Міжнародна асоціація психологів по роботі з горем та тяжкою втратою
Як розпізнати уникання в процесі переживання втрати.
Одним з факторів, що впливає на тривалість переживання горя, є уникнення. Людина може уникати будь-яких спогадів або згадок про трагічну подію, про те, як саме відбулася втрата.
Через небажання або неможливість скорботного перепрожити події, безпосередньо пов'язані з втратою, таке уникнення витісняє подію з життя та перешкоджає її інтеграції в особистий автобіографічний досвід.
Про уникнення можуть говорити такі прояви, як постійна туга за померлим, непереборне бажання повернути кохану людину та бути з нею поруч, занурення у спогади, постійний перегляд світлин та перебирання речей померлого тощо.
Та є ситуації, коли скорботний ніби намагається зберегти зв'язок з померлим. І в цілому зберігання зв'язку має свій позитивний вплив на роботу горя та процес переживання втрати, адже, дійсно, кохана людина не може вмить зникнути для нас без сліду. Ми зберігаємо ці відносини, але трансформуємо їх таким чином, щоб вони продовжувалися на іншому рівні.
Та іноді за збереженням зв'язку стоїть те саме уникнення, яке перешкоджає роботі горя та сприяє розвитку тривалого розладу скорботи.
✦ Людина не уникає спогадів про померлого, розмов про нього, але повністю ігнорує самий факт втрати. Вона може використовувати формулювання: «він пішов», не визнаючи, що смерть відбулася і що це назавжди. Це може свідчити про те, що не відбувається сприйняття реальності втрати, та вказувати на складне горе.
✦ Думки та роздуми про померлу людину також мають зберігати зв'язок з померлим. Але коли ці думки спрямовані на пошук варіантів того, як потрібно було вчинити, щоб рідна людина не померла, це, на жаль, не сприяє процесу перепроживання втрати. Відбувається перенаправлення ресурсів психіки, що також може свідчити про ускладнене горювання.
✦ Навіть після втрати людина, що пішла, є єдиним джерелом радості, адже раніше нам з нею було добре, поруч з нею ми були щасливі, вона і була нашим щастям в тому спільному просторі безпеки, які ми вибудували для себе за її життя. Якщо й після втрати увага скорботного спрямована лише на того, кого він втратив, якщо він залишається єдиним джерелом радості – це і є одним з проявів патологічних розладів горя.
Всі ці ситуації насправді про уникнення. Згорьована людина тут уникає реальності втрати, самого факту смерті або близькості з іншими людьми.
Тож, якщо з вами після втрати відбувається щось подібне, краще звернутися до психолога, щоб діагностувати тривалий розлад скорботи та отримати відповідну професійну допомогу та підтримку.
Немає коментарів:
Дописати коментар