Що таке сенсорна алалія (простими словами)?
Не тому, що вона «не хоче слухати».
Не тому, що «неуважна».
І точно не тому, що «не розуміє нічого».
Проблема — в обробці звуків мовлення мозком.
Дитина чує, але не завжди може розпізнати, що саме почула. Або розпізнає фрагментами. Або надто повільно.
Це створює відчуття, що світ говорить «нерозбірливою мовою», а дитина постійно намагається наздогнати зміст, який від неї утікає.
Як це виглядає у старших діток?
(І ось тут батьки часто думають, що це «поведінкові труднощі»):
•дитина ніби “читає” емоцію, але не вловлює зміст інструкції, плутає схожі слова, сприймає їх буквально,
•часто перепитує або реагує не на те, що їй сказали, здається неуважною, хоча насправді перевантажена,
•з’являється уникання складних мовних ситуацій, труднощі з довгими інструкціями,
•часом формується «вгадування» замість реального розуміння, у грі більше опирається на візуальні підказки, ніж на мовні.
У шкільному віці це дає ще й труднощі з читанням, розумінням текстів, запам’ятовуванням та відповідями на питання.
Чому важливо не плутати сенсорну алалію з поведінковими порушеннями?
Бо дитина може виглядати так, ніби: «не слухає, «ігнорує», «здається впертою», «не хоче відповідати», а насправді вона не може обробити мовний потік.
І кожна вимога — це додаткове перевантаження.
Саме тому діти з сенсорною алалією часто йдуть у протест, уникання або емоційні спалахи — не тому, що «погано поводяться», а тому, що мозок працює на межі ресурсів.
Сенсорна алалія — це не про «відставання».
Це про іншу траєкторію розвитку.
І з правильним підходом діти демонструють дуже хорошу динаміку — особливо старші, у яких уже більше досвіду, більше мотивації й більше усвідомлення.
Немає коментарів:
Дописати коментар