Надати підтримку

 Ти як? 

«Ти маєш триматись»

«Ти маєш бути сильною / сильним»

«Ти маєш думати про хороше»

«Ти маєш стати для нього / неї підтримкою»

Дружини чи чоловіки військовослужбовців/-виць, а також близькі родичі часто чують ці слова. Вони можуть бути ознакою турботи, але зазвичай не сприймаються як підтримка. Адже родини військових тримаються та тримають, навіть коли втомилися бути сильними.

Цей стан складно пояснити тим, хто не має подібного досвіду. Складно пояснити, «чого напружена», «чого складно радіти»… І коло довіри може ставати все меншим. Але є люди, яким можна довіряти, на яких можна спиратись.

Тож, будь ласка, дозвольте собі прийняти підтримку. З повагою та вдячністю за вашу службу — служіння! Поки ви стоїте за спиною того чи тієї, хто служить, хтось має стати за вашою спиною.

👌Проблеми наслідування: як діти переймають поведінку батьків і що з цим робити

 👌Проблеми наслідування: як діти переймають поведінку батьків і що з цим робити

 

Діти вчаться не тоді, коли їх навчають словами, а тоді, коли спостерігають за поведінкою дорослих. Батьки можуть повторювати правильні фрази про повагу, турботу чи контроль емоцій, але справжній приклад дитина бере з того, як дорослі діють у повсякденному житті.

Наукові дослідження доводять: діти з раннього віку здатні емоційно й поведінково копіювати найближчих людей, навіть несвідомо. Саме тому важливо усвідомити: ваша щоденна поведінка — найпотужніший інструмент виховання.

 

❓Чому діти наслідують поведінку дорослих?

🔹 Довіра до батьківського авторитету

Дитина сприймає батьків як джерело правди й орієнтиру. Вона вірить не словам, а діям — особливо в перші роки життя, коли логічне мислення ще формується.

🔹 Потреба в належності

Щоб відчувати себе частиною сім’ї, дитина інстинктивно відтворює поведінку близьких — навіть якщо вона шкідлива чи суперечлива.

🔹 Моделювання через досвід

У дитинстві моральні межі ще не сформовані. Те, що дитина бачить щодня, автоматично стає для неї "нормою".

🔹 Несвідоме емоційне копіювання

Міміка, жести, інтонації, навіть ритм дихання — усе це діти копіюють, особливо в стресових ситуаціях, бо це дає відчуття безпеки: "Я реагую так, як тато — значить, я роблю правильно".

❓Що діти найчастіше переймають від батьків?

✔️ Манеру спілкування

Різкий тон, перебивання, крик або навпаки — спокій, доброзичливість, уважність.

✔️ Ставлення до себе та інших

Якщо батьки не поважають себе або інших — дитина засвоює це як допустиму норму. Якщо ж ставляться з гідністю — вона переймає таку саму модель.

✔️ Реакцію на труднощі

Паніка, втеча, агресія або спокій, гнучкість і пошук рішення — усе це вивчається через спостереження.

✔️ Ставлення до емоцій

Якщо емоції в сім’ї пригнічують — дитина вчиться соромитися почуттів. Якщо їх приймають — вона вчиться виражати себе без страху.

✔️ Ставлення до праці, відпочинку, грошей, тіла, близькості — діти формують свої уявлення про світ саме через щоденний досвід у родині.

👉Поширені помилки батьків у щоденному моделюванні

❌ "Роби як я кажу, а не як я роблю"

Це руйнує довіру. Дитина вчиться не щирості, а подвійним стандартам.

❌ Прихована агресія чи сарказм

Навіть без відвертого крику діти чудово вловлюють напругу й негативні підтексти.

❌ Відсутність вибачень

Коли дорослі не визнають своїх помилок, дитина засвоює, що просити вибачення — це приниження, а не сила.

❌ Постійна самокритика

Фрази типу "я дурна", "я нікчемна", "у мене нічого не виходить" звучать для дитини як інструкція: треба також себе принижувати, щоб "бути хорошою".

❌ Неусвідомлена передача власних страхів і переконань

Фрази: "Не довіряй людям", "усі чоловіки/жінки однакові", "світ жорстокий" — програмують дитину на недовіру, обмеження й внутрішній захист.

👉Що робити батькам, щоб бути справжнім прикладом для дитини?

