Тілесно-орієнтована терапія — це напрям психотерапії, який працює з тілом як із частиною психіки. Вона виходить із концепції, що психічні стани мають тілесне відображення (у м’язовій напрузі, диханні, поставі, відчуттях). Стрес і травма часто залишаються у тілі, навіть якщо ми не усвідомлюємо цього.
Коли її використовувати? Найчастіше при хронічному стресі, тривожності, психосоматиці, складнощах із саморегуляцією чи емоційною обробкою травматичного досвіду. Вона особливо ефективна, коли людина розуміє, що з нею щось не так, але не може це дослідити на словесному рівні.
Чому вона працює? Тіло тісно пов’язане з психікою через нервову систему, ми буквально відчуваємо емоції тілом. Через нього ми отримуємо сигнали про безпеку чи небезпеку, напругу чи полегшення. Якщо ми тривалий час ігноруємо тілесні сигнали, вони перетворюються на хронічну напругу, втому, відчуття емоційного застою. Повернення уваги до тіла дозволяє розгорнути ці процеси й вивільнити заблоковані емоції.
Як саме це працює? Під час сесії клієнт досліджує тілесні відчуття, дихання, рух. Терапевт може запропонувати звернути увагу на якусь напружену ділянку тіла або запросити до м’якого руху. Наприклад, якщо клієнт відчуває стиск у грудях, терапія може допомогти не лише його розслабити, а й дослідити, яка емоція стоїть за цим стиском: страх, гнів, сором. Коли тіло вивільняє напругу, з’являється доступ до більш тонкого емоційного відчуття і розуміння.
У попередньому пості ми писали про прогресивну м’язову релаксацію (техніка, яка допомагає заспокоїти нервову систему через послідовне напруження й розслаблення м’язів). Це приклад тілесної саморегуляції. Але тілесна терапія йде далі: вона не лише знижує напругу, а й допомагає краще зрозуміти себе через тіло і дізнатись, що саме воно розповідає про наш емоційний досвід.
Немає коментарів:
Дописати коментар