Важливо мати емоційне укриття

 dignityonline.ua та Національна соціальна сервісна служба України

Українські діти щодня стикаються з тривожним контентом – кадрами воєнних дій, кібербулінгом, фейками та тиском соцмереж, що змушують порівнювати себе з іншими. Постійний інформаційний потік може спричинити хронічну напругу та негативно вплинути на емоційний стан.

Тому важливо мати емоційне укриття – власний простір і звички, які допомагають відновлювати спокій і відчуття безпеки.

1. Обмежуйте “інформаційний шум”

Нескінченний скролінг новин виснажує. Приділіть конкретний час для перевірених джерел та дозвольте собі відключатися від екрана. Ваш психологічний спокій – не менш важливий за поінформованість.

2. Бережіть свої онлайн-кордони

Не всі коментарі, повідомлення чи дискусії заслуговують на вашу увагу. Якщо щось викликає напругу – ви маєте право відписатися, заблокувати сторінку чи зробити паузу. Це не слабкість, а турбота про себе.

3. Говоріть про почуття – навіть онлайн

Тривога зменшується, коли про неї говорять. Дітям – важливо ділитися з дорослими, яким довіряють. Дорослим – чути, не знецінюючи. Іноді просте “я тебе розумію” може бути дуже підтримуючим та влучним.

4. Знайдіть свої “тихі місця” в онлайні

Сторінки з корисним та безпечним контентом, спільноти, де панує підтримка – усе це також ваші укриття. Обирайте онлайн-простори, які додають сил.

5. Пам’ятайте: дбати про себе – це теж безпека

Коли ми виснажені, складніше помічати ризики – як у житті, так і в онлайні. Турбота про емоційний стан – це частина нашої цифрової безпеки.

Матеріал підготовлено спільно ГО “Dignity Online”та Національна соціальна сервісна служба України

Якщо вам або вашій дитині потрібна підтримка, ви завжди можете звернутися:

телеграм боти @dignity_online_bot та @online_kids_bot

гаряча лінія з протидії онлайн-ризиків, для цього набирайте - 1545 (далі 3);

безкоштовні психологічні консультації від #dignityonlineua для молоді, батьків та спеціалістів. Для цього - переходьте за посиланням в шапці профілю, натискайте "Безкоштовна психологічна допомога" або заповнюйте форму на сайті dignityonline.in.ua. Натискайте "Головна", далі - "Консультації" або пишіть нам у телеграм (нік - @dignityonlineua).

Нейропсихологічна вправа "Лінія" підходить для дітей з порушенням уваги, саморегуляції, РДУГ

 Соціально-психологічна служба Київщини

  Світлана Василівна

 

Нейропсихологічна вправа "Лінія" підходить для дітей з порушенням уваги, саморегуляції, РДУГ

Джерело: Центр когнітивного розвитку

Вправи, що стимулюють сенсорно-перцептивні та мисленнєві процеси

 Дитячий психолог

Вправи, що стимулюють сенсорно-перцептивні та мисленнєві процеси

«Що чути?» – вправа вчить зосереджуватись, сприймати звуки, аналізувати їх, а також сприяє розвитку спостережливості, довільності, вмінню шукати аналогії за допомогою слухового аналізатора. Дітям пропонують прислухатись до звуків у навколишньому середовищі. Їх підводять до усвідомлення того, що краса оточуючого світу є джерелом музики.

«Аромати природи» – завдання формує чутливість нюхового аналізатора, вміння створювати асоціації за запахом. Під час прогулянки дітям пропонують завмерти, заплющити очі та відчути пахощі природи.

«Що в мішку (піску)?» – гра розвиває здатність створювати образ предмета за його словесним описом, а також уміння виділяти істотні ознаки предмета за його тактильним сприйманням.

«Реклама» – дитина обирає будь-який предмет і намагається назвати всі його позитивні якості та функції, що допоможуть привернути до нього увагу.

«Що ми задумали?» – ведучий обирає предмет, який діти будуть відгадувати, використовуючи навідні питання типу: «Де можна використовувати?», «Тоне чи ні?», «Більший від людини чи ні?», «Зі скількох деталей складається?» і т. ін.

«Виставка» – в уявній ситуації (виставка-показ) за вибором дитина представляє, описуючи всі характерні якості, функції, будову та інше різних речей (побутових приладів, машин) за бажанням.

«Чи буває таке?» – гра на розвиток здібності відтворювати образ предмета на основі словесно заданих характеристик. Дорослий описує ситуацію, дитина має уявити собі цю ситуацію і сказати, чи буває те, про що йде мова.