1. Емоційна чесність + стабільність

Не приховуйте свої емоції, але й не перекладайте їх на дитину. Пояснюйте:

"Я злюсь, бо день був важкий. Мені треба трохи тиші, і я буду спокійнішим."

2. Вибачення — це сила

Дитина набагато краще реагує на фразу "Вибач, я був різкий" ніж на лекцію "Не будь нечемним". Це показує, що кожен може помилятись — і це нормально.

3. Поважати себе та інших

Починайте з себе: "Я не буду принижувати себе, і тебе — теж."

Діти не вірять словам, якщо дії суперечать їм.

4. Будувати простір без страху

Удома має бути безпечно помилятися. Дитина вчиться рости тільки там, де її не карають за пошук.

5. Демонструвати здорові стратегії розв’язання проблем

Конфлікти — неминучі. Але важливо показати: їх можна вирішити без образ, звинувачень і шантажу.

👉Як допомогти дитині змінити наслідувану негативну поведінку?

Пояснюйте із повагою:

"Я бачу, що ти повторюєш щось, що почув. Але в нас є інший спосіб — хочеш, покажу?"

Не лайте — підтримайте:

"Ти ще вчишся. І це нормально. Я поряд."

Створіть нову модель:

Теплота, терпіння, увага, послідовність — саме вони змінюють поведінку дитини набагато швидше, ніж покарання.

Висновок: дитина бачить, хто ми є — і вчиться бути такою ж

✔️ Діти наслідують не лише зовнішні дії, а й внутрішні переконання батьків.

✔️ Найсильніший вплив — це не слова, а щоденні звички, реакції та ставлення.

✔️ Ви не маєте бути ідеальними — достатньо бути живими, щирими й готовими визнавати помилки.

✔️ Ваша власна робота над собою — найцінніший внесок у майбутнє дитини.

 

💡 Дитина не потребує бездоганних батьків. Вона потребує тих, хто вміє рости поруч із нею.

Джерело

3 хвилини для себе: як відновити ресурс, коли його немає

 Інкурсія: твоя психологія 🦋

Palyvoda Anna - Психолог  ·

3 хвилини для себе: як відновити ресурс, коли його немає

Часто люди віддають енергію іншим, піклуються про близьких, вирішують сотні завдань, але зовсім не помічають себе. Турбота про себе відсувається на «потім» - коли стане легше або коли з'явиться більше часу. Але парадокс у тому, що для відновлення ресурсу потрібен... ресурс.

Наш мозок сприймає турботу про себе як ще одне завдання, яке може викликати супротив: «Це забере багато часу», «Є важливіші справи», «Зараз не до цього». Тому одна з ефективних стратегій - обмежити час до «не більше 5 хвилин». Якщо турбота про себе укладається у такий проміжок, захисти послаблюються.

 Що можна зробити за 3 хвилини, щоб повернути собі енергію?

 Переключити дихання
Глибокий вдих через ніс на 4 секунди, затримка на 4 секунди, повільний видих на 6. Це активує парасимпатичну нервову систему, яка відповідає за розслаблення.

 Відчути тіло
Розім'яти плечі, зімкнути й розтиснути пальці, потерти долоні або зробити легкий самомасаж скронь чи шиї. Це допомагає повернути увагу в тіло і дає сигнал мозку про підтримку тут і зараз.

 Переключити сенсорний досвід
Вдихнути аромат кави, змочити обличчя холодною водою, змінити звук (наприклад, зняти навушники чи увімкнути улюблений трек). Це дає нервовій системі «перезапуск».

 Переключити фокус уваги
Закрити очі й уявити місце, яке асоціюється зі спокоєм. Чим більше деталей (кольори, текстури, звуки), тим глибший ефект.

 Зробити одну дію для себе
Налити води, вийти на свіже повітря, випростати спину, потерти руки, щоб відчути тепло. Головне - не чекати ідеального моменту для турботи про себе.

Ці техніки стабілізації можуть стати важливим першим кроком до відновлення ресурсу. Коли ми дозволяємо собі таку турботу, ми зменшуємо супротив і поступово можемо рухатися до більш глибинних способів поповнення енергії. Це може бути творчість, спорт, подорожі, волонтерство - кожен з цих шляхів допомагає зберігати ресурс, якщо діяти з обережністю і усвідомленістю.

