Осінь — це не лише пора затишку, а й час, коли тіло й душа особливо відчувають зміни. Дні стають коротшими, енергії менше, а в середині ніби прокидається тихий сум. Це природно. Але саме тому восени нам так потрібно підтримати себе — теплом, кольором, рухом, малюнком, диханням.
Самодопомога — це не егоїзм і не розкіш. Це спосіб бути поруч із собою, чути себе, не втрачати зв’язку з власними потребами.
Регуляція стану — це не про «стати сильним» або «зробити вигляд, що все добре». Це про м’яке повернення в рівновагу, коли всередині з’являється відчуття «я можу бути тут», «я маю опору», «я дихаю».
Це шлях не до «гарного результату», а до спокійного серця.
Тож ці осінні вправи — це запрошення.
Не до продуктивності, а до повільності.
Не до контролю, а до дбайливості.
Не до втечі від себе, а до зустрічі з собою.




















Немає коментарів:
Дописати коментар