суботу, 30 грудня 2023 р.
пʼятницю, 29 грудня 2023 р.
Вчимось надавати підтримку
❗️Щоб висловити підтримку, ми не завжди знаємо, що і як казати. Тож пропонуємо до уваги Слова які допомагають❤️👉
Боротися з відчуттям розпачу
Центр психології та розвитку "Київський Дворик"
Ви теж це відчуваєте? Як атмосфера навколо стає все більш похмурою, гарних нових все менше, а сподіватись на краще та вірити в майбутнє все складніше.
Приблизно так свій стан зараз описує більшість українців. Ми спробували розібратись, з чим це пов’язано, та поміркувати над тим, як можна виправити ситуацію.
Перед тим, як ви почнете читати карусель, ми хочемо нагадати: поганий настрій — це нормально. Тривожні думки в наших обставинах — це теж частина сьогодення. Але будьте уважні до свого стану та не відкладайте звернення по професійну допомогу, якщо пригніченість або внутрішня напруга не проходять взагалі.
Самодопомога
Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї"
Ділимося з вами техніками швидкої допомогти та стабілізації, які можна використовувати разом зі своїми дітьми.
Чому так важко вимкнути мультики?
Чому так важко вимкнути мультики?
Залежність від гаджетів та інтернет-залежність внесені до міжнародного реєстру захворювань як нехімічна адреналінова залежність. Предмет, що викликає залежність, дає виплеск адреналіну та позитивних емоцій. Граючи в гру або переглядаючи соцмережі, дитина чи дорослий отримує дозу дофаміну, сплеск радості та швидко звикає до цього. Особливо це небезпечно в критичні моменти, коли інших джерел задоволення немає, тоді ризик виникнення залежності зростає. Звичайний батько цього не розуміє.
Як це виглядає на практиці - ви включаєте дитині мультик і домовляєтесь:
"Ти дивишся дві серії і вимикаєш".
Дитина в 4–5 років таку умову розуміє, вона вже вміє порахувати, але в момент, коли ви вимикатимете телевізор, вона все одно буде протестувати і злитися, просити ще. Це вже дофамінова пастка, йому від мультиків цікаво, радісно він отримує позитивні емоції.
Якщо батьки не розуміють механізму, вони починають робити невірні дії — або повністю все забороняти, або йти у дитини на повідку, аби не плакала. Це як із солодким - чим більше їсиш, тим більше хочеться, і потім погано. Що більше стимулів, то більше вимог. Дитина стає перезбудженою і нічим іншим більше не може займати себе.
Одна з проблем із залежністю від гаджетів — це те, що всі інші враження, крім тих, що на екрані на ТБ, блідіші. Дитина вимагає, батьки, бабусі та няні погоджуються, у результаті вона отримує гаджети за бажанням, а це дуже шкідлива історія.
Найчастіше залежність виникає непомітно — мама дуже втомилася або по господарству не встигає, може, складний побут чи дітей кілька. І щоб отримати паузу, вона включає дитині гаджет чи дає планшет. У той момент, коли малюк із гаджетом, він завмер, вона може зайти в душ, просто чай попити, і їй добре. А дитині добре з гаджетом, і вона починає вимагати більше й більше.
Залежність виникає швидко, а йде повільно. Усі адреналінові залежності такі.Не забороняти, а формувати імунітет
Я переконана, що інтернет нікуди не подінеться, він необхідний. Створити стерильну ситуацію, коли все не можна, це не вихід. Взагалі не включати мультики погано, адже є шедеври серед мультиплікації та кіно. Дитина тоді з ними не познайомиться.
Якщо дитина росте і одразу розуміє, що мультики — це дуже цікаво, але може виникати залежність, то вона користуватиметься ними більш усвідомлено. Це треба починати пояснювати прямо років із 4–5. Залежність як це? Це коли складно вимкнути, коли хочеться знову і знову, коли нудно все, що не в гаджеті. Такі дитячі прості пояснення це перший крок до формування імунітету.