Не бійтеся звертатися до психолога, щоб разом проговорити та прожити емоції, які ще не відпустили вас. Це важливий етап на шляху до більш ресурсного стану 

 Психологиня Анна Паливода

Дитина швидко забуває новий матеріал

 

Центр практичної нейропсихології - Одеса

Ваша дитина вчить вірш, але вже наступного дня не пам’ятає його? Або після уроку здається, що все зрозуміло, та варто пройти кілька годин – і знання випаровуються? Давайте розберемося, чому так відбувається.

Мозок дитини ще розвивається. Центри пам’яті, особливо в дошкільному та молодшому шкільному віці, працюють інакше, ніж у дорослих. Інформація швидко надходить, але так само швидко й забувається, якщо не закріпити її повторенням.

Якщо дитина відволікалася під час пояснення або її щось тривожило, мозок просто не записав інформацію в довготривалу пам’ять. Концентрація уваги відіграє ключову роль у процесі запам’ятовування.

Коли дитина отримує забагато нового матеріалу за короткий проміжок часу, мозок просто не встигає його опрацювати. Це схоже на перегляд фільму на подвоєній швидкості – багато деталей просто випадають.

Мозок краще запам’ятовує те, що викликає емоції. Якщо матеріал здається дитині нудним або нецікавим, він сприймається як «неважливий» і швидко забувається. Саме тому діти краще пам’ятають історії, ніж сухі факти.

Під час сну мозок обробляє та структурує інформацію. Якщо дитина мало спить або її сон неглибокий, нові знання не переходять у довготривалу пам’ять. Сон – це ключ до міцного запам’ятовування.

Щоб допомогти дитині краще запам’ятовувати, варто використовувати повторення невеликими частинами, залучати різні канали сприйняття – слухати, дивитися, писати, проговорювати.

Важливо зробити навчання цікавим, додати емоційний зв’язок та інтерактивні елементи. Також необхідно слідкувати за якістю сну та фізичною активністю дитини.

(с) Вікторія Книш @vikulintus - нейропсихолог, дитячий психолог

Порушення материнсько-дитячої взаємодії: причини, наслідки та шляхи вирішення

 Порушення материнсько-дитячої взаємодії: причини, наслідки та шляхи вирішення

Що таке порушення материнської взаємодії з дитиною?

Материнство в суспільстві часто ідеалізують, проте не всі жінки відчувають глибоку прив’язаність до своєї дитини з моменту її народження. Порушення материнсько-дитячої взаємодії – це стан, коли мати не може встановити емоційний зв’язок із дитиною або демонструє поведінку, що негативно впливає на її розвиток.

Це не означає, що жінка є "поганою матір’ю" або не здатна до турботи про дитину. Часто такі труднощі мають глибоке психологічне, соціальне та біологічне підґрунтя, яке необхідно розуміти та коригувати.

Основні форми порушень

🔹 Емоційна депривація – байдужість або недостатня емоційна залученість у взаємодію з дитиною.

🔹 Інструментальна турбота – виконання базових функцій догляду (годування, купання) без тепла та ніжності.

🔹 Гіперопіка або уникнення відповідальності – крайнощі у вихованні, коли мати або надмірно контролює дитину, або ухиляється від її потреб.

🔹 Емоційна або фізична агресія – сприйняття дитини як джерела проблем, жорстке поводження, нехтування її почуттями.

Чому мати може не відчувати любові до дитини?

1. Психологічні фактори

✔️ Дитячі травми матері

Якщо жінка сама в дитинстві не отримувала достатньо любові або пережила насильство, їй може бути важко встановити довірливий контакт із власною дитиною.

✔️ Післяпологова депресія

До 15% жінок страждають на цей стан, що може призводити до емоційної відстороненості.

✔️ Синдром емоційного вигорання

Постійний стрес, нестача сну, відсутність підтримки виснажують психіку матері.

✔️ Психічні розлади

Тривожні та депресивні стани, ПТСР, біполярний розлад можуть суттєво впливати на сприйняття материнства.

2. Соціальні фактори

✔️ Відсутність підтримки

Якщо жінка залишається без допомоги партнера чи родичів, це збільшує ризик вигорання.

✔️ Економічні труднощі

Фінансовий стрес відволікає жінку від емоційного контакту з дитиною.

