Забавлянки для дитини забирають горе
У таких умовах дитина стає емоційним фільтром, через який батьки пропускають усі складні переживання. А що має дитина? Дитина повинна мати іграшки: різні, для різних функцій та процесів, різних станів та внутрішніх подій, бо це її психотерапевти на всі випадки життя!
Отже, декілька порад, як батькам створити іграшковий психотерапевтичний кабінет.
Для прикладу, ви побачили, що стан дитини змінився в гіршу сторону, але не розумієте чому і що робити. Спробуйте зібрати всі улюблені іграшки, які є в дитини та послухати, що вони вам порадять, організовуючи такий діалог: «Дивись, вони всі зібрались, бо помітили, що ти стала з ними по-іншому гратися, тобі щось заважає. І кожна іграшка хоче тобі дати пораду, як з нею гратися, щоб стало краще».
Так, колись мій син потрапив у тенета нічних страхів – і нас врятував їжачок, який і досі живе в нас (уже не перше десятиріччя). Бо його чарівні голочки можуть проколювати думки про страх.
Отже, іграшки для дитини – це її персональна аптечка стабілізації, і не варто нехтувати таким чудовим надбанням еволюції.
Іграшки у воєнний час: історичний контекст і сенс
Під час Другої світової війни війна торкнулася не лише фронту, а й щоденного життя родин. У США, як і в багатьох інших країнах, промисловість майже повністю перейшла на воєнні потреби. Гума, метал, пластик, дерево стали стратегічними ресурсами. Виробництво цивільних товарів, зокрема іграшок, було різко скорочене або припинене.
У результаті дитинство опинилося під загрозою не лише через страх і втрати, а й через відсутність звичних засобів гри. Іграшка — те, що зазвичай здається другорядним, — раптом стала дефіцитом.
Саме в цей момент держава вперше на такому рівні публічно визнала:
гра — не розкіш, а необхідність для психічного розвитку дитини.
Бюро у справах дітей Міністерства праці США у 1943 році видало брошуру
«Toys in Wartime: Suggestions to Parents on Making Toys at Home»
(«Іграшки у воєнний час: поради батькам щодо виготовлення іграшок удома»).
Це був не просто посібник з рукоділля. Це був документ турботи про психічне здоров’я дітей у час війни.
Чому саморобні іграшки були критично важливими
У брошурі прямо зазначалося:
гра потрібна дитині для:
У воєнних умовах ці функції ставали ще важливішими, адже діти:
жили в атмосфері постійної тривоги,
чули новини про фронт і втрати,
відчували напруження дорослих,
часто не мали змоги проговорювати свої страхи.
Саморобна іграшка ставала:
контейнером для емоцій,способом повернути відчуття стабільності,
доказом того, що дорослий поруч і дбає.
Простота як ресурс, а не недолік
За сучасними мірками ці іграшки здаються надзвичайно простими:
ляльки з котушок, іграшки-тягачки з дерев’яних обрізків, солдатики з брусків,
лялькові будиночки з ящиків, ткацькі верстати з рамок,вітрильники з горіхових шкаралуп.
Але саме ця простота була їхньою силою.
Вона: стимулювала уяву, давала дитині простір «додумувати», дозволяла вкладати власні переживання в гру,
навчала цінувати процес, а не продукт.
Гра як відображення реальності війни
Цікаво, що брошура не забороняє воєнні сюжети. Навпаки, визнає:
«Діти, які граються у війну, захочуть солдатів, танки, літаки…»
Це свідчить про глибоке розуміння дитячої психіки: діти програють те, що їх оточує, намагаючись осмислити реальність, яка лякає.
Через гру:
Брошура постійно підкреслює:
не важливо, наскільки «гарна» іграшка,
важливо, щоб дорослий був поруч,
щоб дитині дозволяли робити якомога більше самостійно.
Це формувало:
Цей досвід Другої світової війни сьогодні звучить особливо актуально.
Він нагадує:
Тоді, як і тепер, саморобна іграшка була актом любові, стійкості й надії.
Вікторія Назаревич 2026 за матеріалам
Немає коментарів:
Дописати коментар