НМТ та вступ : нормалізуємо тривогу і вчимось її долати

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

НМТ та вступ : нормалізуємо тривогу і вчимось її долати

Цей місяць для багатьох старшокласників — суцільна невизначеність. НМТ, вступні іспити, вибір університету, очікування результатів…

Памʼятаю, як я сама готувалася до ЗНО. Скільки тоді було страху, напруги, тривожних “а що як”.

І вже зараз, озираючись назад, розумію: багато з того було надмірним. Але тоді це здавалося дуже реальним.

“Якщо моя дитина хвилюється перед НМТ. Це нормально?”

Так, це нормально.

Якщо їй страшно — з дитиною все гаразд.

Якщо важко сісти за підготовку — це не про лінь.

А якщо здається, що “всі вже все знають, а моя дитина — ні” , це не факт, а дія тривоги.

Сьогоднішній підлітковий день часто складається з пробних тестів, планів, підготовки.

У повітрі зависло велике слово — іспит.

А разом із ним — напруга, страх, втома, сумніви.

Це не слабкість. Це — нормальна людська реакція на важливе.

Тривога іноді допомагає: мобілізує, додає енергії.

Але коли її надто багато — вона починає виснажувати

Можливо, ви помічаєте у своїй дитині (або й у собі):

– усе відкладається “на потім”,

– складно зосередитися,

– серце пришвидшується, а в голові — хаос,

– з’являється дратівливість чи злість на себе, на інших.

Що можна робити, щоб допомогти?

Не змушуйте себе або дитину “не хвилюватися”

Хвилюватися — нормально.

Просто не наодинці. Поговоріть. З другом, з дитиною, з психологом.

Вголос — вже легше.

Якщо ці переживання постійно повертаються — виділіть час для них «я про це переживаю, бо це важливо, але зараз нічого не можу зробити, подумаю про це о 6 вечора». Це допоможе зробити переживання більш контрольованими та обмеженими в часі

Маленькі кроки — це теж кроки

Не “вивчити все за ніч”, а, наприклад, “прочитати 20 хвилин” або “повторити одне правило”.

Маленьке = реальне. Реальне = заспокійливе.

Відпочивати — не “потім”, а вже

Без ресурсу підготовка неефективна.

А що ж батьки?

Ваша тривога — не менша. Просто тихіша.

Можливо, ви не спите вночі, читаєте про НМТ, рахуєте бали, намагаєтеся якось вплинути, запитуєте: “Як підготовка?” — і чуєте мовчання або бурчання.

Це не зневага.

Це — буря всередині дитини.

І, можливо, їй дуже потрібно знати, що ви поруч — не як контролер, а як опора.

Останнім часом мене часто питають:

“Що дати дитині заспокійливого, щоб вона нарешті розслабилася?”

Я дуже розумію це запитання.

Мені й самій хочеться мати таку чарівну пігулку.

Але правда в тому, що тривога в цій ситуації — це нормальна жива реакція.

Її не завжди треба “глушити”. Частіше — почути, розділити, підтримати.

Що ви як батьки можете зробити вже зараз:

– Слухати, навіть якщо не згодні.

– Не порівнювати з іншими.

допомагати з відновленням ресурсу дитини , мати спільні активності

– Сказати: “Я тебе люблю не за оцінки.”

– І, коли слів немає — просто зробити чай.

Цей період мине. Але зараз — він непростий.

І якщо вам чи вашій дитині важко — не обов’язково проходити це самотужки.

З повагою до всіх, хто зараз тримає цю напругу.

І до тих, хто здає.

І до тих, хто підтримує.

Автор статті: лікар-психіатр Оксана Ведь