Запитайте себе, чому дитина вирішила збрехати: страх покарання, бажання привернути увагу чи уникнути відповідальності.
Дитина повинна відчувати, що може розповісти правду без страху бути приниженою чи покараною.
Страх перед суворими наслідками часто змушує дітей брехати. Замініть покарання на спокійне обговорення.
Коли дитина каже правду, навіть у складній ситуації, обов’язково похваліть її за це.
Наприклад, замість "Ти розбив чашку?" скажіть: "Я бачу, що чашка розбита. Давай разом її приберемо".
Діти наслідують батьків. Якщо ви брешете, навіть у дрібницях, вони теж можуть вважати це прийнятним.
Розкажіть, як брехня може зруйнувати довіру і призвести до втрати поваги.
Допоможіть дитині розпізнавати і справлятися зі своїми емоціями, щоб уникнути потреби вдаватися до брехні.
Не створюйте ситуацій, у яких дитина може відчути, що брехня — єдиний вихід.
Якщо дитина збрехала через страх чи сором, допоможіть їй знайти правильний спосіб вирішення проблеми.
Наприклад: "Що сталося?" замість "Чому ти це зробив?" Це спонукає дитину розкритися.
Розкажіть історії чи приклади, які підкреслюють важливість чесності.
Спокійна реакція допоможе дитині зрозуміти свою помилку без страху.
Наприклад, правило "У нашій сім'ї ми завжди говоримо правду", яке підтримуватимуть усі члени родини.
Наприклад: "Якщо ти скажеш правду, ми разом знайдемо рішення, а якщо ти збрешеш, доведеться все виправляти самому".
Поділіться, як ви колись збрехали і чому це було неправильно.
Допоможіть дитині виправити ситуацію: наприклад, вибачитися або виправити свою помилку.
Не називайте дитину брехуном. Це може закріпити у неї відчуття, що вона завжди така.
Іноді брехня — це спосіб привернути увагу. Навчіть дитину просити про допомогу або виражати свої бажання словами.
У гармонійній обстановці дитина рідше відчуває потребу брехати.
Використані джерела: Джон Ґоттман, Пол Екман, Джейн Нельсон, Джеймс Добсон, Еллен Гелінскі.
Немає коментарів:
Дописати коментар