Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї"
Одним із найпоширеніших тривожних розладів у дітей, молоді та дорослих є СОЦІАЛЬНА ФОБІЯ, що вражає приблизно 12% людей.
Головний її симптом – стійкий, виражений, невідповідний страх зганьбитися в очах інших, що призводить до тривоги в соціальних ситуаціях.
Перелік таких ситуацій може бути доволі широким – і тоді ми говоримо про генералізований варіант соціальної фобії, коли людина переживає надмірну тривогу в різних соціальних ситуаціях, де необхідне спілкування з іншими людьми.
Або ж перелік цих ситуацій може бути більш специфічними – публічні виступи, писати, їсти, вживати напої у присутності інших тощо – тоді йдеться про селективний варіант соціальної фобії.
Щоб запобігти тривозі, багато людей вдаються до уникнення таких ситуацій. А це може вести до значної соціальної ізоляції, мати суттєвий вплив на академічну та професійну самореалізацію, а коли перебіг є тривалим – зумовлювати виникнення вторинних проблем: формування низької самооцінки, депресії, інших тривожних розладів тощо. Дехто, хоч і не уникає соціальних ситуацій повністю, використовує чимало інших некорисних стратегій: уникнення зорового контакту, надмірні «репетиції» та ін. У дитячому віці однією з таких стратегій може стати повна відмова від спілкування, яка набуває форми селективного мутизму – розладу, коли дитина (переважно початок розладу є у дошкільному віці) відмовляється повністю спілкуватися з колом осіб поза найближчими рідними (з останніми ж спілкування не порушене і розвиток мовлення відповідає віку).
Що ж відчувають та як поводяться діти, підлітки, молоді люди, які потрепають від соціальної тривоги?Як запобігти їхнім некорисним стратегіям впоратися з розладом, наприклад, через зловживання алкоголем чи іншими речовинами? Як запобігти «втечі» від соціального життя, а відтак втратити важливі етапи у власному розвитку?Якими є корисні стратегії подолання соціальної тривоги?
Дивіться у відео:
Не залишайтесь наодинці з проблемою! Існують ефективні методи допомоги при тривожних розладах, зокрема, когнітивно-поведінкова терапія та медикаментозне лікування.
Немає коментарів:
Дописати коментар