"Подивись, я існую!" Що відбувається з дитиною, коли їй не вистачає уваги?Коли дитина вкотре смикає маму за руку, поки та говорить телефоном, це не завжди про неслухняність. Часто - це єдиний спосіб сказати: «Поглянь на мене. Я тут. Я існую.»
Вона може розлити воду, порвати малюнок, щось зламати - не тому, що хоче зіпсувати день. А тому, що хоче хоч якоїсь реакції.
Бо мовчання болить сильніше за крик.
Або навпаки - дитина стихає. Стає зручною, непомітною. Вона ніби розчиняється, щоби не заважати, бо засвоїла: «Якщо я нічого не прошу, мене більше терплять.»
І ця історія не закінчується в дитинстві. Та сама дитина виростає. І стає дорослим, який:
- не вміє просити про підтримку;
- терпить байдужість у стосунках, аби лиш не втратити «контакт»;
- намагається всім догодити, щоб його не ігнорували;
- все ще чекає, що хтось побачить, що він існує.
Недолюблена дитина не зникає.Вона просто вчиться мовчати.
Але вона все ще там.
І досі хоче бути почутою.
Немає коментарів:
Дописати коментар