ЯРМІЗ Центр реадаптації та реабілітації
Як говорити з дітьми про війну. Три поради для батьків

Дитинство — це період, коли людина найбільш уважна та спостережлива до всього, що її оточує. Це етап прискіпливого вивчення навколишнього світу. Дитина все помічає, тому заперечувати перед нею очевидні речі — небезпечно. Це загрожує втратою довіри до вас як до дорослих, як до надійних опор та орієнтирів.
Вчіться підбирати найм'якіші формулювання, щоби описати дітям непросту реальність. Будьте готові контейнувати їх емоції. Подавайте приклад стійкості та оптимізму. Це потрібно не лише дитині, це потрібно і вам самим.

Не поспішайте давати готові відповіді, поміркуйте разом із дітьми над тим, що їх бентежить. Ставте питання на кшталт: «А ти як думаєш?», «Чому у тебе виникло таке питання?», «Тобі сумно через це?».
Пам'ятайте, дитина не просто шукає сухого раціонального пояснення, їй важливо перш за все відчути вашу увагу та залученість, важливо ідентифікувати та прожити власні почуття у безпечній атмосфері цілковитого прийняття.

Якою б м'якою та дбайливою не була ваша відповідь на складне питання, вона однаково може посіяти у дитині відчуття безпорадності. Війна, повітряні тривоги, відсутність одного з батьків удома, усвідомлення смертельної небезпеки, переїзд із рідного дому, втрата близької людини — масштаб випробувань, який проходять зараз усі українці, вражає навіть найбільш «прокачаних» дорослих, що вже говорити про дітей.
Вийти зі стану жертви допомагає активна діяльність. Тоді ми відчуваємо, що здатні вплинути на реальність, здатні щось змінити на краще. Запропонуйте дитині посильну для її віку та стану дію: намалювати малюнок татові, який перебуває на фронті, вигадати казку про перемогу, поділитися іграшками з дітками, які виїхали із окупованих територій, задонатити пару гривень із дитячих заощаджень, або ж навіть просто — зробити уроки, щоб вирости розумним та хитрим і перемогти усіх ворогів!

P.S. Звісно, зміст розмови має відповідати віку дитини.
Немає коментарів:
Дописати коментар