✔️ Ідеалізація материнства

Суспільний тиск і образ "ідеальної матері" викликають почуття провини та страх не відповідати очікуванням.

3. Біологічні фактори

✔️ Гормональні зміни

Коливання рівня окситоцину та пролактину можуть впливати на формування прихильності до дитини.

✔️ Хронічна втома

Недосипання та фізичне виснаження негативно впливають на емоційний стан матері.

Як подолати труднощі у взаємодії з дитиною?

🔹 1. Усвідомлення проблеми

Важливо дозволити собі відчути свої справжні емоції: "Так, мені важко, але це можна змінити".

🔹 2. Пошук підтримки

✔️ Спілкування з іншими мамами, групи підтримки.

✔️ Залучення партнера, родичів до догляду за дитиною.

🔹 3. Звернення до спеціаліста

✔️ Консультація психолога або психотерапевта (особливо за наявності післяпологової депресії).

✔️ Робота над формуванням прихильності (наприклад, методики терапії прив’язаності).

🔹 4. Формування зв’язку з дитиною поступово

✔️ Почати з тактильного контакту – обійми, носіння на руках.

✔️ Спільні ритуали – читання казок, прогулянки, розмови.

✔️ Практика "щоденника позитивних моментів" – записувати приємні моменти з дитиною.

Як профілактувати проблеми у материнстві?

✔️ Підготовка до материнства

Розуміння, що материнство – це не завжди "рожевий світ", допомагає уникнути шоку та розчарування.

✔️ Турбота про себе

Жінка має право на відпочинок, особистий простір, хобі.

✔️ Розвиток емоційного інтелекту

✔️ Вміння усвідомлювати та опрацьовувати свої почуття.

✔️ Використання технік саморегуляції (глибоке дихання, медитація).

✔️ Роль батька/партнера

Підтримка чоловіка чи партнера є ключовим фактором у профілактиці емоційного вигорання матері.

Висновок

❌ Порушення материнсько-дитячої взаємодії – це не вирок.

✅ Це проблема, яку можна вирішити за допомогою підтримки, професійної допомоги та усвідомленої роботи над собою.

✔️ Якщо ви стикаєтеся з подібними труднощами – ви не самотні.

✔️ Просити допомоги – це нормально.

✔️ Любов до дитини може з’являтися поступово.

Джерело

Як підтримати дитину, яка пережила травму: кроки до відновлення з любов’ю та розумінням

 Як підтримати дитину, яка пережила травму: кроки до відновлення з любов’ю та розумінням

Психологічна травма в дитинстві — це не завжди масштабна подія, як війна, насильство чи втрата близької людини. Часто достатньо пережити булінг у школі, госпіталізацію, раптове розлучення батьків, приниження публічно або навіть гострий переляк, щоб дитяча психіка виявилася перевантаженою. Травма — це будь-яка подія, яка виходить за межі здатності дитини самостійно впоратися, особливо якщо вона залишилася з цим досвідом наодинці.

Наукові дослідження доводять: теплий емоційний контакт, стабільна присутність і щоденна підтримка дорослого — ключові фактори у зціленні дитячої психіки після травми. Діти не можуть «пережити» це самі — їм потрібен хтось, хто витримає поруч їхні сльози, мовчання, агресію і страх.

Як розпізнати, що дитина пережила психологічну травму?

Діти часто не усвідомлюють, що вони травмовані, і не вміють сформулювати словами свої внутрішні переживання. Але тіло і поведінка завжди «говорять» раніше за мову:

🔸 Зміни у поведінці: дитина стала або дуже тихою, або навпаки — вибуховою, нервовою, агресивною.

🔸 Регресивні реакції: смокче палець, проситься спати з батьками, лякається звуків або темряви, навіть якщо раніше не реагувала так.

🔸 Труднощі зі сном: часті прокидання, нічні жахи, тривале засинання.

🔸 Скарги на фізичне самопочуття: частий біль у животі, голові, нудота — без медичних причин.

🔸 Втеча в ізоляцію: небажання грати, вчитися, спілкуватися.

🔸 Гіперчутливість до критики, раптові сльози, уникання ситуацій, які нагадують про травматичну подію.

Як підтримати дитину, яка пережила травму?

1. Будьте присутніми щодня — навіть без слів

Найперше, що потребує дитина після травми, — відчуття, що її не залишать. Ви можете просто сидіти поруч, читати разом книжку або мовчки гратись.

