросле життя і досягнення власних цілей, власної реалізації. Та, навіть, здорових і повноцінних стосунків.
4. Є інша крайність - тотальне зарегульоване поле життєдіяльності дитини. Що потім формує тотальний спротив до будь-якої діяльності. Тому в цьому питанні дуже важливо витримувати баланс між фрустрацією та підтримкою. Не можна фруструвати дитину не маючи за цим ресурсу у вигляді підтримки та поваги до дитини. І в той же час не можна дозволяти дитині зневажати кордони інших та правила систем, частиною яких вони є.
5. Ще одне. Відсутність правил, необовʼязковість їх виконання, нечіткість кордонів нерідко призводить до переповнення дітей тривогою та внутрішнім напруженням, що часто виражається в гіперактивності, емоційній лабільності. І там де, дитині важливо дати обмеження (звісно, поступово і акуратно), часто навпаки йде підтримка такого стану як певної особливості та унікальності.
6. Навичка писати рукою - надзвичайно важлива для розвитку мозку дітей, особливо в молодшій школі, меншою мірою - в середній. Письмо рукою дуже сильно впливає на здатність читати і розуміти написане. А читання, в свою чергу впливає на розвиток фантазії, абстрактного та образного мислення, короткочасної памʼяті, здатності оперувати смислами та конструктами і багато іншого. Спочатку дітей вчать за компʼютерами і планшетами, а потім дивуються, що вони не здатні переказати своїми словами кілька абзаців.
7. Онлайн не працює повноцінно для більшості дітей. Памʼятаємо, що вольова сфера не сформована, спокус навколо забагато. Урок, де треба напружувати мізки і формувати нові нейронні звʼязки, як правило, буде програвати дофаміновій педалі у вигляді гри в сусідньому вікні монітора чи на телефоні. А навіщо дитини дофамін? Щоб справитись з тривогою і емоційним напруженням з п. 5. Коло замкнулось, отримали залежність.
8. "У нас війна, у дитини і так багато фрустрацій" - прекрасний спосіб формувати у дитини позицію жертви. Війна - не причина зменшувати фрустрацію. Це причина надавати більше підтримки від дорослих навколо. Дорослі в даному випадку - і батьки і викладачі. Здатність справлятись з власним напруженням - важлива навичка, яку теж треба виховувати.
Вибачте за, можливо, директивний тон в пості. На жаль, текстовий формат не дозволяє розкривати тему більш обʼємно з усіма нюансами.
Пилип Духлій - директор школи #brobots, клінічний психолог, тренер груп підтримки для ветеранів, ветеран ЗСУ
Слова для вибачення
Через вплив війни, втому і стрес стає дедалі важче тримати себе в руках, і навіть найстриманіші з нас можуть зірватися. І часто буває так, що ми виплескуємо негативні емоції саме на рідних.
Сьогодні як ніколи важливо зберігати теплі взаємини з близькими й одразу виправляти подібні ситуації. Тому ось декілька фраз, які стануть у пригоді, щоб вибачитись перед дитиною 
вівторок, 23 квітня 2024 р.
Фрази з мультфільмів для підтримки
Підтримуй дитину словами і вона знайде в тобі надійного друга. А навчиш її підтримувати себе, вона стане собі надійним другом на усе життя
Почни з влучних фраз, які будуть зрозумілі малечі, асоціюються з певними позитивними образами та дають простір для власної інтерпретації.
До прикладу, це можуть бути слова героїв з мультфільмів. Назбирали їх трохи в каруселі 
Цікавість дітей до теми смерті
Час від часу донька ставить питання про смерть. Вони змінюються з віком. Вона знає, що я відповім і витримаю навіть неприємні та складні. Кілька місяців тому вона питала: а якщо з тобою чи татом щось станеться?- і ми говорили про те, що ми робимо все від нас можливе, щоб бути в безпеці і цілісними. Я зараз, поки тата немає поруч, взагалі прораховую кожен свій крок. Але поруч з нею є дорослі, яким ми її можемо довірити. Я знаю, що про неї подбають. Від цього мені і їй спокійніше.
