Тривожність

 Florence_Centre_Zaporizhzhia

 Чому ігнорувати тривожність - ризиковано? 

"Та просто втомився", "Минеться","Всім зараз важко" – так часто ми відповідаємо собі, коли всередині щось стискає. А це щось - тривожність. Непроханий гість, якого ми намагаємось не помічати. Але тривожність - це не просто “нерви” чи “переживання”. Це сигнал. Як біль у тілі. Якщо ігнорувати - стає гірше.

 Чим це загрожує?

Фізичне виснаження. Хронічна тривожність виснажує нервову систему, порушує сон, апетит, імунітет.
Проблеми з концентрацією. Мозок постійно у режимі "що, якщо...?", тож важко зосередитися навіть на простих справах.
Психосоматичні симптоми. Часті головні болі, біль у шлунку, тахікардія - це можуть бути "маски" тривожного розладу.
Соціальна ізоляція. Людина у тривозі часто уникає спілкування, втрачає інтерес до життя.
Поглиблення стану. Ігнорування тривожності може призвести до депресії або панічних атак.

 То що ж робити?

Визнати: "Так, я тривожусь - і це не соромно".
Слухати своє тіло: де воно затискається, коли тривожність підступає?
Писати: фіксувати свої думки на папері - це вже знижує рівень тривоги.
Рухатись: фізична активність - один із найкращих способів "розрядки".
І головне - звертатися по допомогу. Не чекати, коли "пройде саме". Бо іноді не проходить.

Тривожність - це не слабкість. Це сигнал. І як із будь-яким сигналом - головне не вимикати звук, а зрозуміти, що саме лунає.

Мій підліток і Лабубу: сигнал про внутрішній світ

 Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Мій підліток і Лабубу: сигнал про внутрішній світ

Ви бачили це — можливо, в руках у дітей на майданчику, в магазині, або у вітрині в прозорій коробці, немов якийсь гремлін з широко розплющеними очима. Лялька Лабубу – новий тренд серед дітей і підлітків. Будьмо відвертими: ці ляльки об'єктивно мають суперечливий вигляд.

Привабливість Лабубу полягає не в естетиці, а в символіці. Лабубу тривожна, суперечлива та дивно чарівна. Так само як і підлітковий вік.

У цьому віці діти розриваються між протилежностями: незалежністю та залежністю, вписуванням та виділенням, дитячою грою та підлітковою складністю. Лабубу поєднує ці суперечності у фізичній формі. Зубаста посмішка, величезні очі, дещо дикий вираз обличчя — все це відображає хаотичний внутрішній світ підлітка, який просто намагається зрозуміти, хто він.

З точки зору розвитку, діти цього віку часто тяжіють до гротескного, дивного, зухвалого. Не тому, що вони мають певні порушення, а тому, що вони досліджують, як стримувати суперечливі емоції та при цьому почуватися добре. Моторошні іграшки завжди служили цій меті. Гротескний маленький гремлін стає чимось, що вони контролюють, особливо коли так багато в їхньому світі здається невизначеним або приголомшливим.

Лабубу — це запрошення опанувати дивне. Сказати: «Ця річ не має абсолютного сенсу. Але я можу створити для неї місце. Я можу володіти нею».

Лабубу — це не просто іграшка, це соціальний сигнал. У середній школі діти не кажуть: «Я розбираюся у складнощах групової динаміки та сигналізую про свою приналежність до групи». Вони кажуть: «Дивіться, у мене є рідкісний Лабубу!» Або вони взувають кросівки, які подобаються кожній дитині в TikTok. Ми говоримо про тиск однолітків так, ніби це завжди токсично, але правда в тому, що вміння вливатися в колектив – це важливий етап розвитку. Здатність розпізнавати соціальні сигнали, адаптуватися до групових норм і знаходити спільну мову з однолітками? Це не слабкість. Це емоційний інтелект. Тож, коли ваша дитина хоче лабубу, бо «у всіх інших він є», це не моральна помилка.

Немає абсолютно нічого поганого в тому, щоб сказати: «Я розумію, що ти цього хочеш. Це трохи дорого. Схоже, тобі потрібно буде відкладати кишенькові гроші або більше допомагати по дому, щоб отримати додаткові кошти».

