Ігри та вправи для подолання труднощів у навчанні (для батьків та педагогів)

 Комунальна установа "Інклюзивно-ресурсний центр" Нікопольської міської ради

 

Наталі Сіліна 

«Специфічні труднощі у навчанні: симптоми, прояви та особливості корекції»

Як розпізнати, зрозуміти і допомогти дитині

Усе частіше ми зустрічаємо дітей, які мають труднощі у навчанні.

Вони не «ліниві» і не «неуважні» — просто їхній мозок сприймає інформацію по-іншому.

Розрізняють такі основні види специфічних труднощів:

Дислексія — дитині складно читати, плутає літери.

Дисграфія — помилки у письмі, навіть якщо знає правила.

Дискалькулія — проблеми з числами, лічбою, знаками.

Диспраксія — порушення координації рухів.

СДУГ — дефіцит уваги та гіперактивність, що ускладнюють навчання.

Розглянемо більш детально:

1. Дислексія (порушення читання)

Як помітити:

· Дитина повільно читає, часто зупиняється, пропускає або переставляє букви/склади.

· Вгадує слова за першими літерами.

· Не розуміє зміст прочитаного.

· Плутання схожих за написанням букв: п–т, б–д, ш–щ, и–і.

· Уникає читання вголос.

· Скаржиться, що “букви танцюють”, “зливаються” тощо.

Як можуть допомогти батьки:

Читати разом короткі тексти щодня у спокійній обстановці.

Хвалити навіть за невеликий прогрес.

Не змушувати читати довго — краще частіше й коротко (по 5–10 хв).

Підтримувати інтерес до книг через аудіоказки, комікси, інтерактивні історії.

Звернутися до логопеда або нейропсихолога для індивідуальної програми.

Як можуть допомогти педагоги:

Давати завдання з урахуванням темпу дитини (більше часу на читання).

Не читати вголос перед класом без згоди.

Використовувати шрифти без засічок (наприклад, Arial, Verdana).

Давати тексти з великим міжрядковим інтервалом.

Використовувати мнемотехніки, ігри на розвиток фонематичного слуху.

2. Дисграфія (порушення письма)

Як помітити:

· Часті помилки в написанні навіть знайомих слів.

· Пропуски, перестановки, повтори букв або складів.

· Нерозбірливий почерк, нерівний розмір літер.

· Труднощі з розділенням слів у реченні.

· Дитина не може списати правильно навіть із зразка.

· Не чує різницю між подібними звуками.

Як можуть допомогти батьки:

Розвивати дрібну моторику (ліплення, малювання, нанизування намистин).

Виконувати вправи на слухове та зорове розрізнення звуків і букв.

Писати друкованими літерами, поступово переходити до рукописних.

Грати в ігри на розвиток пам’яті та послідовності (наприклад, “повтори слова”).

Консультація логопеда обов’язкова.

Як можуть допомогти педагоги:

Не знижувати оцінку лише за орфографію, оцінювати зміст.

Дозволяти використовувати комп’ютер або друкований текст.

Давати письмові завдання частинами.

Формулювати короткі інструкції.

Заохочувати усні відповіді.

3. Дискалькулія (порушення засвоєння математичних навичок)

Як помітити:

· Складно рахувати навіть прості приклади.

· Не розуміє поняття “більше–менше”, “до–після”.

· Плутає цифри, знаки дій (+, –, ×, ÷).

· Має труднощі з послідовностями (дні тижня, числа).

· Не може запам’ятати таблицю множення.

· Часто рахує на пальцях навіть у старших класах.

Як можуть допомогти батьки:

Використовувати реальні предмети: лічити іграшки, фрукти, кроки.

Не змушувати “зазубрювати” — краще показувати через ігри.

Розвивати просторове мислення (пазли, конструктори, орігамі).

Хвалити за правильні спроби, не за результат.

Працювати короткими блоками (по 10–15 хв).

Як можуть допомогти педагоги:

Використовувати наочність, малюнки, схеми.

Дозволяти користуватися лінійкою, таблицею множення.

Уникати великих обсягів прикладів.

Повільно пояснювати нові поняття, часто повторювати.

Закріплювати знання через ігри й практичні завдання.

4. Диспраксія (порушення координації рухів)

Як помітити:

· Незграбність, труднощі з застібанням ґудзиків, зав’язуванням шнурків.

· Проблеми з утриманням олівця, ножиць, ложки.

· Повільні або незграбні рухи під час фізичних вправ.

· Складно відтворити рух за зразком (наприклад, плескати в певному ритмі).

· Важко планує послідовність дій (“що робити спочатку”).

Як можуть допомогти батьки:

Розвивати координацію через ігри: “дзеркало”, “повтори рух”, танці.

Дозволяти більше фізичної активності без оцінювання.

Не критикувати за “незграбність”, підтримувати впевненість.

Робити вправи на розвиток тонкої моторики (застібання, малювання, ліплення).

Консультація ерготерапевта або нейропсихолога корисна.

Як можуть допомогти педагоги:

Давати більше часу на виконання завдань.

Не змушувати швидко писати або виконувати складні рухи.

Дозволяти альтернативні способи виконання (наприклад, усно або за допомогою комп’ютера).

Організувати безпечне середовище (менше дрібних предметів, які легко впустити).

5. СДУГ — синдром дефіциту уваги з гіперактивністю

Як помітити:

· Дитина не може зосередитися, легко відволікається.

· Постійно рухається, совається, перебиває.

· Погано планує дії, забуває завдання.

· Часто робить помилки через неуважність.

· Має вибухи емоцій, нетерпима до очікування.

Як можуть допомогти батьки:

Встановити чіткий режим дня (сон, їжа, навчання, гра).

Давати короткі й конкретні інструкції.

Хвалити за зусилля, а не тільки за результат.

Дозволяти рухливі паузи між завданнями.

Консультація з неврологом або психіатром для уточнення діагнозу.

Як можуть допомогти педагоги:

Садити дитину ближче до вчителя, подалі від джерел шуму.

Використовувати чітку структуру уроку.

Давати короткі завдання з миттєвим результатом.

Чергувати види діяльності (письмо — рух — усна робота).

Використовувати позитивне підкріплення (“Молодець, що почав вчасно!”).