ПТСР у ветеранів і цивільних: у чому різниця і спільність?

 Центр психічного здоров'я та реабілітації "Лісова поляна" МОЗ України

ПТСР у ветеранів і цивільних: у чому різниця і спільність?

Війна залишає сліди як у тих, хто мужньо боронить і боронив нашу країну , так і в тих, хто шукав захисту в підвалах під час обстрілів. ПТСР може торкнутися і тих, хто воював, і тих, хто пережив обстріли чи втрату дому. Але перебіг, прояви та фактори ризику дещо відрізняються між цими групами.

У ветеранів та військових ПТСР часто проявляється через спогади бою: різкі звуки що нагадують постріли, важко спати через нічні кошмари, з’являється напруга й готовність «захищатися», навіть у мирному просторі.

У цивільних тригерами стають досвід втрати дому, розлука з близькими, вибухи при тривогах, або навіть сам звук сирени.

Симптоми ПТСР можуть виглядати як: Нав’язливі переживання (інтрузії), свідоме уникання думок, почуттів або розмов про травму, уникання місць, людей чи діяльності, які нагадують про подію, відчуття відчуженості, ізоляції від інших, втрата інтересу до звичних занять, труднощі з відчуттям позитивних емоцій (радість, любов, близькість), негативне сприйняття себе або світу (“Я ні на що не здатний”, “Світ небезпечний”), почуття провини чи сорому, пов’язані з травмою, дратівливість, спалахи гніву, проблеми зі сном, труднощі з концентрацією уваги, постійна тривога, відчуття безпорадності.

Спільне в цих історіях — це біль і досвід травми, який змінює людину.

Але спільним може бути й шлях відновлення: підтримка, терапія, розуміння близьких і поступове відновлення відчуття безпеки.

ПТСР — це не «слабкість характеру», це не про «….. Я зломався (лась)». Це природна реакція мозку й тіла на надмірний стрес, реакції різні, але всі вони — нормальна відповідь психіки на ненормальні обставини. І з цим можна працювати. Допомога доступна, і звернутися по неї – це нормально.

P.S. ПТСР - діагноз, який ставить виключно лікар, не менш, як місяць після травмуючої події.