Любов до дивної ляльки не означає, що ваша дитина має проблеми з психікою. Це означає, що вона переживає ту саму напругу, що й усі підлітки: як мені належати до когось, не втрачаючи себе? Як мені зрозуміти світ, який не завжди має сенс?

Але, як завжди, зверніть увагу на закономірність. Якщо теми, пов’язані з лялькою, стають насильницькими, нав’язливими або домінують у їхній грі чи особистості, виключаючи все інше, або якщо ваша дитина постійно перебуває в стресовому стані, можливо, варто звернути увагу.

Будьте допитливими, а не осудливими. Запитайте: «Що тобі в цьому подобається?» Навіть якщо вони не знають, вони відчують, що їх побачили — і це важливо.

Попри милість і популярність цих ляльок, вони не зовсім безпечні для маленьких дітей. Діти, особливо до 7 років, мають слабко розвинений механізм «відділення фантазії від реальності». Монстри з гострими зубами чи дивними очима можуть лякати, викликаючи: нічні страхи, неспокій, агресивну поведінку (як відповідь на внутрішню тривогу). Тому не рекомендується купувати фігурки для малят.

Авторка статті: корекційний педагог, нейропсихолог Вікторія Каліна

Ювенальна поліція нагадує

 ⚠️ Літо — це не тільки канікули, а й відповідальність!

Початок канікул — час активного відпочинку та пригод. Але разом із тим, це період, коли діти частіше залишаються без нагляду дорослих і, на жаль, можуть потрапити в небезпечні ситуації. 

Ювенальна Поліція України закликає батьків, педагогів і підлітків бути уважними та дотримуватися простих, але життєво важливих правил безпеки!

📍Вербування неповнолітніх

Соцмережі — улюблене середовище не лише для спілкування, а й для небезпеки. Дітям можуть писати "куратори", обіцяючи "заробіток", пропонувати зробити фото стратегічних об’єктів або щось підпалити. Не мовчіть! Якщо є підозри — звертайтесь до поліції або чат-боту  @spaly_fsb_bot

 📍Зачепінг — смертельна гра

Підлітки все частіше намагаються "зняти круте відео" на дахах вагонів або на підніжках поїздів. Така "гра" коштує життя. На жаль, щороку є загиблі. Попередьте своїх дітей.

📍 Відкриті вікна – тиха загроза вдома

Особливо небезпечно для малечі. Встановлюйте захисні блокатори, не залишайте вікна відкритими в кімнатах, де перебувають діти.

 📍Правила дорожнього руху — щоденна навичка

Переходимо дорогу уважно, без гаджетів і навушників, лише на дозволених ділянках. Велосипед чи самокат — це не просто розвага, а відповідальність за життя.

 📍Повітряна тривога — сигнал до дії, а не ігнорування

Знайте, де укриття поблизу, навчіть дитину чітким і спокійним діям у разі тривоги.

 📍Відпочинок біля води — лише з дорослими!

Купання в недозволених місцях, стрибки з дамб чи мостів — це дуже небезпечно. Вода не прощає помилок.

 📍Небезпечні знахідки — не іграшка!

Боєприпаси, снаряди, міни — іноді діти знаходять їх просто у дворі чи в лісі. 

Навчіть дітей правилам:

❗️Не чіпай!

❗️Не підходь!

❗️Попередь інших!

❗️Телефонуй 101 або 102!

 📍Не розводь вогонь у лісі

Найменша іскра — і трагедія для всіх.

Батьки, педагоги, громада — ми всі відповідальні за безпечне літо наших дітей!

Говоріть з ними. Пояснюйте. Будьте поруч.

Маємо вистояти

 

Відновлення батьківського ресурсу

 Твоя підтримка Поруч

У часи невизначеності батьківство потребує багато сил. Саме тому турбота про себе стає необхідною умовою стійкості.

Ділимося інструментом, який допомагає зробити коротку паузу, побачити свій стан і обрати дію, яка м’яко підтримає саме вас – «Емоційний чекап для батьків». Кілька простих запитань повертають увагу до себе, допомагають помітити втому чи напругу, дати собі дозвіл на відновлення і зберегти теплий контакт з близькими.

