Можна переглянити на вихідні (є багато корисного)

Як зберегти психіку під час війни? | Олег Чабан

Чому навіть сильні люди виснажуються психологічно? Як зрозуміти, що стрес уже впливає на тіло, і що робити, коли тривога накриває хвилею?

Психіатр і психотерапевт Олег Чабан пояснює, як переживати хронічний стрес під час війни, розпізнавати панічні атаки, не потрапляти в пастку самодіагностики та підтримувати психічне здоров’я через прості щоденні звички.

Наш гість

Олег Чабан. Лікар-психіатр з 40-річним стажем, доктор медичних наук, професор, директор Навчально-наукового інституту психічного здоров'я Національного медичного університету імені Богомольця.

Ведучий

Михайло Тодуров. Кандидат медичних наук. Лікар-кардіохірург у ДНП «Інститут серця МОЗ України». Асистент кафедри кардіохірургії НУОЗ імені П. Л. Шупика.

У цьому випуску

• Як хронічний стрес і війна впливають на психіку та тіло та чому не кожен пережитий біль означає психічний розлад.

• Як розпізнати панічну атаку, допомогти людині поруч і не боятися антидепресантів через міфи.

• Як сон, фізична активність, відпочинок і прийняття реальності допомагають підтримувати себе у складні часи.

Бути собі добрим другом

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

5 дні тому

середа, 4 листопад 2026 р. о 18:53

Спосіб навчитися бути дбайливим другом для самих себе

Не завжди просто любити себе, піклуватися про себе, ставитись до себе тепло та співчутливо. Особливо коли ми не подобаємося собі, потрапляємо в неприємності і в житті щось йде не так, як ми хочемо. Ніде не вчать бути собі другом.

Любов до себе – це не безумовне прийняття та схвалення, не потурання слабкостям. Швидше ця згода з дійсністю: "Так, у мене є недоліки. Мені не все в собі подобається. У зовнішності чи в характері. Але ніхто не досконалий. І я маю право не бути ідеальною/ним, і все одно радіти життю. Мені з собою жити все життя, і я, звичайно ж, хочу тільки гарного для себе.

Ми рекомендуємо вправу навчитися бути собі другом.

Коли ви наступного разу зловите себе на самокритиці або негативному ставленні до себе, невдоволення собою, уявіть, що так з вами чинить ваш найкращий друг. Це він каже вам усі ці неприємні речі, коли вам і так погано. Намагається змусити зробити щось, що вам не подобається та не підходить.

Допустимо:

~ Куди ти їси другу порцію? У тебе ж щоки скоро перестануть проходити в двері. Так ти залишишся на самоті, якщо не припиниш. Тож доведеться тобі ще довго сидіти на дієті.

~ Як же ти погано працюєш! Вічно тупиш, все забуваєш, нічого не встигаєш, плутаєш, постійно втомлюєшся. Як тебе ще не вигнали? Позорище!

~ Знову ввечері YouTube дивився? Тобі потрібно стільки курсів проходити. Маєш сотні непрочитаних книг.Ти хоч уявляєш, скільки користі ти втрачаєш кожну хвилину? Спустиш так усе своє життя, якщо не почнеш діяти.

У моменти самокритики поставте собі такі питання:

1. Приємно вам спілкуватися з людиною, яка часто каже такі речі?

2. Ви стали б називати його другом?

3. Чи захотіли б продовжити з ним стосунки?

4. Що б ви відповіли на такі претензії?

5. А чи це точно друг чи він виплескує на вас свій негатив?

6. Чи потрібен вам такий друг чи ви хотіли б від дружби чогось іншого: підтримки, турботи, прийняття, доброти, приємних емоцій, взаємодопомоги, надійності?

Відповіли?

А виявляється, що це ви для себе такий ось друг.

Тепер згадайте, як ви ставитеся до своїх найближчих людей взагалі та у важких ситуаціях. Чи кажете ви їм подібні слова? А як вони реагують?

Чи вам це страшно сказати?

Подумайте, що б ви сказали другові або близькій людині, якби вона звернулася до вас з такою ж проблемою, як і у вас. Якби він також критикував і звинувачував себе. Як би ви підтримали та подбали про нього? Як взагалі ви зазвичай підтримуєте близьких людей?

Бачите різницю між ставленням до себе та ставленням до друга? Чи дозволяєте ви говорити собі ті самі неприємні слова, які використовуєте для самокритики? Як вважаєте, чому так відбувається? Чому друг заслуговує на тепло і дбайливе ставлення, а ви, єдина у себе максимальна близька людина, з якою вам жити все життя, - ні?

Розпишіть усі відповіді, добре подумайте і повертайтеся до них, коли ви незадоволені собою.Що зміниться, якщо ви спробуєте ставитись до себе з такою ж добротою та чуйністю, як до своїх дорогих людей? Почніть хоча б заради експерименту. Це точно варте того, щоб ризикнути. Ви цього варті .

Матеріал взятий ТГ канал Station «FeelGood»

Конфлікт чи насильство? (родина)

 Florence Centre

день тому, view post

понеділок, 9 листопад 2026 р. о 07:30

КОНФЛІКТ ЧИ НАСИЛЬСТВО? Не все так однозначно, як здається.

«Усі сваряться».
«Вона теж не подарунок».
«Просто не зійшлися характерами».
«Ну, він накричав, але ж не вдарив».
«Це їхні сімейні справи».

Ми часто чуємо такі пояснення, коли стаємо свідками складних взаємин між людьми.

Але чи завжди те, що ми називаємо конфліктом, ним є?