Фраза: «Я тут. Коли ти будеш готова — я слухатиму.»

 2. Приймайте всі емоції дитини — без оцінок

Злість, плач, замикання в собі — це не капризи, а способи самозахисту. Не припиняйте емоцій — допоможіть їх назвати:

 «Я бачу, що тобі боляче. Ти маєш право так почуватися.»

3. Поверніть дитині відчуття безпеки

✔️ Поверніться до звичного режиму дня

✔️ Не робіть різких змін у житті без попередження

✔️ Говоріть простою мовою, що ви поруч і все контролюєте

4. Давайте вихід емоціям через гру, творчість і тіло

Психіка дитини виліковується не словами, а діями:

Малювання, ліплення, казкотерапія

Рухливі ігри, де можна звільнити енергію (кидати м’яч, стрибати, будувати)

Створення «домівки безпеки» — уявне або з подушок

Найчастіші помилки батьків

❌ Примус до розмови: «Скажи вже, що сталося!»

❌ Знецінення страхів: «Дурниці. Нічого ж не трапилось!»

❌ Звинувачення: «Це через тебе все сталося!»

❌ Небажання звернутися до спеціаліста через страх осуду чи «це пройде само»

Це лише поглиблює замкненість дитини й посилює її травматичний досвід.

Коли варто звертатися до психолога?

✅ Симптоми не зникають або посилюються понад 3–4 тижні

✅ Дитина постійно замкнута, мовчазна або надміру агресивна

✅ Є тривожні сигнали: самоушкодження, фобії, відмова від їжі чи сну

✅ Є регрес у розвитку: втрата мови, нічне нетримання, різке зниження навчальних успіхів

Професійна допомога — це не слабкість. Це турбота.

Як будувати довготривалу підтримку після травми?

✔️ Щоденні ритуали стабільності: читання перед сном, спільна чашка какао, «щасливі 5 хвилин» перед школою

✔️ Контакт через тіло: обійми, масаж, тримання за руку — навіть без слів

✔️ Розмови, де не чекають правильних відповідей: «Що тобі сьогодні найбільше сподобалося? А що було не дуже?»

✔️ Власна емоційна стабільність батьків — діти зцілюються, коли бачать дорослого, що «тримає» цей світ

Висновок: дитина зцілюється через присутність, а не через поради

✔️ Травма — це не лише подія, а й досвід самотності після неї

✔️ Найкраще, що може зробити дорослий — це залишатися поруч: спокійним, уважним, теплим

✔️ Любов, яка не квапить, не нав’язує, не виправляє — зцілює навіть те, що здається непоправним

💡 Не завжди потрібно рятувати. Достатньо — бути поруч і вірити, що дитина здатна пройти крізь біль, якщо має з ким іти.

Джерело

Коли болить...

 Голоси дітей 

Ця доба стала надзвичайно важкою для кожного з нас

Ми не додаватимемо до цього посту зображення, як зазвичай — лише кілька порад:

Дайте собі право на емоції. Це нормально — плакати, кричати, мовчати, відчувати безсилля чи лють. Не потрібно «триматися» — дозвольте собі відчути.

Обмежте потік новин. Ви вже знаєте найстрашніше. Постійне горта́ння стрічки тільки підсилює тривогу. Оберіть час — наприклад, один раз на день — для перевірки новин.

Поговоріть із близькими. Поділіться тим, що відчуваєте. Не закривайтеся. Це допомагає прожити біль разом.

Дихайте. Рухайтеся. Робіть прості дії. Навіть звичайне прибирання чи прогулянка можуть трохи заземлити й повернути відчуття контролю.

Знайдіть, як допомогти. Переказати донат. Поширити перевірену інформацію. Підтримати інших. Це не «відволікання» — це спосіб бути живим і людяним.

Поговоріть із дитиною — дайте зрозуміти, що ви поруч. Не потрібно приховувати емоції. Головне — бути поруч і бути чесними.

Памʼятайте: ви не самі

Наша команда щодня підтримує дітей та батьків і завжди готова допомогти, коли важко. Набирайте, пишіть або приходьте:

0800 210 106 (лінія безоплатної психологічної підтримки).

Telegram-бот: t.me/kidsMentalHelpBot

Viber-бот: is.gd/5xIr0J

Центри по Україні voices.org.ua/centers