Кабінет психолога Академічного ліцею №2 Української міської ради: січня 2026

пʼятниця, 30 січня 2026 р.

Як правильно хвалити дітей

Наші діти завжди найкращі. Але є нюанс… з бесіди з психологинею Ларисою Іванівною Дідковською. Повна версія вже на ютуб.

Токсичний щоденний героїзм — це коли витривалість перестає бути вибором і стає обов’язком. Коли обстріли — «окей, працюємо», відсутність світла й опалення — «звично», а показувати максимум — ніби єдиний дозволений спосіб існування.

Ззовні це виглядає як стійкість, але всередині часто є заборона зупинитися, визнати втому, сказати: мені важко. Тіло при цьому не адаптується — воно просто живе на адреналіні або завмирає, і рахунок за це приходить пізніше.

Такий героїзм легко стає новою формою насильства над собою: коли соромно скаржитися, коли порівняння «іншим гірше» стирає власні межі, коли цінність доводиться витривалістю.

Ми справді багато витримуємо — і водночас не зобов’язані це романтизувати. Можна працювати і чесно визнавати, що це ненормальні умови. Можна бути корисними не доводячи свою корисність на межі виснаження.

Можна триматися і не робити з болю доблесть.

Мені ближча людяна стійкість: робити достатньо, зменшувати оберти, коли можливо, чути тіло і не доводити свою цінність тим, як багато я витримаю. Бо ненормальні умови не мають ставати нормою всередині нас.

Бо не зупинятися ні в яких умовах - означає «стерти себе до кісток».

Вдих і видих.

Не вивозите - беріть тайм-аут, піклуйтеся про своє тіло, бережіть свою віру, бережіть одне одного і свій фокус уваги.

Турбуйтеся про себе більше, де це можливо і заряджайте себе, тоді , коли батарейка

Ви ж не очікуєте від телефона з мінімальним зарядом максимальної працездатності?

Як живе психіка в постійній напрузі навіть без обстрілів

"Міжнародна асоціація психологів та тренерів- експертів"

Катя Гарцарік

Як живе психіка в постійній напрузі навіть без обстрілів

У прикордонних регіонах війна відчувається щодня. Навіть коли немає прильотів, повітряні тривоги можуть тривати годинами, а життя минає між «чекаємо», «прислухаємось» і «на всяк випадок будь напоготові». У такому режимі психіка майже не має шансів на справжній відпочинок.

Нервова система постійно перебуває у стані бойової готовності. Мозок не розрізняє, чи небезпека вже тут, чи лише можлива — для нього це все однаково сигнал тривоги. Тому навіть у відносно спокійні моменти напруга не зникає, а накопичується.

У такому стані люди часто помічають:

-швидку втому і відчуття «розбитості»;

-проблеми зі сном або поверхневий сон;

-дратівливість і різкі емоційні реакції;

-напруження в тілі, головний біль, серцебиття;

-відчуття тривоги без чіткого пояснення.

Це не перебільшення і не слабкість. Це закономірна реакція психіки на тривале життя в умовах загрози та невизначеності. Коли напруга не має виходу, організм починає «тримати її всередині».

Що може трохи полегшити стан:

1. Давати тілу сигнал безпеки. Спиратися спиною на стіну, відчувати ноги на підлозі, робити повільний видих.

2. Зберігати прості ритуали. Їжа, сон, побутові дрібниці створюють відчуття стабільності.

3. Обмежувати інформацію. Постійне оновлення новин підсилює напругу.

4. Дозволяти собі паузи навіть під час тривог. Якщо ви в укритті — це вже про безпеку.

5. Не залишатися наодинці зі станом. Розмова з близькими або звернення до фахівця допомагають нервовій системі розвантажитися.

Життя в постійній напрузі — це серйозне випробування для психіки. Турбота про себе в таких умовах — не примха і не слабкість, а спосіб зберегти здоров’я і витримати цей шлях.