«Чарівник» – творче завдання передбачає створення уявної ситуації: чарівник-лісовик усе довкола зачаклував. Дорослий пропонує розглянути предмети, об’єкти й здогадатись, чим (ким) вони були раніше, поки не потрапили до рук чарівника.

«Розвивай спостережливість» – використовуючи проблемні запитання та елементи змагання, дітей просять подивитись довкола і знайти об’єкти, які, наприклад, мають одну або декілька спільних ознак, наприклад, легкі або круглі, м’які, дрібні і т. ін.

«Світ речей» – діти розглядають різновиди речей, об’єднаних однією назвою (папір, тканина, пластмасові предмети тощо). При цьому відмічають найбільш явні відмінності їх видів (колір, структуру поверхні тощо), досліджують характеристики, експериментують та встановлюють залежність використання матеріалу від його властивостей і якостей.

«На що схоже?» – потрібно у знайомих об’єктах знайти щось нове, порівняти їх із раніше відомими за різними ознаками – знайти аналоги.

«Поясни схожість» – діти розглядають природний об’єкт або явище й пояснюють, чому вважають його схожим на інші; знаходять технічні об’єкти, створюючи які, люди використовували аналогії з живої природи.

«Порівняй предмети» – необхідно вказати якомога більше ознак (чи властивостей), відмінності та подібності двох, трьох предметів, порівнюючи за кольором, за формою, розміром, функцією тощо.

«Знайди спільні функції предметів» (наприклад: свічка, лампочка, сонце).

«Закінчи порівняння-метафору» (наприклад: «Небо синє, наче ... (море, вода, …).

«Таємниця» – діти обирають будь-який предмет із довкілля, розглядають його, обговорюють істотні ознаки, елементи, знаходять аналогії з іншими предметами та повідомляють по черзі прикмети й аналогії, не називаючи самого предмета, ведучому (дитині), що має відгадати, про який об’єкт йдеться.

Біла І. М. Психологія дитячої творчості

Важливість вільної гри у житті дитини

 Твоя підтримка Поруч

Батьки часто хвилюються, чим зайняти дитину у вільний час. Та насправді й маленьким дітям, і підліткам потрібно давати час, щоб вони нудьгували та вигадували самостійно, чим себе розважити. Саме так виникає вільна гра – простір, де дитина пізнає світ, розвиває уяву, вчиться взаємодіяти та відновлювати сили.

У каруселі психологині та експертки проєкту «ПОРУЧ» Наталія Пашко та Анна Козлова розповідають про це детальніше

Спогади, як ресурс

 Центр психічного здоров'я Києво-Могилянської академії

Пригадайте моменти, коли відчували задоволення

Часто ми забуваємо про прості речі, які дають нам радість. А вони — ключ до відновлення та турботи про себе.

Коли військова роль виходить за межі служби

 Володимир Волошин

Коли військова роль виходить за межі служби

Часто під час роботи з військовими я помічаю одну повторювану ситуацію: після служби людині складно “перемкнутися” у домашній простір.

Тон залишається наказовим, реакції — жорсткими, очікування — категоричними.

І це створює напругу в родині.

Багато хто думає, що це ознака ПТСР.

Але частіше — це не про травму, а про злиття з професійною роллю.

Роль військового, особливо командного рівня, — це не просто робота.

Це стан постійної відповідальності, коли від твоїх рішень залежить життя людей.

Тому твердість, контроль, чіткість — це не проблема, а професійна необхідність.

Складність у тому, щоб змінювати “режим”, коли ти повертаєшся додому.

Бо вдома чекають не команди, а присутності, уваги, тепла.

Техніка “Розмежування ролей”

Рекомендую просту, але дієву вправу.

Візьміть аркуш паперу й розділіть його на чотири колонки:

Роль. Які ролі я виконую: військовий, батько, чоловік, друг, людина.

Що я роблю в цій ролі. Наприклад: командую, планую, приймаю рішення.

Що від мене очікують. Наприклад: чітких наказів — у військовій ролі; підтримки — у сімейній.

Що я маю робити. Мій реальний функціонал у кожній ролі.

Коли ми бачимо це на папері, з’являється усвідомлення меж:

де я командир, а де — батько.

Ритуал переходу між ролями

Психіка потребує маркерів переходу.

Тому після служби важливо створити маленький символічний ритуал:

закрити ноутбук, зняти форму, переодягнутися в цивільне, сказати собі:

«Я залишаю роль військового. Зараз я — вдома, я — чоловік, я — батько».

Це здається дрібницею, але саме такі дії допомагають мозку перемикнутись із бойового режиму на людський.

Я раджу повертатись до цієї техніки хоча б раз на пів року.

Вона допомагає побачити, як змінюються ролі,

і повертає гнучкість, спокій та теплі стосунки з близькими.