Задля розваги та розвитку

Джерело ТК Давай зробимо це

 

Для дорослих про залежні стосунки

 Інститут психології та системної терапії Ресурс MIGIS

«В основі всіх залежних відносин — якась гостро-незадоволена потреба. Тоді людина живе у постійному страху, що позбудеться «постачальника щастя».

Щоб склалися здорові та справді щасливі стосунки, важливо знати той гачок, на який тебе спочатку ловлять, а потім на ньому тримають, як наркомана на голці.

І подумати, як його позбутися.

Чим більше ти сам задовольняєш свої потреби, тим менше гачків і надто глибоко вони не ввійдуть у тебе. Це як енергонезалежний будинок, який генерує все, що потрібне для життя.

Звичайно, від чогось чи когось ми завжди певною мірою залежні, але важливо, щоб це була мінімальна залежність, а не хвороблива прихильність і гостра потреба в ресурсі.

Наприклад, щоб не залежати фінансово, треба самому заробляти. А щоб не залежати від людини емоційно, важливо налагодити добрі стосунки із собою. Впізнати себе краще, встановити постійний теплий контакт, підтримувати себе, радувати. Знати, що ти впораєшся, хоч би що трапилося.

Тобто спілкуватися з собою, як із найближчою людиною. Тому що, по суті, ти і є для себе найближчою людиною.

Люди приходять і йдуть, але ти в себе завжди будеш.

Якщо є хороший контакт із собою, повага до своїх почуттів та потреб, самопідтримка, то твоя внутрішня електростанція безперебійно працює в будь-яких умовах, у будь-яких ситуаціях, постачаючи стільки кохання, скільки потрібно для нормального життя. Звісно, ​​чудово, коли тебе люблять інші. Але любов ззовні — це приємне доповнення до твого внутрішнього джерела любові, що не вичерпується.

Чим вищий рівень автономності, тим менше гачків, на які тебе можуть зловити і змусити робити те, що ти не хочеш, тримати у постійному стресі та залежності. Автономність дає внутрішній спокій, впевненість у собі, а на цій базі зростають здорові стосунки, улюблена робота чи справа мрії, прекрасне фізичне самопочуття — загалом усе те, що прийнято називати щастям…»

- © Tatiana Gromova Godard -

Батькам (неоднозначно, проте, є над чим подумати)

 Дитячий психолог

ЩО ОЗНАЧАЄ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ. СЛОВНИК ДЛЯ БАТЬКІВ

Автор - Євгенія Забурдаєва

Дитячі психологи розглядають різні проблеми дитини (хвороби, складнощі в поведінці, нав'язливі стани і т.д.) як мову, за допомогою якої дитина повідомляє родині про свої труднощі. Те, що дитина не може висловити словами вона завжди повідомить своїм тілом або проблемами в поведінці.

Сказати вона не може з кількох причин. Якщо дитина дуже маленька, то просто тому, що поки ще не опанувала мовлення. А якщо вже вміє говорити, то часто дитина просто не знає як сказати про важливе (боїться, соромиться, в сім'ї може існувати заборона на обговорення деяких болючих і важких тем).

Тоді дитина, немовля чи вже підліток, говорить сім'ї про те, що з нею відбувається за допомогою тіла або поведінки. Завдання психолога зрозуміти, що повідомляє дитина і допомогти їй висловити своє занепокоєння словами або іншими символічними знаками (малюнком, грою). Після чого проблема часто зникає.

Психологи свого роду перекладачі.

Тут я привожу короткий дитячо-дорослий словник. Не завжди зв'язок такий однозначний, для повного розуміння, психологу необхідно досліджувати проблему більш глибоко. Крім того один симптом може нести в собі набагато ширший зміст. Тут лише короткий словничок, який, сподіваюся, допоможе задуматися і бути більш поблажливими до різних труднощів дітей, а можливо, і звернутися до психолога для їх вирішення.

• Агресивний. Мені дуже страшно і я не знаю як з цим впоратися.

• Занадто активний. Мені дуже страшно, я потребую правил і опори.

• апатичний. Я боюсь помилитися. Я боюся, що дорослі засудять мою спонтанність і все, що я роблю.

• безпорадний. Мені дуже зручно, коли дорослі все за мене роблять. Так я дбаю про маму і допомагаю їй відчувати себе потрібною.

• Б'є батьків. Так я висловлюю свою злість на них, тому що не знаю іншого способу. Так я повідомляю мамі, що потребую заборон від неї.

• Бачить страшні сни. Коли мені страшно, образи в моєму сні говорять мені про те чого я боюся в реальному житті.

• Краде.

1. Мені дуже не вистачає уваги і теплоти близьких.

