Ресурсності листопада

 Твоя підтримка Поруч

Привіт, листопаде!

Місяць, коли природа все активніше готується до зими, а наші оселі наповнюються теплом – і від батарей, і від нас, адже проводити часу вдома хочеться більше. І, звісно, запрошувати до себе у гості любих людей.

Ми зібрали ідеї, які допоможуть провести листопад із дітьми цікаво, душевно та натхненно

Буває, дитина не хоче ходити на додаткові заняття

 

Джерело

Зміни у поведінці дітей, які пов'язані з війною

 Голоси дітей

«Ми ж виросли нормальними, чому він не може знайти друзів?» — часто чуємо від батьків.

Але часи змінилися. Колись ми ходили в садочок, потім до школи, де процеси соціалізації були налагоджені природно. Тепер для багатьох дітей школа почалася з ноутбука — чорного квадратика на екрані. І для них саме поняття школи як простору для спілкування відсутнє.

На цьому фоні в дітей росте тривожність, можуть розвиватися труднощі з розумінням власних емоцій, розлади харчової поведінки, порушення сну чи навіть селфхарм — коли діти самі завдають собі ушкоджень.

Як з цим боротися і які запити психологи найчастіше бачать у своїй щоденній роботі — читайте у великому матеріалі на LB.ua за участі психологинь фонду Голоси дітей з Києва й Запоріжжя — Юлії Тукаленко та Яни Віхляєвої bit.ly/4ouOCuI

Уривок зі статті: "«Виявилося, що ми з колегою були єдиними дорослими, які запитували дітей, як їм жилося й живеться в умовах війни. Батьки часто уникають цієї теми, щоб "не турбувати" дітей. Діти почали розповідати, що бояться ходити в певні місця, бо знають, що там трапилося. Коли дитина залишається наодинці зі своїми думками, вона намагається або нормалізувати події, або фантазує по-своєму. Якщо ми, як основні дорослі й опорні фігури, не підтримуємо дитину, не відповідаємо на її запити, вона шукатиме інформацію самостійно. І в цей момент ми втрачаємо можливість побудувати довірливі стосунки», — додає психологиня."

Коли дитина боїться майбутнього

 Голоси дітей

Коли дитина боїться майбутнього, дорослі можуть сприйняти це як звичайний драматизм. Та в умовах тривалого стресу й війни такий страх може свідчити про втрату здатності бачити перспективу та цікавитися новим

Психологи називають це кризою ідентичності — станом, коли підліток не може відповісти собі на питання «Хто я» і «Куди я йду».

Це не прояв слабкості чи небажання «взяти себе в руки», а захисна реакція психіки, яка потребує розуміння й підтримки.

Як батькам і вчителям правильно реагувати на слова підлітка «У мене немає майбутнього» та що робити в подібних ситуаціях? Ділимося порадами психологині нашого центру з Кривого Рогу, Юлії Міцної. Читайте ще більше в статті: bit.ly/48Fy1j8