Захисні механізми психіки

 Florence_Centre_Zaporizhzhia

Захисні механізми психіки

Ми всі часом реагуємо «якось дивно». Ніби дорослі, свідомі, а поводимося як діти. Ніби мали б сумувати - а сміємося. Або навпаки: серце стискається, а ми не відчуваємо нічого.

Це не слабкість.

Це - захисні механізми психіки.

 Вони виникають несвідомо.

 Їхнє завдання - зберегти стабільність.

Вони рятують нас від болю, який ми не готові витримати прямо зараз.

«Кажеш: "Я просто пожартував", а насправді - у тебе пасивна агресія. Думаєш, "я такий спокійний, мені все одно", а психіка тим часом увімкнула ізоляцію й витіснення. Це не слабкість. Це - захист. Але якщо ти не знаєш, що тебе захищає - ти не керуєш своїм життям повністю.»

У чому підступ?

Ці захисти - як броня. Добре мати її під час бурі. Але якщо не зняти її після - починаєш задихатися.

Що з цим робити?

 Помічати свої реакції.

 Називати їх - без осуду.

 Досліджувати, від чого вони насправді захищають.

 І потроху вчитись проживати, а не лише уникати.