Злість - ворог чи захист?

 Svitlo - проєкт психологічної підтримки

Злість - ворог чи захист?

Про емоцію, яку ми так часто навчилися стримувати - поки вона не проривається назовні.

 Злість - одна з базових емоцій. Вона виникає не випадково: це природна реакція на порушення наших меж, несправедливість або загрозу важливим цінностям.

⠀

З психологічного погляду, злість - афективна відповідь, яка може накопичуватись, коли потреби людини ігноруються, досвід знецінюється, а "ні" є внутрішньо забороненим. У такому випадку злість перестає бути ситуативною - вона стає хронічним фоном.

 Конструктивна vs. Неконструктивна злість

 Конструктивна злість сигналізує: «Мені щось болить. Я не хочу, щоб це тривало».

Вона допомагає:

 окреслювати межі,

 заявляти про себе,

 відновлювати справедливість.

 Неконструктивна злість накопичується, коли емоція репресується або забороняється ще на рівні думки:

 «Я не маю права злитися»

 «Якщо я покажу злість - мене відкинуть»

 У цьому випадку злість виходить у вигляді емоційних вибухів, сварок на рівному місці, пасивної агресії або спрямовується всередину себе: через самознищення, психосоматику, вигорання.

 Звідки береться роздратування?

Роздратування - це часто початкова форма злості.

Воно може вказувати на:

 хронічну втому, коли ресурс вичерпано

 перевантаження ролями та обов’язками

 несказані «ні» у важливих моментах

 несумісність між тим, що я відчуваю, і тим, що маю робити.

 Що відбувається, коли ми пригнічуємо злість?

 Зростає тривожність.

 Падає самооцінка.

 Поглиблюється стан емоційного вигорання.

 Можуть виникати психосоматичні симптоми (мігрень, напруга в тілі, шлунково-кишкові розлади).

Пригнічена злість не зникає. Вона перетворюється на внутрішню війну з собою або вихлюпується на близьких у непрогнозований момент.

 Що допомагає? Екологічні способи звернутись до своєї злості

 Назвати емоцію: «Зараз я злюсь, бо…»

 Відстежити тригери: що саме викликало злість - факт, інтонація, ігнорування?

 Малювати, рвати папір, бити подушку - дати тілу проявитись

 Писати "листи гніву" і знищувати їх

 Вчитись говорити про злість, заявляти про потреби без провини

 «Це не означає, що я погана/поганий. Це означає, що я - жива людина»

Визнати злість і дати їй екологічний вихід - це не про руйнування. Це про турботу.

Іноді саме через злість ми дізнаємося, що для нас насправді важливо.

Дозвольте собі не бути ідеальними - дозвольте собі бути живими.

⠀

 І пам’ятайте: всередині злості завжди є крик про потребу. Його варто почути. Хоча б для себе.