Як живе психіка в постійній напрузі навіть без обстрілів

 "Міжнародна асоціація психологів та тренерів- експертів"

Катя Гарцарік ·

Як живе психіка в постійній напрузі навіть без обстрілів

У прикордонних регіонах війна відчувається щодня. Навіть коли немає прильотів, повітряні тривоги можуть тривати годинами, а життя минає між «чекаємо», «прислухаємось» і «на всяк випадок будь напоготові». У такому режимі психіка майже не має шансів на справжній відпочинок.

Нервова система постійно перебуває у стані бойової готовності. Мозок не розрізняє, чи небезпека вже тут, чи лише можлива — для нього це все однаково сигнал тривоги. Тому навіть у відносно спокійні моменти напруга не зникає, а накопичується.

У такому стані люди часто помічають:

-швидку втому і відчуття «розбитості»;

-проблеми зі сном або поверхневий сон;

-дратівливість і різкі емоційні реакції;

-напруження в тілі, головний біль, серцебиття;

-відчуття тривоги без чіткого пояснення.

Це не перебільшення і не слабкість. Це закономірна реакція психіки на тривале життя в умовах загрози та невизначеності. Коли напруга не має виходу, організм починає «тримати її всередині».

Що може трохи полегшити стан:

1. Давати тілу сигнал безпеки. Спиратися спиною на стіну, відчувати ноги на підлозі, робити повільний видих.

2. Зберігати прості ритуали. Їжа, сон, побутові дрібниці створюють відчуття стабільності.

3. Обмежувати інформацію. Постійне оновлення новин підсилює напругу.

4. Дозволяти собі паузи навіть під час тривог. Якщо ви в укритті — це вже про безпеку.

5. Не залишатися наодинці зі станом. Розмова з близькими або звернення до фахівця допомагають нервовій системі розвантажитися.

Життя в постійній напрузі — це серйозне випробування для психіки. Турбота про себе в таких умовах — не примха і не слабкість, а спосіб зберегти здоров’я і витримати цей шлях.

Катерина Гарцарік

(клінічний психолог КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня; членкиня Всеукраїнської ГО «Міжнародна асоціація психологів та тренерів-експертів»)