2. Мені не вистачає якоїсь важливої інформації, що стосується історії сім'ї, мого народження.

3. Я так висловлюю свою злість.

• Висмикує волосся. Мені дуже страшно, я відчуваю сильний стрес.

• Говорить дуже тихо. Мені страшно проявляти себе, говорити про свої бажання, захищати себе. Боюся мене такою не приймуть.

• Погано говорить. Мені дуже зручно, коли дорослі говорять і роблять за мене багато речей. А ще я так допомагаю мамі бути завжди потрібною і не впасти, наприклад, в депресію.

• Говорить погані слова. Так я перевіряю що можна, а чого не можна в нашій родині.

• Гризе нігті. Мені дуже страшно, я переживаю, відчуваю сильний стрес, часто пов'язаний з розставанням з матір'ю.

• Не вміє дружити. Я не знаю як захистити себе в спілкуванні з іншими і як при цьому враховувати інших. Мені страшно.

• Їсть багато. Мені тривожно і їжа дозволяє мені з цим впоратися. Їжею я намагаюся замінити недолік емоційної близькості, якої дуже потребую.

• Їсть погано.

1. Я не готова прийняти, "переварити" щось в нашій родині (труднощі, з якими зіткнулася родина, зміни, нові сімейні ролі).

2. Таким чином я дистанціююся від сім'ї.

• Жадібна

1. Вважаю, що мої речі належать по праву мені.

2. Мені не вистачає емоційної теплоти і підтримки.

• Забуває. Див. Говорить погано, безпорадний, лінується.

• Заздрить. Боюся виявитися гірше, ніж інші і бути відкинутою.

• Задає багато питань.

1. Зараз такий час, коли я почала пізнавати світ.

2. Мені не вистачає вашої уваги.

3. Я потребую якоїсь важливої інформації про себе і мою сім'ю, яку від мене приховують.

• Заїкається.

1. Одного разу дуже важливі відносини для мене були перервані і я сильно злякалася.

2. Я відчуваю себе в чомусь винною.

3. Мене сильно пригнічують дорослі і я боюся висловлюватися.

• Мало грається. Боюся проявляти свою спонтанність, намагаюся бути зручною дитиною.

• Грає тільки в гаджети. Я не вмію грати з дітьми, мені страшно. Тільки в комп'ютерних іграх я відчуваю, що я щось можу, тільки тут я успішна.

• Вередує. Я не можу заявити про себе і свої бажання прямо, капризи допомагають мені домогтися своїх цілей.

• Кричить уві сні. Див. Бачить страшні сни.

• Лінується.

1. Мені не цікаво робити те, що мені пропонують.

2. Я боюся, що у мене не вийде і ніхто мене не підтримає.

3. Мені зручно, коли за мене все роблять інші.

• Мочиться в штани, в ліжко.

1. У родині відбувається щось, що мене дуже турбує.

2. Я хочу повернути мамину турботу.

• Нав'язливо рухається. Див. Гризе нігті, висмикує волосся.

• Не хоче йти до школи.

1. Я не отримую вдома достатньо підтримки, щоб впоратися зі своїми навчальними невдачами. У батьків занадто високі очікування з приводу моїх оцінок.

2. У мене труднощі в спілкуванні і я не знаю як з цим впоратися.

• Нікого не слухає.

1. Мені не вистачає в нашому будинку послідовних і несуперечливих правил.

2. Мені не вистачає уваги, я не знаю як по-іншому зробити так, щоб мене помітили.

• Відмовляється йти в дитячий сад. Я дуже боюся залишати маму одну. Я боюся, що мама не впорається одна. Я сам боюся залишатися без неї.

• Погано пахне. Мені страшно підпускати до себе близько інших, я боюся близьких відносин.

• Прив'язана до однієї іграшки. Відчуваю сильну тривогу. Іграшка мені замінює маму.

• Заподіює шкоду сама собі.

1. Мені нестерпно боляче душевно, і легше переживати цей біль тілом.

2. Я відчуваю себе нестерпно винним і намагаюся покарати себе сама.

• Дратується. Мені не дозволено злитися і це спосіб за допомогою якого я можу показати свою злість іншим.

• Нав'язливо дотримується порядку. Якщо я не буду дотримуватися жорсткого порядку, і послідовності дій, відбудеться щось жахливе. Так я всіх захищаю.

• Скрипить зубами уві сні.

1. Мені дуже страшно.

2. Я злюся і не можу висловити злість словами.

• Спить погано. Боюся, що одна не впораюся з темрявою і невідомістю, боюся що мама не прийде. Вважаю, що право спати з мамою належить тільки мені.

• Нав'язливо торкається своїх статевих органів.

1. Мені дуже тривожно.

