ПІДЛІТКОВИЙ ВІК: УЖЕ НЕ ДИТИНА, АЛЕ ЩЕ НЕ ДОРОСЛИЙ
Я психотерапевт і навчаюся сексології. Чим глибше я працюю з темами розвитку, тим ясніше бачу: знання про сексуальність потрібні не лише терапевтам. Вони важливі для батьків, учителів, вихователів і, безперечно, самих підлітків. Бо сексуальний розвиток – це не «додатковий блок» у житті людини. Це частина становлення особистості, здатність відчувати себе цілісним і будувати стосунки без сорому й страху.
Ми всі родом із дитинства. І сексуальність теж має свій шлях від перших дитячих відкриттів до дорослого вибору партнера. Важливо, щоб цей шлях був послідовним і безпечним. Бо коли розвиток іде надто швидко чи, навпаки, надто повільно, у дорослому житті це відгукується труднощами в інтимності та близькості.
Чому важливі фази
Сексуальний розвиток має свої етапи. Спершу – платонічна фаза. Це час захоплення образом, коли серце починає битися швидше від самої присутності «того самого» однокласника чи однокласниці. Потім – романтична фаза: перші зізнання, поцілунки, мрії й хвилювання. І лише після цього приходить сексуальна фаза – прагнення до фізичної близькості.
Коли підліток проживає всі ці фази послідовно, у дорослому житті він здатний будувати зрілі стосунки. Але якщо етапи «перестрибують», виникають проблеми. Людина може одразу пропонувати партнерові секс, не вміючи бути поруч у платонічній чи романтичній близькості. Така різкість бентежить, ранить і заважає створювати глибокі, довірливі відносини. Часто коріння цього – у дитинстві, де не було теплих розмов, безпечної прив’язаності чи досвіду поступового наближення.
Передчасний розвиток
Сучасні діти стикаються з еротичним контентом набагато раніше, ніж їхня психіка готова. Реклама, фільми, інтернет – усе це провокує ранній сексуальний інтерес. Тіло вже реагує, з’являється потяг, а психіка ще не дозріла. Виникає тривога, сором, почуття провини.
Уявіть восьмирічного хлопчика, у якого прокидається статевий потяг. Його тіло ще дитяче, але відчуття вже дорослі. Він не може реалізувати цей потяг у зрілий спосіб і шукає «сурогатні форми»: нав’язлива мастурбація, дивні ігри з однолітками, іноді навіть перенесення потягу на предмети чи тварин. Це не «збоченість», а наслідок передчасного розвитку. Але якщо дорослі цього не помічають або карають, у психіці закріплюються небезпечні патерни.
Ранній розвиток часто стає причиною викривлення сексуальної орієнтації, фетишизації випадкових об’єктів. Адже дитина не має можливості прожити платонічну й романтичну фазу, одразу стикаючись із потужним статевим потягом.
Затримка розвитку
Є й інший полюс – затримка психосексуального розвитку. Наприклад, хлопчику 13 років. Його ровесники вже пробують фліртувати, кликати дівчат на побачення, у когось виникають перші романтичні історії. А він все ще живе на рівні «другого етапу» розвитку: уникає дівчат, більше цікавиться іграми, може не мати жодного інтересу до власного тіла.
На перший погляд, це може виглядати «безпечніше». Але проблема в тому, що такий підліток не отримує необхідних навичок взаємодії. У дорослому житті йому важко переходити від дружби до романтичної близькості. Він може різко перестрибувати з «ми просто друзі» одразу до сексу, оминаючи проміжні етапи. Або взагалі уникати стосунків, бо не має досвіду поступового наближення.
Затримка може стосуватися не лише психіки, а й тіла – це називається затримкою соматосексуального розвитку. Коли в однолітків уже почалися місячні чи полюції, а в цієї дитини ознак статевого дозрівання ще немає. Причиною може бути робота ендокринної системи (гіпофіз, гонади, наднирники), хвороби, але також і психосоціальні чинники: ізоляція, брак спілкування, суворі покарання.
Вплив середовища
Інколи саме дорослі стають причиною затримки. Дитину карають «домашнім арештом», позбавляють контактів із ровесниками саме в той час, коли для розвитку потрібне живе спілкування. Онлайн-навчання також може створювати ризики: підліток багато сидить вдома, не вчиться вибудовувати відносини наживо. І тоді психосексуальний розвиток уповільнюється.
У підлітковому віці середовище грає величезну роль. Якщо в компанії друзів панує насмішка, агресія, тиск – підліток переймає ці моделі. Якщо ж у колі є повага і підтримка – формується інша якість сексуальності: здатність цінувати себе й іншого.
Сором і вина
Досі у багатьох сім’ях говорити про тіло і сексуальність – табу. Дитина чує лише «не можна», «фу», «це соромно». Вона засвоює: мої бажання – бруд. І вже дорослою не може розслабитися поруч із партнером, не може назвати свої потреби. Усередині звучить голос сорому.
Але сором не виховує зрілість. Він руйнує здатність до радості й близькості. Там, де мала б народитися ніжність, з’являється напруга. Там, де міг бути контакт, постає стіна.
Чому це стосується всіх
Сексуальне виховання – це не «про секс» у вузькому сенсі. Це про ідентичність, про вміння цінувати своє тіло, розуміти свої межі і межі іншого. Це про культуру поваги, про вміння будувати стосунки.
Коли ми замовчуємо цю тему, підліток іде по відповіді в інтернет або до друзів. А там не завжди знайде турботу чи правду. Тому знання про психосексуальний і соматосексуальний розвиток потрібні не лише психотерапевтам. Вони потрібні вчителям, які щодня бачать дітей, батькам, які відповідають за довіру, і самим підліткам, які часто залишаються сам на сам зі своїми питаннями.
Цікаві спостереження
Дослідження показують:
передчасний розвиток підвищує ризик депресій і тривожних розладів;
затримка розвитку часто пов’язана з труднощами у спілкуванні й відчуттям «я відстаю»;
діти, з якими батьки говорили про тіло і стосунки, рідше стикаються з небажаною вагітністю та інфекціями.
І ще один важливий факт: сексуальність завжди формується у контексті. Те, що дитина бачить удома – ніжність чи насильство, тишу чи теплі розмови – усе це стає частиною її власного майбутнього досвіду.
Чи говорили з вами в дитинстві про тіло і стосунки?
Як ви самі дізнавалися про зміни в собі?
Які слова ви би хотіли почути тоді від дорослих?
Я психотерапевт і вчуся сексології. І все більше переконуюся: сексуальне виховання – це не «особлива тема» для вузького кола. Це частина здоров’я, частина культури і частина безпеки. Коли ми говоримо про ці речі чесно й з повагою, ми допомагаємо дітям увійти у доросле життя без тягаря сорому й страху. І тоді сексуальність стає не проблемою, а ресурсом – таким самим природним, як любов, дружба чи довіра.
З найкращими побажаннями, Людмила Осауленко. 
Немає коментарів:
Дописати коментар