Знаєте, коли знецінили роль учителя?
Коли батьки дозволили собі ставити вчителю запитання, які мали б адресувати своїй дитині:
Чому моя дитина не знає, які завдання виконувалися на уроці?Чому моя дитина не хоче вчитися?Чому моє сонечко в 4 класі не одягнув шапочку на прогулянку?Чому Ви не проконтролювали, щоб дитина з’їла бутерброди, які я поклала в рюкзак?Чому в моєї дитини не зав’язані шнурки?Де кофта, шкарпетки, лоток моєї дитини? І ще тисячі аналогічних запитань.
Учитель виконує свої обов’язки — він навчає.
А от навчатися і дбати про себе дитина має самостійно.
Тож, перш ніж висловлювати претензії у вигляді подібних запитань, варто батькам замислитися:
з кого варто вимагати - з учителя чи, все ж таки, зі своєї дитини?
Як говорить Шон Кові у своїй книзі "7 звичок надзвичайно ефективних підлітків", ("7 звичок щасливих дітей"Шон Кові) першою і найважливішою звичкою є бути проактивним — брати відповідальність за власні дії, вибір та результати. Цю рису варто виховувати змалку, адже саме вона формує дорослу, самостійну людину. І якщо дитину постійно звільняти від відповідальності, перекладаючи її на вчителя чи інших людей — ми позбавляємо її головного уміння, яке потрібне для життя.
Щиро дякую, якщо дочитали. Значить для Вас, то важливо.
Немає коментарів:
Дописати коментар