2. Я була свідком сексуальності дорослих і не знаю як з цим впоратися (побачив як батьки займаються сексом, часто бачив маму оголеною).

• Торкається своїх фекалій. Я цікавлюсь своїм тілом і тим, що воно вміє.

• Фантазує занадто багато. Мені дуже страшно. Мій вигаданий світ допомагає мені впорається з моїми страхами.

Потоваришувати з власним мозком

 Alina Onishko 

ЯК ПОТОВАРИШУВАТИ З МОЗКОМ

Мозок — це наче геніальний співробітник: працює цілодобово, але якщо ти не створиш йому нормальні умови, то починає "вимикатися" або саботувати. Тож якщо хочеш, щоб він був твоїм союзником, дотримуйся простих правил.

Перше: не позбавляй його сну.

Коли ти спиш, мозок проводить "генеральне прибирання" — сортує інформацію, чистить "кеш" і видаляє зайве. А ти що? Замість 7-8 годин відпочинку півночі гортаєш стрічку? Ну, тоді не дивуйся, що вранці замість мозку — "туман".

Друге: годуй його правильно.

Мозок — справжній гурман. Він обожнює омега-3 (привіт, рибні страви), вітаміни з ягід, антиоксиданти з горіхів і навіть трохи чорного шоколаду. І не забувай про воду. Без неї мозок працює як машина без мастила: довго не протягне.

Третє: рухайся.

Парадокс, але щоб мозок працював краще, тіло має рухатися. Навіть 20 хвилин прогулянки стимулюють кровообіг і покращують мислення. А якщо це спорт чи танці — твій мозок буде на піку форми.

Четверте: мозок ненавидить одноманітність.

"День бабака" вбиває його творчість. Додай у життя новизну: новий маршрут, книга, навіть зміна улюбленої кав’ярні. Для мозку це як тренування в спортзалі.

П’яте: бережи його від перевантаження.

Години в соцмережах, нескінченні повідомлення та спроби зробити сто справ одночасно. Усе це не робить тебе продуктивним, лише змушує мозок працювати на межі. Періодично відключайся від усього, хоча б на кілька хвилин.

Шосте: хронічний стрес — ворог номер один.

Стрес на короткий час може стимулювати, але якщо це твій постійний супутник, мозок переходить у режим "виживання". Результат — втома, зниження пам’яті та творчості. Навчися розслаблятися: прогулянки, дихальні вправи, медитація — вибирай, що тобі ближче.

А тепер найголовніше: працюй із мозком, а не проти нього.

Складай плани, став чіткі цілі. Мозок любить, коли ти записуєш задачі й викреслюєш зроблене — це його маленька перемога, яка дарує дофамін і задоволення.

І вчися новому. Нова мова, навичка чи навіть кулінарний рецепт — мозок розвивається, коли ти йому кидаєш "виклик".

Стався до нього, як до партнера. Піклуйся про нього, не перевантажуй, і тоді він працюватиме на тебе: генеруватиме ідеї, рішення і допоможе впоратися з будь-якими викликами. Бо коли ти в гармонії зі своїм мозком, ти стаєш максимально ефективним і здатним досягати будь-яких цілей.

Задля розваги та розвитку

Джерело ТК Давай зробимо це

 

Допомогти дітям навчитися спокійно реагувати на невдачі та адаптуватися до змін

Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї"

Батьки завжди прагнуть створити для своїх дітей стабільне й передбачуване середовище. Проте життя непередбачуване, і навіть найкращі плани можуть не справдитися. Як допомогти дітям навчитися спокійно реагувати на невдачі та адаптуватися до змін розглядаємо у сьогоднішньому дописі.

Задля подумати (фігура дорослого може мати будь-яку стать)

Джерело

 

Безкоштовний доступ до книги "Пережиття втрати у дітей"

 Інститут психічного здоров'я Українського Католицького Університету

Христос народився!

Дорогі друзі, у Різдвяний час, коли серця наповнюються світлом, віра у диво стає міцнішою, а тепло родинного кола затишнішим, ми раді презентувати вам особливий дарунок —

БЕЗКОШТОВНИЙ доступ до електронної книги

Атле Диреґрова та Мартіна Літьє

“ПЕРЕЖИТТЯ ВТРАТИ У ДІТЕЙ: Посібник для дорослих”

в українському перекладі.

(Оригінал: A Handbook of Children’s Grief: For Adults Supporting Children / Atle Dyregrov and Martin Lytje. — Published by Jessica Kingsley Publishers, 2024)

Посібник доступний за посиланням:

https://book-cbt.online/product/perezhyttya-vtraty-u-ditey/

Пережиття втрати — один із найскладніших досвідів, перед якими може постати дитина. Дуже важливо, щоб люди, які піклуються про таких дітей, були добре поінформовані про те, як надати їм найкращу підтримку.

