ВІД САТЬЇ ДО САМОКОПАННЯ
ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНА ВУЛЬГАРНА ПСИХОЛОГІЯ
Зараз мене, ймовірно, закидають капцями.
Але я все одно скажу це вголос:
Сучасна “популярна психологія” іноді більше нагадує секту, ніж шлях до себе.
А питання «А ти взагалі пропрацьовувала свою матір?» уже стало новою формою духовного газлайтингу.
Живеш собі, не чіпаєш нікого, розбираєшся зі своїм життям — і раптом у розмові або в коментарях з’являється хтось із блиском в очах і ставить серію питань:
— А тінь уже інтегрувала?
— А корону зняла?
— А татову фігуру перепрожила?
І ти вже не впевнена — у тебе просто нормальна життєва криза, чи перед тобою — емісар Сатьї у цивільному.
Сьогодні психологія стала модною. Стильною. Глянцевою.
І водночас — дуже небезпечно спрощеною.
Бо дуже багато з того, що подається як “допомога”, — насправді є вульгарною психологією.
Тобто набором кліше, ярликів, діагнозів, марафонів і метафізики на швидку руку.
Це коли складні процеси зводять до гасел.
Це коли жінці, яка виснажена домашньою рутиною, кажуть: «Ти просто не у жіночій енергії».
Це коли на будь-який біль відповідають: «У тебе непропрацьована мама».
І це коли коуч без базової освіти та етики проводить “сесії” у прямому ефірі на тисячу людей — і називає це зціленням.
Це все дуже добре продається.
Бо красиво подано. Бо просто. Бо обіцяє легкі відповіді на складні питання.
А найголовніше — грає на страхах, які знайомі кожному: бути не коханим, бути недостатнім, бути покинутим.
Але є нюанс:
Це не лікує. Це шкодить.
Вульгарна психологія часто заходить у дім тихо й “вдячно”.
Спочатку — як безплатний вебінар.
Потім — як марафон “відпускання токсичних сценаріїв”.
А далі — як система нових діагнозів, яку “прокачана” людина починає застосовувати на всіх: чоловіку, дитині, сусідці й коту.
Що вона насправді робить:
– посилює провину (“Я ще не досить пропрацював/ла себе — тому мене не люблять”)
– формує залежність від “просвітленого”
– руйнує довіру до справжньої психотерапії
– і — головне — не залишає місця для живого досвіду, без сорому, без “відпущень” і самозвинувачення
Сьогодні фраза «я пропрацювала свої травми» часто означає:
– купівлю книжки з рожевою обкладинкою
– підписку на Telegram-канал “Жіночий Шлях Душі 3.0”
– три марафони на теми «пробачити мамі», «відпустити страх» і «відкрити гортань любові»
– і новий нік у соцмережах: Alisa LightFlow
Це не завжди смішно. І не завжди нешкідливо.
Бо часто — це просто гарно упакована втеча від справжнього контакту із собою.
Чим усе це небезпечно?
Перетворює психіку на поле бою: не для прийняття, а для “виправлення” Підміняє зцілення — словесним цинізмом Формує гординю під маскою усвідомленості: «Я вже все зрозуміла, тепер ви всі маєте дотягнутись»Найгірше — вульгарна психологія створює опір до справжньої терапії.
Бо якщо “я вже пропрацювала маму”, то навіщо йти до психотерапевта?
Усе це — як фастфуд для душі:
швидко, смачно, ефектно. Але потім — або болить, або не засвоюється.
А ще — часто це стає інструментом влади у стосунках:
«Я прочитала — ти нарцис»
«Ти токсичний, бо не ставиш мені сердечко під сторіс»
«Я прокачана, а ти ще в тіні свого батька»
Іноді дуже хочеться сказати:
Не треба все одразу “пропрацьовувати”.
Іноді достатньо просто бути.
Сказати: “мені страшно”, “мені самотньо”, “мені важко”.
І не шукати “жіночої енергії”, а шукати людяності — у собі, в іншому, у стосунку.
Бо психотерапія — це не про “пройти марафон”.
Це про витримати правду про себе — із кимось, хто не втече.
Є ще один різновид “просвітлених”:
Ті, хто пройшли кризу — і одразу стали гуру.
Хтось вийшов із панічних атак — і тепер веде курс із лікування тривожності.
Хтось схуд — і тепер веде марафон “Жерти й худнути”.
Хтось проплакав вебінар — і вже “веде жінок у глибину жіночності”.
Це вже не психологія. Це інфоциганство.
Іноді — навіть щире. Але при цьому дуже неетичне.
Іноді — навіть з добрим наміром. Але з гірким наслідком.
Бо психіка — не тіло на марафоні.
Її не можна “підкачати” за 21 день.
А травму не можна “відпустити”, якщо досить сильно захотіти.
Немає коментарів:
Дописати коментар