Задля подумати

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

Уявіть, що у вас є друг. Друг на всі часи. Друг, який витримає. Витримає твоє розбите серце. Твою творчу кризу. Твою нічну тугу. Твої сумніви. Твій кар’єрний провал. І навіть твій успіх. І твоє щастя. Друг, який дає тобі силу. І опору. Який зберігає таємниці. Знає всі твої страхи, але ніколи не використає їх проти тебе.

Мати такого друга — щастя. І велика честь.

Мені було п’ять. Мій дідусь, Венадій Миколайович Чекалов, викладав у школі російську мову та літературу. Перше вересня. Лінійка. Дівчина веде урочисту частину. І в фіналі я мала вийти з квітами та прочитати монолог від майбутніх першокласників, які ще поки що дитсадківці. Така іронія від дівчинки, яка ходила в садочок лише за документами, зате чудово читала вірші. Корупція, всюди корупція.

І ось настає час мого виходу. Я впадаю в ступор. Мені здається, що я перестаю дихати. Розпорядник тягне мене до сцени. Повітря виходить з легень, і я починаю кричати. Вити. Бабуся відводить погляд. Дідусь розгубився. Усі погляди звернені на мене. Усі знають, хто я така. І всім цікаво, чим закінчиться це дійство. Смішки. Хтось показує пальцем. І лише одна-єдина людина взяла мене за руку. Цілком незнайома мені дівчинка років десяти: «Хочеш, підемо разом?» І ми пішли. Спочатку пити водичку з фонтанчика. А потім і на сцену. Вона була поруч і тримала мене за руку. Хоча я навіть не знала, як її звати.

Час минув дуже швидко. Я дорослішала. Вчилася. Закохувалася. Вчилася жити. Сотні разів виходила на сцену. Сотні разів зазнавала поразок. І сотні разів перемагала. Втрачала людей, яких любила. І знаходила любов у собі. Я дуже багато чого не вмію. Дуже багато чого не знаю. Погано розбираюся в більшості наукових питань. Але я зробила найголовніше. Я змогла виростити всередині себе друга, який завжди візьме мене за руку і скаже: «А давай разом!»

У світі повно людей, які скажуть мені, що я ніколи не зможу. У світі повно людей, які скажуть, що я роблю дурниці. Людей, яким не подобається, як я готую. Як я пишу. Як я виглядаю. Як живу. Які вважають мої мрії нікчемними. Але я завжди беру себе за руку і кажу: «Давай разом!».

Секрет щасливого життя простий. Робити для себе те, що ти зробив би для найкращого друга. Тримати за руку, коли страшно. Балувати подарунками. Годувати смачною їжею. Давати висипатися. Ділитися враженнями. Довіряти. Підтримувати. Обіймати. Пишатися успіхами. І втішати в горі. Зрозуміти, що робить тебе щасливою. Розрізняти, де любов, а де вже порнографія.

Любити себе — це навчитися на себе покладатися. Слухати себе. І лише ставши таким другом для себе, ти зможеш дружити з іншими. І любити інших.

Олена Пастернак