Звичайно, вона питає, чи не боюсь я, що тато може загинути. Я їй чесно кажу, що на війні ніхто нічого не може гарантувати. Але я так ясно бачу його повернення. Так сподіваюсь, вірю, що Життя його буде берегти.
Вчора ми говорили перед сном. Вона раптом сказала дуже доросле, те, про що я думала після 30:
"Так сумно і складно бути наймолодшою в родині. Ви ж всі помрете раніше за мене - ви з татом, бабуся з дідусем, брат з дівчиною, кішка. Мені залишиться більше болю".
Я їй казала, що виглядає дійсно так, але ми всі встигнемо наповнити її любов'ю. Що деякі втрати ми пройдемо разом і розділимо біль і сум. І допоможемо один одному. Втрачати, дійсно дуже боляче. Але саме зараз у нас є стільки життя разом.
Вона мене питала, як це було, коли помирали близькі. І я розповідала, як згодом ти наче починаєш жити поруч з болем. І він дійсно з часом проростає спогадами та любов'ю.
А потім вона питала дивно раціональне:
А ти напишеш заповіт?
А як ти хочеш, щоб тебе поховали?
А ти дійсно віриш, що є якесь життя після смерті, а якщо немає?
А якщо тебе не буде, а я захочу тебе обійняти?
Напевно, це було найскладніше запитання. Я відповіла: ти в цей момент обіймеш себе сильно - сильно, наче це я тебе обіймаю. Це точно буде моя любов.
Вона заснула в моїх обіймах.
Коли у дитини є можливість проговорити те, що турбує, поставити питання, разом шукати відповідь - вона може йти вглиб теми, чи йти в інші теми.
В житті біля смерті, біля такої кількості горя ми і наші діти, напевно, стаємо більш справжніми, витонченими дорослими та глибокими.
Я довго думала після цієї розмови. І про те, що не бажала б для маленької дитини таких думок. І про те, що, напевно, коли ти можеш говорити відкрито про смерть, ти можеш більш сміливо дивитись на Життя.
І про те, що я ще сильніше буду всіх обіймати на прощання. І просити захисту Життям.
Фото: я сьогодні зранку думала про нашу розмову з донькою, ходила по саду і фотографувала цю тендітну, як наше життя, красу.
Обіймаю, Родино 
як бажаю нам Життя. Обіймаю так сильно, як вірю в Перемогу!
як бажаю нам Життя. Обіймаю так сильно, як вірю в Перемогу!
Як батькам реагувати на зацікавленість дитини темою смерті
Всеукраїнський громадський Центр "Волонтер"
Діти різного віку часто цікавляться темою смерті, запитуючи про це у дорослих або виявляючи цю зацікавленість у грі, поведінці, переживаннях. Така зацікавленість є значущою для кожного періоду життя та дорослішання дитини, тому дорослим важливо розуміти, що можна вважати нормою, а на що важливо звернути додаткову увагу.
Буклет «Як батькам реагувати на зацікавленість дитини темою смерті» містить інформацію про вікові особливості виникнення цікавості до теми смерті, ознаки зацікавленості темою смерті, на які варто звернути увагу, а також поради, як реагувати та говорити з дітьми на цю тему. 
Переглянути та завантажити буклет можна тут: https://bit.ly/4cXLbYu 
Пам’ятайте: ваша підтримка та розуміння є важливими, щоб дитина почувалась захищеною та впевненою навіть під час розмови на таку складну тему, як смерть. Якщо ви не знаєте, як відповісти на запитання дитини, або її поведінка у контексті цієї теми викликає у вас стурбованість, зверніться за фаховою консультацією до психолога.
Підписатися на:
Дописи (Atom)