Також слід пам'ятати про те, що дитина в сім'ї живе, і вона не слухає те, що ми говоримо, вона дивиться на те, що ми робимо. Якщо хтось у сім'ї має залежність, то дитині важко пояснити, чому це погано. Це необхідно робити акуратно і без осуду: «У бабусі в житті мало що відбувається. Вона дивиться телевізор постійно, і це в неї замість того, що ми маємо в реальному житті.
Їй самотньо, ми не з нею живемо, бачимося нечасто, вона вже не ходить на роботу». Це як можна пояснювати постійно увімкнений гаджет. Але ту саму ситуацію у батька сімейства пояснити складніше.
Якщо ви хочете дитину без залежності, то треба, щоб і дорослі члени сім'ї не мали її.
Тоді все виходить легко. Вся сім'я вважає за цінний час не в гаджетах, а разом. У нас вечеря чи ми йдемо гуляти. Спілкуємось, а не сидимо у гаджетах.
Зараз ви зайдете в кафе і побачите, що там хлопець і дівчина, і обидва в гаджетах – у них таке побачення. Або компанія молоді — вони начебто спілкуються, але кожний у своєму телефоні.
Якщо ви так не хочете, потрібен так званий діджітал детокс. Це одна з основних технік боротьби із залежністю. Ідея дуже проста. Ви домовляєтесь, що якийсь час проводите без гаджета. Це непросто, навіть неприємно, тому що в цей момент можна вивести залежність на чисту воду, побачити, що рука тягнеться за телефоном, а ви його вдома залишили, так і хочеться перевірити месенджер, а ви домовилися 40 хвилин не брати в руки мобільний .
Діти нас копіюють, не можна забороняти дитині, якщо ви живий приклад зворотного. Потрібно думати, що ви можете у вашій родині перебудувати системно та наскільки різко. Тому що зазвичай «можна-можна-можна», а потім маму це дістало, і вона різко забирає у дитини гаджет – «все, не віддам тиждень». А потім віддає. І це непослідовно. Джерело: Психологія для батьків
четвер, 28 грудня 2023 р.
Що робити дорослим, якщо після травматичної події дитина мовчить, не говорить про свої почуття
Що робити дорослим, якщо після травматичної події дитина мовчить, не говорить про свої почуття - поради від експертів нашої програми.
середу, 27 грудня 2023 р.
Організація роботи дитини з гіперактивністю
Міжнародна Психологічна Асоціація Проективних Методик
ЯК СЕБЕ ВЕСТИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ.1. Педагогам було б корисно знати ознаки синдрому дефіциту уваги, адже це ключ до розуміння малечі. Вчителі мають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги, пам’яті гіперактивних дітей, щоб в якомога доступнішій формі організувати розумову діяльність.
2. Дитина з гіперактивністю повинна завжди бути «на виду». Краще, якщо основне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій парті або навпроти стола вчительки. Так педагог може максимально стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися за допомогою у разі виникнення труднощів.
3. Завдання, які надаються гіперактивній дитині мають свої особливості. Так, намагайтесь давати завдання які відповідають рівню знань дитини. Оскільки дуже легке чи дуже складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так тяжко втримати. Наступна особливість – на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи якомога менше слів. І останнє, якщо завдання, яке треба виконати досить велике, допоможіть малечі розбити його на окремі частини і контролюйте виконання кожної.
4. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори навколо місця, де сидить дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.
5. Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним для дитини. Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є можливість порухатися і скинути напругу. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.
6. Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло. Тобто давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.
7. Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом. Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди отримують догани.
8. І останнє, пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики, погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесь ігнорувати негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалити гіпердинамічних діток. Корекція їх поведінки зазвичай здійснюється за допомогою медикаментозних і психологічних корекційних програм.
Автор: Анна Луньова
Що б я сказав другові у такій ситуації?
Центр психічного здоров'я НаУКМА
Коли вас непокоять негативні думки щодо себе, чи певної ситуації, в якій ви опинилися, запитайте себе “Що б я сказав другові у такій ситуації?”.
Підписатися на:
Дописи (Atom)