Дитина вимагає уваги постійно

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Батьки часто стикаються з тим, що дитина ніби «приклеєна» до них і постійно вимагає уваги: кличе подивитися на малюнок, просить гратися, не дозволяє займатися своїми справами. Це може викликати втому й навіть роздратування, але важливо розуміти, що така поведінка не про примхи чи маніпуляції. Це про природну потребу в контакті.

Дитині необхідно відчувати, що вона бачена, почута і має емоційний «якір» у близькому дорослому. У ранньому віці саме це відчуття формує базову безпеку: «зі мною все гаразд, бо зі мною поруч хтось, хто мене приймає».

Водночас розвиток дитини неможливий без поступового відділення. Щоб навчитися самостійності, їй потрібен досвід залишатися «наодинці з собою», гратися, фантазувати, знаходити цікаве без постійного залучення дорослого. Якщо увага завжди миттєво доступна, дитина не тренує внутрішню здатність справлятися з очікуванням, нудьгою чи самостійним пошуком ідей.

Тут виникає завдання для батьків: з одного боку — підтримувати контакт, з іншого — допомогти дитині вчитися витримувати відстань. Важливо пам’ятати: межі не руйнують стосунків, а навпаки створюють передбачуваність і відчуття стабільності.

Якщо дорослий спокійно і послідовно пояснює: «Я бачу тебе, це справді цікаво. Зараз я закінчу роботу й тоді приділю час тобі», — дитина отримує одразу два меседжі. Перший: «Ти для мене важливий». Другий: «У мене теж є простір і справи, які я виконую». Так дитина поступово вчиться, що зв’язок не зникає навіть тоді, коли мама чи тато не поруч.

Важливо, як саме відмовляти. Грубе «не заважай» чи «відчепись» викликає тривогу й може породжувати відчуття відкинутості. Натомість «екологічна відмова» поєднує визнання почуттів із позначенням меж: «Я бачу, що тобі хочеться уваги, і я буду з тобою трохи пізніше».

Для молодших дітей добре працює візуалізація часу — наприклад, домовитися «коли годинник проб’є», «після пісеньки» чи «після того, як я вип’ю каву». Це робить очікування зрозумілим і зменшує фрустрацію.

Таким чином, встановлення меж — це не про холодність чи дистанцію. Це про турботу і розвиток. Дитина вчиться, що вона цінна і кохана, навіть якщо дорослий зараз зайнятий. Вона відкриває в собі ресурси для самостійності, але знає: зв’язок і підтримка завжди є. Саме такий баланс близькості й автономії допомагає виростити впевнену й емоційно стійку особистість.

(с) Вікторія Книш @vikulintus - дитячий психолог, нейропсихолог.