"Сороміцькі" малюнки

 Вікторія Назаревич

Ой… «сороміцькі» малюнки — що з цим робити?

Тілесні образи в дитячих малюнках: норма, сигнал чи причина для настороження?

Як фахівцю реагувати, коли дитина малює "все"?

Контекст: коли це трапляється і чому це важливо

У дитячій арттерапії трапляються малюнки, які зображують:

* дорослих або себе без одягу,

* виражену тілесність (геніталії, сідниці, груди),

* гіперфокус на інтимних зонах.

Це може викликати подив, напругу або тривогу в дорослого.

Але — не завжди є ознакою проблеми.

Вікова норма: що вважається типовим

* 3–6 років — фаза тілесної цікавості, нормальна дослідницька поведінка

* 6–9 років — поступовий перехід до соціального усвідомлення, тілесність згасає

* 9+ років — якщо тілесні теми з’являються нав’язливо, агресивно або травматично — це вже зона для пильного аналізу

Що це може означати?

1. Нормальне тілесне пізнання

Діти у дошкільному віці досліджують тіло — своє і батьківське.

Малюнки з наготою — не еротика, а відображення “я бачив і малюю”.

(A. Freud, Piaget, Erikson)

2. Виведення емоційного досвіду або враження

Малюнок — це спосіб “перетравити” те, що дитина не розуміє словами.

Якщо дитина побачила щось, що її здивувало або злякало, вона може “вивести” це на аркуш — іноді прямо, іноді метафорично.

3. Сенсорна фіксація або особливості розвитку

У дітей з ПРР, аутизмом, ураженнями ЦНС чи сенсорними порушеннями — тілесність може бути каналом регуляції.

Це не про еротизацію, а про спробу зафіксувати знайому форму, текстуру, сенсорну пам'ять.

Коли це може бути сигналом для уваги?

Червоні прапори:

* Малюнок викликає сильне збудження або страх у дитини

* Повторювані сцени тілесного контакту з дорослими

* Наявність сексуалізованих сценаріїв, не властивих віковому досвіду

* Дитина не може пояснити, що вона намалювала, або уникає теми

* Паралельно помітна поведінкова регресія, тривога, соматичні скарги

У таких випадках важливо:

* Не інтерпретувати “на ходу”

* Зафіксувати факт

* Залучити батьків або міждисциплінарну команду (без тиску на дитину)

Що РОБИТИ як фахівцю:

Тримати нейтральність і контакт

“А що тут відбувається?”

“Як почувається твій тато/мама на цьому малюнку?”

“Ти хочеш щось додати або змінити?”

Дати малюнку жити без осуду

Якщо ми зреагуємо шоком або соромом — дитина замикається.

Замість образу з’явиться “замок”.

Поставити в контекст серії

Один такий малюнок — це ще нічого.

Серія з 5–10 подібних образів — привід для глибшого аналізу.

Приклад з практики (змінений тон):

— Чому тато так намальований?

— Бо вдома він такий, коли виходить із ванної. Я хочу, щоб він тут був.

Усе просто. Дитина не бачить у цьому сорому. Бачить лише — свого тата.

“Дитячий малюнок — це не доказ. Це вікно. Ми не ліземо туди з висновками. Ми просто тримаємо цю рамку відкритою.”— Cathy Malchiodi, Violet Oaklander

@Вікторія Назаревич 2025