У дітей, які зазнали жорстокого поводження в дитинстві, спостерігаються зміни в гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковій системі, яка є одним із основних біологічних механізмів регуляції стресу. Дослідження показує, що триваліші періоди жорстокого поводження є чинником ризику для серйозніших збоїв у цьому механізмі, незалежно від тяжкості жорстокого поводження.
Тож діти та підлітки з історією жорстокого поводження виявляють вищий рівень тривоги та гіпернастороженості, а також вищий рівень кортизолу вночі. Поряд із фізичним і сексуальним насильством емоційне насильство в дитинстві було пов’язане зі змінами в структурі мозку, що спричиняють зменшення об’єму мозочка (який підтримує емоційну обробку) і вентрального смугастого тіла (що бере участь в обробці винагороди).
Куртуа припускає, що комплексний травматичний досвід може також включати іншу катастрофічну, згубну травматизацію в дитинстві, як, наприклад, безперервна війна, що призводить до розвитку КПТСР внаслідок цілісного епізоду травматичного досвіду. Це суперечить традиційному розумінню КПТСР як результату тривалої травми.
Проте з доказів видається очевидним, що ті діти, якими нехтують чи які зазнають жорстокого поводження і були вразливими ще до війни, є найбільш вразливі до її руйнівних наслідків.
10 категорій негараздів, запропонованих Фелітті (Felitti) та його колегами (1998 р.), досі широко використовуються для визначення того, що таке «негаразди» дитинства. До таких категорій належать фізичне, емоційне та сексуальне насильство, травми, яких дитина зазнає вдома, зокрема насильство в сім’ї, розлучення батьків, ув’язнення, залежність і психічні захворювання, а також фізичне та емоційне нехтування.
(Джерело: Психологічна підтримка та допомога дітям, які пережили травматичні події. Навчальнометодичний посібник / Автори-упоряд. : Н. Вааранен-Валконен, Н. Заварова, за заг. ред. О. Калашник. – К.: 2022)
Немає коментарів:
Дописати коментар