Дезорганізована прив’язаність — це коли любов і страх живуть поруч.
Обіймає — і кусає.
Шукає захисту — і не знає, чи безпечно там, де мали б берегти.
Її серце роздвоєне:
«Я хочу бути з тобою… але я не впевнена, чи ти не зраниш мене знову.»
Це не “важкий характер”.
Це біль, що виник у стосунку, де турбота була змішаною з агресією, критикою або психічною нестабільністю.
Вона не знає, чого чекати від мами:
– лагідності чи крику
– близькості чи образ
– присутності чи знецінення
Тому сама стає хаотичною. Її поведінка — як дзеркало батьківських емоцій, які лякали.
Але навіть така прив’язаність — не вирок.Любов, що не лякає. Стабільний контакт. Послідовна присутність — лікують більше, ніж слова.
Дитина, яка пережила хаос, має шанс вирости в опорі.
Якщо хоча б один дорослий — обійме її страх, а не злякається його.
З любовʼю до дітей
Немає коментарів:
Дописати коментар