У ньому ви також знайдете:

короткий самотест «Що зі мною зараз?», щоб уважно подивитись на свій стан;

добірку дій – залежно від вашого емоційного стану;

маленькі нагадування про найважливіше.

Спробуйте цей інструмент тоді, коли відчуєте: «Мені потрібна пауза». І нехай ця пауза буде турботою про себе

Навіщо прописи та каліграфія

 Видавництво Літералія

Мене часто запитують: «Навіщо ваші прописи, каліграфія — це ж про красу, а не про розвиток».

І я завжди відповідаю: каліграфія — це не про красиві літери. Це про те, як дитина вчиться відчувати світ і себе.

Ось що ми насправді тренуємо, коли дитина пише повільно, уважно, зосереджено:

 1. Відчуття меж і структури. Кожна лінія — має початок і кінець. Як і будь-яка дія в житті.Дитина з ООП часто «пливе» у просторі — каліграфія допомагає заземлитись, відчути рамку, знайти опору.

 2. Зосередженість і довільна увага. Писати красиво неможливо на автоматі. Каліграфія вчить керувати собою. Для дітей з труднощами саморегуляції це справжнє тренування уваги, терпіння, контролю рухів.

 3. Розвиток просторового мислення. Літера — це геометрія. Її треба побачити, зрозуміти, запам’ятати і відтворити.А значить — ми розвиваємо у дитини здатність аналізувати форму, напрямок, розмір, послідовність.

 4. Сенсомоторна інтеграціяУ каліграфії працює все тіло: очі бачать, мозок аналізує, рука виконує, увага тримає процес. Це глибока сенсомоторна взаємодія, яка активізує обидві півкулі мозку. Саме те, що потрібно для подолання навчальних труднощів.

 5. Відчуття краси і внутрішній порядок. Коли дитина з ООП бачить: «Я можу красиво», у неї формується нова ідентичність. Не як «той, хто не справляється», а як той, хто створює форму, порядок і гармонію власноруч.

 Каліграфія — це не примха. Це терапія. Це розвиток. Це шлях. І як художник я бачу не просто літери — я бачу, як у дитини формується внутрішня стійкість.

Буква за буквою. Лінія за лінією. Життя набуває форми. І сенсу.

Дивитись відео

Соціальні навички

 Наталія Компанець

Найбільше шкоди адаптації дітей в суспільстві (починаючи з дитячого садка) завдають адепти теорій, які покликані плекати "маминих бубочок". Представники цієї теорії здивуються, але вимоги до виховання дітей дошкільного віку передбачають РОБОТУ БАТЬКІВ - це стандарт дошкільної освіти в Україні, БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ. І щоб бути "зрілим дошкільником", якому легко адаптуватися у шкільному житті дитина засвоює соціальні правила. І не через вихователів. А через своїх батьків, через наслідки поведінки інших дітей, які вона бачить у групі.

На жаль, ці люди розуміють "роботу батьків" інакше, порівняно з точкою зору вихователів, які мають виконувати цей самий стандарт дошкільної освіти, і згідно державного документу - мають ПОВІДОМЛЯТИ про це батьків - ЯК виховувати дітей.

І так виходить - вихователь звертає увагу мами на проблемну поведінку дитини (припустимо, агресивну). Мама, яка вдома зберігає "прихильність дитини" діє за одним із ... двох варіантів:

або нічого не говорить дитині про свою оцінку цієї поведінки, і дитина отримує свою порцію дофаміну через мультики, обійми, "головне - спокій дитини", і дитина отримує "щеплення" - "вихователька - отстой, її правила - дурня, мама -форева".

Інший варіант - розлогі розмови про "чому ти так зробив", звичайно, зберігаючи спокій дитини. І обов'язково стати на точку зору дитини.

Все сумніше, коли дитина відстає у розвитку. Бо гра у піддавки з дитячою поведінкою не те, що НЕ універсальна - ШКІДЛИВА, навіть для нормотипових дітей. УНІВЕРСАЛЬНИМИ є методи, які підходять УСІМ дітям, незалежно від діагнозів. Так ось це - методи ПІДТРИМКИ ПОЗИТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ, де дорослі - це дорослі, і це вони встановлюють і контролюють правила поведінки. Без криків.

