ХОЧУ СОЛОДКОГО! ЩО ЗІ МНОЮ НЕ ТАК?
Найгірше, що ми можемо зробити в такі моменти — звинуватити себе.
«Нема сили волі. Знову зірвалася. У всіх виходить, а в мене — ні».
Знайомо?
А тепер по фактах.
Коли тіло тягнеться до солодкого — це часто не каприз. Це внутрішній хімічний діалог, у якому мозок намагається врятувати баланс.
Що може стояти за “цукровою тягою”?- Серотоніновий дефіцит.
Солодке стимулює викид інсуліну, а він — допомагає триптофану (амінокислоті) дістатись до мозку. А там із нього виробляється серотонін — наш внутрішній антидепресант.
Тобто коли ти їси шоколадку — ти просто хочеш відчути себе нормально.
- Інсулінорезистентність.
Чим менше клітини чутливі до інсуліну, тим більше мозок отримує сигналів “енергії не вистачає”. А найшвидший шлях — вуглеводи.
- Недосип.
Після однієї ночі без повноцінного сну — падає лептин (гормон ситості), зростає грелін (гормон голоду), і мозок у прямому сенсі починає просити глюкозу як джерело енергії.
- Дефіцити магнію, цинку, B6, хрому.
Ці мікроелементи беруть участь у виробленні серотоніну, стабілізації рівня глюкози й передачі нервових імпульсів. Їх нестача викликає роздратованість, тривожність, і як наслідок — тягу до простих задоволень.
- Стрес і кортизол.
Хронічний стрес виснажує наднирники, знижує рівень дофаміну, і тіло починає шукати швидке джерело “радості” — знову ж таки, солодке.
Тож що робити? Як не зірватися і не втратити себе в пакеті з печивом?
Додай білок до кожного прийому їжі.Бо саме з білків ми отримуємо той самий триптофан. Без нього — серотонін не синтезується. Яйцо, риба, індичка, бобові — твої друзі.
Стабілізуй глюкозу.Починай день не з кави + круасану, а з білково-жирового сніданку. Додавай клітковину до кожної страви — овочі, насіння, локло.
Висипайся.Нормалізація сну — це основа. Навіть БАДи не працюють без сну. Перш ніж шукати “волю”, налагодь “ніч”.
Пройди базову діагностику.Феритин, вітамін D, B12, глюкоза, інсулін, HOMA-IR, магній — ці показники часто лежать в основі тяги до їжі, а не твій «характер».
Додай розумну фізичну активність.Не для схуднення. А для м’язової чутливості до інсуліну, лімфодренажу й нейрохімії. Навіть 20 хвилин на день — це вже сигнал тілу: ми живемо, ми рухаємось, можна заспокоїтись.
І найголовніше — бути до себе м’якшою.
Ти — не слабка. Ти — жива. А живе тіло іноді хоче швидких рішень, коли бракує енергії, любові, сну чи опори.
Просто наступного разу, коли зʼявиться думка: “Знову хочу солодкого” — спитай себе:
“А що мені зараз не вистачає насправді?”
Якщо відчуваєш, що це про тебе — можу допомогти скласти індивідуальний план стабілізації тяги до солодкого, без насильства, на основі аналізів і твоєї реальності.А які у вас відносини з солодким, друзі? Чи все під контролем?
Немає коментарів:
Дописати коментар