Зміни у поведінці дітей, які пов'язані з війною

 Голоси дітей

«Ми ж виросли нормальними, чому він не може знайти друзів?» — часто чуємо від батьків.

Але часи змінилися. Колись ми ходили в садочок, потім до школи, де процеси соціалізації були налагоджені природно. Тепер для багатьох дітей школа почалася з ноутбука — чорного квадратика на екрані. І для них саме поняття школи як простору для спілкування відсутнє.

На цьому фоні в дітей росте тривожність, можуть розвиватися труднощі з розумінням власних емоцій, розлади харчової поведінки, порушення сну чи навіть селфхарм — коли діти самі завдають собі ушкоджень.

Як з цим боротися і які запити психологи найчастіше бачать у своїй щоденній роботі — читайте у великому матеріалі на LB.ua за участі психологинь фонду Голоси дітей з Києва й Запоріжжя — Юлії Тукаленко та Яни Віхляєвої bit.ly/4ouOCuI

Уривок зі статті: "«Виявилося, що ми з колегою були єдиними дорослими, які запитували дітей, як їм жилося й живеться в умовах війни. Батьки часто уникають цієї теми, щоб "не турбувати" дітей. Діти почали розповідати, що бояться ходити в певні місця, бо знають, що там трапилося. Коли дитина залишається наодинці зі своїми думками, вона намагається або нормалізувати події, або фантазує по-своєму. Якщо ми, як основні дорослі й опорні фігури, не підтримуємо дитину, не відповідаємо на її запити, вона шукатиме інформацію самостійно. І в цей момент ми втрачаємо можливість побудувати довірливі стосунки», — додає психологиня."