Про вітання - прощання та "благословіння близькістю". Найчастіше зараз я ношу саме цю прикрасу. Якось побачила, що коли хтось знаходиться в цей момент поруч, він/вона віддзеркалюється в цьому сердечку. Іноді так і кажу: "бачиш, ти у мене в серці". Я створюю багато практик для того, щоб дітям і дорослим було легше проявити близькість. Раніше робила це, щоб допомогти налаштуватись один на одного, а зараз все це стає ще більш важливими "терапевтичними інструментами". Бо тільки поруч з надійними близькими, ми відновлюємося і можемо впоратись з навантаженням стресом. А ще - ми ж ніколи не знаємо, коли наша близькість для дітей стане пам'яттю.
Для мене зараз найважливіші миті доби - пробудження, прощання та вітання з донькою перед школою, чи прощання з сином перед від'їздом з села, прощання перед сном. (Я не кажу про моменти контакту з чоловіком). Саме ці "миті" дають можливість закарбувати в дітях це відчуття - "ти у мене в серці. Щоб не відбувалося, я з тобою". Напевно, пращури назвали б таки миті благословінням. А прагматичною мовою - це інструменти зміцнення прив'язаності.

і мої слова: "доброго ранку, Щастя".







Наша "зовнішня" присутність дає внутрішнє відчуття наповненості. Ось це відчуття - "ти у мене в серці, а я у тебе" - дає можливість дітям та дорослим витримати розлуку.
Які у вас є "ритуали близькості", якими можна поділитись?
Обіймаю, Родино
як хочу більше відчуття близькості і менше розлук. І як хочу Перемоги

Немає коментарів:
Дописати коментар