ПОВЕДІНКА ФОРМУЄТЬСЯ БАТЬКАМИ.

Мама має давати яскраву емоційну реакцію на неприйнятну поведінку в садочку.

У закладі дошкільної освіти крім позитивного прикладу інших дітей у вихователя НЕМАЄ важелів, щоб виправити неприйнятну поведінку. Тому АДЕКВАТНА реакція батьків - ЄДИНИЙ спосіб познайомити дитину з небажаними наслідками після проблемної поведінки (санкції в колі сім'ї - це позбавлення задоволення - як МІНІМУМ, ы це не покарання, бо це можна робити з повагою і не ображаючи)...

Підтримати тих, хто горює

 Ти як?

Горювання не має чітких етапів, не потребує гучних слів, і точно не існує єдиного «правильного» способу його переживати.

Але є способи, як бути поруч, щоб підтримати тих, хто у складному моменті.

Підказки, які допоможуть знайти влучні слова та поради, як бути поруч, зібрали в каруселі

Більше про втрату та взаємодію зі старшими людьми і дітьми читай на платформі «Ти як?» — howareu.com

Як прийти до тями після того, як почули вибух

 Клінічні психологи та психотерапевти України

Яковенко Олена  · 

Вітаю! Як ви? Як прийти до тями після того, як почули вибух

«У момент неочікуваного вибуху здригаюсь, а потім мене трусить і голос тремтить, морозить. А ще

можу розплакатися. Що робити? Як заспокоїти нервову систему?»

Відчувати страх, занепокоєння під час стресу (а чути вибух – це неабиякий стрес для людини) – це природна реакція. У цей момент активізується

ділянка мозку, яка відповідає за виживання та захист. Твій організм починає виділяти гормони стресу, які посилають енергію збудження, щоб ти міг/

могла втекти від небезпеки чи боротися з нею.

Небезпека минає, але накопичена енергія нікуди не дівається і потребує вивільнення. Так ти можеш відчувати тремтіння, озноб, можеш хотіти розплакатись.

Найкраще, що ти можеш зробити для себе в цей момент – це допомогти

тілу позбутись напруження.

Ось декілька порад про те, як це зробити:

Якщо відчуваєш тремтіння або озноб: візьми тепленьку, приємну на дотик ковдру і накинь на себе. Якщо є можливість, зав’яжи її спереду навхрест,

так твоє тіло зможе відчути тепло і міцний каркас. Поїж, або випий чогось тепленького.

Якщо калатає серце: легенько постукай по грудях: раз у секунду, зі словами «Я є», «Я стою», «Я в порядку».

Якщо відчуваєш запаморочення, або крутиться голова: займи положення сидячи, постав ноги на підлогу та сфокусуй свою увагу на них. Також

зосередься на диханні: рівний глибокий вдих і трохи довший рівний видих.

Продовжуй робити це, поки знову не відчуєш міцний ґрунт під ногами.

Якщо відчуваєш, як підступає паніка: використовуй техніки заземлення.

Якщо тіло заціпеніло: потруси спочатку послідовно кожною його частиною. Голова, руки, ноги, бедра. А вкінці – все разом. Можеш також робити легенькі поплескування, щоб відчути межі свого тіла.

Якщо хочеться розплакатися: знайди безпечне для себе місце і дозволь

собі зробити це. Побудь для себе турботливим батьком або турботливою мамою в цей момент.

Коли тіло заспокоїться:

• зроби собі щось смачненьке;

• послухай заспокійливу музику;

• поговори з кимось, хто може бути підтримкою й опорою в цей момент;

• погладь, або візьми на руки свого домашнього улюбленця, або обіймись із тим, хто є поруч;

• і маленькими кроками повертайся до своїх буденних справ.

P.S. При нервовому тремтінні зазвичай радять спочатку дати можливість тілу "протремтіти", навіть підсилити амплітуду можна, а лише потім тепло і спокій.

Орфографія збережена.