Агресія, істерики, "некерована"" поведінка

 SVITLO: психологічний простір

Агресія, істерики, "некерована" поведінка: як батькам підтримати дитину в емоційній бурі?

Дитячі емоційні спалахи часто є проявом фрустрації, страху, внутрішнього напруження чи перевантаження, а не свідченням "поганої поведінки".

 Що може стояти за агресією або істерикою:

– природні вікові кризи розвитку
– невміння ідентифікувати та регулювати власні емоції
– стресові чи травматичні події
– відлуння родинного емоційного клімату (дитина як дзеркало)

Етап 1. Пауза і турбота про себе

Перш ніж реагувати - зупиніться. У якому стані ви самі?
Принцип кисневої маски: спочатку допомога собі.

 Чи вміють батьки розпізнавати власні емоції?
 Чи мають доступ до саморегуляції - тілесної, емоційної, ментальної?
 Чи є в житті місце для підтримки та відновлення ресурсу?

 Психоемоційне здоров’я дитини починається з психоемоційної стабільності батьків.

Етап 2. Створити простір для емоцій дитини

– Визнання і валідизація почуттів: «Тобі зараз важко. Я з тобою»
– Називання емоцій: «Ти злишся», «Тобі сумно», «Ти розгублений»
– Емпатійна присутність без спроб "виправити" або "заспокоїти негайно"

Етап 3. Дозволити реакції завершитись

Коли дитина плаче або злиться, в її організмі активується цілий каскад фізіологічних процесів. Якщо цю реакцію штучно зупинити («заспокойся», «не плач», «йди в кімнату»), вона залишається незавершеною. Дитина не проживає емоцію, а вчиться її подавляти.

Згодом це може проявлятись як емоційна закритість, тривожність, складність у вираженні почуттів або труднощі з саморегуляцією.

Натомість, коли дорослий контейнує - тобто спокійно витримує емоційний шторм поруч із дитиною, визнає її почуття і не руйнується поряд - дитина отримує безцінний досвід:
"Мені можна відчувати. Я в безпеці. Я не один/одна".

Це не про вседозволеність.
Це про зрілу присутність, де поєднуються підтримка й рамки.
Про здатність дорослого бути "берегами" для дитячих емоційних хвиль.

Етап 4. Дати дитині інструменти регуляції

– Тілесні техніки: удари по подушці, фізичні вправи
– Арт-терапія: малювання емоцій, ліпка, візуалізація
– Ритуали саморегуляції: дихальні практики, сенсорні обійми, читання емоційних казок
– Ігри на розвиток емоційного інтелекту (відповідно до віку)

Етап 5. Переосмислити мету

Завдання дорослого - не "виправити" поведінку, а побачити її як сигнал і допомогти дитині пройти через почуття, отримуючи досвід внутрішньої сили та емоційної грамотності.

 Це нелегко. Але при правильному підході й турботі про свій психічний стан - можливо пом’якшити ці бурі, зберігаючи зв’язок і довіру.

І навіть сам факт, що ви читаєте цей текст - вже свідчить: ви на правильному шляху 

З турботою,

Svitlo - проєкт психологічної підтримки