Іпохондрія

 Психолог Наталя Агаєва 

ІПОХОНДРІЯ ЧИ РЕАЛЬНА ХВОРОБА?

Немає нічого поганого в тому, що людина прагне до здорового способу життя, підтримує імунітет, займається спортом, стежить за гігієною.

Однак буває, що прагнення залишатися здоровим набуває нав'язливого характеру. Це явище має наукове визначення — іпохондрія. Пропоную детально розглянути у чому вона проявляється і як її позбутися.

Іпохондричний розлад або синдром - це психологічний стан людини, при якому вона відчуває страх захворіти на одну або кілька хвороб.

Ознаки розвитку іпохондрії:

1. Будь-яке відхилення від норми ви сприймаєте як розвиток серйозної хвороби.

2. В інтернеті шукаєте симптоми і по них ставите собі діагнози.

3. Прагнете відвідати лікаря з будь-якого приводу, навіть незначного.

4. Вас лякають люди із заразними захворюваннями.

5. Ви відчуваєте почуття сильної недовіри до медиків і постійно їх перевіряєте.

6. У подорож ви берете купу ліків.

7. Вас дуже непокоять питання спадковості захворювань.

8. Ви вважаєте, що у вас може бути смертельна хвороба.

9. Вас переслідує потяг до стерильності.

У моїй практиці іпохондрія здебільшого спостерігається у клієнтів із тривожним розладом та панічними атаками. Взагалі панічні атаки (особливо спадкові) — це прямий шлях до того, щоб стати іпохондриком. Людині в такому стані реально здається, що вона дуже хвора або в неї станеться серцевий напад (адже нещодавно хтось помер через це і її чекає такий же сценарій), або сама ось-ось помре, хоча за фактом вона обсолютно здорова. У результаті починається довга тяганина ходіння лікарнями з метою знайти у себе хвороби. Хоча за фактом треба йти до психотерапевта і розбиратися із глибинними внутрішньоособистісними причинами панічних атак. Яких, доречі, іпохонрики не завжди визнають у себе...

Більшість пацієнтів з іпохондрією мають спільні риси характеру: невпевненість у собі, амбівалентність, відсутність самостійності.

Зациклюючи свою увагу на здоров'ї - людина, ніби, повертається в дитинство і потребує надмірної турботи рідних.

Також іпохондрик має вторинні вигоди не бути здоровим. Наявність хворобливого стану дозволяє йому НЕ займатися своїми обов'язками — роботою чи сім'єю. При цьому може також не помічати хворобливого стану членів своєї родини (від чого можуть страждати діти, які обмежуються увагою іпохондричних батьків). Натомість він починає бігати лікарнями, спростовуючи черговий діагноз. Тому слід розуміти, що іпохондрики не симулюють, а реально відчувають нездужання чи біль.

Звичка вводити в пошуковій системі симптоми і ставити діагнози собі за статтями або ж приміряти на себе чужі хвороби стає улюбленим заняттям іпохондриків.

Іпохондрія успішно піддається психотерапії. Пацієнт має вирішити внутрішні конфлікти, підвищити самооцінку і навчитися корисним практикам.

РЕКОМЕНДАЦІЯ пацієнтам з іпохондричним розладом: обмежуйте себе від зайвої інформації. Не йдіть на поводу бажання знайти хворобу чи приміряти на себе хворобу іншої людини. Перестаньте читати медичні дані, не намагайтеся шукати симптоми. Якщо почати контролювати себе, то з кожним днем ​​шкідлива звичка виявлятиметься дедалі слабше. Для того, щоб почати продуктивне лікування, необхідно звернутися до фахівця.

Чи помічали Ви за собою чи родичами іпохондричні розлади

Джерело