Ця книга — неоціненний путівник, що здатен допомогти нам зрозуміти досвід дітей та збагнути, як ми можемо підтримати їх на цьому шляху. Її автори — Атле Диреґров та Мартін Літьє — є досвідченими клініцистами, міжнародними експертами у цій тематиці.

Ми щиро дякуємо авторам за те, що вони поруч з Україною у ці важкі часи, і вдячні за добру волю надати цю книгу для українського видання без оплати роялті — як вияв підтримки та солідарності з українським народом.

“Сподіваємося, що ця книга допоможе нам іти тим шляхом, що ми обрали як народ — вистояти й перемогти, відновити країну, загоїти рани війни та відродитися новим життям. І підтримати на цій дорозі наших дітей та молодь. На всьому цьому шляху з нами завжди будуть невидимо присутні ті, хто віддав своє життя за світле майбутнє наших дітей, — їм вічная пам’ять... Саме нашим полеглим захисникам ми хочемо присвятити видання цієї книги. Нехай вона допоможе нам підтримувати українських дітей, берегти героїв у пам’яті нашого серця і нести далі у майбуття світло їхньої любові…” (Олег Романчук, директор Інституту психічного здоров’я УКУ та Український інститут когнітивно-поведінкової терапії, дитячий психіатр та лікар-психотерапевт Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї")

Посібник про пережиття втрати у дітей призначений для вчителів, педагогів, психологів та членів родини та має на меті озброїти їх необхідними знаннями про те, як підтримати дитину та її родину на цьому шляху. Автори заглиблюються в різні аспекти реакцій і процесів пережиття втрати у дітей, пропонуючи розуміння того, як скорбіють діти в різних умовах, зокрема вдома і в школі.

Переклад цієї книги українською мовою став можливим завдяки щедрій пожертві, зробленій Фондом Антона Піщака через доктора Зенона Матківського, довірену особу.

Бажає всім чарівного Різдва! Перемога в наших серцях

Задля розваги та розвитку

Джерело ТК Давай зробимо це

 

Що таке вікно толерантності і чому воно важливе

 Інститут травми розвитку дитини

 Що таке вікно толерантності і чому воно важливе?

Вікно толерантності — це поняття, яким професор Ден Сігел описує "оптимальну зону збудливості" людини. Інакше кажучи, це ваша здатність керувати своїми емоціями навіть у стані стресу. Наприклад, коли ви відчуваєте тривогу або гнів, ви пересуваєтеся до краю вікна толерантності, але можете впевнено покладатися на різні внутрішні ресурси і стратегії, щоб утриматися в рамках цього вікна.

Усередині цього "вікна" ми спокійні, уважні й можемо ефективно діяти. Але коли стрес перевищує наші ресурси, ми можемо опинитися:

 У стані гіперактивності ("бий або тікай") — тривога, гнів, паніка.
 У стані гіпоактивності ("заціпеніння") — апатія, байдужість, відчуженість.

Ваше вікно може звужуватися через травми минулого чи незадоволені емоційні потреби. Але є способи його розширити!

 Як залишатися у вікні толерантності?

1. Практикуйте усвідомленість і дихальні вправи.
2. Займайтеся фізичною активністю.
3. Заспокоюйте почуття улюбленими ритуалами.
4. Працюйте з негативними думками та пишіть нотатки.

 Піклуйтеся про себе, і ваше вікно стане ширшим, а життя — гармонійнішим!

Для батьків

 Дитячий психолог

Пам'ятати

"Бути слухняним"( часто означає "ти будеш робити, як Я сказав (ла)"):бути покірним, звикати підкорюватись...не здатність себе захистити

Вчіть дітей говорити" Ні" , навчайте правилу "трусиків", говоріть про правила безпечної поведінки..

на першому місці " довірливі стосунки" , а потім уроки, очікування, вимоги, зауваження...важливо, щоб вона змогла прийти до вас із невдачами, страхами, сумнівами, помилками і знала, що її почують та приймуть.

Говоріть з дітьми про важливі теми: тіло, стосунки , секс, методи захисту, почуття, смерть, втрату, насильство, дискримінацію, війну, повагу....Якщо ви не говорите, це не означає, що вони з цим не зіштовхнуться..Світ може бути жорстоким.

Не викладайте фото дітей в соц мережах.

говоріть, грайте, майте спільний час....бо ніхто не знає...

Пам'ятайте, що дитина не об'єкт виховання, а суб'єкт відносин.

Давайте право обирати, робити помилки, сумніватись! Підтримуйте! Будьте поруч!

Natalya Pashko