Конфлікт - це зіткнення різних поглядів, потреб, інтересів або очікувань. Конфлікт - невід'ємна частина нашого життя. У ньому може бути потенціал для розвитку стосунків та особистостей.
У конфлікті люди можуть злитися, сперечатися, не погоджуватися, відстоювати власну позицію, і це нормально. Люди не зобов'язані завжди думати однаково.
У здоровій взаємодії кожен має право:
• висловити незгоду;
• відмовитися;
• мати власну думку;
• захищати свої інтереси;
• не погодитися з рішенням іншої людини.
І головне, робити це без страху приниження, покарання чи помсти.

Насильство - це вже не просто зіткнення інтересів. Це поведінка, яка завдає шкоди, порушує права, гідність, свободу або безпеку іншої людини. Часто воно пов'язане з прагненням контролювати, залякати, підкорити або позбавити людину можливості самостійно приймати рішення.

Як відрізнити?

У конфлікті люди можуть не погоджуватися.
У насильстві незгода може ставати приводом для погроз, покарання чи приниження.

У конфлікті кожен має право висловити свою позицію.
У насильстві одна людина може систематично позбавляти іншу права голосу, вибору та самостійності.

У конфлікті сторони можуть шукати компроміс.
У насильстві одна сторона нав'язує свою волю, використовуючи страх, тиск або залежність.

У конфлікті можна сказати «ні», не боячись за власну безпеку.
У насильстві відмова може спричинити погрози, агресію або інші негативні наслідки.

Але є важливий нюанс.

Не кожен конфлікт відбувається спокійно. Люди можуть підвищувати голос, сердитися, говорити різкі слова. Це не автоматично означає насильство, але й не робить будь-яку таку поведінку прийнятною.

Так само насильство не обов'язково має бути систематичним, щоб вважатися насильством. Один епізод фізичного нападу, сексуального примусу чи погрози, що створює реальну небезпеку, не стає "просто конфліктом" через те, що стався вперше.

І ще одна думка, яку важливо пам'ятати:

Не кожну ситуацію можна правильно оцінити за одним епізодом чи окремою фразою. Важливі контекст, характер взаємодії, наявність примусу, наслідки та можливість людини вільно захищати себе.

У стосунках можуть бути суперечки. Можуть бути образи, непорозуміння, складні розмови.

Але страх не повинен бути умовою близькості, контроль - заміною турботи. а приниження - способом довести свою правоту.

А тепер невелике запитання для роздумів:

Як ви вважаєте, що найчастіше заважає нам вчасно розпізнати насильство: звичка до певної поведінки, страх втручатися чи переконання, що "це не наша справа"?

Регрес у дитини на тлі стресу

 Твоя підтримка Поруч

5 дні тому

четвер, 5 листопад 2026 р. о 11:39

Чимало батьків стикаються з проблемою, коли дитина вже навчилася засинати наодинці, самостійно одягатися або користуватися горщиком, але в певний момент починає потребувати більше допомоги.

Йдеться про регрес – захисну функцію організму, як реакцію на стресові обставини та накопичену втому, що відбуваються в житті дитини.

У картках пояснюємо, що таке регресивні прояви, чому вони можуть виникати та як батьки можуть підтримати дитину в цей період

А якщо потребуєте підтримки, ми – Поруч. Для цього достатньо заповнити анкету за посиланням: https://cutt.ly/Lt6zCCT6.

Повний текст колонки психологині проєкту «ПОРУЧ» Наталії Пашко читайте за посиланням: https://rubryka.com/blog/regres-u-dytyny-na-tli-stresu/

Види психологічного насильства

 Соціально-психологічна служба Київщини

 

Світлана Василівна ·

Психологічна стійкість

 Психологічна скриня | простір для практичних психологів

Наталія Турчин ·

Адміністратор

 ·

4 дні тому

четвер, 5 листопад 2026 р. о 09:12

4 дн. ·

5 простих практик, які допоможуть триматися та не втрачати себе:

1. Практика «Жити — це варити чай»

Щодня роби щось маленьке, але живе:

— Заварити улюблений чай.

— Протерти підвіконня.

— Послухати пісню з дитинства.

Це твій тихий спротив. Твоя жива клітинка в мозаїці хаосу.

2. Практика «Страх — це малюк, якого треба обійняти»

Уяви, що твій страх — це дитина.

Скажи подумки: «Я тебе бачу. Ти не сам. Я з тобою.»

Поклади руки на груди й живіт. Дихай повільно.

Ти — свій власний тил.

3. Практика «Будую, навіть коли світ горить»

Щодня роби щось для себе-на-потім:

— Читай хоча б одну сторінку книжки.

— Записуй свої думки, ідеї, мрії.

— Вчи щось нове, навіть 5 хвилин.

Це не марно. Це вклад у твоє майбутнє — і в майбутнє країни.

4. Практика «Сльози — це не слабкість»

Не тримай усе всередині.

— Ввімкни музику, яка тебе пробиває.

— Напиши все, що не хочеш носити в голові.

— Дозволь собі поплакати. Без сорому. Без цензури.

Це не кінець — це очищення.

5. Практика «Мої кордони — мій щит»

Ти не зобов’язаний:

— Бути в курсі кожної новини.

— Вислуховувати все болюче.

— Завжди бути сильним.

Обирай, що впускати. Дозволяй собі тишу.

Ці прості речі — це не дрібниці. Це акт внутрішнього героїзму.

Жити попри страх.

Будувати попри руїни.

Відчувати — попри біль.

Ти важливий.

Ти живий.

І ти не один.

Вольова саморегуляція — це не про те, щоб змусити себе,

а про те, щоб підтримати. М’яко, по-доброму, але послідовно.

Не завжди вдається діяти ідеально — і це нормально.

Важливо не скільки разів ти зупиняєшся,

а що повертаєшся знову.

Один крок — уже крок.

І це має значення.

Рухайся у своєму темпі. Потроху. Але вперед.

Джерело Соціально-психологічна служба Київщини