Катерина Гарцарік

(клінічний психолог КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня; членкиня Всеукраїнської ГО «Міжнародна асоціація психологів та тренерів-експертів»)

Рутина в умовах нестабільності

Ти як?

Бережи рутину, а вона збереже тобі сили і ресурси

Навіть якщо здається, що зараз не до неї — намагайся продовжувати робити маленькі повторювані дії.

Як? Спробуй з порадами в каруселі, щоб підтримати себе навіть у складний час.

Та розкажи, що для тебе працює зараз

четвер, 29 січня 2026 р.

Як підтримати себе в такі непрості часи

Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" - Київська філія

Як підтримати себе в такі непрості часи

Ми живемо в умовах тривалого стресу, який виснажує психіку й тіло. Те, що зараз складно — нормальна реакція на ненормальні обставини. Впадати в відчай, втрата надії — цього ворог й добивається.

Наскільки це можливо — турбуватися про базові потреби. Достатній сон, їжа, фізична активність, забезпечити собі тепло.

Емоції. Що з ними робити. Ви маєте право на всі свої емоції, бо ситуація ненормальна, так не має бути. Ніхто не повинен сидіти без світла, опалення і чути повітряні тривоги. Дозволити собі проживати все, що виникає. Може бути й навпаки — оніміння і ніяких відчуттів. І це теж нормально.

Поведінка. Ми зараз живемо в режимі енергозбереження. Сили не беруться з нізвідки, але їх можна підтримувати через рутину — вона дає психіці перепочинок і відчуття контролю. Ранкові й вечірні доглядові процедури, просто вмитися. Ранкова кава. Вечірня прогулянка. Що робили завжди. Багато людей діляться, що робота допомагає цю рутину підтримувати.

Налаштувати на вирішення проблем — нема опалення, що я можу зараз зробити — організувати вдома умови чи виїхати в інше місце. Розглядати різні варіанти й шукати рішення.

Соціальна активність. Разом переживати негаразди легше. Організовувати сімʼєю, з друзями спільний час. Навіть мати зимові активності, бо хоч і холодно, але природа зараз по-своєму прекрасна. Згадати юність чи навчитись вперше — ковзани, лижі, катання на сніжних гірках. А бачили морозні світанки й заходи сонця? Облаштовували пункт спостереження за пташками?

Якщо взагалі самі та немає поряд сімʼї чи друзів? Можна потурбуватися про самотніх сусідів похилого віку. Безпритульних тваринок, які зараз ще більше потребують допомоги. Або організувати у дворі активність з багаттям і зібрати сусідів, познайомитися. Якщо на це є сили — це може стати джерелом підтримки й сенсу. Якщо сил немає — це не ваша провина.

Думки. Так, зараз може бути важче розгледіти свої думки, які ще більше погіршують настрій. Тривожні переживання можуть ще більше паралізувати та нагнітати. Тоді нам важливо оцінити їх вірогідність і корисність, перевести в план дій і робити.

Безнадія і «який сенс щось робити» ще більше забирає сили, тому ще важливіше мати план дій і робити, не чекати натхнення, бажання, поки сили зʼявляться. Є план — є дія, а потім і настрій зміниться, і сил більше стане.

А якщо все дуже дратує, бо «це так несправедливо ! І світла вже 3 доби нема, холодно і ніяких прогнозів коли дадуть» Злість — це енергія, і її можна спрямувати на дії.

Нагадувати собі, що вже половина зими пройшла, морози скоро спадуть, а до весни всього декілька тижнів.

Коли тривога й пригнічення накривають так сильно, що змінювати стан самостійно неможливо, не варто залишатися з цим наодинці — звертатися по професійну допомогу.

Наша психіка еволюційно направлена на виживання, здатності адаптації до змін закладена генетично. Ми це вже вміли робити — і цього разу теж зможемо. Хоча такого досвіду, звісно, не хотілося б мати.

Авторка статті: дитячий та дорослий лікар-психіатр, психотерапевт Оксана Ведь