Життєві сценарії: як побачити і як змінити?

 Центр психології та розвитку "Київський Дворик" зараз тут: Центр психології та розвитку "Київський Дворик".

Для того, щоби краще зрозуміти механізм повторення подібних сценаріїв в житті, звернемося до дитинства - періоду, коли багато з цих сценаріїв і були "написані". У схема-терапії ми говоримо про ранні дисфункціональні схеми — внутрішні переконання, емоції та образи, що формуються в дитинстві. Вони виникають як відповідь на хронічне незадоволення базових емоційних потреб у стосунках із батьками чи іншими значущими фігурами.

Схеми - це уявлення про себе (“я незахищений”, “я недостойний”), про інших (“люди небезпечні”, “ніхто не підтримає”) і про світ (“світ непривітний”). Коли ми зіштовхуємося з обставинами, що перегукуються з нашим раннім досвідом, спрацьовують схеми, які значною мірою впливають на наші думки, почуття та вчинки (або і визначають їх).

Щойно активується схема, мозок намагається захистити нас знайомими реакціями: ми можемо уникати емоційної близькості, агресивно відштовхувати людей або надто поступатися, аби уникнути конфлікту. Такі стратегії колись дійсно могли бути дієвими, але з часом вони перетворюються на пастку — ми ніби граємо одну й ту саму п’єсу з уже відомим, зазвичай болючим фіналом.

Проте не всі повтори є виключно нашим вибором або результатом “притягування”. Деколи обставини збігаються випадково і зовсім не залежать від наших дій або намірів. Крім цього, іноді наша "сценарна" поведінка насправді не базується на схемах - просто вона дійсно може бути найефективнішим чи найконструктивнішим способом діяти. Важливо відстежувати внутрішні закономірності, але при цьому не звинувачувати себе за кожен неприємний випадок програвання певного сценарію.

То як виявити та розірвати цикл? Почніть з усвідомлення: фіксуйте в щоденнику ситуації, думки та емоції, щоб помітити повтори. Обговорюйте переживання з терапевтом або в групі підтримки свіжий погляд допоможе розпізнати шаблони, які на автопілоті залишалися непоміченими.

Спробуйте експериментувати з іншими реакціями: замість того, щоб відвертатися, оберіть безпечне наближення до людини; замість агресії спробуйте чітко і спокійно висловити потребу; замість пасивного прийняття спробуйте відстояти свої межі. Так мозок отримує досвід нових, більш адаптивних стратегій.