Навчена безпорадність

 Florence Centre

 Навчена безпорадність 

Навчена (засвоєна) безпорадність - це переконаність людини в тому, що вона не здатна контролювати своє життя або змінити несприятливі обставини, навіть коли насправді така можливість є. Це переконання призводить до втрати мотивації, низької самооцінки та депресії.

У 60-х роках ХХ століття американські психологи Мартін Селігман та його колега Стівен Майєр впродовж 13 років проводили досліди на собаках, які допомогли зрозуміти природу походження навченої безпомічності. Селігман зазначив, що існує три джерела формування вивченої безпорадності: досвід переживання несприятливих подій, досвід спостереження за безпорадними людьми та відсутність самостійності у дитинстві.

Передумовами формування навченої безпорадності можуть бути:

• ігнорування прохання дитини про допомогу;
• відсутність підтримки під час виконання складного домашнього завдання або засвоєння нового матеріалу;
• покарання у деструктивній манері;
• гіперопіка (як і ігнорування, воно формує відчуття «я сам ні на що не здатен»);
• перебування у токсичному середовищі (проживання в суспільстві, де насилля є нормою, шлюб з аб’юзером, робота з неврівноваженим керівником, відсутність підтримки та визнання досягнень тощо);
• вплив війни (перебування в окупації, під бомбардуванням, вимушений переїзд, ПТСР);
• наявність факторів, що вже несуть певні обмеження (вік, інвалідність, хвороби тощо).

Людина з вивченою безпорадністю не тільки вважає все погане закономірністю, а й усе добре — випадковістю. Отримавши перемогу в конкурсі, премію на роботі чи комплімент, вона буде впевнена, що її заслуги тут немає — чистий збіг обставин.

Ось головні симптоми вивченої безпорадності:

• Відсутність мотивації до чогось
• Низька самооцінка
• Невміння просити про допомогу
• Фаталістичні погляди - надмірна віра в долю і удачу/невдачу, в пристріт (з рос. «сглаз») і порчу, а також у сучасні теорії змов. Загальна суть віри в ці феномени — ідея зовнішнього управління, якого дуже важко або взагалі неможливо позбутися.

 Важливо зазначити, що вивчена безпорадність не хвороба, а лише стан! Боротися з ним можна і необхідно. Основне завдання – розірвати хибне коло, тобто практикувати поведінку, яка призводитиме до позитивних результатів і зменшуватиме віру в правдивість негативних думок.