Десь глибоко всередині кожного з нас живе дитина

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

Травмована внутрішня дитина: голос, якого ми довго не чули

Десь глибоко всередині кожного з нас живе дитина. Та, що мріяла, боялася темряви, прагнула бути почутою. Та, яка не завжди отримувала любов, на яку заслуговувала.

Ця дитина досі з нами. Вона озивається у нашій тривозі, раптових спалахах гніву, бажанні догодити всім, у відчутті “я недостатньо добрий/добра”.

Травмована внутрішня дитина — це не слабкість. Це частинка нас, яка вижила. І чекає, щоб ми її нарешті обійняли.

Як розпізнати її в собі?

●Тобі складно довіряти.

●Ти шукаєш любов там, де її бракує.

●Ти часто звинувачуєш себе, навіть без причин.

●Ти прагнеш схвалення, бо в дитинстві його не вистачало.

●Ти боїшся покинутості так, ніби це загроза життю.

Це не “щось не так з тобою” — це біль, який колись не мав слів.

Що можна зробити?

Почуй її. Закрий очі й уяви себе маленьким. Що б ти хотів тоді почути? Скажи це собі зараз.

Пиши листи своїй внутрішній дитині. Дозволь їй говорити — і не виправляй її почуттів.

Обирай ніжність, коли хочеться суворості.

Ти не мусиш "виправляти себе". Ти заслуговуєш на турботу навіть тоді, коли не ідеальний.

Дозволь собі гратись, сміятись, відпочивати. Не все має бути "корисним". Іноді зцілення — це просто чашка какао і тепло ковдри.

Пам’ятай: ти зараз дорослий. І саме ти можеш стати тим дорослим, якого потребувала твоя дитина.

Це шлях не одного дня. Але він починається з любові. До себе. До тієї маленької істоти в тобі, яка все ще чекає обіймів.