Мовленнєвий розвиток дошкільника

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Мовленнєвий розвиток дошкільника — складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини i виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків.

Мовленням дитина оволодіває в процесі спілкування під час piзних видів діяльності, адже всі вони тісно пов'язані з мовленням i супроводжуються ним. Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, слід використовувати різні засоби: irpи, проблемні ситуації і, звичайно, заняття.

Мовленнєва компетенція — це вміння на практиці доречно користуватися мовою (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), використовувати для цього як мовні, так i позамовні (мiміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби.

Це полікомпонентний утвір, що містить такі компетенції:

■ лексичну (наявність певного запасу слів у межах вікового періоду, їx доречне застосування, вживання засобів мовної виразності: приказки, прислів'я, фразеологізми, епітети, порівняння);

■ фонетичну (правильна звуковимова, розвинений фонематичний слух, володіння інтонаційними засобами виразності);

■ граматичну (практичне вживання відповідних граматичних форм рідної мови: рід, число, відмінки, час тощо) та діамонологічну (розуміння зв'язного тексту, вміння відповідати та звертатися із запитаннями, вести діалог, складати різні види розповідей, переказувати).

Ідучи до школи, дiти мають володіти такими вміннями:

говорити чiтко, виразно, правильно; правильно вимовляти всі звуки;

спілкуватися мiж собою i з дорослими, дотримуючись правил ввічливості;

звертаючись до однолітків i дорослих, вживати кличну форму імені, загальної назви (тату, мамо, бабусю, сестричко, братику), слова ввічливості;

розповiдати про себе, про cвoїx батькiв та iнших членiв родини без тривалих пауз i повторів;

розповiдaти про улюблених домашнiх тварин, iграшки, описувати їx усно;

розрiзняти на слух вipш, оповiдaння, казку;

переказувати близько до почутого казку (уривок казки), розповiдaти напам'ять, вiдповiдно iнтонуючи, вiрші;

домислювати кінцівку оповідання, казки (фантазувати);

володіти правилами мовленнєвого етикету.

(с) Квасилівський ЗДО