Саморегуляція

 Центр практичної нейропсихології - Одеса

Саморегуляція - це навичка, яка дає змогу дитині керувати своєю поведінкою, регулювати емоції та реакції. Що краще розвинена саморегуляція, то легше дитина переживає стресові ситуації, легше адаптується до вимог садочка та школи.

Саморегуляція в дитини розвинена недостатньо, якщо дитина:

дуже слабко реагує на подразнення органів чуття (не чує, коли її кличуть; не реагує на дотики);

має млявий, апатичний, незацікавлений вигляд, перебуває "у своєму світі";

зазнає труднощів із регуляцією власної поведінки, емоційних реакцій, легко дратується або плаче; зростає кількість істерик, дитина постійно скиглить, вона усім незадоволена і дуже потребує контролю;

влаштовує істерики частіше і триваліші, ніж зазвичай;

протягом дня частіше, ніж зазвичай, виникають істерики або проблеми з поведінкою;

має неефективні поведінкові стратегії;

неуважна, погано концентрується, погано спить, важко засинає;

постійно крутиться, бігає, стрибає, натикається на людей і предмети;

страждає розвиток комунікативних і соціальних навичок; їй важко взаємодіяти;

віддає перевагу гратися на самоті, тому що не хоче або не розуміє, як грати з іншими дітьми;

насилу переносить зміни у звичному графіку, важко перемикатися між завданнями;

важко взаємодіяти з однолітками, не вміє дружити.

Розвиток та підтримка навичок саморегуляції у дитини вимагає індивідуального підходу, та нейропсихолог може грати важливу роль у створенні оптимальних умов для цього процесу. Нейропсихолог може використовувати різноманітні методи для навчання дитини ефективним стратегіям саморегуляції.

Також нейропсихолог може співпрацювати з батьками та вчителями, надаючи їм конкретні поради та стратегії для підтримки саморегуляції дитини вдома та в школі.